Ухвала суду № 21823895, 02.02.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2012 р.справа № 1170/2а-1058/11 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді:                    Семененка Я.В.

          суддів:                     Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання:          Ліпіній О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2011 року у справі №2а-1170/2а-1058/11 за позовом Приватного підприємства «ВікАрт»до Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

в с т а н о в и В:

Приватне підприємство «ВікАрт»звернулося до суду з позовом, в якому просило скасувати рішення Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 08.12.2010 р. №0000722330 у розмірі 572272, 00 грн. В обґрунтуванні заявлених вимог позивач посилався на необґрунтовані висновки перевіряючих осіб щодо порушення позивачем законодавства, яке регулює правовідносини у сфері обігу готівки.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2011 року адміністративний позов задоволено. Постанова суду, зокрема, мотивована тим, що відповідачем пропущено строки застосування штрафних санкцій, які передбачено ст..250 ГК України.

Не погодившись з постановою суду, відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального права, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга фактично обґрунтована висновками перевіряючих осіб, які зроблено в Акті перевірки, та які, на думку податкового органу, свідчать про обґрунтованість застосованих спірних штрафних (фінансових) санкцій.

У судове засідання, сторони, які належним чином повідомленні про час та місце розгляду справи, не з’явились, у зв’язку з чим, відповідно до ст..41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювався.

          Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що повноважними особами Кіровоградської ОДПІ була проведена планова виїзна перевірка ПП «ВікАрт»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 по 31.03.2010 р., за результатами якої був складений акт №53/2330/31637356 від 10.11.2010 р.

          В акті перевірки, зокрема, вказано на порушення позивачем вимог п. 2.3 ст.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. № 637, а саме порядок проведення готівкових розрахунків на суму 286136, 00 грн.

          Таких висновків, з огляду на надані до перевірки платіжних документів, податковий орган дійшов з тих підстав, що підприємством перевищено граничну суму готівкових розрахунків з іншими підприємствами (ПП «Морена») протягом одного дня, які встановлено постановою Правління НБУ від 09.02.2005р. №32 та які не можуть перевищувати 10000грн.

          На підставі акту перевірки прийняте рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 08.12.2010 р. №0000722330 у розмірі 572272,00 грн.

Правомірність та обґрунтованість рішення ОДПІ про застосування штрафних санкцій є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючим заявлені вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не надано доказів (квитанцій до прибуткових касових ордерів), які б свідчили про перевищення позивачем граничних сум готівкових розрахунків. Крім цього, суд першої інстанції вказав на пропущення відповідачем строків застосування штрафних санкцій, які визначено ст..250 КАС України.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Як вбачається з Акту перевірки (п.3.7.2 Акту), ДПІ зроблено висновок про порушення позивачем вимог п. 2.3 ст.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. № 637, з посиланням на квитанції до прибуткових касових ордерів, а саме: квитанція до прибуткового касового ордеру від 01.09.2009р. на суму 70000,0грн., від 04.09.2009р. на суму 80000,0грн., від 14.09.2009р. на суму 166136,24.

Відповідачем не надано суду доказів, які б свідчили про здійснення позивачем розрахунків у вказані дні та у вказаних сумах, тобто не надано квитанцій до прибуткових касових ордерів, на які ДПІ посилається в Акті перевірки.

Матеріали справи свідчать про те, що судом першої інстанції вказані докази витребувалися у відповідача шляхом прийняття відповідної ухвали, натомість відповідачем вказані вимоги суду не виконано, витребуваних документів суду не надано.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно вказав на необґрунтованість висновків податкового органу щодо перевищення позивачем готівкових розрахунків, які зроблено в Акті перевірки.

Встановлені судом обставини справи, які підтверджуються матеріалами справи свідчать про те, що розрахунки з ПП «Морена»здійснювалися: 01.09.2009р. в сумі 10000,0грн., 02.09.2009р. в сумі 20000,0грн., 03.09.2009р. в сумі 20000,0грн., 04.09.2009р. в сумі 20000,0грн., 07.09.2009р. в сумі 20000,0грн., 09.09.2009р. в сумі 20000,0грн., 10.09.2009р. в сумі 20000,0грн., 11.09.2009р. в сумі 20000,0грн., 14.09.2009р. в сумі 20000,0грн., 15.09.2009р. в сумі 20000,0грн., 16.09.2009р. в сумі 20000,0грн., 17.09.2009р. в сумі 20000,0грн., 18.09.2009р. в сумі 20000,0грн., 21.09.2009р. в сумі 20000,0грн., 22.09.2009р. в сумі 20000,0грн., 23.09.2009р. в сумі 20000,0грн., 24.09.2009р. в сумі 6136,24грн.

Суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те, що встановлені обставини суттєво вливають на розрахунок штрафних санкцій, оскільки у випадку встановлення порушення за розрахунковими квитанціями, зазначеними в акті, перевищення становило 286136,24грн., а за квитанціями, що надані позивачем під час розгляду справи, 150000,00грн.

Крім цього, суд першої інстанції правильно виходив з того, що до застосування спірних штрафних санкцій застосовуються строки, які визначено ст..250 ГК України.

Як вбачається зі спірного рішення ДПІ, правовою підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій став абз.1 ст..1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»від 12.06.1995р. №436/95 (а.с.122).

Частиною 1 ст.238 ГК України визначено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб’єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб’єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Одним із видів адміністративно-господарських санкцій, відповідно до ст..239 ГК України, є штраф.

Статтею 241 ГК України визначено поняття адміністративно-господарського штрафу –це грошова сума, що сплачується суб’єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб’єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначається законами, що регулюють податкові та інші відношення, в яких допущено правопорушення.

Відповідно до ч.4 ст.217 ГК України адміністративно-господарські санкції застосовуються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Податкова служба є органом державної влади і уповноважена на застосування адміністративно-господарських санкцій, які передбачено Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки».

Отже, за своєю сутністю фінансові санкції, які визначені Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», є адміністративно-господарськими санкціями, оскільки застосовуються уповноваженим органом державної влади (податковою службою) і мета їх застосування полягає у притягненні суб’єкта господарювання до відповідальності за порушення встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Таким чином, суд дійшов вірного висновку про те, що на застосування фінансових санкцій, які передбачені Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», розповсюджуються вимоги Господарського кодексу України.

Відповідно до ст..250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Таким чином, адміністративно-господарські санкції, які передбачені Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», можуть бути застосовано до правопорушника лише у строки, які визначено ст..250 ГК України.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що рішення про застосування штрафних санкцій прийнято ДПІ 08.12.2010р. Отже, враховуючи вимоги ст..250 ГК України, штрафні санкції можуть бути застосовані за порушення, які мали місце у період з 08.12.2009р. по 08.12.2010р.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку проте, що з огляду на Акт перевірки, в якому вказано на порушення позивачем вимог п.2.3 Положення №637 у вересні 2009 року, а саме –01.09.2009р., 04.09.2009р. та 14.09.2009р., податковим органом, враховуючи вимоги ст..250 ГК України, застосовано штрафні санкції поза межами встановлених строків.

Вказані висновки суду першої інстанції доводами апеляційної скарги не спростовуються.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з’ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв’язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2011 року по справі №2а-1170/2а-1058/11 –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

          (Повний текст ухвали виготовлено 06.02.2012р.)

Головуючий:                                                            Я.В. Семененко

          Суддя:                                                            Н.А. Бишевська

          Суддя:                                                            І.Ю. Добродняк