Постанова № 21801366, 12.01.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2012 р.справа № 2а-9624/10/0470 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді:                    Мельника В.В.

          суддів:                     Проценко О.А. Туркіної Л.П.

за участі секретаря :          Мачихіна В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.02.2011р. у справі № 2а-9624/10/0470 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» до відповідачів: за участі: про 1.Криворізької митниці 2. Головного управління Державного Казначейства у м.Києві Прокурора визнання протиправним рішення та стягнення надмірно сплачених коштів,- ВСТАНОВИВ: Відкрите акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі по тексту –позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Криворізької митниці (далі по тексту відповідач -1), Головного управління Державного казначейства у м. Києві (далі по тексту –відповідач -2), в якому просить: - визнати протиправним Рішення Криворізької митниці про визначення митної вартості товарів № 113000006/2010/000139/1 від 05.03.10р.; - скасувати видану Криворізькою митницею картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №113050000/0/000259 від 05.03.2010 р.; - стягнути з Державного бюджету України в особі Головного управління Державного казначейства у м. Києві (01001, м. Київ, вул. Терещенківська, 11-А, код ЄДРПОУ 24262621) на користь Відкритого акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат"(Код ЄДРПОУ 00191023, м. Кривий Ріг, 50079) кошти на відшкодування шкоди у вигляді надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 54 436,15 (п'ятдесят чотири тисячі чотириста тридцять шість гривень п'ятнадцять копійок) грн.; - стягнути з Державного бюджету України в особі Головного управління Державного казначейства у м. Києві (01001, м. Київ, вул. Терещенківська, 11-А, код ЄДРПОУ 24262621) на користь Відкритого акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат"(Код ЄДРПОУ 00191023, м. Кривий Ріг, 50079) кошти на відшкодування шкоди у вигляді надмірно сплаченого ввізного мита у розмірі 19 052.65 (дев'ятнадцять тисяч п'ятдесят дві гривні шістдесят п'ять копійок) грн. (а.с.124-127).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2010р. відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-9624/10/0470 (а.с.2).

Позивач, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві, зазначив, що 05.03.2010 р. при митному оформленні партії товару Криворізькою митницею (надалі за текстом -Відповідач-1) було прийнято рішення про визначення митної вартості товарів № 113000006/2010/000139/1 (надалі за текстом -Рішення), на підставі якого стосовно придбаного Позивачем у Постачальника товару 05.03.2010 р. оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 113050000/0/000259 (надалі за текстом - Картка відмови), в якій зазначено, що товари не підлягають митному оформленню з причини коригування митної вартості митним органом. При цьому в обґрунтування Рішення і Картки відмови Відповідач-1 як на підставу зміни митної вартості товару посилався на Митний кодекс України, Постанову Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006 р. "Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження", Постанову Кабінету Міністрів України № 339 від 09.04.08 р. "Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів", цінову інформацію ЄАІС ІАМУ. Позивач не погоджується із прийнятим Відповідачем-1 Рішенням та винесеною ним Карткою відмови, оскільки вважає їх незаконними та такими, що підлягають скасуванню, а дії Відповідача-1 по коригуванню митної вартості товару такими, що порушують права та законні інтереси Позивача.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.02.2011р. у справі №2а-9624/10/0470 у задоволенні адміністративного позову відмовлено (суддя Коблова О.Д.) (а.с. 124-127).

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що на підставі винесеного 12.01.2010 Відповідачем - 1 рішення про визначення митної вартості, відповідно до вимог наказу ДМСУ від 12.12.2005 №1227, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.12.2005 за №1562/11842, було видано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №113050000/2010/000259 від 05.03.2010. Таким чином, Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №113050000/2010/000259 від 05.03.2010 видана відповідно до вимог чинного законодавства, в межах наданих повноважень та без будь-якого втручання в господарську діяльність Позивача.           Позивач –відкрите акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції у даній адміністративній справі, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення адміністративної справи, ґрунтуючись на висновках, що не відповідають обставинам цієї справи, а тому просить скасувати постанову суду першої інстанції від 15.02.2011року та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що у відповідності до ч. З ст. 271 Митного кодексу України сума прибутку та загальних витрат, до яких належать прямі та непрямі витрати, пов'язані із збутом зазначених товарів, повинна братися в цілому. Числове значення витрат для цілей вирахування цієї суми визначається на основі інформації, поданої декларантом, якщо тільки цифри декларанта не є несумісними з даними, одержаними при продажу в Україні ввезених (імпортних) товарів того ж класу або виду. Якщо дані декларанта несумісні з такими даними, сума для обчислення прибутку та загальних витрат може ґрунтуватися на іншій відповідній інформації, а не тій, що надана декларантом. За таких обставин, застосування методів на основі віднімання і додавання передбачає наявність інформації, отриманої від виробника та інших джерел. При винесенні оскаржуваної постанови, судом не враховано, що Відповідач-1 не надав жодних доказів стосовно зроблених ним запитів до виробника, інших органів з метою визначення митної вартості товару за методами, передбаченими ст.ст. 271, 272 Митного кодексу України. Крім того, шостий резервний метод застосовується лише у разі неможливості застосування попередніх п'яти та на основі цих методів. Відповідач-1 не довів неможливість застосування кожного з попередніх п 'яти методів, тому застосування ним шостого (резервного) було безпідставним. 20.12.2011 року на адресу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від відповідача-2 - Головного управління Державного казначейства України у м.Києві, надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких він просить суд апеляційної інстанції відмовити в задоволенні апеляційної скарги позивача, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.02.2011 року залишити без змін, а також слухати справу за відсутності свого представника. Прокурор, який був належним чином сповіщений про місце, дату та час розгляду справи в судове засідання не з»явився, про причини своєї неявки суд не сповістив, з заявою про розгляд справи за його обов»язковою участю –не звертався.

За таких обставин, з урахуванням думок представників позивача та відповідача-1, кожного окремо, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності представника відповідача-2 та прокурора.

В підготовчій частині судового засідання від представника відповідача –1 по даній адміністративній справі, надійшло письмове клопотання про заміну сторони, а саме Криворізької митниці її правонаступником –Дніпропетровською митницею.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, вивчивши надані документи, в тому числі - Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи, згідно якої 20.12.1996р. Криворізьку митницю було зареєстровано як юридичну особу та Реєстраційну картку про проведення держаної реєстрації припинення юридичної особи в результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення, згідно якої правонаступником Криворізької митниці є Дніпропетровська митниця, колегія суддів ухвалила замінити відповідача-1 Криворізьку митницю на правонаступника –Дніпропетровську митницю.

В судовому засіданні представником позивача було заявлено усне клопотання про заміну сторони позивача по справі –Відкритого акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат»на Публічне акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат».

Винісши на розгляд дане клопотання, враховуючи думку представника відповідача-1, вивчивши додані документи, а саме Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи - Публічне акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат»; Довідки з єдиного державного реєстру підприємств та організацій серії АБ №201926, колегія суддів ухвалила замінити позивача по даній адміністративній справі - Відкрите акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат»на Публічне акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат».

У судовому засіданні представник позивача, посилаючись на доводи, викладені в апеляційній скарзі, та на свої пояснення, надані в судовому засіданні, заявлені апеляційні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача-1, посилаючись на наведені в своїх письмових запереченнях на апеляційну скаргу доводах, просив суд в задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити за їх необґрунтованістю, а рішення суду першої інстанції, як вмотивоване та законне - залишити без змін.

Заслухавши у судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача-1, кожного окремо, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи в їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат»підлягає частковому задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, Публічне акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» було зареєстровано як юридичну особу виконавчим комітетом Криворізької міської ради Дніпропетровської області 28.10.1996р.

Відповідач-1 –Дніпропетровська митниця, у відповідності до ст.14 Митного кодексу України є митним органом, який на території закріпленого за ним регіону в межах своєї компетенції здійснює митну справу та забезпечує комплексний контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи. керівництво і координацію діяльності підпорядкованих йому митниць та спеціалізованих митних установ і організацій.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 16.11.2009р. між Відкритим акціонерним товариством «Північний гірничо-збагачувальний комбінат»(покупець) та Відкритим акціонерним товариством "Белшина", Республіка Беларусь, м. Бобруйськ (надалі за текстом - Постачальник) укладено зовнішньоекономічний контракт № 1352/8941-37-09 (надалі за текстом - Контракт), згідно з умовами якого Постачальник зобов'язався здійснити поставку товару Позивачу, а Позивач зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах, вказаних у Специфікаціях до Контракту.

04.03.2010р. для здійснення митного контролю та митного оформлення позивачем була подана вантажна митна декларація (далі - ВМД) №113050000/2010/001767. Відповідно до зазначеної ВМД до митного оформлення був поданий вантаж - шини пневматичні, гумові нові для автомобілів великої та особливо великої вантажопідйомності, з індексом навантаження більш як 220, але не менш як 244, розміром 33.00-51. Виробником товару заявлено ОАО "Бєлшина", Білорусія.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.03.2010 р. при митному оформленні партії товару Криворізькою митницею було прийнято рішення про визначення митної вартості товарів № 113000006/2010/000139/1 (далі за текстом - Рішення), на підставі якого стосовно придбаного Позивачем у Постачальника товару 05.03.2010 р., Криворізькою митницею оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 113050000/0/000259 (надалі за текстом - Картка відмови), в якій зазначено, що товари не підлягають митному оформленню з причини коригування митної вартості митним органом. Тобто, під час здійснення перевірки заявленої декларантом митної вартості товарів в частині порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості товарів, що вже оформлені виявилося, що заявлена ціна товару - 8 250 доларів США за штуку, є нижчою ніж шини цього ж виробника, цієї ж марки які вже ввозилися на митну територію України за ціною 8 960 доларів США за штуку.

На підставі п.11 Постанови КМУ від 20.12.06 №1766 для підтвердження заявленої митної вартості товарів посадовою особою Відповідача-1 було запропоновано декларанту, для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, надати додаткові документи, а саме:

-          прайс-лист фірми виробника товару;

-          калькуляцію фірми виробника товару;

-          висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством.

На виконання вказаної постанови, 11.01.2010 декларанта ознайомлено з даним записом під підпис.

Судом першої інстанції встановлено, що з декларантом було проведено процедуру консультації, згідно з вимогами ст. 267 МКУ, та повідомлено про можливість оформлення товару під гарантійні зобов'язання. Того ж дня, декларант надав лише листи, які містять інформацію про комерційні пропозиції та експортні декларація країни відправлення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не скористався правом здійснити митне оформлення під гарантійні зобов'язання згідно наказу ДМСУ від 17.03.08 № 230, який передбачає надання додаткових підтверджуючих документів в термін до 90 днів з можливим наступним поверненням сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) за визначеною митним органом митною вартістю товарів.

Оскільки, декларантом не було надано всіх додатково витребуваних документів, які б підтверджували заявлену митну вартість за ціною договору, Відповідач-1 на підставі наявних відомостей з використанням резервного методу відповідно до положень ст. 273 Митного кодексу України, прийняв рішення про визначення митної вартості товарів № 113000006/2010/000139/1 від 05.03.2010р.

Судом першої інстанції встановлено, що Криворізькою митницею при винесенні рішення про визначення митної вартості товарів № 113000006/2010/000139/1 від 05.03.2010 використано інформацію, яка міститься в базі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України (далі - ЄАІС ДМСУ), про митну вартість ідентичних товарів, яка приймалась згідно зі статтею 273 МКУ, тобто за резервним методом.

Правовідносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі врегульовано нормами Митного кодексу України та Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006р.

Відповідно до ст.259 Митного кодексу України (надалі -МК України) митна вартість товарів - це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України.

Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу (ч.І ст.260 МК України).

Згідно з ч.І ст.262 МК України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Відповідно до ст.266 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: основним методом визначення митної вартості за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6).

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. У випадку, якщо основний метод при визначені митної вартості товару не можна використати, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог ст.268 і 269 МК України. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог ст.268 і 269 МК України застосовуються інші методи. При цьому МК України встановлено послідовне використання кожного із зазначених методів. Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Виключення становлять методи 4 і 5, які можна використовувати - якщо неможливо застосувати метод 3 -у будь-якій послідовності на розсуд декларанта (ст.266 МК України). І тільки у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених ст.273 МК України.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

Матеріали справи не містять доказів про послідовне застосування відповідачем методів визначення митної вартості товару.           Як вбачається з матеріалів справи, при декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, специфікацій, виставлених інвойсів та інших документів виробника.

Відповідно до п.7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766 для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Колегія суддів приходить до висновку, що позивачем з самого початку було подано всі необхідні та належні документи, які дозволяли визначити митну вартість товару за методом оцінки за ціною угоди щодо товарів (метод 1).

          Як вбачається з матеріалів справи, Криворізька митниця будь-яких посилань на те, що первісно подані позивачем документи були з недоліками оформлення, не містили істотної інформації, тощо - не вказує.

Пунктом 11 вказаного Порядку № 1776 передбачено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Посадова особа митного органу у графі «Для відміток митниці»декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис. Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини. Декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів.

Із змісту вказаної норми вбачається, що вона не зобов'язує позивача надати повний перелік документів відповідно до п.11Порядку. При цьому, саме формулювання вказаної норми - «можуть подаватися», вказує на те, що витребування таких документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Відмовляючи в митному оформленні товару за першим методом, митний орган послався на неподання позивачем усіх додатково витребуваних документів, що не відповідає обставинам справи, оскільки позивачем відповідно до вищенаведених приписів Порядку №1766 надавались відповідні документи, що підтверджують митну вартість, а у випадку об'єктивної неможливості та відсутності цих документів - пояснення причин їх ненадання.

Разом із тим, витребувавши перелік документів, передбачених п.11Порядку № 1776, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити.

Митна вартість, визначена згідно з положеннями МК України, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1-6 митній вартості, однак при визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосування цих методів. Крім того, для визначення митної вартості за резервним методом митний орган надає декларанту цінову інформацію, що є у його розпорядженні.

З дій відповідача-1 та прийнятого рішення не вбачається наявність потреби у відповідача-1 даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товару, у підтвердженні заявленої декларантом митної вартості, наявність виникнення у нього об'єктивних обставин та обґрунтованих сумнівів щодо достовірності поданих декларантом відомостей про митну вартість товару та/або неправильності обрання позивачем методу визначення та обчислення митної вартості товару.

З рішення відповідача-1 про визначення митної вартості товару за шостим методом також не вбачається в чому саме полягала неможливість визначення митної вартості за першим методом на підставі документів, поданих позивачем, та чи взагалі була потреба у відповідача самостійно визначати митну вартість за шостим методом. Рішення митного органу не містить жодного обґрунтування неможливості застосування попередніх методів.

Крім того, у спірному рішенні митницею не вказано якою саме ціновою інформацією ДМСУ та за який період вона керувалася при визначенні митної вартості, чи бралися за основу ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до приписів ст.268, 269 МК України. Відповідачем-1 не враховано, що об'єктивна неможливість подання всіх витребуваних ним документів у зв'язку з їх відсутністю у позивача, не може бути підставою для відмови у визначенні митної вартості товару. Ненадання позивачем калькуляції фірми виробника та висновку про якісні та кількісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством не є підставою неможливості визначення митної вартості товару за основним методом, оскільки така вартість визначається за наявними матеріалами. За таких обставин, маючи в наявності Контракт, Специфікацію №1, листа Постачальника з офіційною пропозицією щодо цін на товари, експортні декларація країни відправлення, відповідач -1 не мав жодних перешкод у застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Колегія суддів вважає, що відповідачем-1 було порушено принцип послідовності застосування методів визначення митної вартості, що суперечить ст.266 МК України, яка передбачає, що кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Колегія суддів, також, звертає увагу на те, що Відповідно до п.З ст.З Наказу Державної митної служби України від 24.06.2009 року №602, зареєстрованого в міністерстві юстиції України від 21.07.2009 року за №669/16685 «Про затвердження Порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщаються через митний кордон України»(далі - наказ №606) під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів та прийнятті Рішень використовуються такі джерела інформації:

спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України;

спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку;          ,

інформація, отримана від Державної митної служби України, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів;

інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару;

інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити митних органів та/або Державної митної служби України;

цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між Державною митною службою України та асоціаціями, спілками та іншими об'єднаннями імпортерів та виробників;

висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством.

Відтак база ЄАІС ДМСУ може використовуватись митним органом, як одне з джерел для встановлення митної вартості товарів.

Як зазначено в оскаржуваному рішенні митного органу, Криворізькою митницею при винесенні оскаржуваного рішення використовувались лише дані які містяться в базі ЄАІС ДМСУ, при цьому в оскаржуваному рішенні не зазначено, що митницею досліджувалися інші джерела, які можуть містити необхідну інформацію.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що Криворізька митниця, визначаючи митну вартість товару, що ввозиться юридичною особою на митну територію України, повинна керуватись у даному випадку приписами ст. 266 - 273 МК України.

Частиною 3 статті 72 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів приходить до висновку, що Відповідач -1 не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, що, в тому числі, є підставою для визнання протиправним рішення Криворізької митниці про визначення митної вартості товарів № 113000006/2010/000139/1 від 05.03.2010р. та скасування виданої Криворізькою митницею картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 113050000/2010/000259 від 05.03.2010р.

Приймаючи рішення по суті заявлених апеляційних вимог відповідача-1 та частково задовольняючи позовні вимоги, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що вантажна митна декларація відповідає вимогам пункту 1.11. статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181 -III, який діяв на час винесення судом постанови, (далі - Закон 2181) та для його цілей є податковою декларацією.

Згідно із підпунктом 7.3.6 пункту 7.3. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на час винесення судом рішення, датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті.

Відповідно до п. 4.1.1 статті 4 Закону 2181 платник податків самостійно нараховує суму податкового зобов'язання, крім випадків, передбачених підпунктом "г" п. 4.2.2 п. 4.2, а також п. 4.3 цієї статті.

Пункт 5.1 ст. 5 Закону 2181 містить норму про те, що податкове зобов'язання, самостійно узгоджене платником податків, не може бути оскаржено платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Дані норми законодавства також передбачені і ч.54.2. ст..54 та ч.56.11. ст..56 Податкового кодексу України.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що вищезгадане податкове зобов'язання було самостійно нараховане позивачем по справі та визначене згідно з ВМД №113050000/2010/001801 від 05.03.2010р. (включаючи ПДВ та ввізне мито) вважається узгодженим з дня подання цих декларацій до здійснення митного оформлення товару і, відповідно, не може бути оскаржено в судовому порядку.

Крім того, процедуру повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, у тому числі у випадках, зазначених у ст.264, ч.4 ст.284 МК України та в міжнародних договорах України, визначає наказ Державної митної служби України від 20.07.2007р. №618 «Про затвердження Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами»(далі - Порядок).          

У відповідності до приписів п.1 розділу III Порядку, для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

На підставі вищезазначеного колегія суддів вважає за необхідне в задоволенні заявлених майнових вимог стосовно стягнення з Державного бюджету України в особі Головного управління Державного казначейства у м.Києві, що складає самостійно узгоджене платником податків податкове зобов»язання – відмовити.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи не повно та одностроннє дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, однак застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини. Зроблені судом першої інстанції висновки не в повній мірі відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджуються належними письмовими доказами і тому постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 15 лютого 2011р. необхідно скасувати, а позовні вимоги –задовольнити частково.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.160,195,196,198,202,205,207 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат»–задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року у справі №2а-9624\10\0470 –скасувати.

Позовні вимоги –задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення Дніпропетровської митниці про визначення митної вартості товарів № 11300006/2010/000139/1 від 05.03.2010р.;

Скасувати видану Криворізькою митницею картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 113050000/0/000259 від 05.03.2010р.

В іншій частині позову - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу –з дня складання рішення в повному обсязі.

Повний текст складено – 01 лютого 2012р.

Головуючий:                                                            В.В. Мельник

          Суддя:                                                            О.А. Проценко

          Суддя:                                                            Л.П. Туркіна