Ухвала суду № 21801365, 30.11.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2011 р.справа № 2а-6054/09/0870 Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді:                    Туркіної Л.П.

          суддів:                     Проценко О.А. Мельника В.В.

при секретарі судового засідання:          Шкуропадській В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Базовий Азовський Рибопереробний Комплекс”

на постанову: Запорізького окружного адміністративного суду від 25.02.2010р.

у справі № 2а-6054/09/0870

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Базовий Азовський Рибопереробний Комплекс”

до Бердянської об’єднаної державної податкової інспекції Запорізької області

про скасування податкового повідомлення –рішення -,

Встановив:

14 грудня 2006р. до господарського суду надійшла позовна заява ТОВ „Базовий Азовський Рибопереробний Комплекс” ( далі ТОВ "БАРК" ) про скасування податкового повідомлення - рішення №0000872330/2 від 15.09.06.

Під час розгляду справи позивач надав уточнення по зовних вимог та просив скасувати податкове повідомлення-рішення Бердянської ОДПІ Запорізької області №0000872330/3 від 13.12.06. Зазначає, що висновки акту пе ревірки від 27.04.06 не відповідають вимогам чинного законодавства, а спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню. Позивач правомірно застосовував при визначенні бази оподаткування податком на додану вартість п.4.1 Закону України "Про податок на додану вартість", а не ст.9 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005рік", яка протирічить податковому законодавству. Вважає, що при прийнятті Закону : "Про Державний бюджет України на 2005 рік" не були враховані норми Закону України "Про систему оподаткування".

Постановою господарського суду Запорізької області від 19.02.2007 р. у справі № 23/125/07-АП за позовом ТОВ «БАРК»до Бердянської ОДПІ про скасування податкового повідомлення-рішення, позов задоволено.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 25.04.2007 р. постанова господарського суду Запорізької області від 19.02.2007 р. у справі № 23/125/07-АП залишена без змін.

Ухвалою Вищого Адміністративного Суду України від 08.10.2009 р. постанова господарського суду Запорізької області від 19.02.2007 р. у справі № 23/125/07-АП скасована, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд. Суд касаційної інстанції послався на невірне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а також зазначив, що законом „Про державний бюджет” можуть змінюватись окремі положення податкових законів, зокрема щодо об’єкта оподаткування, вводитися податкові пільги та інше. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 25.02.2010р. у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду обґрунтовано тим, що підприємством порушено вимоги п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 9 Закону України «Про Державний бюджет на 2005 рік», в результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 8474 гри.

Як зазначив суд, з 01.01.2005 р. до моменту набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік та деяких інших законодавчих актів України», пункт 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»був викладений в новій редакції, база оподаткування при сплаті податку на додану вартість мала визначатись відповідно до положень абз. 11 ст. 9 Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік».

Не погодившись з рішення суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати , позов задовольнити.

Позивач зазначає, що судом першої інстанції невірно застосовано норми матеріального права, оскільки Закон про державний бюджет України не є законом про оподаткування, а тільки законом, що регулює повноваження органів державної влади здійснювати виконання Державного бюджету України на протязі бюджетного періоду. Виходячи з цього, суд помилково зробив висновок, що Закони „Про державний бюджет України” можуть змінювати окремі положення податкових законів, зокрема, щодо об’єкта оподаткування, вводити податкові пільги, та інше, що, на погляд позивача, є порушенням норм матеріального права.

Позивач також вказує, що, відхиливши клопотання позивача про призначення експертизи та не прийнявши до уваги калькуляцію останнього, суд порушив норми процесуального права.

Відповідач подав заперечення на апеляційну скаргу, у яких просить залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Відповідач вважає, що рішення суду відповідає нормам матеріального права, а також вказує, що позивач не надав жодного доказу, який би спростував висновки акту перевірки стосовно видів витрат, які включались підприємством до складу собівартості продукції.

У судовому засіданні позивач доводи та вимоги апеляційної інстанції підтримав.

Представник відповідача до суду не прибув, про час та місце судового розгляду відповідач був повідомлений належним чином.

Заслухавши представника позивача, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

На підставі направлення від 31.03.2006 р. № 220169 фахівцями Бердянської ОДПІ Запорізької області проведено комплексу планову виїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ТОВ «Базовий Азовський Рибопереробний Комплекс»вимог податкового та валютного законодавства за період з 22.07.2004 р. по 31.12.2005 р., за результатами якої складено акт № 29/23-018/33086027 від 27.04.2006 р.

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення підприємством вимог п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97 від 03.04.1997 р., ст. 9 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»від 23.12.2004 р., в результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 8474 грн.

12.05.2006 р. на підставі акта перевірки № 29/23-018/33086027 від 27.04.2006 р. Бердянською ОДПІ Запорізької області прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000872330/0, яким ТОВ «БАРК»визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 12711 грн., 8474 грн. за основним платежем та 4237 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивачем було оскаржене податкове повідомлення-рішення № 0000872330/0 від 12.05.2006 р. до Бердянської ОДПІ Запорізької області, ДПА у Запорізькій області та ДПА України.

За результатами апеляційного оскарження спірне податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги позивача без задоволення та винесені податкові повідомлення-рішення № 0000872330/1 від 19.07.2006 р., № 0000872330/2 від 15.09.2006 р. та № 0000872330/3 від 13.12.2006 р.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням від 12.05.2006 р. №0000872330/3, ТОВ «БАРК»звернулося до суду.

В акті перевірки № 29/23-018/33086027 від 27.04.2006 р. щодо порушення зазначено, що ТОВ «БАРК»за перевіряємий період здійснено придбання сировини - рибної продукції, та переробку риби в готову продукцію. Згідно даних бухгалтерського обліку встановлено, що позивач в період з 01 січня 2005 року по 31 березня 2005 року не включав в повному обсязі до складу собівартості реалізованої продукції суму амортизації основних засобів загальновиробничого призначення та включає не в повному обсязі витрати на розрахунки з постачальником електроенергії, в результаті чого занижено базу оподаткування податком на додану вартість за період з 01 січня 2005 року по 31 березня 2005 року в сумі 42371,50 грн., у тому числі за січень 2005 р. - 13436,98 грн., за лютий 2005 р. - 13490,05 грн., за березень 2005 р. - 15444,50 грн., що підтверджується рахунками підприємства № 23 «Виробництво». № 13 «Знос»(амортизація) необоротних активів, № 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками», № 91«Загальновиробничі витрати»

З цього приводу слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 4.1 ст. 4 Закону № 168/97-ВР (в редакції, яка діяла до 01 січня 2005 року) база оподаткування операцій з поставки товарів (робіт, послуг) визначалася, виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових) платежів, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.

Пунктом 31 ст. 73 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», який набрав чинності з 01 січня 2005 року, на 2005 рік зупинено дію пункту 4.1 ст. 4 Закону № 168/97-ВР.

В той же час абзацом 11 ст. 9 цього Закону (в редакції, яка діяла до 31 березня 2005 року) передбачено, що база оподаткування податком на додану вартість операцій з поставки товарів (робіт, послуг) визначається, виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами), але не нижче ніж фактичні витрати на їх виготовлення (придбання), з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включається до ціни товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються/ платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), а також суми відсотків, що сплачують (нараховуються) ним за договорами товарного кредиту (товарної позики, розстрочки). Наведені норми цього Закону не визнані неконституційними.

Пунктом 1 частини 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України встановлено, що бюджет-план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.

Зі змісту пункту 3 частини 1 ст. 4 Бюджетного кодексу України випливає, що нормативно-правовими актами, що регулюють бюджетні відносини в Україні, є, зокрема, закон про Державний бюджет України.

Згідно з пунктом 19 частини 1 ст. 2 цього Кодексу доходи бюджету - усі податкові,; неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбаченої законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти).

Закон про Державний бюджет України на поточний рік регулює бюджетні відносини, зокрема, у сфері наповнення бюджету через механізми справляння податків.           Отже, дія зазначеного закону поширюється, у тому числі, і на податкові правовідносини, оскільки одним із джерел формування доходної частини Державного бюджету на поточний рік є податки, які справляються за встановленими ставками.

Закон про Державний бюджет України встановлює, зокрема, основи регулювання: податкових відносин у частині спрямування податків до Державного бюджету як елемент його доходної частини. Виходячи із зазначеного, цим Законом можуть змінюватись окремі положення податкових законів, зокрема, щодо об'єкта оподаткування, вводитися податкові пільги та інше.

Отже, з 01.01.2005 р. до моменту набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України па 2005 рік»та деяких інших законодавчих актів України»(31 березня 2005 року), пункт 4.1 ст. 4 Закону № 168/97-ВР був викладений в новій редакції, база оподаткування при сплаті податку на додану вартість мала визначатись відповідно до положень абзацу 11 ст. 9 Закону № 2285-ІУ           Виходячи з викладеного, доводи позивача стосовно невірного застосування податковою та судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема безпідставного застосування ст.ст. 9,73 Закону„ Про Державний бюджет України на 2005 рік” не можна визнати законними та обґрунтованими. Оскільки підставою для пред’явлення позову було саме невірне застосування податковим органом норм названого закону, слід дійти висновку, що суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу у задоволенні позову. Стосовно доводів позивача про порушення норм процесуального права та неповне з’ясування обставин справи слід зазначити наступне. Під час перевірки встановлено, що згідно кореспонденції бухгалтерських рахунків TOB „БАРК" собівартість реалізації готової продукції підприємства 2005р. включає вартість готової продукції (Д-90 «Собівартість реалізації» К-26 «Готова продукція») та загальновиробничих витрат (Д-90 „Собівартість реалізації», К-91 «Загальновиробничі витрати»). Вартість готової продукції включає в себе наступні статті продукція", К-23 „"Виробництво"): -виробничі запаси (Д-23 „Виробництво", К-20"Виробничі запаси");

- напівфабрикати (Д-23 „Виробництво", К-25 „Напівфабрикати");

- розрахунки з постачальниками і підрядчиками (Д-23 „Виробництво", К-63 „Розрахунки з постачальниками і підрядчиками");

- розрахунки з оплати праці (Д-23 „Виробництво", К-66 „Розрахунки з оплати праці"); розрахунки зі страхування (Д-23 „Виробництво", К-65 „Розрахунки зі страхування"); знос (амортизація) необоротних активів (Д-23 „Виробництво", К-13 „Знос (амортизація) необоротних активів").

Загальновиробничі витрати включають в себе

-          виробничі запаси (Д-91 „Загальновиробничі витрати", К-20"Виробничі запаси");

-          малоцінні швидкозношувані предмети (Д-91 „Загальновиробничі витрати", К-22 „МШП");

- розрахунки з постачальниками і підрядчиками (Д-91 „Загальновиробничі витрати", К-63 „Розрахунки з постачальниками і підрядчиками");

- розрахунки з оплати праці (Д-91 „Загальновиробничі витрати", К-66 „Розрахунки з оплати праці");

- розрахунки зі страхування (Д-91 „Загальновиробничі витрати", К-65 „Розрахунки зі страхування");

- знос (амортизація) необоротних активів (Д-91 „Загальновиробничі витрати", К-13 „Знос (амортизація) необоротних активів").

Рахунок 23 „Виробництво" TOB „БАРК" кореспондує з рахунками 26 „Готова продукція" і 79 „Фінансовий результат", отже собівартість реалізованої продукції підприємства дорівнює кредитовим оборотам рахунків 23 „Виробництво", 91 „Загальновиробничі витрати" в кореспонденції з рахунком 79 „Фінансовий результат.

Наявність даних операцій підтверджується обігом по рахункам підприємства (№23 «Виробництво», №13 «Знос (амортизація) необоротних активів», №63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками» № 91 «Загально виробничі витрати».

Отже, виходячи з аналітичного бухгалтерського обліку підприємства, податкова дійшла висновку , що ТОВ „БАРК" не включає в повному обсязі до складу (робіт, послуг) суму амортизації основних засобів загально виробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення та включає не в повному обсязі витрати на розрахунки з постачальником електроенергії.

Згідно з пунктом 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати»; собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загально виробничі та постійні розподілені загально виробничі витрати. До складу загальновиробничих витрат включаються, зокрема, амортизація основних засобів загальновиробничого призначення ( п. 15.2 Положення ). За 1 кв-л 2005року ТОВ „БАРК " нараховано амортизаційних відрахувань (відображено перевіряємим підприємством у декларації про прибуток за 1 кв-л 2005р.) в сумі 43503грн., а помісячно: січень 14454грн.; лютий 14610грн.; березень 14440грн.

Тобто, підприємством занижено базу оподаткування податком на додану вартість за січень - березень 2005 року на суму 42371,5грн. у т.ч. по періодах: Січень 2005 року - в сумі 13436,98грн.; Лютий 2005 року - в сумі 13490,05грн.; Березень 2005 року - в сумі 15444,5грн.

Будь - яких заперечень платника податків стосовно зазначених податковою показників аналітичного бухгалтерського обліку підприємства акт перевірки не містить.

Доказів невірного відображення названих показників до суду також не надано.

Виходячи з викладеного, слід дійти висновку, що позивач належним чином обґрунтував суму нарахованого податкового зобов’язання.

Посилання позивача на необхідність призначення судової експертизи не приймається судом апеляційної інстанції як підстава для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки позивач фактично не зазначає, які саме цифрові показники невірно визначені в акті перевірки. Як зазначено вище, підставою позову є невірне застосування податковим органом норм матеріального права.

Крім того, слід зазначити наступне. Представником позивача було заявлено клопотання від 07.12.2009 р. вих. № 88 про призначення у справі судової бухгалтерської експертизи. При цьому представник позивача повідомив суд, що на підприємстві наразі відсутні документи, які б свідчили про перелік та склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції, встановленої на підприємстві у спірний період, а саме січень-березень 2005 р. включно. Вказав на те, що такі документи були знищені у зв'язку із сплином терміну зберігання, що фактично виключало можливість проведення експертизи.

Враховуючи положення ч. 5 ст. 71 КАС України та зауваження, викладені в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 08.10.2009 р. по даній справі, Запорізький окружний адміністративний суд в ухвалі про відкриття провадження та призначення справи до розгляду від 30.10.2009 р. витребував у позивача відомості щодо переліку та складу статей калькулювання виробничої собівартості продукції, встановленої на виробництві.

Однак, незважаючи на те, що справа неодноразово відкладалася та зупинялася для надання позивачем додаткових доказів, ТОВ «БАРК»і не виконало вимоги суду.

Надана представником позивача в судовому засіданні 25.02.2010 р. остаточна калькуляція вартості виробництва продукції № КА-0000005 від 31.01.2005 р. на 1 арк. обгрунтовано не прийнята судом першої інстанції до уваги, оскільки: по-перше,калькуляцію не підписано посадовою особою підприємства, по-друге, названа калькуляція не містить в собі розшифровки статей калькулювання виробничої собівартості

Отже, суд апеляційної інстанції не вбачає порушень норм процесуального права при розгляді даної справи.

Враховуючи, що постанову суду першої інстанції прийнято у відповідності до діючого законодавства та фактичних обставин справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Базовий Азовський Рибопереробний Комплекс” слід залишити без задоволення. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25.02.2010р.- без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196,199, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства, суд апеляційної інстанції, -

Ухвалив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Базовий Азовський Рибопереробний Комплекс” залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25.02.2010р.- без змін.

          Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

          Ухвала може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

          Ухвала оформлена відповідно до ст. 160 КАС України 05.01.2012 року.

Головуючий:                                                            Л.П. Туркіна

          Суддя:                                                            О.А. Проценко

          Суддя:                                                            В.В. Мельник