Постанова № 21829389, 29.02.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" лютого 2012 р. Справа № 32/5009/6381/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С. - головуючого,

Костенко Т. Ф.,

Сибіги О.М.

розглянувши матеріали

касаційної скаргиТОВ "Вента. ЛТД"

на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 14.12.11р.

у справігосподарського суду Запорізької області

за позовомТОВ "Вента. ЛТД"

доТОВ "Теко-Фарм"

простягнення 99558,48 грн. основного боргу, 676,77 грн. 3% річних, 130,98 грн. втрат від інфляції, 9955,84 грн. 10% штрафу, 3496,63 грн. пені, в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: ОСОБА_1 (дов. від 01.11.11),

відповідача: не зявились,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою від 15.11.2011 господарського суду Запорізької області задоволено заяву ТОВ “Вента.ЛТД” та вжито заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно (торгове обладнання та товари в обороті), що належить на праві власності ТОВ “Теко Фарм”(69095, м. Запоріжжя, вул. Козача, 7, код ЄДРПОУ 24519735) в сумі основного боргу 99558, 48грн.

Постановою від 14.12.11 Донецького апеляційного господарського суду вказану вище ухвалу скасовано, в задоволенні клопотання ТОВ “Вента.ЛТД” про вжиття заходів до забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Донецького апеляційного господарського суду, ТОВ "Вента. ЛТД" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить її скасувати, як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, які приймали рішення у справі, звертаючись з позовом у даній справі, позивач просив стягнути з відповідача 99558,48 грн. основного боргу, 676,77 грн. річних, 130,98 грн. інфляційних, 9955,84 грн. штрафу та 3496,63 грн. пені за неналежне виконання умов договору.

05 листопада 2011 року позивач звернувся до господарського суду Запорізької області із клопотанням про забезпечення позову у справі №32/5009/6381/11 шляхом накладення арешту на все майно (торгове обладнання та товари в обороті), в межах суми основного боргу, яка заявлена до стягнення у розмірі 99558,48грн.

Заяву про вжиття заходів до забезпечення позову мотивовано суттєвим порушенням відповідачем умов укладеного договору, не здійсненням останнім фінансових операції, повязаних з підприємницькою та господарською діяльністю.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що місцевим господарським судом в даному випадку обґрунтовано взято до уваги посилання позивача на лист відповідача від 28.09.11, підписаний директором та головним бухгалтером, в якому останній зазначає про свій важкий фінансовий стан, а також те, що за даними позивача відповідач спрямовує дії на припинення підприємницької діяльності.

Відповідно до ст. ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмету спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Згідно з постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 16 умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими повязується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобовязання після предявлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобовязання тощо).

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності субєкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача в межах суми основного боргу є вмотивованим, адекватним ситуації, що склалась між сторонами спору та таким, що не може перешкоджати господарській діяльності останнього.

З огляду на вказане безпідставним є посилання скаржника на те, що не зазначення рахунку, на який накладається арешт, перешкоджає його господарській діяльності.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову від 14.12.11 Донецького апеляційного господарського суду у справі № 32/5009/6381/11 скасувати.

Ухвалу від 15.11.11 господарського суду Запорізької області залишити без змін.

Головуючий Божок В.С.

Судді Костенко Т.Ф.

Сибіга О.М.