Ухвала суду № 21823879, 31.01.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2012 р.справа № 2а-6238/10/0870 Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді:                    Добродняк І.Ю

          суддів:                     Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

при секретарі судового засідання:          Ліпіній О.О.

за участю представників:

позивача:                    - не з’явився

відповідача:                    - не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсоюз»

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2010 року

у справі № 2а-6238/10/0870

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсоюз»

до Державної податкової адміністрації у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя

про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001162305/0 від 28.07.10 у сумі 429294 грн.,-

встановила:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрсоюз»звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової адміністрації у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.07.2010 №0001162305/0, яким визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток у сумі 429294,00 грн., у тому числі 286196,00 грн. за основним платежем та 143098,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позовні вимоги обґрунтовані помилковістю висновків податкового органу під час проведеної перевірки, результати якої стали підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, про порушення підприємством п.1.32 ст.1, п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.2.5 п.5.2, пп.5.6.1 п.5.6, пп.5.7.1 п.5.7, п.5.9 ст.5, пп.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 286196,00 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 20.12.10 у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не підтверджено зв’язок витрат на оплату наданих ПП «НВФ «Дніпропетровський комп’ютерний центр»послуг з його фінансово-господарською діяльністю, внаслідок чого позивачем завищено валові витрати на суму 125000,00 грн. Також позивачем неправомірно до складу валових витрат віднесено витрати, пов’язані з придбанням послуг мерчандайзингу, внаслідок чого завищено суму скоригованих валових витрат за перевіряємий період у розмірі 62306,00 грн., та витрати, пов’язані з орендою нерухомості та орендою транспортних засобів, внаслідок чого завищено суму валових витрат у розмірі 3457826,00 грн.

Як зазначено судом першої інстанції, в матеріалах справи достатньо доказів на підтвердження обставин, які виключають можливість віднесення витрат за названими операціями до валових витрат, у зв’язку з чим суд підтримав позицію відповідача, викладену в акті перевірки від 15.07.2010 №130/23-508/30546148.

Крім того, виходячи з наявних в матеріалах справи доказів, приймаючи до уваги, що позивачем подані до ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя уточнюючі розрахунки податкових зобов’язань у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок в частині декларування показників з порушенням вимог п.1.5 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, а саме: не наростаючим підсумком, а з відображенням уточнених показників за окремі квартали, суд першої інстанції зазначив, що позивачем порушено п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до неправомірного заниження суми приросту балансової вартості запасів за період з 01.01.2008 по 31.03.2010 на загальну суму 767498,00 грн.; завищення суми убутку балансової вартості запасів за період з 01.01.2008 по 31.03.2010 на загальну суму 1048408,00 грн.

За вказаних обставин, суд першої інстанцій дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу (т. 9 а.с.59), в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить постанову суду скасувати, прийняти нову постанову, якою позовну заяву задовольнити.

До початку судового засідання до суду надійшло письмове клопотання від відповідача про закриття провадження у справі у зв’язку із ліквідацією позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсоюз».

Вказаний факт підтверджений відповідачем витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідно до якого станом на 22.11.2011 в Державному реєстрі міститься запис стосовно товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсоюз», ідентифікаційний код 30546148, про припинення юридичної особи.

Представники сторін у судове засідання не з’явились, про час і місце судового засідання сторони повідомлені судом належним чином.

Розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної постанови, колегія суддів зазначає наступне.

За правилами, встановленими ч.2 ст.104 Цивільного кодексу України, юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі у разі ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.

У відповідності із ст. 203 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу. Якщо судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення, а обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження у справі.

Враховуючи викладене, а також те, що спірні правовідносини не передбачають правонаступництва, колегія суддів вважає, що є всі підстави для закриття провадження у даній справі.

В процесі судового розгляду колегією суду встановлено, що судом першої інстанції вірно застосовано норми матеріального та процесуального права, а обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після його ухвалення, внаслідок чого колегія суддів вважає, що відповідно до ч.2 ст.203 КАС України постанова суду першої інстанції має бути визнана нечинною, а провадження у даній справі закрито.

Керуючись п.5 ч. 1 ст. 157, ч.2 ст.203, ст.ст.198, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України колегія судів, -

УХВАЛИЛА:

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2010 року у справі № 2а-6238/10/0870 визнати нечинною.

Провадження в адміністративній справі закрити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:                                                            І.Ю. Добродняк

          Суддя:                                                            Н.А. Бишевська

          Суддя:                                                            Я.В. Семененко