Постанова № 21801010, 21.02.2012, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2012 р. м. Чернівці Справа № 2а/2470/133/12

15:30 год.

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Левицького В.К.,

за участю секретаря судового засідання Левчука Д.С.,

представників сторін:

позивача - Пустовіта Ю.О.;

відповідача - Лучкіної Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовомсільськогосподарського кооперативу "Новоселицький"доНовоселицької міжрайонної державної податкової інспекціїпро скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарський кооператив «Новоселицький» (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративними позовами до Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції (далі відповідач, Новоселицька МДПІ), в якому просить скасувати, як незаконне податкове повідомлення-рішення № 554/150003481500 від 29.12.2011 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам ст. 58 Податкового кодексу України, а висновки, викладенні в акті перевірки не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать чинному законодавству з питань оподаткування. Також посилався на те, що податковим органом не доведено жодної обставини, яка доводить недійсність наданих документів, тим більше жодного доказу відсутності реальних наслідків поставок товару.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю та, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги.

Відповідачем подано письмові заперечення проти позову, відповідно до яких, вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд у задоволенні позову відмовити, зазначаючи, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, просили у його задоволенні відмовити та надали пояснення аналогічні викладеним у запереченнях проти позову.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 21.02.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на строк не більше ніж пять днів, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини. Оскільки закінчення строку виготовлення та підписання повного тексту постанови припало на вихідні та святкові дні, повний текст постанови виготовлено та підписано судом 27.02.2012 р., тобто в перший робочий день після них.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі встановив наступне.

Сільськогосподарський кооператив «Новоселицький» (60300, м. Новоселиця, вул. Кремльова, 24, ідентифікаційний код 03575403) зареєстроване Новоселицькою районною державною адміністрацією 23.10.2000 р. як юридична особа та взяте на податковий облік в органах державної податкової служби 25.10.2000 р. за № 04-301(а.с. 6, 20, 73-74).

Згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість позивач зареєстрований платником ПДВ (а.с. 6).

На підставі наказу від 09.12.2011 р. № 1000 Новоселицької МДПІ та згідно повідомлення від 09.12.2011 р. № 1000, працівниками Новоселицької МДПІ проведено документальну невиїзну перевірку взаємовідносин СК «Новоселицький» з товариством з обмеженою відповідальністю «Консалтингова фірма Конто Центр» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.08.2011 р. по 31.08.2011 р., за результатами якої складено акт перевірки від 20.12.2011 р. № 512/15/03575403 (а.с. 6-10, 33, 34).

За результатами невиїзної документальної перевірки зроблено висновок про заниження СК «Новоселицький» податкового кредиту за серпень 2011 р. в сумі 34841,00 грн.

На підставі висновків перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 554/150003481500 від 29.12.2011 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з ПДВ на 34841,00 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 8710,25 грн.

Не погоджуючись з рішенням позивач оскаржив його до суду.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі ПК України).

Особливості проведення документальної невиїзної перевірки врегульовані ст. 79 ПК України, відповідно до якої документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Згідно п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок визначено ст. 78 ПК України. Так, згідно п.п. 78.1.1 п. 78.1 наведеної статті Кодексу документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється в т.ч. за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

З матеріалів справи вбачається та не заперечувалось сторонами, що 20.09.2011 р. СК «Новоселицький» до Новоселицької МДПІ подано податкову декларацію (вх. № 9008089899), згідно якої задекларувало податкові зобовязання по податку на додану вартість за серпень 2011 р. в сумі 55791,00 грн. та податковий в сумі 51785,00 грн. (а.с.60-63).

На виконання наказу ДПА України від 18.04.2008 р. № 266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів» та п. 20.1.6 ст. 20 ПК України, 21.09.2011 р. Новоселицькою МДПІ на адресу позивача було надіслано лист № 8030/10/15-007 про надання документально підтверджуючих документів здійснення господарських операцій з ТОВ «Консалтингова фірма «Конто-Центр» на загальну суму 174203,89 грн., в т.ч. ПДВ 34840,79 грн. (а.с. 35).

Цим же листом позивачу розяснено, що у разі не подання обґрунтованого письмово пояснення та документального підтвердження причин розбіжностей між податковими зобовязаннями та податковим кредитом сум ПДВ вищевказаних відхилень розбіжностей, буде ініційовано проведення позапланової виїзної перевірки.

30.09.2011 р. позивачем на адресу Новоселицької МДПІ листом за вих. № 99 було направлено копії документів (податкові та видаткові накладні) по придбанню матеріалів у ТОВ «Консалтингова фірма «Конто-Центр» за серпень 2011 р. (а.с. 37).

У звязку з ненаданням СК «Новоселицький» копій договорів на поставку товарів, товарно-транспортні накладні з відмітками відправника товару та його отримувача, договору зберігання товару, копій банківських документів (платіжних доручень), які підтверджують отримання коштів в рахунок реалізованого товару або отриманої передоплати, які б свідчили про отримання підприємством покупцем СК «Новоселицький» товару, керівником Новоселицької МДПІ 09.12.2011 р. було прийнято наказ № 1000 «Про проведення документальної невиїзної перевірки».

За наведених обставин, суд вважає, що відповідачем правомірно проведено документальну невиїзну перевірку взаємовідносин СК «Новоселицький» з товариством з обмеженою відповідальністю «Консалтингова фірма Конто Центр» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.08.2011 р. по 31.08.2011 р.

Перевіркою достовірності відображення показників у поданій декларації з податку на додану вартість за серпень 2011 р. встановлено заниження податкового кредиту в сумі 34840,79 грн.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 04.05.2011 р. між СК «Новоселицький» та ТОВ «Консалтингова фірма «Конто-Центр» було укладено договір № 11 на поставку продукції, на умовах якого СК «Новоселицький» зобовязувався поставити, а ТОВ «Консалтингова фірма «Конто-Центр» отримати та оплатити продукцію в кількості та на суму визначену в рахунках та накладних (а.с. 11).

Загальна сума поставки за даним договором склала 381952,35 грн. з ПДВ, а саме:

- ПК 59-12-8 в кількості 13 шт. на суму 13806,00 грн.;

- ПК 59-15-8 в кількості 44 шт. на суму 58388,00 грн.;

- ПК 63-15-8 в кількості 13 шт. на суму 18642,00 грн.;

- ФБС 24-4-6т в кількості 209 шт. на суму 80852,00 грн.;

- щебінь в кількості 6007,5 тон на суму 210264,35 грн.

05.05.2011 р. між СК «Новоселицький» та ТОВ «Консалтингова фірма «Конто-Центр» було укладено договір відповідального зберігання № 12, на умовах якого СК «Новоселицький» зобовязувався зберігати товар переданий ТОВ «Консалтингова фірма «Конто-Центр» і повернути його у схоронності (а.с. 12).

Згідно вказаного договору та акту прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей на відповідальне зберігання від 05.05.2011 р. СК «Новоселицький» прийняло на відповідальне наступний товар:

- ПК 59-12-8 в кількості 13 шт.;

- ПК 59-15-8 в кількості 44 шт.;

- ПК 63-15-8 в кількості 13 шт.;

- ФБС 24-4-6т в кількості 209 шт.;

- щебінь в кількості 6007,5 тон (а.с.13).

29.06.2011 р. та 30.06.2011 р. ТОВ «Консалтингова фірма «Конто-Центр» перерахувало на рахунок СК «Новоселицький» 381952,35 грн. за придбаний товар, що підтверджується платіжними дорученнями № 1335 та 1344 (а.с. 90).

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що відповідно до видаткових та податкових накладних ТОВ «Консалтингова фірма «Конто-Центр» відвантажено в серпні 2011 р. СК «Новоселицький» товару на загальну суму 209047,00 грн., в т.ч. ПДВ 34841,00 грн. (а.с. 38-46).

Зокрема, позивачу було поставлено:

- ПК 59-12-8 в кількості 13 шт. на суму 13806,00 грн.;

- ПК 59-15-8 в кількості 44 шт. на суму 58388,00 грн.;

- ПК 63-15-8 в кількості 13 шт. на суму 18642,00 грн.;

- ФБС 24-4-6т в кількості 176 шт. на суму 49068,80 грн.;

- щебінь в кількості 1975,5 тон на суму 69142,50 грн.

Як вбачається з податкової декларації за серпень 2011 р. та додатків до неї СК «Новоселицький» в серпні 2011 р. сформовано податковий кредит з ПДВ за рахунок контрагента ТОВ «Консалтингова фірма «Конто-Центр» (додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість) в сумі 34841,00 грн.

Як вбачається із пояснення директора СК «Новоселицький» Дармопука В.І. придбаний у серпні 2011 р. товар у ТОВ «Консалтингова фірма «Конто-Центр», попередньо був проданий сільськогосподарським кооперативом ТОВ «Консалтингова фірма «Конто-Центр».

На підставі наведених обставин, Новоселицьке МДПІ, за результатами проведеної перевірки, прийшло до висновку про заниження СК «Новоселицький» податкового кредиту за серпень 2011 р. в сумі 34841,00 грн.

З таким висновком суд погоджується з таких мотивів.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності врегульовано ст. 44 ПК України. Так, п.п. 44.1 цієї статті Кодексу визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення обєкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обовязковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Поряд з цим, відповідно п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV (в редакції, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 996-XIV).

Згідно ст. 2 цього Закону сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи із змісту ч. 2 ст. 3 Закону № 996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 4 Закону № 996-XIV бухгалтерський облік господарських операцій будується на принципі превалювання сутності над формою, згідно якого операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Під терміном первинний документ, згідно ст. 1 Закону № 996-XIV, слід розуміти документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Водночас, відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх подальшого використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення обєкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Враховуючи наведене, суд вважає, що підтвердженням правомірності віднесення позивачем до складу суми податкового кредиту з вартості придбаних товарів від постачальника ТОВ «Консалтингова фірма «Конто-Центр», є первинні документи, які оформлені відповідно до вимог Закону України № 996-XIV, Податкового кодексу України та підтверджують факт понесених витрат іншою особою, а також зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю платника податку.

В даному випадку, суд вважає, що проведені позивачем операції з ТОВ «Консалтингова фірма «Конто-Центр» не свідчать про їх здійснення з метою подальшого використання в господарській діяльності, а тому висновки відповідача про заниження СК «Новоселицький» податкового кредиту є обґрунтованими.

З цих підстав не бере до уваги суд доводи позивача стосовно необґрунтованості висновків викладених в акті перевірки.

З урахуванням вимог ст.ст. 215, 203, 228 Цивільного кодексу України, суд вважає, що правочини вчинені між позивачем та ТОВ «Консалтингова фірма «Конто-Центр» не відповідають вимогам закону, вчинені з метою ухилення від оподаткування, суперечать інтересам держави, а отже є нікчемними.

Відповідно до п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 53 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 123.1 ст. 123 ПК України визначено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Як вбачається із матеріалів справи, оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням позивачу визначено суму податкового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 34841,00 грн. та застосовано штрафну санкцію на суму 8710,25 грн. /34841,00 грн. х 25%/ (а.с. 5, 82).

Відтак, податковим органом цілком правомірно було визначено суму грошового зобовязання з податок на додану вартість за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.

Доводи представника позивача про те, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам ст. 58 ПК України, суд не бере до уваги з таких міркувань.

Згідно п. 58.1 ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Дослідженням оскаржуваного рішення встановлено, що воно містить підстави збільшення суми грошового зобовязання, посилання на норму ст. 54 ПК України, граничні строки сплати та оскарження рішення тощо.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких повинні дотримуватися субєкти владних повноважень при реалізації дискреційних повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судовим розглядом не встановлено порушення зазначених критеріїв відповідачем під час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення рішення, а тому вказане рішення не підлягає скасуванню.

Відповідно до положень, закріплених ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як зазначено ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час судового розгляду справи відповідач, як субєкт владних повноважень, довів правомірність свого рішення.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат відповідача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України стягненню з позивача не підлягають.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2, 11, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 158, 160 - 167 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Порядок та строки набрання постановою законної сили та оскарження.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 254 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скаргисудове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриттіапеляційного провадженняабо набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова, згідно ст. 186 КАС України, може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано судом 27 лютого 2012 р.

Суддя В.К. Левицький