Постанова № 21800755, 27.02.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

27 лютого 2012 р. № 2-а- 1375/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого Судді Архіпової С.В.

при секретарі Солуяновій Н.В.,

за участю: представника позивача Шматько Т.М.,,

представника відповідача- Кальной О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Ленд"

до Державна податкова інспекція в Орджонікідзевському районі міста Харкова

провизнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю фірми «Ленд» звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до відповідача - Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Харкова та просив, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002151520 від 11.10.2011р., а також визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002221520 від 20.10.2011р.

В обґрунтування заявленого позову зазначив, що згідно податкового повідомлення-рішення № 0002151520 від 11.10.2011р. позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму 109101,0 грн. (в тому числі основний платіж 72734,0 грн. та штрафні санкції 36367,0 грн.). Відповідно до податкового повідомлення рішення № 0002221520 від 20.10.2011р. позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 34200,0 грн. (в тому числі за основним платежем 22800,0 грн. та за штрафними санкціями 11400,0 грн.)

Позивач з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями не погоджується, вважаючи їх незаконними та необґрунтованими.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, що викладені в позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити через безпідставність. При цьому пояснив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі проведеної перевірки, якою виявлено порушення вимог податкового законодавства. За таких обставин вони є цілком обґрунтованими та законними.

Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку про необхідність задоволення позовних вимог частково, керуючись наступним.

Так, судом встановлено, що в вересні 2011 року фахівцями ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Харкова проведено камеральну перевірку даних, задекларованих позивачем у податковій звітності з податку на додану вартість. За результатами проведеної перевірки складено акт від 16.09.2011р. № 1804/152-22717690, згідно висновків якого встановлено завищення податкового кредиту липня 2011 року на суму ПДВ 72734,0 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за липень 2011 року в сумі 72734,0 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення № 0002151520 від 11.10.2011р., яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму 109101,0 грн. (в тому числі основний платіж 72734,0 грн. та штрафні санкції 36367,0 грн.)

Також судом встановлено, що в жовтні 2011 року фахівцями ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Харкова проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість. За наслідками перевірки складено акт від 07.10.2011р. № 1942/152-22717690, за висновками якого встановлено завищення податкового кредиту серпня 2011 року на суму ПДВ 22800,0 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за серпень 2011 року в сумі 22800,0 грн.

На підставі розгляду зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0002221520 від 20.10.2011р., згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 34200,0 грн. (в тому числі за основним платежем 22800,0 грн. та за штрафними санкціями 11400,0 грн.)

Судом встановлено, що доходячи висновків про наявність виявлених порушень, відповідач виходив з того, що позивач мав правові відносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецтрубмонтаж» з 01.07.11р. по 31.08.11 р. та здійснював проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди покупцям підприємства та далі по ланцюгу постачання, з метою штучного формування податкового кредиту, з використанням контрагентів, тобто ТОВ «Спецтрубмонтаж», яке, на думку відповідача, не виконує свої податкові зобов'язання.

З урахуванням наведеного відповідачем зроблено висновок, що встановити реальність та товарність здійснених операцій по поставці товарів (робіт, послуг) підприємством за перевіряємий період на адресу покупця не має можливості. Крім того, відповідачем враховано, що контрагент позивача - ТОВ «Спецтрубмонтаж» не є платником податку на додану вартість в звязку з відсутністю свідоцтва платника ПДВ, яке анульоване 15.06.2011 р.

На думку відповідача досліджені господарські операції ТОВ «Спецтрубмонтаж» та контрагентів-покупців не містять розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продаж товарів, оскільки такі причини можуть бути наявними лише за умови, якщо платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності. Наслідком діяльності ТОВ «Спецтрубмонтаж» є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів.

За таких обставин відповідачем встановлено, що ТОВ «Спецтрубмонтаж» безпідставно виписано податкові накладні на продаж товарів (робіт, послуг) на адресу вищезазначених контрагентів - покупців, в тому числі позивача, який, в свою чергу, не мав права відносити зазначені податкові накладні до складу податкового кредиту.

Проте суд з такими висновками відповідача не погоджується з наступних підстав.

Судом встановлено, що між позивачем (за договором замовник) та ТОВ «Спецтрубмонтаж» (за договором виконавець) 01.08.2011р. укладено договір про надання послуг № 21 з виконання інженерно-геодезичних робіт, 01.06.2011р. договір № 22 про надання послуг з виконавчої зйомки, 01.06.2011р. договір № 23 про надання послуг топо-геодезичної зйомки, 01.06.2011р. договір № 24 про надання послуг з інженерно геологічних вишукувань, 01.07.2011р. договір № 17 про надання послуг з виконавчої зйомки, 25.07.2011р. договір № 18 про надання послуг топо геодезичної зйомки, 01.07.2011р. договір № 20 про надання топо-геодезичної зйомки, 01.07.2011р. договір № 19 про надання послуг топо-геодезичних робіт.

Позивачем до суду надано копії зазначених договорів, наявність яких сторонами у справі не заперечується.

Як встановлено судом, роботи згідно зазначених договір було виконано, про що свідчать наявні в матеріалах справи акти здачі-прийняття (надання послуг), підписані сторонами.

В звязку з укладеними договорами ТОВ «Спецтрубмонтаж» виписано податкові накладні, наявність та належне документальне оформлення яких відповідачем не заперечується.

В звязку з укладеними договорами позивачем, як виконавцем, в свою чергу укладено договори на виконання вишукувальних (інженерно-геодезичних) робіт з ВАТ «Будівельне управління № 813 (договір № 073/2011 від 06.07.2011р.), СТГО «Південна залізниця» (договір №46/05-11 від 26.05.2011р.), СУАП «Європоль» ТОВ (договір № 051/2011 від 23.05.2011р., Управлінням з будівництва, ремонту та реконструкції Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради (договір № 077/2010 від 22.09.2010р., № 040/2011 від 26.06.2011р., № 046/2011 від 12.05.2011р., № 047/2010 від 12.05.2011р., № 032/2010 від 12.05.2011р., № 042/2010 від 12.05.2011р.), ТОВ «ВКП «Котлогаз» (договір № 044/2011 від 27.04.2011р., ПП «Білий слон» (договір № 083/2011 від 25.07.2011р. , Східним регіональним управлінням Держприкордонслужби України (договір № 091/2011/16-11 від 05.08.2011р.), ТОВ «ЛІК-СХУ» (договір № 090/2010 від 03.10.2010р.), ДП «Укргазвидобування НАК «Нафтогаз України» (договір № 102/2010 від 26.11.2010р.), ТОВ «ІСТРЕЙ» (договір № 094/2011 від 18.08.2011р.)

На виконання зазначених договорів складено та підписано акти здачі-приймання виконаних робіт. Крім того, виконання робіт підтверджується копіями технічних звітів, виконаних позивачем.

В звязку з наведеним суд зауважує, що в даній справі доводи відповідача про відсутність реального характеру відповідних операцій суду не доведено та вони не підтверджується матеріалами справи.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при здійсненні угоди взаємоузгоджених дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом, при виконанні вимог ст.11 КАС України, не виявлено.

Судом встановлено, що позивачем отримано від його контрагента належним чином оформлені податкові накладні на всю кількість продукції та послуг, яка оплачена позивачем в повному обсязі грошовими коштами, в тому числі з урахуванням суми податку на додану вартість.

Сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця і суму бюджетного відшкодування.

Тобто покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця, а наявність порушень ведення бухгалтерського обліку, вимог податкового обліку або інші порушення умов ведення господарської діяльності контрагента не може бути підставою для позбавлення права добросовісного платника податку на додану вартість на віднесення сплачених ним у ціні наданих послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту за умови, що він виконав усі передбачені законом умови щодо цього.

Згідно приписів п.п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.п. 198.3. зазначеної статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

З аналізу положень Податкового кодексу України судом встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту витрати зі сплати податку за відсутності податкової накладної, або за наявності податкової накладної, оформленої з порушенням положень ст. 201 Кодексу.

Згідно ст. 201 Податкового кодексу України підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку чинне законодавство не передбачає.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем податковий кредит в даній справі сформований на підставі сплачених сум ПДВ від господарських операцій, які підтверджені документально та є належним чином виконані, та в подальшому правомірно відповідні суми заявлені до бюджетного відшкодування.

Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції України).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГК України учасниками відносин у сфері господарювання є субєкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками субєктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Згідно з ч. 1 ст. 6 ГК України загальними принципами господарювання в Україні є свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; обмеження державного регулювання економічних процесів у звязку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Посилання відповідача про встановлення неможливості ведення контрагентом позивача господарської діяльності не спростовують доказів, досліджених судом, які підтверджують реальне виконання господарських угод, за якими позивачем в подальшому сформовано податковий кредит.

Крім того, суд зазначає, що в звязку з виявленими згідно акту перевірки від 07.10.2011р. № 1942/152-22717690 порушеннями щодо керівника підприємства позивача складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 163-1 ч. 1 КУоАП в звязку з заниженням податкового зобовязання з ПДВ за серпень 2011 року в сумі 22800,00 грн. Згідно вимог ч. 1ст. 72 КАС України суд враховує, що постановою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 10.11.2011р. у справі № 2029/3-3273/11 провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно керівника підприємства позивача ОСОБА_2 за ст. 163-1 ч.1 КУоАП припинено.

Так само постановою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 10.11.2011р. у справі № 2029/3-3057/11 провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно головного бухгалтера підприємства позивача ОСОБА_3 за ст. 163-1 ч.2 КУоАП в звязку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення стосовно заниженням податкового зобовязання з ПДВ за серпень 2011 року в сумі 22800,00 грн.

Також суд враховує, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.07.2011р. № 2а- 8300/11/2070, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2011р., визнано незаконною реєстраційну дію Департаменту державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців виконавчого комітету Харківської міської ради з внесення в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців інформації щодо відсутності підтвердження відомостей про юридичну особу ТОВ «Спецтрубомонтаж» (ідентифікаційний код 31939034), вчинену 14.06.2011 року; скасовано запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу ТОВ «Спецтрубомонтаж» (ідентифікаційний код 31939034), вчинений Департаментом державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців виконавчого комітету Харківської міської ради 14.06.2011 року; скасовано рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова № 370 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Спецтрубомонтаж» (ідентифікаційний код 31939034) від 15.06.2011 року з дати складення; зобов'язано Державну податкову інспекцію у Дзержинському районі міста Харкова поновити реєстрацію ТОВ «Спецтрубомонтаж» як платника податку на додану вартість з 15.06.2011 р.

В звязку з наведеним суд відзначає, що будь-яке рішення чи дії субєкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні обєктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення субєкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, перевіривши оскаржувані в даній справі рішення відповідача з урахуванням наведеної норми, суд дійшов висновку, що відповідачем при їх прийнятті, невірно застосовано норми чинного законодавства при неповному та неправильному встановленні всіх дійсних обставин справи, в звязку з чим вони підлягають скасуванню.

Стосовно позовних вимог щодо визнання недійсними оскаржуваних в даній справі податкових повідомлень-рішень, суд доходить висновку, що вони необґрунтовані та не підлягають задоволенню, оскільки такий спосіб захисту (вимога про визнання закону нечинним), як випливає з системного аналізу статей 105, 162, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, може стосуватися лише випадків оскарження нормативно-правових актів.

Відмінність між встановленою судом незаконністю (протиправністю) актів індивідуальних та нормативно-правових є істотною і полягає, зокрема, в моменті втрати чинності такими актами. У разі визнання незаконним (протиправним) індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням.

На підставі викладеного та керуючись ст., ст. 160,161,162,163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Ленд» до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Харкова про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Харкова від 11.10.2011р. № 0002151520;

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Харкова від 20.10.2011р. № 0002221520.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Ленд» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 32,19 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено та підписано 02 березня 2012 року.

Головуючий Суддя С.В. Архіпова