Ухвала суду № 21803873, 03.02.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2012 р. Справа № 124037/11/9104 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді:Гуляка В.В.

суддів:Довгополова О.М., Глушка І.В.

за участі секретаря судового засідання:Баранкевич А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Львові апеляційну скаргу Володимир-Волинської обєднаної державної податкової інспекції Волинської області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2011 року в адміністративній справі за позовом відкритого акціонерного товариства «Володимир-Волинський цукровий завод» ВАТ «Володимирцукор» до Володимир-Волинської обєднаної державної податкової інспекції Волинської області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

У серпні 2011 року позивач ВАТ «Володимир-Волинський цукровий завод» ВАТ «Володимирцукор» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Володимир-Волинської ОДПІ Волинської області, в якому просив : 1) визнати протиправним і скасувати повідомлення-рішення Володимир-Волинської ОДПІ від 11.05.2011р. № 000172302/23-6094, яким ВАТ «Володимирцукор» визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість у розмірі 5089710,00 грн., з яких за основним платежем 4071768,00 три. і за штрафними санкціями 1017942,00 грн.; 2) визнати протиправним і скасувати повідомлення-рішення Володимир-Волинської ОДПІ від 11.05.2011р. № 000162302/23-6093, яким ВАТ «Володимирцукор» визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на прибуток підприємства в розмірі 1849011,75 грн., з яких за основним платежем 935351,00 грн. і за штрафними санкціями 913660,75 грн..

В обгрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що вищевказані податкові повідомлення-рішення винесені за результатами проведеної відповідачем планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р., що оформлена Актом перевірки № 370/23-00372664 від 22.04.2011 року. Висновки податкового органу про порушення позивачем Закону України «Про податок на додану вартість» і Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є безпідставними, а оскаржені податкові повідомлення-рішення є незаконними. При перевірці інспекторами було взято до уваги лише використання виробничих запасів (мішків, вугілля, вапняковий камінь тощо) у кількостях передбачених калькуляцією до договорів на переробку та розрахованих на одну тону готової продукції. Однак, представниками податкового органу не брався до уваги той факт, що сезон переробки цукросировини у цукор-пісок білий у 2010 році тривав шість місяців. За цей період на підприємстві відбувались неодноразові перебої з поставкою цукросировини на завод, підприємство працювало у режимі очікування не зупиняючи підприємство, при цьому витрачались енергоносії у повному обсязі, які не були передбачені калькуляцією. При проведенні перевірки, податкові інспектори вирахували витрати виробничих запасів, відштовхуючись від кількості виготовленої продукції, а не від періоду і реальних витрат, протягом якого витрачались енергоносії. В перевіряємому періоді позивачем було списано придбаних товаро-матеріальних цінностей призначених для поліпшення і ремонту основних фондів на суму 34148840 грн., а не 42660859грн., як зазначено у акті перевірки, тому позивачем не було допущено заниження податку на прибуток підприємства за 2010 рік.

Відповідач Володимир-Волинська ОДПІ Волинської області в суді першої інстанції позовні вимоги заперечила, просила відмовити у задоволенні позову.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 02.09.2011 року позов задоволено, визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення Володимир-Волинської ОДПІ від 11 травня 2011 р. № 000162302/23-6093 і № 000172302/23-6094.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції від 02.09.2011 року відповідач Володимир-Волинська ОДПІ оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального права, судом неповно зясовано обставини, що мають значення для справи, а тому оскаржена постанова суду підлягає скасуванню із підстав, викладених у апеляційній скарзі.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги посилань відповідача на те, що під час проведення перевірки податковим органом брались до уваги акти виконаних робіт, які були представлені позивачем. Однак, у звязку з тим, що в представлених актах виконаних робіт не зазначена вартість послуг переробки, зазначено лише кількість виробленої продукції, податкова інспекція при розрахунку керувалась калькуляцією до договорів. Тому ніяких порушень податкова інспекція у даному випадку не допустила. Протягом періоду, що перевірявся ВАТ «Володимирцукор» було заключено договір на переробку цукру-сирцю № 14/05-10 від 14.05.2010р. з ТзОВ КФ «Українські ласощі», договір на переробку цукру-сирцю тростинного № 22/02-10 від 22.02.2010р. з ТзОВ «Інвесттрейд», договір на переробку цукру-сирцю тростинного № 26/02-10 від 22.01.2010р. з ТзОВ «Агрокапітал-7», договір на переробку № 30/07-10 від 30.07.2010р. з ТзОВ «Інвесттрейд». Всього протягом перевіряємого періоду ВАТ «Володимирцукор» згідно актів виконаних робіт було перероблено 104283,839 т. цукру-сирцю, з якого вироблено 98 494,442 т. цукру білого. Також податкова інспекція не погоджується з висновком суду щодо правомірності включення до валових витрат за III квартал 2010 року понесених додаткових витрат позивачем. Під час проведення перевірки позивачем не були представлені підтверджуючі документи, а саме акти виконаних робіт в частині понесених додаткових витрат, які б підтверджували використання вугілля, вапнякового каменю та мішків поліпропіленових у власній господарській діяльності, а тому висновок податкового органу щодо заниження у 3-4 кварталах 2010 року позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість є правомірним.

За наслідками апеляційного розгляду апелянт просить скасувати постанову суду від 02.09.2011 р. і прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі та зявились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що така апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що оскаржені податкові повідомлення-рішення від 11.05.2011 року № 0000162302/23-6093 і № 0000172302/23-6094 винесені на підставі результатів проведеної відповідачем в період із 04.03.2011 року по 15.04.2010 року планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, що оформлена Актом перевірки № 370/23-00372664 від 22.04.2010 року (а.с. 9, 10).

У вищевказаному Акті перевірки зазначено, що податковою інспекцією встановлено порушення позивачем вимог п.1.32 ст.1, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.2, п.5.3, п.п.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст.5, п.п.8.1.1, п.п. 8.1.2 п.8.1, п.п.8.2.2 п.8.2, п.8.3, п.п.8.7.1 п.8.7 ст.8, п.11.2 ст.11, п.п.12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму заниження 935351 грн., в тому числі за III квартал 2010 року занижено на суму 3654643 грн. і за IV квартал 2010 року завищено на суму 2719292 грн.; а також п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.3, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 4071768 грн. за вересень 2010 року (а.с. 11-49).

Висновки податкового органу були повязані із перевіркою діяльності позивача в 2010 році у господарських відносинах за договорами на переробку цукру-сирцю з такими субєктами як ТзОВ КФ «Українські ласощі» (договір № 14/05-10 від 14.05.2010 року), ТзОВ «Інвесттрейд» (договори № 22/02-10 від 22.02.2010 року і № 30/07-10 від 30.07.2010 року), ТзОВ «Агрокапітал-7» (договір № 26/02-10 від 22.01.2010 року). Податковою інспекцією зроблено висновок про те, що на порушення п.1.32 ст.1, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем не проведено коригування валових витрат в III кварталі 2010 року (по закінченню циклу переробки цукру-сирцю) та на порушення п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.3, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не відкориговано податковий кредит в частині списаних на витрати виробництва: вартості мішків п/п в кількості 1640111 шт. на суму 5592779 грн. (1640111 шт. х 3,41 грн.), ПДВ - 1118556 грн.; вартості вугілля в кількості 8053,929 т. (8530,067 т. - 476,138 т.) на суму 10031007 грн. (8053,929 т. х 1245,48 грн.), ПДВ - 2006201 грн.; вартості вапнякового каменю в кількості 41256,887 т. (41696,887 т. - 440 т.) на суму 4735053 грн. (41256,887 т. х 114,77 грн.), ПДВ - 947011 грн., які не використані у господарській діяльності товариства та віднесені до складу валових витрат без підтвердження відповідними документами бухгалтерського обліку.

Суд апеляційної інстанції вважає правильними і обєктивними висновки суду першої інстанції про безпідставність тверджень податкового органу, викладених у вищевказаному Акті перевірки від 22.04.2011 року та протиправність оскаржених податкових повідомлень-рішень, з врахуванням наступного.

Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», зокрема п.1.32 ст.1 цього Закону визначено, що господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього Закону, валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Пунктом 5.3.9 п.5.3 ст.5 цього Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Із змісту оскарженої постанови суду від 02.09.2011 року видно, що суд першої інстанції при вирішенні даної адміністративної справи врахував норми вищевказаного законодавства України та з врахуванням досліджених доказів обєктивно встановив, що ВАТ «Володимирцукор» за наслідками наданих послуг по переробці цукру-сирцю згідно укладених договорів були складені акти виконаних робіт, які підписані сторонами, а також були виписані податкові та видаткові накладні в адресу замовників, у яких зазначено вартість наданих послуг за кількістю переробленої сировини та суму ПДВ, що включена у вартість таких послуг. Умовами договорів на переробку, укладених між позивачем та ТзОВ КФ «Українські ласощі», ТзОВ «Інвесттрейд», ТзОВ «Агрокапітал-7» (а.с. 57, 53, 61, 65) було передбачено, що вихід готової продукції з одиниці сировини встановлюється в актах виконаних робіт на підставі формули, вказаної в п.1.4 договору з врахуванням фактичних даних якості сировини, підтвердженої відповідними документами. За виконану роботу Замовник сплачує Виконавцю винагороду за переробку однієї тони сировини, у відповідності до калькуляції, що є невідємною частиною даного договору (п.5.1). У випадку виникнення у Виконавця додаткових витрат по переробці, такі витрати встановлюються в актах виконаних робіт і є підставою для проведення розрахунків між сторонами (п.5.3). Остаточне встановлення вартості переробки здійснюється згідно актів виконаних робіт (п.5.5). Отже, договорами чітко передбачено, що лише актами виконаних робіт встановлюється остаточна вартість наданих ВАТ «Володимирцукор» послуг по переробці цукру-сирцю.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно зазначив, що посилання Володимир-Волинської ОДПІ на розрахунки вартості послуг переробленої сировини згідно калькуляцій до договорів та, як наслідок, висновки про непроведення товариством коригування валових витрат та податкового кредиту в частині вартості придбаного вугілля, вапнякового каменю та мішків поліпропіленових, які на думку податкового органу не використовувались в господарській діяльності позивача, є безпідставними. Калькулювання витрат на переробку - це примірний, орієнтовний розрахунок витрат підприємства, яке останнє несе при переробці одиниці сировини. Разом з тим, калькуляція не є тим первинним документом бухгалтерського обліку, на підставі якого формуються показники рахунків бухгалтерського обліку. В даному випадку розроблена калькуляція є обліковим документом, який містить розрахунок планових (передбачуваних) витрат у грошовому виразі на переробку сировини, та не передбачає додаткові витрати, які може понести підприємство внаслідок несвоєчасної поставки сировини.

Крім цього, судом встановлено, що в період переробки ВАТ «Володимирцукор» цукру-сирцю ТзОВ «Агрокапітал-7» та ТзОВ «Інвесттрейд» несвоєчасно здійснювали поставку сировини, внаслідок чого позивач поніс додаткові витрати на енергоносії та тару. Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи актами про нерегулярне постачання сировини, актами виконаних робіт, якими встановлено розмір додаткових витрат позивача, претензіями та вимогами, які товариство скеровувало в адресу своїх замовників ТзОВ «Агрокапітал-7» та ТзОВ «Інвесттрейд» з вимогою провести розрахунки по додатково понесених витратах, а також рішеннями Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 01.06.2011 року та 26.05.2011 року, якими стягнуто з поручителів за зобовязаннями по договорах на переробку цукру-сирцю суми додаткових витрат, понесених ВАТ «Володимирцукор» внаслідок нерегулярної поставки сировини (а.с. 86-106).

Тому, в діях товариства немає порушень в частині непроведення коригування валових витрат за III квартал 2010 року вартості вугілля, вапнякового каменю та мішків поліпропіленових, а також податкового кредиту на суму ПДВ в розмірі 4071768 грн., що сплачена в ціні придбаного вугілля, вапнякового каменю та мішків поліпропіленових.

Суд першої інстанції також дійшов обєктивного висновку про те, що донарахування відповідачем податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 935351 грн. є безпідставним, а тому податкове повідомлення-рішення відповідача від 11 травня 2011 року № 0000162302/23-609 слід скасувати як протиправне, що достатньо обгрунтовано у постанові суду.

Крім цього, судом враховано, що висновки Володимир-Волинської ОДПІ про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість» базуються на тих же порушення, що викладені в акті перевірки, а саме щодо непроведення коригування валових витрат в III кварталі 2010 року в частині списаних на витрати виробництва вартості вугілля, вапнякового каменю та мішків поліпропіленових, яким суд надав правову оцінку, встановивши, що виявлені податковим органом в ході перевірки порушення не відповідають фактичним обставинам справи.

З цього приводу суд враховує, що відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпункт 7.4.3 п.7.4 ст.7 вищевказаного Закону визначає, що у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 цього Закону встановлено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

З врахуванням вищевказаних правових норм, ВАТ «Володимирцукор» правомірно включено до складу податкового кредиту за відповідні періоди суми ПДВ, сплачені товариством у звязку з придбанням вугілля, вапнякового каменю та мішків поліпропіленових, оскільки такі використовувались в межах господарської діяльності позивача.

Тому, оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача від 11 травня 2011 року № 0000172302/23-6094 також скасувано судом на законних підставах.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними покликання апелянта на те, що суд першої інстанції неповно зясував обставини справи і допустив порушення норм матеріального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують обгрунтованих висновків суду першої інстанції, викладених у оскарженій постанові від 02.09.2011 року, а тому відсутні підстави для скасування цієї постанови суду.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу Володимир-Волинської обєднаної державної податкової інспекції Волинської області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2011 року в адміністративній справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Володимир-Волинський цукровий завод» ВАТ «Володимирцукор» до Володимир-Волинської обєднаної державної податкової інспекції Волинської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий:В.В. Гуляк

Судді:І.М. Глушко

О.М. Довгополов

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 06.02.2012 року.