Ухвала суду № 21802610, 14.02.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Христофоров А.Б.

Суддя-доповідач - Яманко В.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2012 року справа №2а/0570/22474/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді Яманко В. Г., суддів Казначеєва Е. Г., Васильєвої І. А.

секретар судового засідання Балакай І. Л.

за участі:

позивача ОСОБА_2 за дов. від 28.11.2011 р.,

відповідача ОСОБА_3 за дов. від 20.12.2011 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від 12 січня 2012 року

у справі № 2а/0570/22474/2011 (суддя Христофоров А. Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Надежда»

до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Надежда» звернулося 30 листопада 2011 року до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом (т. 1 арк. спр. 3-9) до державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 серпня 2011 року № 0000482304.

В обґрунтування позову позивач послався на те, що господарська операція з ПП НВП «Квант» мала реальний характер, наслідки здійснення цієї операції були належним чином відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача, придбаний товар був використаний у господарській діяльності, що доведено документально.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12 січня 2012 року (т. 2 арк. спр. 151-157) позов ТОВ «ТРК «Надежда» було задоволено та скасоване податкове повідомлення-рішення ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька від 17 серпня 2011 року № 0000482304/

В апеляційній скарзі (т. 2 арк. спр. 160-162) відповідач просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, відмовити повністю в задоволенні позовних вимог ТОВ «ТРК «Надежда».

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги. Представник позивача проти апеляційної скарги заперечував та просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечень на неї встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Надежда» є юридичною особою, діє на підставі статуту, включено до ЄДРПОУ під № 25332074 (т. 1 арк. спр. 23).

З 20 по 26 липня 2011 року посадовими особами ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька на підставі повідомлення № 132 від 19 липня 2011 року та наказу № 557 від 19 липня 2011 року була здійснена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «ТРК «Надежда» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 1 грудня 2008 року по 31 січня 2009 року, з 1 червня 2009 року по 30 червня 2009 року, з 1 серпня 2009 року по 30 вересня 2009 року, з 1 лютого 2010 року по 30 квітня 2010 року, з 1 серпня 2010 року по 31 серпня 2010 року по взаємовідносинам з ПП «НВП «Квант». Результати перевірки були викладені в акті № 776/23-411/25332074 від 2 серпня 2011 року (т. 1 арк. спр. 31-42), який був підписаний з запереченнями (т. 1 арк. спр. 45-47). За наслідками розгляду заперечень відповідач надав відповідь про залишення висновків перевірки без змін (т. 1 арк. спр. 48-51).

ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька на підставі вказаного акту перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000482304 від 17 серпня 2011 року про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму 21345 грн., в тому числі за основним платежем на суму 17076 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 4269 грн. (т. 1 арк. спр. 29).

Позивач оскаржував вказане податкове повідомлення-рішення до ДПА у Донецькій області, ДПС України, які своїми рішеннями скарги позивача залишили без задоволення, а рішення ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька без змін (т. 1 арк. спр. 52-77).

В висновках акту перевірки посадові особи ДПІ зазначили наступне:

1) позивачем порушені вимоги підпунктів 1, 2 статті 215, підпункту 1, 5 статті 203, статті 228 Цивільного кодексу України, статті 207 Господарського кодексу України, що призвело до визнання податковим органом угоди, укладеної між позивачем та ПП «НВС «Квант», нікчемною;

2) позивачем в порушення підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» занижений податок на додану вартість, який підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 17076 грн. Відповідно до розрахунку (т. 1 арк. спр. 30) сума заниженого ПДВ склала за: грудень 2008 року 1389 грн., січень 2009 року 13224 грн., червень 2009 року 428 грн., серпень 2009 року 649 грн., лютий 2010 року 411 грн., березень 2010 року 856 грн., квітень 2010 року 120 грн., штрафні санкції в розмірі 4269 грн. були визначені з розрахунку 25 % від суми завищеного бюджетного відшкодування.

Стосовно першого висновку відповідача колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, тому податковий орган з порушенням наведеної норми послався на статті 203, 215 ЦК України та безпідставно дійшов до висновку про нікчемність виконаних угод, недійсність яких не встановлена законом та не доведена в судовому порядку. Стаття 207 Господарського кодексу України містить норми, відповідно до яких недійсність господарського зобовязання повинно доводитися в судовому порядку, а нікчемними визнаються не угоди, а умови господарського зобов'язання, які самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушують права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб, а не держави при визначенні бази оподаткування.

Щодо висновку відповідача про порушення позивачем приписів підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Згідно вказаної норми податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з наведеної норми формування податкового кредиту платником податків не поставлено в залежність від наявності документального підтвердження факту придбання товарів контрагентом платника.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

У справі наявні копії первинних документів бухгалтерського та податкового обліку позивача, які свідчать про правомірне формування позивачем податкового кредиту у грудні 2008 року, січні 2009 року, червні 2009 року, серпні 2009 року, лютому 2010 року, березні 2010 року, квітні 2010 року, що правильно встановлено судом першої інстанції, та відповідачем протилежного документально не доведено.

Так, у розшифровці податкових зобовязань та податкового кредиту позивача в розрізі контрагентів за грудень 2008 року (т. 2 арк. спр. 2-4) зазначено, що до складу податкового кредиту вказаного податкового періоду увійшов ПДВ в сумі 1388,5 грн. сформований на підставі податкової накладної № 588 від 3 грудня 2008 року (т. 1 арк. спр. 93), виданої ПП «НВП «Квант» позивачу.

У розшифровці податкових зобовязань та податкового кредиту позивача в розрізі контрагентів за січень 2009 року (т. 2 арк. спр. 5-7) зазначено, що до складу податкового кредиту вказаного податкового періоду увійшов ПДВ в сумі 8890 грн. сформований на підставі податкової накладної № 608 від 13 січня 2009 року (т. 1 арк. спр. 97), виданої ПП «НВП «Квант» позивачу та ПДВ на загальну суму 4333,5 грн., сформований на підставі податкових накладних ПП «НВП «Квант» № 607 від 24 грудня 2008 року на суму ПДВ 3810 грн., № 592 від 9 грудня 2008 року на суму ПДВ 398,5 грн., № 597 від 19 грудня 2008 року на суму ПДВ 125 грн.

Згідно розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту позивача в розрізі контрагентів за червень 2009 року (т. 2 арк. спр. 8-10) до складу податкового кредиту вказаного податкового періоду увійшов ПДВ в сумі 428 грн. сформований на підставі податкової накладної № 640 від 3 червня 2009 року (т. 1 арк. спр. 98), виданої ПП «НВП «Квант» позивачу.

Відповідно до розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту позивача в розрізі контрагентів за серпень 2009 року (т. 2 арк. спр. 11-13) до складу податкового кредиту вказаного податкового періоду увійшов ПДВ на загальну суму 648,75 грн. сформований на підставі податкових накладних виданих ПП «НВП «Квант» № 663 від 21 серпня 2009 року на суму 445 грн. та № 662 від 28 серпня 2009 року на суму 203,75 грн. (т. 1 арк. спр. 99-100).

У розшифровці податкових зобовязань та податкового кредиту позивача в розрізі контрагентів за березень 2010 року (т. 2 арк. спр. 17-19) зазначено, що до складу податкового кредиту вказаного податкового періоду увійшов ПДВ на загальну суму 855,67 грн. сформований на підставі податкових накладних виданих ПП «НВП «Квант» № 767 від 23 березня 2010 року на суму 370 грн., № 768 від 23 березня 2010 року на суму 399 грн. та № 775 від 31 березня 2010 року на суму 86,67 грн. (т. 1 арк. спр. 105-107).

Згідно розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту позивача в розрізі контрагентів за квітень 2010 року (т. 2 арк. спр. 20-22) до складу податкового кредиту вказаного податкового періоду увійшов ПДВ в сумі 120 грн. сформований на підставі податкової накладної № 781 від 14 квітня 2010 року (т. 1 арк. спр. 108), виданої ПП «НВП «Квант» позивачу. Крім того, в справі наявна податкова накладна № 727 від 2 лютого 2010 року видана ПП «НВП «Квант» на суму ПДВ 411 грн. (арк. спр. 104).

Станом на час видання податкових накладних ПП «НВП «Квант» було платником ПДВ, що не заперечується відповідачем (т. 1 арк. спр. 24), та в акті перевірки порушення в частині оформлення вище наведених податкових накладних податковим органом не встановлювалося. Податкові накладні видані ПП «НВП «Квант» були включені позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних (т. 2 арк. спр. 69-146).

Крім того, позивачем надано до справи в якості доказів реальності вчинення господарських зобовязань: рахунки-фактури, накладні про відпуск товару та платіжні доручення про оплату придбаних у ПП «НВП «Квант» товарів (т. 1 арк. спр. 78-92, 110-141). Як докази використання придбаних у ПП «НВП «Квант» товарів у господарській діяльності позивач надав акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, накладні та вимоги про відпуск товарів зі складу, інвентарні картки обліку основних засобів, акти списання, журнали реєстрації доручень (т. 1 арк. спр. 142-155, т. 2 арк. спр. 23-68).

Відповідач повязав висновки про нікчемність угод між позивачем та ПП «НВП «Квант» з тим, що поставка товарів ТОВ «Алпікс» на адресу ПП «НВП «Квант» не підтверджена актами приймання-передачі, довіреностями. Про це було зазначено посадовими особами ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька, які дослідили видаткові та податкові накладні, реєстри податкових накладних, виписки з банку, квитанції до прибуткових касових ордерів та декларації з ПДВ, в акті перевірки № 752/23-2/32458085 від 31 травня 2011 року (т. 1 арк. спр. 164-172). У акті було зазначено про завищення ПП «НВП «Квант» податкового кредиту та податкового зобовязання з ПДВ за операціями з ТОВ «Авікс» та ТОВ «ТРК «Надежда». В той же час в справі наявне пояснення директора ПП «НВП «Квант» ОСОБА_4 (т. 1 арк. спр. 183), в якому він підтвердив придбання товарів у ТОВ «Алпікс» та продаж їх ТОВ «ТРК «Надежда» та це пояснення не суперечить дослідженим ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька первинним документам. ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецьку свої висновки відносно ПП «НВП «Квант» та ТОВ «Алпікс» повязало вироком Ворошиловського районного суду м. Донецька від 30 грудня 2009 року (т. 1 арк. спр. 194-215), за яким ОСОБА_5 засуджено за статтями 205 ч. 2, 358 ч. 2, 358 ч. 3 КК України. В вироку зазначено, що засновником ТОВ «Алпікс» був ОСОБА_6, але в досліджених документах про поставку товарів та їх оплату по взаємовідносинам ТОВ «Алпікс» з ТОВ «Компанією «Крафт», ТОВ «Востоквуглемаш», ТОВ «МКП-3», приватним підприємцем ОСОБА_7, ТОВ «КЦ «Парнас» підписи ставив ОСОБА_5 В вироку не зазначено про дослідження господарських операцій між ТОВ «Алпікс» та ПП «НВП «Квант», а також не зазначено про наявність підроблених документів по цій господарській операції. З ТОВ «ТРК «Надежда» у ТОВ «Алпікс» правові відносини у спірний період податковим органом не встановлювалися.

Апелянт надав до справи дані автоматизованих інформаційних систем податкових органів (т. 1 арк. спр. 184-192), які не є інструментом доказової бази без дослідження діяльності контрагентів позивача та субєктів господарювання з якими працювали його контрагенти та при відсутності документального підтвердження їх стану, зазначеного у вказаній системі. Наявність у ланцюгу постачання контрагентів, які не знаходяться за місцем реєстрації не свідчить про недостовірність податкового кредиту з ПДВ платника податку, в даному випадку позивача, який документально довів правомірність ведення податкового обліку. Порушення податкового законодавства, у разі їх документального доведення, вчинені контрагентами не є свідченням протиправності дій та порушення податкового законодавства позивачем, оскільки за статтею 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер. Невиконання контрагентами по ланцюгу постачання своїх зобовязань має наслідком притягнення до відповідальності саме цих субєктів господарювання. Законом України «Про податок на додану вартість» та Податковим кодексом України можливість формування платником податку податкового кредиту з ПДВ не поставлено в залежність від наявності чи відсутності в базі даних податкових органів задекларованих податкових зобовязань інших платників податків.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильних висновків про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «ТРК «Надежда», а відповідач в апеляційній скарзі висновки суду не спростував.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Керуючись статтями 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 січня 2012 року залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 січня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Ухвала складена в повному обсязі та підписана колегією суддів 15 лютого 2012 року.

Головуючий суддя В.Г.Яманко

Судді Е.Г.Казначеєв

І.А.Васильєва