Ухвала суду № 21801231, 24.01.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2012 р.справа № 2а-6887/11/0470 Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді:                    Лукманової О.М.

          суддів:                     Прокопчук Т.С. Божко Л.А.

при секретарі судового засідання:          Горшкові В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.08.2011 року у справі №2а-6887/11/0470 за позовом Державного підприємства «Придніпровська залізниця»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську про визнання нечинними та скасування податкових-рішень, -

в с т а н о в и л а:

У червні 2011 року ДП «Придніпровська залізниця»звернулася до суду з позовом до СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську, в якому просило визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000118821 від 18.02.2011 року у частині нарахування податкового зобов’язання з ПДВ у сумі 318240,12 грн. та штрафних санкцій у розмірі 79560,04 грн., №0000108821 від 18.02.2011 року у частині нарахування податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 2995,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 749,00 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.08.2011 року позовні вимоги задоволені частково, визнано нечинними та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000118821 від 18.12.2011 року у частині нарахування ДП «Придніпровська залізниця»податкового зобов’язання з ПДВ у сумі 304286,42 грн., у тому числі штрафні санкції у розмірі 76071,59 грн., податкове повідомлення-рішення №0000108821 від 18.02.2011 року у частині нарахування ДП «Придніпровська залізниця»податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 2995,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 749,00 грн.

З постановою суду першої інстанції не погодилась СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську та подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду та ухвалити нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Свої вимоги обґрунтувала тим, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права; щодо відображення податкового зобов’язання з ПДВ по безоплатній передачі молока вважала, що застосування соціальних норм на підприємстві у вигляді надання пільг і компенсацій працівникам не може обмежити дію законів про оподаткування, оскільки, соціальні норми регулюють відношення між роботодавцем та працівником, а відношення між підприємством-роботодавцем та бюджетом регулює податкове законодавство; щодо коригування податкових зобов’язань з ПДВ при списанні кредиторської заборгованості вважала, що судом першої інстанції неправильно застосовано лист ДПА України від 28.01.2003 року №1399/7/15-3317, оскільки відсутній факт повернення раніше перерахованих авансів; щодо коригування валових витрат при списанні безнадійної кредиторської заборгованості на суму 11980 грн., вважала, що сума кредиторської заборгованості у платника податку перед іншою особою залишилася нестягнутою після закінчення терміну позовної давності, то вона на підставі пп..4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»включається до складу його валових доходів, при цьому платник податку одночасно повинен зменшити валові витрати на суму оподаткованого товару (робіт, послуг), оскільки ним фактично не понесено витрати відповідно до п.5.1 ст.5 цього Закону.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанова суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги у частині, суд першої інстанції виходив з того, що безоплатна видача молока працівникам, зайнятим на роботах зі шкідливими умовами праці, не є безоплатною передачею товарів (робіт, послуг) або натуральною виплатою у рахунок оплати праці, що виключає підстави для визначення вартості молока як бази оподаткування ПДВ, пільги і компенсації працівникам за важкі та шкідливі умови праці, які надаються роботодавцями в межах трудового законодавства не є поставкою товару без оплати чи операцією з безоплатної поставки товару у розумінні закону України «Про податок на додану вартість», оскільки здійснюється не в межах цивільного чи господарського обороту, а у зв’язку із врегульованим спеціальним законодавством трудових відносин між роботодавцем та працівником; щодо коригування податкових зобов’язань при списанні кредиторської заборгованості, по якій минув термін позовної давності на суму 151638,90 грн. та штрафних санкцій, які нараховані на суму порушення у розмірі 37909 грн., суд прийшов до висновку про те, що терміном позовної давності слід вважати дату надання останньої послуги, а не її оплати, коригування платником податку здійснюється у термін змінення податкових зобов’язань, а саме при списанні простроченої кредиторської заборгованості, незалежно від періоду виписки податкової накладної; щодо збільшення податкового зобов’язання з податку на прибуток згідно податкового повідомлення-рішення №0000108821 на суму 2995,00 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 749,00 грн., суд виходив з того, що, оскільки у звітному періоді (періоді створення валових доходів із кредиторської заборгованості) не здійснювалось з даними товарами (роботами, послугами) ніяких дій, на підтвердження яких необхідно проводити коригування, то здійснювати коригування валових витрат у сумі 11980 грн. немає жодних підстав; відмовляючи у задоволенні позовних вимог у частині заниження податкових зобов’язань з послуг отриманих від нерезидента на суму 13953,70 грн. та штрафних санкцій, нарахованих на суму порушення у розмірі 3488,45 грн., суд прийшов до висновку про те, що позивач у порушення пп. 6.5 «д»ст.6, пп.7.3.6 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»неправомірно не нарахував податкові зобов’язання з цього податку у розмірі 13953,79 грн.

Матеріалами справи встановлено, що з 27.09.2010 року по 18.01.2011 року СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську була проведена планова виїзна перевірка ДП «Придніпровська залізниця»з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 30.06.2010 року, за результатами якої 01.02.2011 року було складено акт №157/08-03/1-01073828. (а.с.12-224,т.1,1-90т.2).

За результатами перевірки 18.02.2011 року СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську було сформовано податкове повідомлення-рішення №0000118821 на суму 429873,75 грн., з них 343899,00 грн. –основний платіж та 85974,75 грн. та №0000108821 (а.с.96,97, т2).

ДП «Придніпровська залізниця»у частині не визнала порушення, а саме вважала, що безоплатне забезпечення молоком певних категорій працівників не є об’єктом оподаткування ПДВ згідно із Законом України «Про податок на додану вартість», вважала неправомірним донарахування податкових зобов’язань щодо послуг, отриманих від нерезидента за межами митної території України; вважало, що при списанні кредиторської заборгованості, термін позовної давності якої минув, моментом виникнення початку перебігу строку позовної давності слід визначати з дати надання останньої послуги, а не оплати; оскільки у звітному періоді (періоді створення валових доходів із кредиторської заборгованості) не здійснювалось з даними товарами (роботами. послугами) ніяких дій, на підтвердження яких необхідно проводити коригування згідно п.5.10 ст.5 та ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», то коригування валових витрат у сумі 11980 грн. не передбачене законодавством. За результатами розгляду заперечень позивача, відповідач 15.02.2011 року своїм листом №5738/10/08-03/1-49 визнав їх необґрунтованими. (а.с.91,-95,т.2).

Матеріалами справи встановлено та не заперечувалось відповідачем об’єм поставок молока чи рівноцінних продуктів у кількості, яка б задовольнила потреби робітників, які працювали у позивача та потребували спеціального харчування.

Відповідно до п.4.2 ст.4 закону України «Про податок на додану вартість»у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що безоплатна видача молока працівникам, зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці, не є безоплатною передачею товарів або натуральною виплатою у рахунок оплати праці у розумінні п.4.2. ст..4 вищевказаного Закону, оскільки, по-перше молоко не входить до складової заробітної плати, позивач, здійснюючи безоплатну видачу молока цій категорії працівників керувався нормами КЗпП України, Закону України «Про охорону праці», іншими нормативними актами, своїм Колективним договором та включав ці витрати згідно пп.5.4.1 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до своїх валових витрат. Витрати на забезпечення та надання працівникам спеціального харчування, зокрема, молока, що пов’язані з охороною праці та з господарською діяльністю позивача є його валовими витратами, їх не можна порівнювати з поставкою (продажем, безоплатною передачею) товарів у розумінні пп..1.31. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.1.4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність висновку СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську щодо заниження задекларованих ДП «Придніпровська залізниця»сум ПДВ у розмірі 151639,00 грн.

Матеріалами справи встановлено, що кредиторська заборгованість утворилася унаслідок перерахування переплат підприємствами-покупцями послуг залізничних перевезень, на які фактично не було надано послуг та кошти залишитись не повернуті. Факт списання позивачем сум кредиторської заборгованості, по яким минув термін позовної давності, у тому числі, суми цієї заборгованості заперечень у відповідача не визивав. Так, у період з 01.01.2009 року по 30.06.2010 року ДП «Придніпровська залізниця»здійснено коригування податкових зобов’язань у бік їх зменшення до податкових накладних, з дати виписки яких минуло більше ніж 1095 днів при списанні кредиторської заборгованості, по якій минув термін позовної давності, на загальну суму 151639,00 грн. За результатами автоматизованого співставлення даних податкових зобов’язань та податкового кредиту встановлені випадки відхилення сум ПДВ у додатку №5 до декларації з ПДВ позивача за період, що перевірявся у розрізі контрагентів. ДП «Придніпровська залізниця»надала пояснення. При списанні кредиторської заборгованості позивач вважав початком перебігу строку позовної давності дату надання останньої послуги. а не оплати такої послуги незалежно від виписки податкової накладної.

З такою позицією погодився суду першої інстанції та погоджується колегія суддів.

Згідно п.4.5. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Відповідач вважав, що дана норма Закону не може бути застосована до даних правовідносин, оскільки, не було повернення товару (послуг) особі, яка їх надала, так як не було повернення авансових платежів.

Аналізуючи правовідносини, які склалися, колегія суддів виходить з того, що згідно ст.62 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року №457 належні за перевезення вантажів і надання додаткових послуг платежі можуть вноситися, зокрема, у якості передоплати на розрахунковий рахунок залізниці.

Згідно статей 620 та 666 Цивільного кодексу України у разі, якщо умови договору купівлі-продажу не виконано та фактичні поставки товару не здійснено, то покупець вправі вимагати передачі проданої речі або відмовитися від виконання договору і вимагати відшкодування збитків.

Як встановлено матеріалами справи та не заперечувалось відповідачем, ДП «Придніпровська залізниця», одержавши передоплату за послугу –перевезення вантажів від контрагентів, не надала у повному обсязі вказані послуги, у свою чергу контрагенти не зверталися з вимогою про відшкодування коштів. на суму яких не було надано послуги.

Колегія суддів погоджується, що моментом виникнення початку перебігу строку позовної давності є дата надання останньої послуги, а не оплата послуги, оскільки, в останньому випадку неможливо обрахувати на майбутнє суму, на яку не надано послуги.

Згідно ст.257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки.

У даному випадку у даних правовідносинах відповідач необґрунтовано визначив дату початку перебігу строку позовної давності та застосував вимоги пп.15.3.1 п.15.3 ст.15 закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який регулює визначення граничних строків для повернення надміру сплачених або невідшкодованих податків і зборів (обов'язкових платежів), а саме не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.(а.с.116-118, т.1).

Отже, позивачем правомірно здійснено коригування податкових зобов’язань у бік їх зменшення до податкових накладних, з дати виписки яких минуло більше 1095 років (при списанні кредиторської заборгованості, по якій минув термін позовної давності), на загальну суму 151639,00 грн.

Щодо збільшення податкового зобов’язання з податку на прибуток згідно податкового повідомлення-рішення №0000108821 на суму 29995,00 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 749,00 грн., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність законних підстав коригування валових витрат у сумі 11980,00 грн. у вказаному звітному періоді (періоді створення валових доходів із кредиторської заборгованості).

Так, згідно пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

У даному випадку відповідачем не оспорювався факт закінчення терміну позовної давності. Якщо після закінчення терміну позовної давності боржник не розрахувався за отримані раніше товари (послуги), сума заборгованості є безповоротною фінансовою допомогою.

Порядок врегулювання сумнівної, безнадійної допомоги визначений ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який передбачає здійснення відповідних дій.

Згідно пунктів 5.1, 5.10 та 5.11 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовими витрати виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. У разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок валових доходів або валових витрат (балансової вартості основних фондів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації. Цей пункт не регулює правила визначення та коригування валових витрат та валових доходів внаслідок проведення процедур урегулювання сумнівної або безнадійної заборгованості чи визнання боргу покупця безнадійним, що визначаються статтею 12 цього Закону. Установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Оскільки, у звітному періоді (періоді створення валових доходів із кредиторської заборгованості) не здійснювалось ніяких дій з товарами, не надавались послуги, у результаті яких слід здійснювати коригування валові витрати, то, на думку колегії суддів, вищевказаним Законом не передбачено випадок щодо обов’язку платника податку за таких обставин здійснювати будь-яке коригування у бік зменшення валових витрат.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

          Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст., ст.200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

          Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську –залишити без задоволення.

          Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.08.2011 року у справі №2а-6887/11/0470 - залишити без змін.

          Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий:                                                            О.М. Лукманова

          Суддя:                                                            Т.С. Прокопчук

          Суддя:                                                            Л.А. Божко