Постанова № 21800688, 24.01.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

24 січня 2012 р. № 2-а- 15136/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кухар М.Д., суддів: Старосєльцевої О.В., Сліденка А.В.,

при секретарі - Тайцеві А.Л.,

за участю: представника позивача - Коломєйцевої О.П.,

представника відповідача - Онищенка А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства заводу "Південкабель" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ЗАВОД «ПІВДЕНКАБЕЛЬ», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача, Спеціалізованої державної податкової інспекції з великими платниками податків в місті Харкові, від 11.11.2011 р. за формою «В1» №0001530840, «В2» № 0001550840 та «Р» №0001540840.

В обrpунтування заявлених вимог позивач зазначив, що викладені в акті перевірки від 28.10.2011р. № 2132/40-028/00214534 висновки суб' єкта владних повноважень є помилковими, а тому спірні податкові повідомлення - рішення не узгоджуються з вимогами ч.3 ст.2 КАС України і підлягають скасуванню. В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову у повному обсязі, просив суд прийняти рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Відповідач, Спеціалізована державна податкова інспекція з великими платниками податків в місті Харкові, з поданим позовом не погодився.

В обгрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив наступне. За висновками акту від 28.10.2011р. № 2132/40-028/00214534 ПАТ «ЗАВОД «ПІВДЕНКАБЕЛЬ» допущено порушення п.п.198.3 ст.198, п.п.200.1-200,4 ст.200, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, та п.п. 7.7.1, п.7.7, п.п.7.4.1, п.7.4, п.п.7.2.3, п.7.2.ст. Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: до податкового кредиту з ПДВ безпідставно віднесено суми податку, сплаченого на користь МПП «Боніта», ТОВ фірма «Ліон», ТОВ фірма «САТ ІМПЕКС» за нікчемними правочинами. В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи і вимоги заперечень проти позову, просив суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, встановив наступне.

За матеріалами справи спірні податкові повідомлення - рішення відповідача, Спеціалізованої державної податкової інспекції з великими платниками податків в місті Харкові, за формою «В1» №0001530840 від 11.11.11р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за березень, червень 2009р., лютий, травень 2011р. у сумі 358215,00грн. та штрафу 165341,00грн., за формою «В2» № 0001550840 від 11.11.11р.про збільшення суми бюджетного відшкодування за травень 2009р. у сумі 37,00грн., за формою «Р» №0001540840 від 11.11.11р. про збільшення суми грошового зобовязання на 35201,00грн. та штрафу у сумі 8800,00 грн. були винесені суб'єктом владних повноважень з посиланням на акт від 28.10.2011р. № 2132/40-028/00214534.

Згідно з висновками згаданого акта в діяльності ПАТ «ЗАВОД «ПІВДЕНКАБЕЛЬ» податковим органом виявлено порушення .п.198.3 ст.198, п.п.200.1-200,4 ст.200, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, та п.п. 7.7.1, п.7.7, п.п.7.4.1, п.7.4, п.п.7.2.3, п.7.2.ст. Закону України «Про податок на додану вартість» а саме: безпідставне віднесення до складу податкового кредиту з ПДВ податкових накладних, виданих МПП «Боніта», ТОВ фірма «Ліон», ТОВ фірма «САТ ІМПЕКС» в межах нікчемних правочинів.

Як вбачається з наявних у справі документів, між позивачем та контрагентами були укладені правочини, а саме: 1) між позивачем, ПАТ ЗАВОД «ПІВДЕНКАБЕЛЬ» ( в якості покупця) та МПП «Боніта» (в якості продавця) шляхом виписування податкових накладних було укладено договір купівлі продажу товару катанки алюмінієвої ( шість податкових накладних № 031301 від 13.03.09 р. на суму ПДВ 36214,64 грн. , № 033002 від 30.03.09р. на суму ПДВ 124208,99грн., та корегуюча її податкова накладна № 4/33002 від 29.04.09р. з мінусом 124208,99 грн.( в звязку з поверненням товару), № 052610 від 26.05.09р. на суму ПДВ 137527,50грн., № 033001 від 30.03.09р. на суму ПДВ 67932,00 грн., № 60401 від 06.04.09р. на суму ПДВ 124171,99 грн., а разом на суму 365846,13 грн. ПДВ. 2) між позивачем ПАТ «ЗАВОД «ПІВДЕНКАБЕЛЬ» (в якості покупця) та ТОВ «САТ ІМПЕКС» (в якості продавця) шляхом виписування податкових накладних було укладено договір купівлі продажу товару-насос Г12-32 АМ (12л) (податкова накладна №177 від 18.04.11р. на суму ПДВ 200,00 грн. 2) між позивачем ПАТ «ЗАВОД «ПІВДЕНКАБЕЛЬ» (в якості отримувача) та ТОВ фірма «Ліон» (в якості постачальника) шляхом виписування податкових накладних було укладено договір поставки товару-комплекти щік для барабанів деревяних (десять податкових накладних: № 321 від 23.02.11р. на суму ПДВ 3473,36 грн., №320 від 21.02.11р. на суму ПДВ 3473.36грн., №319 від 21.02.11р. на суму ПДВ 2030,04 грн., № 363 від 23.02.11р. на суму ПДВ 3300,00грн., №364 від 23.02.11р. на суму ПДВ 4950,00грн., № 386 від 24.02.11р. на суму ПДВ 2666,68грн., № 387 від 24.02.11р. на суму ПДВ 2975,02грн., № 286 від 17.02.11р. на суму ПДВ 557,51грн., № 245 від 14.02.11р. на суму ПДВ 1795,02грн., № 225 від 11.02.11р. на суму ПДВ 2111,70грн.) , а разом на суму 27332,69грн. ПДВ.

У ході розгляду справи з пояснень представника відповідача, котрі в цій частині повністю, узгоджуються з матеріалами справи, судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами право чинів, укладених між позивачем та контрагентами - МПП «Боніта», ТОВ «САТ ІМПЕКС», ТОВ фірма «Ліон» до правового статусу сторін цих договорів як платників ПДВ, відповідності правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за переліченими вище правочинами ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має.

Оскільки перелічені правочини були укладені між правоздатними і дієздатними юридичними особами, предметом правочину не є речі, обмежені в цивільному обороті, сторони правочинів мають правовий статус платників ПДВ, суд не знаходить підстав для висновку про суперечність перелічених правочинів вимогам закону.

Окрім того, оцінивши наявні в справі докази, суд відмічає, що сторонами не заперечується, а матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та контрагентами зобов'язань за переліченими вище договорами купівлі -продажу та поставки товару. Копії долучених до матеріалів справи податкових накладних, видаткових накладних та ордерів на оприходування матеріальних цінностей не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.44 Податкового кодекса України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р.№88 зареєстровано в Міністерстві юстиції від 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Приєднані до справи копії платіжних документів засвідчують факт виконання позивачем зобовязань по оплаті вартості товарів та робіт за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. З огляду на приписи Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» суд дійшов висновку про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та контрагентів позивача спільного інтересу щодо отримання коштів саме МПП «Боніта», ТОВ «САТ ІМПЕКС», ТОВ фірма «Ліон» (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

З приводу викладеного в акті судження суб'єкта владних повноважень щодо нікчемності суд зазначає, що згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Вивчивши зміст акту перевірки, суд дійшов висновку, що СДПІ не спростовано встановленої ст.204 ЦК України презумпції правомірності вчинених позивачем правочинів. Так, відповідно до ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України право чин, який порушує публічний порядок, є нікчемним, а згідно з ч.l ст.228 згаданого кодексу правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Вирішуючи спір, суд бере до уваги, що суб'єкт владних повноважень не надав до суду доказів прийняття компетентною особою за актом перевірки діяльності платника податків рішення про порушення кримінальної справи, наявність якого згідно зі ст. 97 Кримінально-процесуального кодексу України є обов'язковою в разі вчинення посадовими особами позивача кримінально-караного діяння у сфері оподаткування.

Перевіряючи обrрунтованість судження податкового органу про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, суд вважає за необхідне керуватись правовими позиціями Верховного Суду України, які викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (далі за текстом - Постанова Пленуму ВСУ №9). В силу положень п.18 Постанови Пленуму ВСУ №9, перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статгею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпоряджеиня об'єктами права власності українського народу-землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст.228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).

З огляду на викладені в акті перевірки судження суб'єкта владних повноважень висновок відповідача про нікчемність правочинів слід визнати необrpунтованим, так як показники документів обов'язкової податкової звітності позивача не містять фактичних даних, які б показували на наявність у платника наміру незаконно заволодіти майном держави.

В ході розгляду справи відповідачем не подано до суду доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків за ознаками складу злочину, передбаченого ст.191 КК України або ст.212 КК України.

Окрім того, суд бере до уваги, що при винесенні спірних податкових повідомлень-рішень суб'єктом владних повноважень не враховані приписи ч.3 ст.228 ЦК України, спірні правочини не оскаржені в судовому порядку, до суду не подано таких, що набули законної сили судових рішень про визнання спірних правочинів недійсними.

З приводу судження суб'єкта владних повноважень про нікчемність спірних правочинів суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

На підтвердження реальності укладених з контрагентом правочинів позивачем надано до суду копії первинних документів та оригінали розрахункових документів.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.7l КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку про виконання зобов'язань між позивачем та його контрагентами за укладеними правочинами. Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагенти є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності платників податків, відповідач до суду не надав.

Таким чином, суд робить висновок, що судження відповідача про нікчемність правочинів є помилковим, оскільки базується лише на припущеннях, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України, акт перевірки не містить належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушення Податкового кодексу України при обчисленні податку на додану вартість, судження субєкта владних повноважень про наявність порушення мотивовано виключно посиланням на нікчемність правочинів без зазначення в чому конкретно полягав намір позивача, як платника податків, на безпідставне одержання податкової вигоди.

Враховуючи, що обrpунтованість та правомірність судження субєкта владних повнововажень про нікчемність правочинів не знайшла свого підтвердження добутими судом по справі доказами , а інших фактичних мотивів суб'єктом владних повноважень, в основу спірного рішення згідно з актом перевірки від 28.10.2011р. № 2132/40-028/00214534, не покладено, суд дійшов висновку про недоведеність факту порушення ПАТ «ЗАВОД «ПІВДЕНКАБЕЛЬ» п.п.198.3 ст.198, п.п.200.1-200,4 ст.200, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, та п.п. 7.7.1, п.7.7, п.п.7.4.1, п.7.4, п.п.7.2.3, п.7.2.ст. Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки в ході судового розгляду знайшов підтвердження факт порушення спірними податковими повідомленнями-рішеннями прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно- правових відносин, позов підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат по справі потрібно провести за правилами ч.1 ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст. Конституції України, ст.ст. 7-11,ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства заводу "Південкабель" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові №0001530840 від 11.11.11 року.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові №0001540840 від 11.11.11 року.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові №0001550840 від 11.11.11 року.

Стягнути з державного бюджету україни на коритсь ПАТ "Завод "Південкабель" судові витрати у розмірі 28.23 грн. (двадцять вісім гривень двадцять три копійки).

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови буде виготовлено 30.01.12 року.

Головуючий суддя Кухар М.Д.

Судді Старосєльцева О.В.

Сліденко А.В.