Ухвала суду № 21824840, 07.02.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2012 р. Справа № 66334/09 розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 7 серпня 2009 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнеспецбудінвест» до Державної податкової інспекції у м. Рівне про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ

У липні 2009 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив скасувати прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення від 09.04.2009 р. № 0001442342/0/23-121 про донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 651091,00 грн. (в т.ч. 433607,00 грн. основного платежу та 217484,00 грн. застосованих штрафних санкцій); від 09.04.2009 р. № 0001452342/0/23-121 про донарахування податкового зобов'язання по єдиному податку для юридичних осіб в сумі 180084,00 грн. (в т.ч. 120057 грн. основного платежу та 60027 грн. штрафних санкцій); від 09.04.2009 р. № 0001462342/0/23-121 про донарахування податкового зобов'язання по земельному податку на суму 150169,05 грн. (в т.ч. 99659,33 грн. основного платежу та 50509,72 грн. штрафних санкцій); від 09.04.2009 р. № 0001472342/0/23-121 про донарахування податкового зобов'язання по комунальному податку в сумі 1983,05 грн. (в т.ч. 868,70 грн. основного платежу та 1114,35 грн. штрафних санкцій). Вимоги обґрунтовані тим, що протягом 2006-2007 pp. товариство перебувало на спрощеній системі оподаткування, що підтверджується свідоцтвами платника єдиного податку на відповідні роки і в силу ст. 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (далі - Указ) від 3 липня 1998 року № 727/98 звільняється від сплати податку на прибуток, земельного податку та комунального податку. На думку позивача, податковий орган дійшов безпідставного висновку, що сума поворотної фінансової допомоги, отриманої позивачем протягом 2006-2007 pp., є виручкою, і відповідно має відображатися у звіті платника єдиного податку. За таких обставин, позивач стверджує про відсутність перевищення встановленого ст. 1 Указу ліміту виручки в 1 млн. грн. Додатково зазначає, що у посадових осіб ДПІ м. Рівне відсутні будь-які підстави стверджувати про нікчемність договорів на проведення будівельно-монтажних робіт, вчинених позивачем з ТзОВ «Арма-Строй», ПП «Алертс-Груп», ТзОВ «Капітал-Інвест Груп». Під час перевірки ревізорам було надано повний пакет документів на підтвердження факту отримання товарів, робіт та послуг від вищеназваних контрагентів. У зв'язку із внесенням відповідачем своїм рішенням № 33327/25-09 від 31.07.2009 року змін в оспорювані податкові повідомлення-рішення до початку розгляду справи позивачем подана письмова заява про уточнення позовних вимог. Таким чином, позивач просить визнати протиправними та скасувати вищенаведені податкові повідомлення рішення з урахуванням змін несених рішенням ДПІ м. Рівне №33327/25-09 від 31.07.2009 року.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 7 серпня 2009 року позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення: від 09.04.2009 р. № 0001442342/0/23-121 та від 27.05.2009 р. № 0001442342/1/23-121 про нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 651091,00 грн. (в т.ч. 433607,00 грн. основного платежу та 217484,00 грн. застосованих штрафних санкцій) з урахуванням змін внесених рішенням відповідача № 33327/25-09 від 31.07.2009 р.; від 09.04.2009 р. № 0001452342/0/23-121 та від 27.05.2009 р. № 0001452342/1/23-121 про донарахування податкового зобов'язання по єдиному податку для юридичних осіб в сумі 180084,00 грн. (в т.ч. 120057 грн. основного платежу та 60027 грн. застосованих штрафних санкцій); від 09.04.2009 р. № 0001462342/0/23-121 та від 27.05.2009 р. № 0001462342/1/23-121 про донарахування податкового зобов'язання по земельному податку на суму 150169,05 грн. (в т.ч. 99659,33 грн. основного платежу та 50509,72 грн. застосованих штрафних санкцій) з урахуванням мін внесених рішенням відповідача № 33327/25-09 від 31.07.2009 р.; від 09.04.2009 р. № 0001472342/0/23-121 та від 27.05.2009 р. № 0001472342/1/23-121 про донарахування податкового зобов'язання по комунальному податку в сумі 1983,05 грн. (в т.ч. 868,70 грн. основного платежу та 1114,35 грн. застосованих штрафних санкцій) з урахуванням змін внесених рішенням відповідача № 33327/25-09 від 31.07.2009 р.

В апеляційній скарзі, посилаючись на неправильне застосування Указу, пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1, пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4, пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст.ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України, відповідач просить скасувати постанову, відмовивши у задоволенні позову.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України у звязку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, зясувавши обставини справи, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення скарги, виходячи з наступного.

За наслідками проведення відповідачем документальної виїзної перевірки позивача складено акт № 377/23-400/33167231 від 01.04.2009 р., на підставі якого донараховано податкові зобов'язання та прийнято наступні податкові повідомлення-рішення: від 09.04.2009 р. № 0001442342/0/23-121 про донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 651091,00 грн. (в т.ч. 433 607,00 грн. основного платежу та 217484,00 грн. застосованих штрафних санкцій); від 09.04.2009 р. № 0001452342/0/23-121 про донарахування податкового зобов'язання по единому податку для юридичних осіб в сумі 180 084,00 грн. (в т.ч. 120057 грн. основного платежу та 60027 грн. застосованих штрафних санкцій); від 09.04.2009 р. № 0001462342/0/23-121 про донарахування податкового зобов'язання по земельному податку на суму 150169,05 грн. (в т.ч. 99659,33 грн. основного платежу та 50 509,72 грн. застосованих штрафних санкцій); від 09.04.2009 р. 0001472342/0/23-121 про донарахування податкового зобов'язання по комунальному податку в сумі 1983,05 грн. (в т.ч. 868,70 грн. основного платежу та 1114,35 грн. застосованих штрафних санкцій).

В результаті адміністративного оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень рішенням відповідача № 22982/25-09 від 25.05.2009 р. скаргу позивача залишено без задоволення та 27.05.2009 р. прийнято податкові повідомлення-рішення на ті самі суми.

У подальшому рішенням відповідача № 33327/25-09 від 31.07.2009 року було внесено зміни в свої рішення від 25.05.09р. № 22982/25-09 про результати розгляду первинної скарги та у відповідні податкові повідомлення рішення від 27.05.2009 року № 0001442342/1/23-121 про донарахування податку на прибуток підприємств, від 27.05.2009 року № 0001462342/1/23-121 про донарахування податкового зобов'язання по земельному податку та від 27.05.2009 р. № 0001472342/1/23-121 про донарахування комунального податку. Унаслідок цих змін відповідачем було скасовано податкове повідомлення-рішення від 09.04.2009 року № 0001442342/0/23-121 про донарахування податку на прибуток підприємств в частині визначення основного платежу в сумі 8433 грн.; скасовано податкове повідомлення-рішення від 09.04.2009 року № 0001462342/0/23-121 про донарахування земельного податку в загальній сумі 586,69 грн., в тому числі в частині визначення основного платежу в сумі 51,09 грн., в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій на підставі підпунктів 17.1.1, 17.1.2 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-111 від 21.12.2000 року (із змінами та доповненнями) в сумі 535,60 грн.; змінено податкове повідомлення-рішення від 09.04.2009 року № 0001472342/0/23-121 про донарахування комунального податку в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій на підставі підпункту 17.1.2 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-111 від 21.12.2000 року (із змінами та доповненнями) в сумі 245,65 грн.

Отже, предметом спору є податкові повідомлення рішення від 27.05.2009 р. № 0001442342/1/23-121 про донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, від 27.05.2009 р. № 0001452342/1/23-121 про донарахування податкового зобов'язання по єдиному податку для юридичних осіб, від 27.05.2009 р. № 0001462342/1/23-121 про донарахування податкового зобов'язання по земельному податку та від 27.05.2009 р. № 0001472342/1/23-121 про донарахування податкового зобов'язання по комунальному податку з урахуванням змін внесених рішенням ДПІ у м. Рівне №33327/25-09 від 31.07.2009р.

Відповідачем було встановлено, що у 2006 році позивач отримав поворотну фінансову допомогу у сумі 1200572,96 грн., яку відповідач вважає виручкою, що повинна бути відображена у звіті платника єдиного податку за відповідні періоди. За таких обставин відповідач стверджує про перевищення позивачем гранично допустимої межі виручки в 1 млн. грн., що позбавляло його права перебувати на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

З такими висновками відповідача обґрунтовано не погодився суд першої інстанції з огляду на таке.

Вирішуючи питання про правомірність відображення позивачем сум поворотної фінансової допомоги, судом першої інстанції правильно враховано положення статті 1 Указу, згідно з якими спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва - юридичних осіб будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень. При цьому під виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) слід розуміти суму коштів, фактично отриману суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг). Ураховуючи, що отримання позивачем сум поворотної фінансової допомоги не повязане з реалізацією ним продукції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зазначена допомога не є виручкою, у звязку з чим не повинна братися до уваги при визначенні меж гранично допустимої виручки згідно зі статтею 1 Указу.

Наведене свідчить про безпідставність твердження відповідача про заниження позивачем у 2006 році виручки в сумі 1200572,96 грн. та про відсутність у нього права застосовувати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності в 2007 році, незаконність визначення податкового зобов'язання по земельному та комунальному податках та прийняття податкових повідомлень-рішень від 09.04.2009 р. № 0001462342/0/23-121 та від 27.05.2009 р. № 1001462342/1/23-121, з урахуванням змін, внесених рішенням відповідача № 33327/25-09 від 31.07.2009 р. та від 09.04.2009 р. № 0001472342/0/23-121 та від 27.05.2009 р. № 0001472342/1/23-121, з урахуванням змін, внесених рішенням № 33327/25-09 від 31.07.2009 p.

Отже, задоволення позову у цій частині є правильним.

Щодо висновків відповідача, зроблених у звязку з правовідносинами позивача із TOB «Арма-Строй», TOB «Капітал-Інвест Груп», ПП «Алертс-Груп» у 2007 р., що виникли на підставі угод, які відповідач вважає нікчемними, що потягло за собою заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, колегією суддів враховано наступне.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» 16 липня 1999 року № 996-XIV - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно якого не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Валові витрати виробництва та обігу, відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом (пп. 8.2.1. п. 8.2 ст. 8 цього Закону).

Вирішуючи питання про правомірність віднесення позивачем грошових сум, сплачених за виконані роботи, до валових витрат, судом першої інстанції правильно враховано наявні в матеріалах справи розрахункові та платіжні документи, що підтверджують понесені позивачем витрати у звязку з виконанням договорів підряду та які згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» були підставою для формування валових витрат.

При цьому судом правильно зазначено, що наявність порушеної кримінальної справи по факту умисного ухилення від сплати податків та фіктивного підприємництва не є підставою для висновків про безтоварність господарських операцій та нікчемність відповідних договорів.

Правильність і повнота встановлених судом першої інстанції обставин справи з правильним застосуванням норм матеріального права при додержанні процесуальних правових норм є підставою для залишення постанови суду без змін.

Отже, апеляційні скарги не задовольняються.

Керуючись статтями 41, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне залишити без задоволення, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 7 серпня 2009 року у справі № 2а-5133/09/1770 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: О.М. Довгополов

Судді: В.В. Гуляк

І.В. Глушко