Ухвала суду № 21824774, 09.02.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2012 р. Справа № 48056/11/9104 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Довгополова О.М., Глушка І.В.,

з участю секретаря судового засідання Саган Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Нововолинської обєднаної державної податкової інспекції на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11 травня 2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ,,ВМП” до Нововолинської обєднаної державної податкової інспекції Волинської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

12 квітня 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) ,,ВМП” звернулось в суд з адміністративним позовом, в якому просило визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Нововолинської обєднаної державної податкової інспекції (ОДПІ) Волинської області за № 0001052301/0/55 від 09 березня 2011 року.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2010 року позов задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Нововолинська ОДПІ оскаржила його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що при розрахунку зобовязань з податку на додану вартість в жовтні 2010 року і визначенні бази оподаткування, позивач правомірно виходив з договірної вартості товарів.

Крім того, судом першої інстанції залишено поза увагою доводи податкового органу, що при реалізації імпортованого товару податкові зобовязання визначаються за правилами пункту 4.1 ст. 4 Закону про ПДВ, а саме, якщо договірна (контрактна) вартість товару буде нижчою за звичайну ціну (митну вартість), база оподаткування такої операції розраховується виходячи з рівня звичайної ціни, тобто не нижче договірної (контрактної вартості) товару і не менше митної вартості, з урахуванням витрат та податків, зборів (обовязкових платежів), в тому числі акцизних зборів, ввізного мита, що включаються у ціну товару згідно із законами України з питань оподаткування.

При визначенні бази оподаткування з операцій ввезення на митну територію України товарів, ТзОВ ,,ВМП” було віднесено до податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за жовтень та листопад 2010 року суми ПДВ від визначеної митної вартості імпортованого товару. А при реалізації цих імпортованих товарів ТзОВ „Агротехніка” згідно договору №12 від 01.10.2010 року база оподаткування розрахована позивачем виходячи з контрактної вартості товару, яка менше митної вартості. В результаті такої господарської діяльності у платника податків виникло відємне значення між податковими зобовязаннями та податковим кредитом.

Дії ДПІ щодо зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ вважає правомірними, а тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання апеляційного суду не зявився, що не перешкоджає розгляду справи у його відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.

Представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

З матеріалів справи суд вбачає, що в лютому 2011 року Нововолинською ОДПІ проведено виїзну позапланову перевірку ТзОВ „ВМП” з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в рахунок майбутніх платежів платника за листопада 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.10.2010 року по 31.10.2010 року, про що складено акт від 18.02.2011р. №88/10/2301/36266887.

На підставі висновків акту перевірки Нововолинською ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення від 09.03.2011року №0001052301/0/55 про зменшення ТзОВ „ВМП” бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 215036 грн..

Висновки податкового органу базуються на тому, що позивачем порушено п. 4.1, абзац 1 п. 4.3 ст. 4, п.п. 7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України ,,Про податок на додану вартість”, внаслідок чого занижено податкові зобовязання з ПДВ за жовтень 2010 року на суму 215 036грн.05коп., занижено податкові зобовязання за листопад 2010 року на суму 291 852грн.90коп. та завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за листопад 2010 року на суму 215 036грн.05коп.

В акті перевірки зазначено, що згідно ВМД позивачем придбано та імпортовано на територію України сало свиняче бокове без шкіри, сало свиняче хребтове без шкіри, мясо куряче обвалене, подрібнене, заморожене.

У жовтні - листопаді 2010 року згідно договору № 12 від 01.10.2010 року ТзОВ „ВМП” реалізовано ТзОВ ,,Агротехніка” вказаний імпортований товар. При цьому база оподаткування таких операцій розрахована товариством, виходячи з контрактної вартості товару, яка менша митної вартості.

Під час перевірки посадовими особами встановлено суму відємного значення ПДВ по вказаних господарських операціях в розмірі 1211620 грн., а платником податку задекларовано 1426656 грн.. Таким чином різниця складає 215036 грн..

В силу п. 1.6 ст. 1 Закону України ,,Про податок на додану вартість” (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкове зобовязання є загальною сумою податку, яка одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.

Пунктом 4.1 ст. 4 вищевказаного Закону встановлено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається, виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обовязкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обовязкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого звязку, що включається до ціни товарів (послуг). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Згідно п. 1.18 ст. 1 Закону України ,,Про податок на додану вартість” звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 ст. 1 Закону України ,,Про оподаткування прибутку підприємств”.

Відповідно до пп. 1.20.1, 1.20 ст. 1 Закону України ,,Про оподаткування прибутку підприємств” якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін, за якими товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

За змістом Інструкції про заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України № 307 від 09.07.1997 року митна вартість це вартість товару, що визначається відповідно до положень Закону України ,,Про Єдиний митний тариф” і використовується виключно для цілей митного оподаткування товарів та ведення митної статистики.

Відповідно до абз. 5 п. 1.7 вказаної Інструкції фактурна вартість (договірна, контрактна) це вартість товарів, яка фактично сплачена чи підлягає сплаті або має компенсуватися зустрічними поставками товарів та зазначається в рахунку-фактурі (рахунку-проформі - для договору міни) відповідно до умов зовнішньоторговельного договору (контракту) купівлі-продажу або міни (далі - фактурна вартість).

Виходячи з системного аналізу вказаних норм, колегія суддів приходить до висновку, що при визначенні бази оподаткування операцій з реалізації на території України імпортованого товару поняття ,,митна вартість” та ,,звичайна ціна” не є тотожними. Тому пункт 4.3 Закону ,,Про податок на додану вартість”, на який посилається ДПІ, вказуючи на те, що ціна такого товару при його подальшій поставці, не може бути меншою за митну вартість, регулює оподаткування операцій виключно із імпорту товарів на митну територію України і не стосується правил оподаткування інших господарських операцій.

З матеріалів справи суд вбачає, що ТзОВ „ВМП” реалізовував імпортований товар по ціні нижчій, ніж визначена митна вартість, проте, вищій ніж ціна придбання даних товарів за межами України. Позивач відображав операції з реалізації товарів у податковому обліку, виходячи з ціни їх реалізації на території України, а не з ціни, зазначеної у вантажній митній декларації.

Суд першої інстанції встановив, що позивач в жовтні-листопаді 2010 року реалізував ТзОВ ,,Агротехніка” товари на суму 5 738 812грн.41коп.. При цьому собівартість цього реалізованого імпортованого товару склала 5 639 462грн.70коп..

Таким чином, позивач реалізував придбані за кордоном товари вище фактурної вартості. Будь-яких інших доказів на підтвердження факту продажу позивачем імпортованих товарів за цінами нижче рівня звичайних цін, що склалися на території України податковим органом до суду надано не було.

За змістом підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України ,,Про податок на додану вартість” (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 цієї ж статті Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За таких обставин апеляційний суд визнає вірними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що база оподаткування податком на додану вартість позивачем визначена у відповідності до пункту 4.1 статті 4 Закону України ,,Про податок на додану вартість”, виходячи із договірної вартості товарів, яка не нижча за звичайні ціни, а тому при визначенні суми бюджетного відшкодування ПДВ позивач діяв у відповідності з вимогами чинного на той час законодавства.

Підсумовуючи викладене, апеляційний суд визнає правомірним рішення суду першої інстанції щодо незаконності податкового повідомлення-рішення Нововолинської ОДПІ від за № 0001052301/0/55 від 09 березня 2011 року та його скасування.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, обєктивно і всебічно зясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Нововолинської обєднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 11 травня 2011 року у справі № 2а/0370/1002/11 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді О.М. Довгополов

І.В. Глушко

Ухвала в повному обсязі складена 14 лютого 2012 року.