Постанова № 21801015, 20.02.2012, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2012 р. м. Чернівці Справа № 2а/2470/68/12

12:02 год.

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Левицького В.К.,

за участю секретаря судового засідання Василика Г.В.,

представників сторін:

позивача Сіногач С.В.;

відповідача Чмоли І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Балакком»додержавної податкової інспекції у м. Чернівціпро визнання дій неправомірними та скасування податкової вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Балакком» (далі позивач, ТОВ «Баллаком») звернулося в суд із адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Чернівці (далі відповідач, ДПІ) про визнання неправомірними дій відповідача щодо оформлення податкової вимоги від 30.12.2011 р. та скасування податкової вимоги № 2334 від 30.12.2011 р. щодо визначення суми податкового боргу позивачу за узгодженим грошовим зобовязанням в розмірі 481629,23 грн.

В обґрунтування позову вказує, що оскільки податкові повідомлення-рішення відносно позивача були частково скасовані судом першої та апеляційної інстанцій, відтак відповідач зобовязаний був попередньо надіслати йому нове податкове повідомлення рішення на суму згідно з висновками суду, а не податкову вимогу. Вважає, що ДПІ у м. Чернівці, в порушення вимог Податкового кодексу України, безпідставно надіслало йому податкову вимогу від 30.12.2011 р.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлений позов та просив суд задовольнити його у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідачем подано письмові заперечення проти позову, відповідно до яких, вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд у задоволенні позову відмовити, зазначаючи, що оскаржувана вимога оформлена правомірно, відповідно до вимог Податкового кодексу України, а тому не підлягає скасуванню.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити та надав пояснення аналогічні викладеним у запереченнях проти позову.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 20.02.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на строк не більше ніж на пять днів, про що повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частини. Оскільки, закінчення строку виготовлення та підписання повного тексту постанови припало на вихідний день, повний текст постанови виготовлено та підписано судом 27.02.2012 р., тобто в перший робочий день після нього.

Вислухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Балакком» (58000, м. Чернівці, вул. Комунальників, буд. 4 «Б», ідентифікаційний код 30501814) зареєстроване виконавчим комітетом Чернівецької міської ради 19.08.1999 р. як юридична особа та взяте на податковий облік в органах державної податкової інспекції у м. Чернівці 30.08.1999 р. за № 631 (а.с. 40-42, 95, 121).

Спеціалістами ДПІ у м. Чернівці в 2009 р. було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 р. по 31.12.2008 р., за результатами якої 22.05.2009 р. складено акт за № 1989/23-1/30501814 (а.с. 119-199).

За результатами перевірки відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем:

- п.п.4.1.1, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4; п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст. 5; п.п. 7.3.5 п.7.3 ст.7; п.п.11.2.3. п.11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 22625,00 грн., у тому числі: за 2-й квартал 2007 р. - на 1255,00 грн.; за 3-й квартал 2007 р. - на 370,00 грн.; за 4-й квартал 2007 р. - на 21000,00 грн. та завищення від'ємного значення обєкта оподаткування за 2008 р. на 35662,00 грн.

- п.4.7 ст.4; п.п.7.2.1, п.п. 7.3.1, п.п.7.2.4, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п. 7.4.5, п.7.4, п.п.7.5.2 п.7.5, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.5.12.4 наказу ДПА України № 166 від 30.05.1997 р. «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення», що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 401282,00 грн., в т.ч. занижено: за вересень 2007 року на 265,00 грн., жовтень 2007 р. на 206855,0 грн., лютий 2008 р. на 162871,00 грн., квітень 2008 р. на 21431,00 грн., серпень 2008 р. на 13503,00 грн. та завищення за вересень 2008 р. на 3643,00 грн.; підприємством завищено суму бюджетного відшкодування за липень 2008 p., що була зарахована по особовому рахунку в рахунок майбутніх платежів на 5978,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 03.06.2009 р. № 0000860231/0 про визначення податкового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 603744,50 грн., в т.ч. донарахування податку на додану вартість в сумі 401282,00 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції на суму 202462,50 грн.; від 03.06.2009 р. № 2403520350/0 про визначення податкового зобовязання по податку на прибуток в розмірі 33937,50 грн., в т.ч. донарахування податку на прибуток в сумі 22625,00 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції на суму 11312,50 грн. (а.с.96, 97 29, 31).

Як вбачається із матеріалів справи, зазначені податкові повідомлення рішення оскаржувались позивачем до ДПІ у м. Чернівці. За наслідками розгляду первинної скарги позивача на податкове повідомлення рішення № 0000860231/0 від 03.06.2009 р. ДПІ у м. Чернівці 30.06.2009 р. винесено рішення, яким залишено без змін податкове повідомлення рішення, а також збільшено на 16872,00 грн. суму податкового зобовязання по податку на додану вартість (в т. ч. 11218,00 грн. - основний платіж та 5609,00 грн. - штрафна санкція) визначену в податковому повідомленні-рішенні 0000860231/0 від 03.06.2009 р.

Розглянувши первинну скарги на податкове повідомлення-рішення № 2403520350/0 від 03.06.2009 р., відповідачем 30.06.2009 р. винесено рішення, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення, а скаргу без задоволення.

За наслідками апеляційного оскарження відповідачем було видано податкові повідомлення-рішення № 0000860231/1 від 30.06.2009 р., № 2403520350/1 від 30.06.2009 р., які повністю тотожні за змістом з попередніми. Також відповідачем видано податкове повідомлення-рішення № 0001030231/1 від 30.06.2009 р. На решта етапах апеляційного оскарження в задоволенні скарг позивачу також було відмовлено. Донарахування продубльовано податковими повідомленнями-рішеннями № 0000860231/2 від 24.07.2009 р., № 2403520350/2 від 24.07.2009 р. № 0001030231/2 від 24.07.2009 р. та № 0000860231/3 від 30.09.2009 р., № 2403520350/3 від 30.09.2009 р., № 0001030231/3 від 30.09.2009 р.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 17.05.2011 р., залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.11.2011 р., в справі 2а-275/10/2470 (2а-1614/09/2470) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Балакком» до державної податкової інспекції у м. Чернівціпро скасування податкових повідомлень-рішень адміністративний позов задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Чернівці № 0000860231/0 від 03.06.2009 р., № 0000860231/1 від 30.06.2009 р., № 0000860231/2 від 24.07.2009 р. та № 0000860231/3 від 30.09.2009 р. в частині нарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 88300,50 грн., в т.ч. за основним платежем 58867,00 грн. та застосованих санкцій - 29433,50 грн. В решті позовних вимог відмовлено (а.с. 9-17, 18-25).

30.12.2011 р. ДПІ у м. Чернівці було сформовано податкову вимогу № 2334, згідно якої, станом на 30.12.2011 р. сума податкового боргу позивача за узгодженими грошовими зобовязаннями становить 481629,23 грн.

Вказану вимогу відповідачем надіслано поштою на адресу позивача, яку останній отримав 11.01.2012 р. (а.с.117).

Не погоджуючись з діями відповідача щодо формування податкової вимоги, а також вважаючи оскаржувану вимогу протиправною, позивач звернувся до суду.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі ПК України).

Порядок узгодження сум податкових зобовязань, оскарження рішень контролюючих органів та визначення податкового боргу врегульовано ст. 56 цього Кодексу.

Згідно п.56.1 ст. 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення. Скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою. День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків (п.56.1, 56.15 та 56.17 ст. 56 ПК України).

Відповідно до п. 56.18 ст. 56 ПК України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Положеннями п. 57.3 ст. 57 ПК України встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 -54.3.6 пункту 54.3статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуруоскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Аналогічні положення були закріплені в Законі України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. 2181-ІІІ (далі Закон № 2181-ІІІ), чинному на момент винесення податкових повідомлень-рішень № 0000860231/0 від 03.06.2009 р., № 2403520350/0 від 03.06.2009 р., № 0000860231/1 від 30.06.2009 р., № 2403520350/1 від 30.06.2009 р., № 0001030231/1 від 30.06.2009 р., № 0000860231/2 від 24.07.2009 р., № 2403520350/2 від 24.07.2009 р. № 0001030231/2 від 24.07.2009 р. та № 0000860231/3 від 30.09.2009 р., № 2403520350/3 від 30.09.2009 р., № 0001030231/3 від 30.09.2009 р.

Зокрема, абз. 3 п. п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ встановлював, що у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 ст. 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Відповідно до підпункту 5.2.1. пункту 5.2. ст. 5 Закону № 2181-ІІІ, податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 ст. 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту. У випадку оскарження податкового зобовязання нарахованого контролюючим органом в адміністративному порядку чи до суду сума такого податкового зобов'язання вважається неузгодженою (п. п. 5.2.2, 5.2.3 п. 5.2 ст. 5 Закону). При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Відповідно до 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею (тобто протягом 10 календарних днів після подання податкової декларації чи з дня отримання податкового повідомлення-рішення), визнається сумою податкового боргу платника податків.

Частиною 5 ст. 254 КАС України визначено, що постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Як вбачається із матеріалів справи, постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 17.05.2011 р., залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.11.2011 р., в справі 2а-275/10/2470 (2а-1614/09/2470) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Балакком» до державної податкової інспекції у м. Чернівціпро скасування податкових повідомлень-рішень адміністративний позов задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Чернівці № 0000860231/0 від 03.06.2009 р., № 0000860231/1 від 30.06.2009 р., № 0000860231/2 від 24.07.2009 р. № 0000860231/3 від 30.09.2009 р. в частині нарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 88300,50 грн., в т.ч. за основним платежем 58867,00 грн. та застосованих санкцій - 29433,50 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Зокрема, за результатами судового розгляду визнано правомірними податкові повідомлення рішення № 0000860231/0 від 03.06.2009 р., № 0000860231/1 від 30.06.2009 р., № 0000860231/2 від 24.07.2009 р., № 2403520350/0 від 03.06.2009 р., № 2403520350/1 від 30.06.2009 р., № 2403520350/2 від 24.07.2009 р., № 0001030231/1 від 30.06.2009 р., № 0001030231/2 від 13.08.2009 р. та № 0000860231/3 від 30.09.2009 р., № 2403520350/3 від 30.09.2009 р., № 0001030231/3 від 30.09.2009 р. в частині визначення суми податкового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 603744,50 грн., в т.ч. донарахованого податку на додану вартість в сумі 401282,00 грн. та застосованої штрафної (фінансової) санкції на суму 202462,50 грн., 16872,00 грн., в т. ч. донарахованого податку на додану вартість в сумі 11218,00 грн. та застосованої штрафної (фінансової) санкції на 5609,00 грн., а також податку на прибуток в розмірі 33937,50 грн., в т.ч. донарахованого податку на прибуток в сумі 22625,00 грн. та застосованої штрафної (фінансової) санкції на суму 11312,50 грн.

Таким чином, з моменту набрання судовим рішенням в справі 2а-275/10/2470 (2а-1614/09/2470) законної сили, позивач був зобовязаний самостійно сплатити узгоджену суму податкового зобовязання.

Пунктами 59.1 та 59.3 ст. 59 ПК України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Порядок формування, надсилання, вручення та відкликання податкових вимог органами державної податкової служби визначає Порядок направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 № 1037, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.12.2010 р. за № 1432/18727.

Згідно п.2.2 цього Порядку податкова вимога формується, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання, визначену в податковому повідомленні-рішенні, в установлені законами строк.

Відповідно до п. 3.1 зазначеного Порядку податкові вимоги формуються, в т.ч. автоматично на підставі даних облікової інформаційної системи органів державної податкової служби.

Податкова вимога, окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис майна, яке відповідно до законодавства може бути предметом податкової застави, дату та час проведення публічних торгів з їх продажу (п. 3.3 Порядку).

В силу вимог п. 4.1 та 4.2 Порядку податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення встановленогоКодексомграничного строку сплати суми грошового зобов'язання. При формуванні податкових вимог їм автоматично присвоюється порядковий номер за певний рік та заноситься до відповідного реєстру податкових вимог.

Дослідженням в судовому засіданні оскаржуваної вимоги встановлено, що вона сформована на підставі даних облікової інформаційної системи ДПІ у м. Чернівці.

Так, згідно зворотного боку облікової картки платника (позивача) з податку на додану вартість за 2011 р. вбачається, що станом на 28.12.2011 р. по даному виду податку рахувалася переплата в сумі 72887,96 грн. 29.12.2011 р. в обліковій картці відповідачем було відображено донарахування податкового зобовязання в сумі 532271,00 грн. (11218,00 грн. + 342415,00 грн. + 5609,00 грн. +173029,00 грн.) згідно рішення суду в справі 2а-275/10/2470 (2а-1614/09/2470) від 16.11.2011 р. (а.с. 78-88). За наявної переплати, відповідачем було проведено погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення, у звязку з чим сума недоїмки склала 459383,04 грн. (532271,00 грн. - 72887,96 грн.).

Вказана сума недоїмки (боргу) з податку на додану вартість відображено в оскаржуваній податковій вимозі (а.с. 8).

Матеріалами справи також підтверджується відображення в оскаржуваній вимозі грошового зобовязання з податку на прибуток підприємств в сумі 22246,19 грн. Зокрема, згідно зворотного боку облікової картки платника (позивача) з податку на прибуток підприємств за 2011 р. вбачається, що станом на 28.12.2011 р. по даному виду податку рахувалася переплата в сумі 11691,31 грн. 29.12.2011 р. в обліковій картці відповідачем було відображено донарахування податкового зобовязання в сумі 33937,50 грн. (22625,00 грн. + 11312,50) згідно рішення суду в справі 2а-275/10/2470 (2а-1614/09/2470) від 16.11.2011 р. (а.с. 71-77). Враховуючи наявну переплату, відповідачем було проведено погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення, у звязку з чим сума недоїмки склала 22246,19 грн. (33937,50 грн. - 11691,31 грн.).

В судовому засіданні представник позивача наголошував на тому, що дії відповідача стосовно погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення позивачем не оскаржувалися в судовому порядку.

Судом також встановлено, що оскаржувана податкова вимога містить необхідні відомості, передбачені положеннями Порядку направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків, зокрема в ній містяться загальні реквізити, а також відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис майна, яке відповідно до законодавства може бути предметом податкової застави, дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Крім того, судом встановлено, що оскаржувану вимогу відповідач надіслав позивачу після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобовязання.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що дії відповідача щодо оформлення податкової вимоги форми «Ю» від 30.12.2011 р. № 2334 є правомірними, а оскаржувана вимога не підлягає скасуванню.

Посилання представника позивача на необхідність застосування ДПІ у м. Чернівці, у даних правовідносинах положень ст. 60 ПК України, в частині відкликання податкових повідомлень-рішень, суд не бере до уваги з наступних підстав.

Згідно п.п. 60.1.5 п. 60.1 ст. 60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов'язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

Відповідно до п. 60.4 ст. 60 ПК України у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.

Аналіз наведених норм свідчить, що податкове повідомлення-рішення вважаються відкликаним у випадку, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, зменшено суму грошового зобов'язання, яке визначене у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу.

Матеріали справи свідчать, що постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 17.05.2011 р., залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.11.2011 р., в справі 2а-275/10/2470 (2а-1614/09/2470) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Балакком» до державної податкової інспекції у м. Чернівціпро скасування податкових повідомлень-рішень адміністративний позов задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Чернівці № 0000860231/0 від 03.06.2009 р., № 0000860231/1 від 30.06.2009 р., № 0000860231/2 від 24.07.2009 р. № 0000860231/3 від 30.09.2009 р. в частині нарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 88300,50 грн., в т.ч. за основним платежем 58867,00 грн. та застосованих санкцій - 29433,50 грн.

В решті позовних вимог відмовлено, зокрема визнано правомірними податкові повідомлення рішення № 0000860231/0 від 03.06.2009 р., № 0000860231/1 від 30.06.2009 р., № 0000860231/2 від 24.07.2009 р., № 2403520350/0 від 03.06.2009 р., № 2403520350/1 від 30.06.2009 р., № 2403520350/2 від 24.07.2009 р., № 0001030231/1 від 30.06.2009 р., № 0001030231/2 від 13.08.2009 р. та № 0000860231/3 від 30.09.2009 р., № 2403520350/3 від 30.09.2009 р., № 0001030231/3 від 30.09.2009 р. в частині визначення суми податкового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 603744,50 грн., в т.ч. донараховано податку на додану вартість в сумі 401282,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію на суму 202462,50 грн., 16872,00 грн., в т. ч. донараховано податку на додану вартість в сумі 11218,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію на 5609,00 грн., а також податку на прибуток в розмірі 33937,50 грн., в т.ч. донараховано податку на прибуток в сумі 22625,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію на суму 11312,50 грн.

Отже, судовими рішеннями, які набрали законної сили, не було зменшено суму грошового зобов'язання, визначеного ДПІ у м. Чернівці позивачу в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях, відтак у відповідача не було підстав для видання податкових повідомлень-рішень на узгоджену суму податкового зобовязання у розмірі 566208,50 грн.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких повинні дотримуватися субєкти владних повноважень при реалізації дискреційних повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судовим розглядом не встановлено порушення зазначених критеріїв відповідачем під час вчинення дій по формуванню податкової вимоги та прийнятті оскаржуваної податкової вимоги, а тому в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Відповідно до положень, закріплених ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як зазначено ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час судового розгляду справи відповідач, як субєкт владних повноважень, довів правомірність своїх дій та рішень.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат відповідача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України стягненню з позивача не підлягають.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2, 11, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 158, 160 - 167 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Порядок та строки набрання постановою законної сили та оскарження.

Відповідно до ч. 1 та З ст. 254 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі поданняапеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриттіапеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова, згідно ст. 186 КАС України, може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано судом 27 лютого 2012 р.

Суддя В.К. Левицький