Постанова № 21800244, 07.02.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 лютого 2012 р. (12:23) Справа №2а-15125/11/0170/22 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Радчука А.А., при секретарі судового засідання Говорун М.В., за участю представників сторін: від прокуратури - Іслямова М.В.,

від позивача - не зявився,

від відповідача - не зявився,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Прокурора Теплицького району Вінницької області діючого в інтересах держави в особі Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД" Агроінвест"

про стягнення

Обставини справи. Прокурор Гайсинського району Вінницької області діючий в інтересах держави в особі Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекціїзвернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД" Агроінвест" в рахунок погашення податкового боргу зі сплати орендної плати з юридичних осіб заборгованість в сумі 145930,99 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на ст. 13, ст. 14 Закону України “Про систему оподаткування» в Україні справляються: загальнодержавні податки і збори (обовязкові платежі); місцеві податки і збори (обовязкові платежі). До загальнодержавних податків, зокрема належить плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності). Разом із тим, в порушення вимог Закону України «Про плату за землю» відповідач не сплачує орендну плату за землю згідно поданих податкових декларацій та донарахованих сум податку згідно податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою Дніпропетровського Окружного адміністративного суду від 01.09.2010 року було відкрите провадження в адміністративній справі № 2а-1068/10/0470.

Ухвалою Дніпропетровського Окружного адміністративного суду від 11.04.2011року адміністративну справу передано за підсудністю до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.12.11 року прийнято адміністративну справу до свого провадження.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги неодноразово уточнював і збільшував та остаточно просив суд стягнути з відповідача податковий борг в розмірі 222941,62 грн.

Відповідач заперечення на позов до суду не надіслав, явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про місце, час та день його проведення був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до частини 1 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку з здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв`язку з публічним формуванням суб`єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст. ст. 1, 4 Закону України від 04.12.1990 №509-ХІІ “Про державну податкову службу в Україні” (далі Закон №509) державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.

Відповідно до ст.2 Закону №509 завданнями органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Згідно із п.11 ст.10 Закону №509 державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Враховуючи викладене, позивач у справі є суб'єктом владних повноважень, законом передбачено право звернення позивача до суду із позовом про стягнення заборгованості, справу належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД" Агроінвест"06.12.06р. зареєстровано Виконавчим комітетом Криворізької міської ради Дніпропетровської області у якості юридичної особи, ідентифікаційний код 34488499, що підтверджується витягом з ЄДР, та відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-III від 21.12.2000 року є платником податків та зборів (обовязкових платежів), зокрема платником орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно довідки № 314 від 07.12.2006 року ТОВ «ТД» Агроінвест» взято на облік у Північній міжрайонній ДПІ (Жовтневий район м. Кривий Ріг) 07.12.2006 року.

Згідно повідомлення від 12.07.2006 року № 12/07/02 ТОВ «ТД» Агроінвест» зареєстроване в Теплицькому відділенні Гайсинської МДПІ як платник окремих видів податків.

Відповідно до п.2,3 ч.1 ст.9 Закону України "Про систему оподаткування" від 25 червня 1991 року N 1251-XII (чинного на час виникнення спірних правовідносин) платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобовязані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Закон України "Про плату за землю" від 03.07.1992 року №2535-XII (чинний на момент виникнення спірних правовідносин, далі Закон №2535) визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.

Частиною першою статті 4 Закону №2535 встановлено, що розмір земельного податку не залежить від результатів господарської діяльності власників землі та землекористувачів.

Згідно зі статтею 5 Закону України "Про плату за землю" об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про плату за землю" використання землі в Україні є платним. Плата за землю здійснюється у вигляді земельного податку чи орендної плати, що визначаються в залежності від грошової оцінки земель. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) і землекористувачі сплачують земельний податок. Обєктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні (ст. 5 Закону України "Про плату за землю").

Згідно до ст. 15 Закону України "Про плату за землю" власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Положеннями частини першої статті 14 Закону України "Про плату за землю" визначено, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Стаття 17 Закону України "Про плату за землю" передбачає, що податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Пунктом 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000року №2181-ІІІ (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку вказує у податковій декларації. Пунктом 1.11 статті 1 даного Закону визначено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону №2181 податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Відповідно до пп.5.4.1 п.5.4 ст.5 Закону №2181 узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Згідно статті 27 Закону України "Про плату за землю" №2535-ХІІ від 03.07.1992 року контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби.

Як зазначалося вище, відповідач самостійно визначив собі розмір податкового зобовязання із орендної плати за земельні ділянки державної власності шляхом подання відповідної декларації, а відтак в силу вимог пунктом 5.1 статті 5 Закону №2181 таке податкове зобов'язання вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації та не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Відповідач не надав доказів надання позивачу будь яких уточнюючих розрахунків із виправленням самостійно виявлених помилок відповідно до яких він зменшив собі податкові зобовязання з орендної плати за земельні ділянки державної власності станом на 10.01.2011 рік.

Відповідно до п. 20.1.18. ст. 20 Податкового кодексу України, якій набрав чинності 01.01.2011р. органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

В порушення зазначених вимог Закону відповідач орендну плату за землю згідно поданих ним податкових декларацій № 629 від 30.01.2009 року, № 873 від 29.01.2010 року та донарахованих сум податку згідно податкових повідомлень-рішень № 0002431501/0, № 0002441501/0, № 0002451501/0 від 27.10.2009 року не сплачує.

З метою погашення наявного боргу, Гайсинською МДПІ 11.09.2009 року на відповідачу вручено першу податкову вимогу № 1/19 від 11.09.2009 року та в звязку з несплатою боргу 12.10.2009 року за № 2/21 вручено другу податкову вимогу від 12.10.2009 року. Разом із тим, проведені Гайсинською МДПІ заходи щодо стягнення боргу результатів не дали, на даний час заборгованість зі сплати орендної плати відповідачем не погашено та станом на 26.07.2010 податковий борг відповідача по сплаті орендної плати за землю становить 145930,99 грн.(в тому числі пені 1468,98 грн.), що зокрема підтверджується особовими картками сплати податку.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем, згідно поданих декларацій за період з липня 2010 року по листопад 2010 року, самостійно задекларовано податкові зобовязання, які з урахуванням часткової сплати, а також нарахованої недоїмки та пені складають 195389,02 грн.

Відповідачем в порядку, встановленому ст. 71 КАС України не надано доказів повного погашення суми заборгованості або зміни сум податкового зобов'язання, самостійно визначеного платником податків, а також не надано даних про оскарження податкових повідомлень-рішень або податкових вимог, зазначене є належним доказом наявності заборгованості відповідача, яка підлягає погашенню в порядку, встановленому законом.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги, в частині стягнення заборгованості по податковим зобовязанням за період часу 2009 -2010 років обґрунтована та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Що ж стосується позовних вимог про стягнення з відповідача суми податкового боргу зі сплати орендної плати в 2011 році суд зазначає наступне.

Як було вже зазначено вище, на час звернення позивачем з даними позовними вимогами до суду, набрав чинності Податковий Кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI (далі ПК України), який згідно з п.1.1 ст. 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно п.п.41.1.1 п.41.1. ст. 41 ПК України органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби є контролюючими органами в розумінні Кодексу.

Суд зауважує, що для того щоб зясувати питання, щодо обґрунтованості позовних вимог щодо стягнення сум суд повинен перевірити, чи є вони податковим боргом.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Згідно з п. 46.1 Податкового кодексу України податкова декларація - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до п. 57.1 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Проте доказів про сплату самостійно узгодженого податкового зобовязання суду не надано.

Відповідно до п.п. 20.1.28 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право в тому числі стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи, щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності.

Відповідно до п. 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Податкова вимога надсилається платнику податків органом державної податкової служби в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, що встановлено ч. 1 п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, тобто з урахуванням змісту поняття “податковий борг”, встановленому п. 14.1.175 ст. 14 Податкового кодексу України, податкова вимога надсилається органом державної податкової служби платнику податків на суму податкового боргу.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобовязання та повинна містити вказану в п. 59.3 ст. 59 Податкового кодексу України інформацію, зокрема, розмір податкового боргу.

Податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення рішення згідно з п. 59.4. ст. 59 Податкового кодексу України.

З урахуванням аналізу зазначених положень Податкового кодексу України, податкові органи мають право звертатися із позовом про стягнення сум податкового боргу виключно після дотримання всіх умов, визначених ст.ст. 59, 95 Податкового кодексу України, тобто після настання двох подій: - після надіслання податкової вимоги на податковий борг із зазначенням конкретного розміру податкового боргу; - сплив терміну 60 днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

При цьому відповідно до ст.ст. 59, 95, 14 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається органом державної податкової служби платнику податків щодо погашення податкового боргу за кожний конкретний період за кожних конкретних підстав (наприклад, на підставі кожної податкової декларації або на підставі кожного податкового повідомлення-рішення). Так, відповідно до п.п. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкова вимога - письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу. Відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання. Відповідно до п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобовязання платника податків це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобовязання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Норма п.п. 6.3.2 п. 6.3 ст. 6 Закону України № 2181 від 21.12.2000р. “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами”, яка встановлювала, що у разі коли у платника податків, якому було надіслано першу податкову вимогу, виникає новий податковий борг, друга податкова вимога має містити суму консолідованого боргу, при цьому окрема податкова вимога щодо такого нового податкового боргу не виставляється, втратила чинність з 01.01.11 р. у звязку із набранням чинності Податковим кодексом України, у якому подібна норма відсутня.

Норма п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України стосується випадків самостійного погашення податкового боргу платником податків.

Норма п. 60.6 ст. 60 Податкового кодексу України стосується випадків збільшення податкового боргу внаслідок адміністративного оскарження.

Порядок направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків, затверджений Наказом Державної податкової адміністрації України від 3 липня 2001 р. N 266, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16 липня 2001 р. за N 595/5786, згідно з п. 4.6. якого окрема податкова вимога щодо нового податкового боргу не формується, з часу набрання чинності Податковим кодексом України не діє.

У Порядку направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків, затвердженому Наказом Державної податкової адміністрації України 24.12.2010 N 1037, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 р. за N 1432/18727, який діє з часу набрання чинності Податковим кодексом України, відповідна норма щодо не формування та не направлення окремої вимоги на новий борг відсутня.

Гайсинською МДПІ вказано про наявність у відповідача податкового боргу станом на 05.01.2012 року, а саме: самостійно нарахованих зобовязань в розмірі 12472,22 грн., штрафних санкцій в розмірі 14910,38грн. та 170 грн. та пені в розмірі 5914,74 грн., але при цьому доказів направлення податкових вимог на зазначену суму, які містять відомості, передбачені ч. 2 п. 59.3 ст. 59 Податкового кодексу України, відповідачу на зазначену суму податкового боргу позивачем до матеріалів адміністративної справи не надано.

Таким чином, оскільки врегулювання спірних відносин в частині права позивача на звернення до суду із позовними вимогами про стягнення податкового боргу відбувається за вимогами чинного Податкового кодексу України, а саме з урахуванням п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України, згідно якого для виникнення права на стягнення податкового боргу необхідно настання двох подій, а саме: направлення платнику податків податкової вимоги про погашення податкового боргу по кожному виду податку, по кожному податковому періоду окремо; сплив терміну 60 днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги. Однак позивачем до матеріалів адміністративного позову не надано доказів формування та направлення таких податкових вимог.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову в частині стягнення податкового боргу зі сплати орендної плати за звітні періоди 2011 року.

Відповідно до ч.4 ст.94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

В судовому засіданні 07.02.2012 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 13.02.2011 року.

Керуючись статтями п. 2 ч. 1 ст. 157, 158, 159, 160, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТД" Агроінвест" (АРК, м. Сімферополь, Центральний район, вул. Севастопольська, 39; ЄДРПОУ 34488499) заборгованості у розмірі 195 389 (сто девяносто пять тисяч триста вісімдесят девять) гривень 02 коп.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення постанови. У разі оголошення в судовому засіданні вступної і резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Радчук А.А.