Ухвала суду № 21802895, 15.02.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Смагар С.В.

Суддя-доповідач - Компанієць І.Д.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2012 року справа №2а/0570/17928/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Компанієць І.Д., суддів Шальєвої В.А., Геращенка І.В.,

при секретарі судового засідання Варчук О. М.,

за участю представника позивача Соловйової Н.В.,

представника відповідача Коростильова С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2011 року по адміністративній справі №2а/0570/17928/2011 за позовом приватного підприємства «Астон» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську, Головного управління державного казначейства України у Донецькій області про стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И Л А:

Приватне підприємство «Астон» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську, Головного управління державного казначейства України у Донецькій області про стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2011 року з урахуванням уточнених позовних вимог в сумі 258725 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що позаплановою виїзною перевіркою ДПІ у м. Краматорську підтверджено відображене підприємством в декларації за червень 2011 року бюджетне відшкодування в сумі 370000 грн, яке податковим повідомленням-рішенням від 18.11.2011 року було зменшено на суму 111275 грн, яка підлягала поверненню з державного бюджету відповідно до п.200.12 ст.200 ПК України. Проте відповідач в порушення прав підприємства, не включив позивача до реєстру суб»єктів підприємницької діяльності на відшкодування ПДВ із зазначенням суми ПДВ, яка підлягає відшкодуванню.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2011 року позов приватного підприємства «Астон» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську, Головного управління державного казначейства України у Донецькій області про стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Астон» заборгованість з бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2011 року у розмірі 258725 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1700 грн.

Не погодившись з судовим рішенням, Державна податкова інспекція у м. Краматорську подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Мотивує доводи апеляційної скарги тим, що дійсно в ході проведеної перевірки підтверджено відображене підприємством в декларації за червень 2011 року бюджетне відшкодування. Відповідач постійно надавало інформацію по ПП «Астон» на узгодження до ДПА щодо можливого включення позивача до реєстру, але підприємство не було включено до реєстру суб»єктів підприємницької діяльності на відшкодування ПДВ, оскільки ДПІ в Донецькій області вважає за необхідне відповідно до постанови КМ України №1232 від 27.12.2010 року здійснити ретельне відпрацювання всієї суми податкового кредиту платника по ланцюгах постачання до виробника сировини та усунути розбіжності. На підставі викладеного відповідач не надавав висновок до Державного казначейства України із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.

Приватне підприємство «Астон» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 31054936, є платником податку на додану вартість, свідоцтво № 100325473, знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції ум. Краматорську.

20 липня 2011 року позивачем до податкового органу подана податкова декларація з податку на додану вартість за червень 2011 року, відповідно до якої позивач визначив суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку в сумі 370000 грн. з додатками, зокрема, додатками 3 та 4 «розрахунок суми бюджетного відшкодування» та «заява про повернення суми бюджетного відшкодування».(а.с.10-12)

З 17 по 22 серпня 2011 року відповідно до п.п.200.10, 200.11 ст. 200 Податкового кодексу України ДПІ у м. Краматорську проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації за червень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалося в період з 1 травня 2011 року по 31 травня 2011 року, за наслідками якої складена довідка від 29 серпня 2011 року № 1008/23-3-310054936 (а.с. 27-36). За висновком перевірки підтверджено відображене позивачем у декларації за червень 2011 року бюджетне відшкодування в сумі 370000 грн.

ДПІ у м. Краматорську проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2010 року по 30 червня 2011 року, за наслідками якої складений акт від 15 листопада 2011 року № 1914/23-2/31054936 (а.с. 97-110), на підставі якого прийняте податкове повідомлення-рішення від 18 листопада 2011 року № 0000962302/37033, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2011 року в розмірі 111275 грн. Позивачем дане повідомлення-рішення не оскаржувалося та не заперечувалося.

З урахуванням прийнятого податкового повідомлення-рішення від 18 листопада 2011 року № 0000962302/37033, позивачем зменшено розмір позовних вимог до 258725 грн. де 214767 грн.- залишок бюджетної заборгованості за червень 2011 року станом на 12 грудня 2011 року та сума ПДВ у розмірі 43958 грн. яка була донарахована відповідачем податковим повідомлення рішенням 18 листопада 2011 року № 0000952302.

Колегія суддів зауважує, що податкове повідомлення рішення від 18 листопада 2011 року № 0000952302 не має жодного відношення до суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2011 року.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю. Згідно з пунктом 188.1 статті 188 даного Кодексу база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Пункт 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Відповідно до пункту 198.2 статті 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинною у червні 2011 року) передбачає, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

На підставі статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.п.200.6-200.8 статті 200 Податкового кодексу України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів. Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України.

Вищезазначені норми Податкового кодексу України визначають обовязок платника податку продавця товару щодо визначення обєкта оподаткування, нарахування податку та його утримання у покупця товарів або послуг, правильність обчислення та декларування податку, видачу податкових накладних. Обовязок сплатити нарахований продавцем податок на додану вартість у складі ціни товару або послуг та отримати належним чином оформлену податкову накладну в підтвердження сплати податку законодавством покладено на платника податку покупця.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що Податковим Кодексом не передбачений обовязок покупця товару платника податку сплачувати нарахований йому продавцем у складі ціни товару податок на додану вартість безпосередньо до державного бюджету. Сплата позивачем ПДВ в ціні придбаного товару, не є спірною обставиною в межах даної справи, не заперечується відповідачем та підтверджується актами перевірок.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що з боку позивача відсутні обставини, визначені п.200.5 ст.200 ПК України, відповідно до яких, ПП «Астон» не має права на отримання бюджетного відшкодування.

При цьому Податковий кодекс України не повязує надходження коштів до бюджету з певною господарською операцією, та не повязує право на відшкодування з проведенням або не проведенням перевірок контрагентів платника податку по ланцюгах постачання до виробника. Несплата податку на додану вартість та інші порушення податкового законодавства контрагентами позивача тягнуть за собою наслідки тільки для цих осіб, і не можуть впливати на право позивача на відшкодування бюджетної заборгованості.

Тому судова колегія не приймає до уваги доводи ДПІ у м. Краматорську щодо відсутності ретельного відпрацювання суми податкового кредиту платника по ланцюгах постачання до виробника сировини, оскільки зазначені обставини є безпідставними та такими, що не засновані на законі, оскільки Податковим кодексом України право платника податку на бюджетне відшкодування податку на додану вартість не поставлене в залежність від проведення або не проведення перевірок його контрагентів по ланцюгу до виробника товару.

Суд першої інстанції вірно не прийняв до уваги посилання податкового органу на листи від 31 серпня 2011 року з огляду на те, що інформація, яка в них викладена, не стосується спірного податкового періоду червень 2011 року. Крім цього, ця інформація була відома податковому органу під час планової перевірки позивача, за наслідками якої складений акт від 15 листопада 2011 року.

На підставі п.п.200.12, 200.13 ст.200 Податкового кодексу України орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Враховуючи зазначену норму, суд першої інстанції зробив правильний висновок, що, оскільки податковий орган не надав належним чином оформлений висновок органу державного казначейства, тому позов про стягнення суми бюджетної заборгованості з Державного бюджету України підлягає задоволенню.

Зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують доводи апелянта про те, що на теперішній час позивачу частково виплачено бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

На підставі викладеного судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись статтями 24, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2011 року по адміністративній справі №2а/0570/17928/2011 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2011 року по адміністративній справі №2а/0570/17928/2011 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання ухвали у повному обсязі.

У повному обсязі ухвала складена та підписана колегією суддів 17 лютого 2012 року.

Головуючий суддя І.Д.Компанієць

Судді: В.А. Шальєва

І.В. Геращенко