Постанова № 21823312, 09.02.2012, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/92/2012

09 лютого 2012 року 16год. 47хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Пушкової О.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Кондратюк М.І.

відповідача: представник Мікосянчик І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного виробничого підприємства "Арт-сервіс"

доЗдолбунівської обєднаної державної податкової інспекції в Рівненській області (Острозьке відділення)

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватне виробниче підприємство "Арт-Сервіс" (далі ПВП "Арт-Сервіс") звернулося в суд з позовом до Здолбунівської обєднаної державної податкової інспекції (далі Здолбунівська ОДПІ) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000261601 від 30.12.2011 року.

В судовому засіданні позовні вимоги повністю підтримані представником позивача, який на їх обґрунтування покликався на те, що підприємством правомірно віднесено до складу податкового кредиту червня 2011 року ПДВ в загальній сумі 87819,61 грн. по господарським операціям з ПП "Фірма "Володар", позаяк податкові накладні видані на суму ПДВ, сплаченого ПВП "Арт-Сервіс" в ціні товарів та робіт призначених для використання в межах господарської діяльності позивача, оформлені належним чином та виписані субєктом господарювання, який є зареєстрованим платником ПДВ. Вказав, що висновки податкового органу про безпідставне формування позивачем податкового кредиту у вказаній сумі зводяться до того, що господарські операції є безтоварними та нікчемними. При цьому, відповідач жодних доказів такої безтоварності у своєму розпорядженні не мав і не має. Зазначив, що ПП "Фірма "Володар" є зареєстрованою юридичною особою, відомості про яку внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, та зареєстрованим платником податку на додану вартість. Також зазначив, що відповідач безпідставно заперечує факт отримання позивачем товарів та послуг від вказаного контрагента, позаяк такі товари і послуги були використані у власній господарській діяльності, спрямованій на отримання прибутку. Ствердив, що висновки відповідача, покладені в основу збільшення суми грошового зобовязання з ПДВ за спірним податковим повідомленням-рішенням є безпідставними, позаяк ґрунтуються не на первинних документах бухгалтерського та податкового обліку, а виключно на інформації про те, що податковий орган за місцем знаходження ПП "Фірма "Володар" не зміг провести перевірку останнього, через його відсутність за юридичною адресою. В той же час, такі обставини неспроможні довести нікчемність чи безтоварність відповідних господарських операцій. На таких підставах, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав. Вказав, що ПВП "Арт-Сервіс" в порушення пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1. статті 200 Податкового кодексу України, сформувало податковий кредит червня 2011 року, в тому числі, за рахунок віднесення до його складу ПДВ, сплаченого в ціні будівельних послуг та товарів, придбаних у ПП "Фірма "Володар", яке до бюджету вказаний податок не сплатило. Ствердив, що операції з вказаним контрагентом є безтоварними, тобто такими, що відбувалися лише на папері, позаяк ПП "Фірма "Володар" відсутнє за місцем свого знаходження, а тому не могло здійснити відповідних господарських операцій, а у позивача відсутні докази транспортування товару. За таких підстав ствердив, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято у повній відповідності з вимогами чинного законодавства, а тому підстави для його скасування відсутні. Відтак, просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

За дослідженими по справі доказами судом встановлено наступне.

Позивач має статус юридичної особи, перебуває на обліку в Острозькому відділенні Здолбунівської ОДПІ та з 12.06.2002 року являється зареєстрованим платником податку на додану вартість (а.с.7 на звороті, 36).

З 19 по 20 грудня 2011 року Острозьким відділенням Здолбунівської ОДПІ проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПВП "Арт-Сервіс" з питань взаємовідносин з ПП "Фірма "Володар" за червень 2011 року. Її результати оформлені актом №329/23-31542359 від 23.12.2011 року (а.с.7-10). Під час перевірки використано документи, надані позивачем за запит податкового органу №7619/23-13/1016 та матеріали, отримані від ДПІ у Вишгородському районі Київської області №3341/7/23-1/2867 від 09.09.2011 року.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000261601 від 30.12.2011 року, згідно з яким ПВП "Арт-Сервіс" збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 109774,51 грн., в тому числі 87819,61 грн. за основним платежем та 21954,90 грн. за штрафними санкціями (а.с.6).

За висновками акту перевірки, які покладено в основу спірного податкового повідомлення-рішення позивачем зайво віднесено до податкового кредиту червня 2011 року ПДВ в загальній сумі 87819,61 грн. по господарським операціям з ПП "Фірма "Володар", відомості про декларування якою податкового зобовязання з ПДВ в даній сумі не внесені до автоматизованої бази співставлення, оскільки такий платник має стан 9 "направлено повідомлення про відсутність за місцем знаходження", що на переконання податкового органу свідчить про порушення позивачем вимог пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1. статті 200 Податкового кодексу України.

Згідно з долученими до матеріалів справи документами, які надавались позивачем і на запит податкового органу, ПВП "Арт-Сервіс" в червні 2011 року мало господарські взаємовідносини з ПП "Фірма "Володар" (індивідуальний податковий номер 319887826531).

Так, відповідно до умов договору підряду №27/05/11 від 27.05.2011 року (а.с.19-21) ПП "Фірма "Володар" виконало капітальний ремонт утеплення фасадів з кольоровим опорядженням будівлі школи в с.В.Скнит, Славутського району. Виконання робіт проведено на користь генпідрядника ПВП "Арт-Сервіс" (Славутська філія) з метою забезпечення останнім виконання його обовязків перед замовником будівництва. Приймання-здача виконаних робіт оформлена актом типової форми №КБ-2в (а.с.31-32), згідно якого вартість робіт склала 140348,05 грн. з ПДВ. Роботи оплачено в повному обсязі в безготівковому порядку, що підтверджено платіжними дорученнями №97 від 03.06.2011 року та №107 від 15.06.2011 року (а.с.34). На загальну суму ПДВ 23391,34 грн. підрядником виписано податкові накладні: №31 від 03.06.2011 року на 16666,67 грн. (а.с.15) та №131 від 16.06.2011 року на 6724,67 грн. (а.с.16).

Відповідно до умов договору підряду №01/06/11 від 01.06.2011 року (а.с.22-25) ПП "Фірма "Володар" виконало поточний ремонт дільничної лікарні с.Ганнопіль Славутського району. Виконання робіт проведено на користь генпідрядника ПВП "Арт-Сервіс" (Славутська філія) з метою забезпечення останнім виконання його обовязків перед замовником будівництва. Приймання-здача виконаних робіт оформлена актом типової форми №КБ-2в (а.с.28-30), згідно якого вартість робіт склала 34680,34 грн. з ПДВ. Роботи оплачено в повному обсязі в безготівковому порядку платіжним дорученням №110 від 20.06.2011 року (а.с.34 на звороті). На суму ПДВ 5780,06 грн. підрядником виписано податкову накладну №144 від 20.06.2011 року (а.с.17).

Відповідно до умов договору поставки №16/05/11 від 25.05.2011 року (а.с.25-26) ПП "Фірма "Володар" поставило ПВП "Арт-Сервіс" товар в асортименті, згідно із специфікацією (а.с.27). Передача товару оформлена накладною №В-1198 від 29.06.2011 року (а.с.33), згідно з якою загальна вартість товару склала 351889,25 грн. з ПДВ. Роботи оплачено в повному обсязі в безготівковому порядку платіжним дорученням №100 від 29.06.2011 року (а.с.35). На суму ПДВ 58648,21 грн. постачальником виписано податкову накладну №276 від 290.06.2011 року (а.с.18).

Загальна сума ПДВ по вказаним операціям: 23391,34 грн. + 5780,06 грн. + 58648,21 грн. = 87819,61 грн. віднесена позивачем до складу податкового кредиту червня 2011 року, що підтверджується податковою декларацією з ПДВ за червень 2011 року та додатком №5 до неї Розшифровка податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (позиція 13 розділу II)(а.с.12-14).

Факт отримання позивачем будівельних послуг та товару з метою використання у господарській діяльності ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні податковим органом не заперечувався.

Відповідач свої заперечення обґрунтовує інформацією по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, проведеного на рівні ДПА України, за даними якої сума податкового кредиту ПВП "Арт-Сервіс" у розмірі 87819,61 грн. не підтверджена, позаяк контрагент позивача - ПП "Фірма "Володар" має стан платника 9 "направлено повідомлення про відсутність за місцем знаходження" (а.с.9 на звороті, останній абзац). Також відповідачем надано копію акту ДПІ у Вишгородському районі Київської області №627/23-1/31988783 від 09.09.2011 року, згідно з яким провести зустрічну звірку з ПП "Фірма "Володар" щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовано податковий кредит та податкові зобовязання за червень 2011 року не можливо, через відсутність платника податку за юридичною адресою (а.с.97-104). Вказаним актом зафіксовано, що відображені в податковій декларації з ПДВ за червень 2011 року правовідносини з субєктами господарювання є такими, що вчинені без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження обєкту оподаткування, несплати податків. У ПП "Фірма "Володар" відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, а тому правочини за участю вказаного субєкта господарювання мають ознаки нікчемності.

Відповідач стверджує, що такі обставини доводять про порушення позивачем пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1. статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення позивачем податкового кредиту за червень 2011 року на 87819,61 грн.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

При цьому судом враховано наступні правові норми.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в тому разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Це поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків валових витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту для визначення обєкта оподаткування з податку на додану вартість, і за її змістом, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно. Однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

В ході податкової перевірки, результати якої оскаржуються, Здолбунівською ОДПІ не зібрано, а в ході судового розгляду - не надано, жодного доказу на підтвердження факту нереальності вчинення господарських операцій, відображених в податковому обліку позивача.

Що стосується висновків відповідача про непідтвердження факту придбання ПВП "Арт-Сервіс" у ПП "Фірма "Володар" товарно-матеріальних цінностей через ненадання до перевірки документів, що підтверджують транспортування товару, а саме товарно-транспортних накладних, то слід зазначити, що згідно з наказом Міністерства транспорту України "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" №363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна накладна - це необхідний юридичний документ для всіх учасників транспортного процесу, а учасники транспортного процесу - це вантажовідправники, вантажоодержувачі, перевізники та особи, що здійснюють вантажні і (або) складські операції з вантажем. Вказаний нормативно-правовий акт визначає, як вантажовідправника - фізичну або юридичну особу, що подає перевізнику вантаж для перевезення, а як вантажоодержувача - фізичну або юридичну особа, що здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку. Оскільки податковим органом в ході перевірки не було встановлено, що саме позивач повинен був здійснювати розвантаження товару, або оплачувати вартість його поставки, тобто являвся вантажоодержувачем за умовами відповідних правочинів, як і не було встановлено, що ПП "Фірма "Володар" передавало призначений для ПВП "Арт-Сервіс" товар будь-якій транспортній організації для перевезення і, відповідно, являлося вантажовідправником, то відсутність у документообігу позивача товарно-транспортних накладних, при наявності інших документів, якими підтверджено факт приймання товарно-матеріальних цінностей, не може спростовувати факту придбання позивачем товару. Окремо слід зауважити, що за умовами договору поставки пунктом постачання товару є місцезнаходження ПВП "Арт-Сервіс", а тому позивач взагалі не міг бути учасником транспортного процесу.

Відповідно до підпункту 200.1. статті 200 Податкового кодексу України, сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

В свою чергу, податковий кредит звітного періоду, відповідно до пункту 198.3. статті 198 цього Кодексу, визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу (17%, або 0%) протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 198.2. статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахункуплатника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Надані до матеріалів справи документи свідчать про те, що постачальником робіт та товарів ПП "Фірма "Володар" були виписані позивачу податкові накладні на загальну суму ПДВ 87819,61 грн., які містять всі, передбачені статтею 201 Податкового кодексу України, реквізити та відповідають вимогам наказу ДПА України №969 від 21.12.2010 року "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 року за №1401/18696, що був чинним до 16.12.2011 року.

Як на момент виписування податкових накладних, так і на даний час контрагент позивача - ПП "Фірма "Володар" є зареєстрованим платником ПДВ (а.с.106).

Відповідно, податковий кредит, сформований позивачем на підставі податкових накладних, виписаних ПП "Фірма "Володар" вважається підтвердженим.

Окремо слід зауважити, що в акті перевірки ПП "Фірма "Володар" №627/23-1/31988783 від 09.09.2011 року хоча і зазначено, що вказаний субєкт відсутній за своєю юридичною адресою, однак зафіксовано, що він є платником податку на додану вартість і 20.07.2011 року подав декларацію з ПДВ за червень 2011 року з обсягом постачання без ПДВ у розмірі 26938865,00 грн., зокрема і на користь ПВП "Арт-Сервіс" з розміром ПДВ 87819,61 грн. (а.с.101).

Згідно з пунктом 1 статті 18 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" №755-IV від 15.05.2003 року, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. У відповідності до частини 2 вказаної статті, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі лише у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

ПП "Фірма "Володар" набуло прав юридичної особи з дня його державної реєстрації (а.с.105) і відомості щодо нього внесені до Єдиного державного реєстру.

Слід зазначити, що суду не надано жодних доказів того, що ПП "Фірма "Володар" не було спроможне здійснити господарські операції з поставки будівельних послуг та товарів. Основним видом діяльності вказаного субєкта господарювання згідно Довідки з ЄДРПОУ є, в тому числі, будівництво будівель та торгівля (а.с.107), його право на провадження будівельної та архітектурної діяльності підтверджено ліцензією Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 28.04.2006 року та ліцензією Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 08.06.2011 року (а.с.109-110), а тому явних ознак імітації відповідних господарських операцій такої особи не відмічається.

До того ж чинним законодавством України на сторону правочину, яка є платником податків, не покладено обовязку здійснювати перевірку відповідності законодавству установчих документів іншого учасника господарських правовідносин та ставити під сумнів внесені до Єдиного державного реєстру відомості. Разом з тим, ні установчі, ні статутні документи контрагента позивача не визнані в установленому порядку недійсними і доказів про зворотне в матеріалах справи немає.

До того ж, відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач у справі діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які можливо допускає його контрагент, або що його діяльність спрямована на здійснення операцій, повязаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобовязань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Платником податку первинними документами бухгалтерського обліку, у тому числі податковими накладними доведено, що виникнення права на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є обєктом оподаткування податком на додану вартість.

Податковий орган, в свою чергу, не навів будь-яких доводів щодо фіктивності господарських операцій, за наслідками яких було сформовано позивачем оспорюваний податковий кредит, не подав жодних фактичних даних, які б викликали сумнів у реальності виконання операцій з поставки будівельних робіт та товарів.

З урахуванням зазначеного суд приходить до висновку, що у податкового органу були відсутні законні підстави для зменшення позивачу суми податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2011 року по господарським операціям з ПП "Фірма "Володар".

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним. Як установлено частиною 2 статті 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до частини 1 статті 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Спрямованість правочину на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат. Суд зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача та його контрагента.

Крім того, ПП "Фірма "Володар" дії Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області по проведенню зустрічної звірки щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовано податкові зобовязання та кредит у червні 2011 року, що оформлено актом № 627/23-1/31988783 від 09.09.2011 року, в якому зазначено про нікчемність усіх правочинів за участю вказаного контрагента, успішно оскаржувались в судовому порядку (а.с.111-118).

Невиконання зобов'язань перед бюджетом іншими контрагентами, якщо таке мало місце, є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до таких контрагентів, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

Більше того, жодних доказів невиконання обовязків по сплаті податку ПП "Фірма "Володар" відповідач не навів ні в акті перевірки, ні під час судового розгляду справи.

Відповідачем не було доведено наявність будь-яких умисних дій з боку посадових осіб стосовно ухилення від сплати податків шляхом укладення нікчемного правочину а тому позивач мав достатні і передбачені законодавством підстави для віднесення суми сплаченого на користь постачальника ПДВ до складу податкового кредиту, отже відсутні факти, які б свідчили, що зміст укладених договорів не відповідає дійсним намірам сторін, та що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України щодо застосування норм права при розгляді спорів цієї категорії, несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Частиною 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції" (пункт 1) України визнала обовязковою юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції. Європейський суд з прав людини розкриває принцип верховенства права через формулювання вимог, які він виводить з цього принципу.

Так у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (№3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стануть надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки у даній справі оспорюється прийняте відповідачем, субєктом владних повноважень, за результатами проведеної перевірки податкове повідомлення-рішення, суд відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийнято воно: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, пропорційно та своєчасно.

Матеріали справи свідчать, що спірне податкове повідомлення-рішення не відповідає вказаним критеріям правомірності.

Враховуючи сукупність наведених обставин наряду із правовою специфікою податкових повідомлень-рішень, як актів органів державної податкової служби України, яка полягає у тому, що владний припис таких правових актів індивідуальної дії міститься безпосередньо в самому податковому повідомленні-рішенні, а мотиви його винесення, тобто обставини, яким керувався субєкт владних повноважень, у відповідному акті перевірки, на підставі якого і приймався такий правовий акт індивідуальної дії, суд прийшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення №0000261601 від 30.12.2011 року є протиправним.

Вирішуючи питання щодо способу задоволення позовних вимог, суд зазначає, що враховуючи вимоги п.1 ч.2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування або визнання нечинним рішення, та норми матеріального права, що визначають порядок набрання та втрати чинності лише стосовно нормативно-правових актів, що кореспондується з нормою ч.11 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України, а позивачем фактично оскаржується правовий акт індивідуальної дії, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в спосіб визнання податкового повідомлення-рішення протиправним та його скасування.

Судові витрати по справі у вигляді судового збору в сумі 32,19 грн. згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України присуджуються на користь позивача з Державного бюджету.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Здолбунівської обєднаної державної податкової інспекції в Рівненській області (Острозьке відділення) №0000261601 від 30.12.2011 року, згідно з яким Приватному виробничому підприємству "Арт-сервіс" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" на 109774,51 грн., в тому числі 87819,61 грн. - за основним платежем та 21954,90 грн. - за штрафними санкціями.

Присудити на користь позивача Приватного виробничого підприємства "Арт-сервіс" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 32,19 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення судом вступної та резолютивної частин постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови.

Суддя Друзенко Н.В.