Постанова № 21800243, 07.02.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 лютого 2012 р. (15:17) Справа №2а-11275/09/017/22 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Радчука А.А., при секретарі судового засідання Говорун М.В., за участю представників сторін: від позивача - Снисаренко О.В.,

від відповідача - Крекотинь Г.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Плеяда ЛТД"

до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Обставини справи. Товариство з обмеженою відповідальністю "Плеяда ЛТД" звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до Державної податкової інспекції в м. Феодосія АР Крим про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ в м. Феодосія АР Крим № 00000322301/3 від 16.09.2009 року, № 00000332301/3 від 16.09.2009 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податковою невірно застосовані норми Законів України “Про податок на додану вартість”, “Про оподаткування прибутку підприємств”, оскільки ТОВ "Плеяда ЛТД"були надані належним чином завірені первинні документи, ведення яких передбачене правилами податкового обліку і документи, які підтверджують проведення розрахунків в безготівковій формі. Крім того, лише наявність судового рішення про недійсність правочину з мотивів його суперечності інтересам держави та суспільства, яке набрало законної сили, може бути підставою для проведення можливих донарахувань податкового зобовязання за такими угодами.

Ухвалами суду від 29.09.2009 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою суду від 01.06.2010 року у звязку із призначенням по справі судово-економічної експертизи провадження у справі зупинено.

29.08.2011 року на адресу суду надійшов експертний висновок №93/10 від 10.08.2011 року.

У звязку із скінченням повноважень судді Латиніна Ю.А. 19.09.11р. відбулось проведення повторного автоматичного розподілу справи та справу передано на одноособовий розгляд судді Радчука А.А. при цьому справі присвоєно №2а-11275/09/0170/22.

Під час розгляд усправи позивачем неодноразово доповнювались та уточнювались позовні вимоги та остаточно представник позивача в судовому засіданні просив суд:

- визнати противоправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Феодосії АР Крим № 00000322301/3 від 16.09.2009 року (№00000322301/0 від 11.03.2009 року, 00000322301/1 від 25.05.2009 року, 00000322301/2 від 03.07.2009 року) повністю в загальній сумі 4091,45 грн.;

- визнати противоправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Феодосії АР Крим 00000332301/3 від 16.09.2009 року (№ 00000332301/0 від 11.03.2009 року, № 00000332301/1 від 25.05.2009 року, № 00000332301/2 від 03.07.2009 року) повністю в загальній сумі 3273,16 грн.

Під час розгляду справи згідно із наказом ДПА в АР Крим №111 від 05.03.2010 року Державну податкову інспекцію у м.Феодосії АР Крим перейменовано у Феодосійську міжрайонну державну податкову інспекцію АР Крим.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала у повному обсязі з підстав викладених у письмових запереченнях. По сутні позовних вимог пояснила, що в ході проведеної перевірки встановлено завищення позивачем валових витрат та заниження суми податку на додану вартість, у звязку з чим донараховано податкових зобовязань з податку на прибуток підприємств та з податку на додану вартість, а також нараховані штрафні (фінансові) санкції. Вказані порушення виникли у звязку зі здійсненням позивачем господарських операцій з фіктивним підприємством ТОВ “Центр будівельної підготовки”.

Розглянувши матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свободи та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.1 ч.2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч.1 ст.3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч.1 ст.3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону №509).

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

ДПІ в м.Феодосії АР Крим проведено невиїзну позапланову документальну перевірку ТОВ “Плеяда-ЛТД” щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків з ТОВ “Центр будівельної підготовки” за період з 01.01.2006р. по 31.12.2007 року.

За результатами перевірки було складено акт №553/23/24503616 від 03.03.2009 року (а.с.9-16), в якому зазначені наступні порушення: - п.п. 5.1, 5.2.1, п.п.5.3.9 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств України” від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР із змінами та доповненнями, що призвело до заниження та несплати податку на прибуток в періоді, що перевірявся за 9 міс. 2007 р. на суму 2727,63 грн.; - п.п.7.4.1, п.п.7.2.6. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (із змінами і доповненнями), внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість в періоді, що перевірявся на суму 2182,11 грн., у тому числі за липень 2007р. на суму 1203,00 грн., за вересень 2007 р. на суму 979,11 грн.

Зазначені порушення виникли у звязку із тим, що позивачем до складу валових витрат включались витрати за придбання робіт, послуг від ТОВ “Центр будівельної підготовки” за операціями, що проведені на підставі нікчемних правочинів.

Перевіркою правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість встановлено заниження податку на додану вартість за період що перевірявся, у звязку з тим, що позивач включив до складу податкового кредиту податкові накладні, отримані від ТОВ “Центр будівельної підготовки” за операціями, що проведені на підставі нікчемних правочинів.

За результатами перевірки ДПІ у м. Феодосія видала ТОВ «Плеяда- ЛТД» податкові повідомлення-рішення від 11 березня 2009 року №0000322301/0, №0000332301/0, якими визначила 2727 грн. 63 коп. податку на прибуток і 1363 грн. 82 коп. штрафної санкції, та 2182 грн. 11 коп. податку на додану вартість і 1091 грн. 05 коп. штрафної санкції відповідно.

Позивач скористався наданим йому правом адміністративного оскарження рішень відповідача.

Рішенням ДПІ у м. Феодосія від 20 травня 2009 року №3448/10/25-010, прийнятим за розглядом первинної скарги, податкові повідомлення - рішення ДПІ у м. Феодосія від 11 березня 2009 року №0000322301/0, №0000332301/0 залишено без змін, та відповідно Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень - рішень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 року № 253 і зареєстрованого В Міністерстві юстиції України 6 липня 2001 року за № 567/5758, із змінами і доповненнями, ДПІ у м. Феодосія видала податкові повідомлення-рішення від 25 травня 2009 року № 0000322301/1, № 0000332301/1. Далі, за результатами розгляду всіх скарг позивача, враховуючи виявлені під час перевірки порушення вимог податкового законодавства, відповідачем 16.09.2009 року прийняті остаточні оскаржувані податкові повідомлення-рішення №00000322301/3 (а.с.18,41) про визначення суми податкового зобовязання за платежем: податок на прибуток підприємств в розмірі 4091,45 грн., в тому за основним платежем в розмірі 2727,63 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1363,82 грн. та податкове повідомлення-рішення №00000332301/3 (а.с. 17, 40) про визначення суми податкового зобовязання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 3273,16 грн., в тому за основним платежем в розмірі 2182,11 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1091,05 грн.

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивачем звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом про оскарження вищезазначених рішень.

В ході судового розгляду справи судом було перевірено правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, а також правомірність нарахування основних зобовязань та штрафних (фінансових) санкцій і встановлено наступне.

Приймаючи до уваги, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року, суд вважає за необхідне керуватися нормами, чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” (далі-Закон №509 в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року було визначено Законом України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі по тексту Закон № 168).

Згідно з п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3 Закону № 168 обєктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю)

Законом України “Про податок на додану вартість” передбачалось право платника податку на отримання податкового кредиту, яким, відповідно до п.1.7. Закону є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Виникнення права на податковий кредит, порядок його нарахування та визначення передбачені ст. 7 Закону №168.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168 підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п. 7.2.3 Закону № 168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до п.п.7.2.1. п. 7.2 ст. 7 Закону № 168 платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Форма податкової накладної та порядок її заповнення на час виникнення спірних правовідносин були затверджені Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за №233/2037 (далі по тексту Наказ № 165, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до абз. 3 п. 2 Наказу № 165 під час виконання договорів про спільну (сумісну) діяльність податкова накладна виписується особою, яка веде облік результатів такої діяльності та відповідальна за утримання і внесення податку до бюджету. Податковий облік результатів спільної (сумісної) діяльності ведеться такою особою у загальновстановленому порядку окремо від обліку результатів іншої господарської діяльності.

Пунктом 18 Наказу № 165 передбачалося, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.

Згідно з п.п.7.2.4. п.7.2 ст. 7 Закону №168 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону № 168)

Виконавчим комітетом Феодосійської міської ради АР Крим 25.03.2005 року проведено державну реєстрацію юридичної особи - Товариство з обмеженою відповідальністю “Плеяда-ЛТД”, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 №440478 від 25.03.2005 року (а.с. 77).

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ «Центр будівельної підготовки» у перевіреному періоді поставило ТОВ «Плеяда-ЛТД» ТМЦ (бетон, цвяхи, щебінь. ФБС-24 4.6. розчин цементний, сталь ліст. б=10мм, круг відрізний, саморізи з буром, профіль СД. тощо) на 10910 грн. 53 коп., крім того ПДВ 2182 грн. 11 коп. На поставлені ТМЦ ТОВ «Центр будівельної підготовки» виписало накладні та податкові накладні, перелік яких наведено на сторінках 6.7 акта перевірки. Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі. На кінець періоду, що перевірявся, дебіторська/кредиторська заборгованість за отримані ТМЦ від ТОВ «Центр будівельної підготовки» відсутня. Транспортування ТМЦ на об'єкти ТОВ «Плеяда-ЛТД» проводилося транспортом ТОВ «Центр будівельної" підготовки».

В акті перевірки зазначено, що на балансі ТОВ «Центр будівельної підготовки» не обліковуються транспортні засоби, виробничі активи, складські приміщення. Також до перевірки не надано документів, які підтверджують транспортування ТМЦ (товаро-транспортні накладні, акти приймання). Витрати на придбання будівельних матеріалів у сумі 10910 грн. 52 коп. ТОВ «Плеяда-ЛТД» віднесло до складу валових витрат декларації з податку на прибуток «підприємства за три квартали 2007 року. Крім цього, до складу податкового кредиту товариство віднесло 1203 грн. ПДВ у липні 2007 року і 979 грн. 11 коп. ПДВ у серпні 2007 року. Згідно з базою даних ДПІ у м. Керчі ТОВ «Центр будівельної підготовки» взято на податковий облік 01.06.2006 року. Директор (ОСОБА_4), головний бухгалтер - відсутній, кількісний склад працівників - 1 чоловік.

ТОВ «Центр будівельної підготовки» здійснював посередницьку діяльність в торгівлі товарами широкого асортименту (будівельні матеріали, спецодяг, запчастини, паливо та інше). Юридична адреса ТОВ «Центр будівельної підготовки»: м. Керч. вул. Орджоникидзе 12, але за юридичною адресою ТОВ «Центр будівельної підготовки» не знаходиться. В акті перевірки вчинено запис, що при проведенні ДПІ в м. Керчі документальної перевірки ТОВ «Центр будівельної підготовки» не надало до перевірки податкові та бухгалтерські документи які б свідчили про фінансово - господарську діяльність товариства, також до ДПІ в м. Керчі не надходило письмової заявки про відновлювання документів. ТОВ «Центр будівельної підготовки» не відобразило у податковому обліку операції щодо реалізації ТМЦ ТОВ «Плеяда-ЛТД». Згідно з формою №1-ДФ (податковими розрахунками сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку), наданою до ДПІ м.Керчі ТОВ «Центр будівельної підготовки» кількість працівників за період з 01.06.2006 року по 01.10. 2007 року за штатом - 1 чол., за сумісництвом та трудовими угодами - 0 чол., тобто відсутні трудові ресурси для здійснення господарської діяльності. Податкові декларації з ПДВ за жовтень - грудень 2007 року, за січень - червень 2008 року до ДПІ в м. Керчі не надавались.

Відносно керівника ТОВ «Центр будівельної підготовки» 24.06.2008 року порушено кримінальну справу за.ч.2 ст.205 КК України. Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.08.2008 року, по справа №2-27/680-2008А накладено арешт на кошти які знаходяться на рахунку ТОВ «Центр будівельної підготовки». В акті перевірки вчинено запис, що відсутність у ТОВ «Центр будівельної підготовки» необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності, (технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів) підтверджує відсутність доказів фактичного отримання ТМЦ від ТОВ «Центр будівельної підготовки». Перевіркою зроблено висновок, що відсутність поставок ТМЦ, свідчить про укладання угод без мети настання реальних наслідків, суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок та інтереси держави в частині формування бюджету.

В акті перевірки зазначено, що ТОВ «Плеяда-ЛТД» в порушення пункту 5.1. підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" завищило валові витрати на 10910 грн. 52 коп.. та в порушення підпункту 7.4.1, пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість" завищило податковий кредит на 2182 грн. 11 коп. Внаслідок зазначених порушень перевіркою визначено заниження на 2727 грн. 63 коп. податку на прибуток та на 2182 грн. 11 коп. податку на додану вартість, про що прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.

Під час же розгляду справи судом за заявою позивача призначалась судово-економічна експертиза. Згідно висновків експерта, висновки зазначені в акті відповідача не підтверджуються первинними документами позивача.

Згідно з ч. 5 ст. 82 КАС України висновок експерта для суду не є обов'язковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі.

Розглянувши висновки експерта, співставивши їх з документами, наявними в матеріалах справи та нормами законодавства, суд не погоджується з цими висновками, враховуючи наступне.

Як вбачається із ч.4 ст.72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Постановою Залізничного районного суду м.Сімферополя АР Крим від 17.06.2009р. у кримінальній справі №1п-129/2009 (а.с.73-74) за обвинуваченням ОСОБА_4 у скоєнні злочину передбаченого ч.1 ст.205 КК України, останнього звільнено від кримінальної відповідальності у звязку зі зміною обстановки, кримінальну справу провадженням припинено.

Вищезазначеною постановою встановлено, що ОСОБА_4 маючи умисел на заняття фіктивним підприємництвом, тобто свідомо знаючи, що фактично, юридична особа жодної підприємницької діяльності здійснювати не буде, 31.05.2006р. створив у встановленому законом порядку Товариство з обмеженою відповідальністю “Центр будівельної підготовки”, зареєструвавши його у виконавчому комітеті Керченської міської ради за №11411020000000969, поставив на податковий облік в ДПІ м.Керчі за №144 від 01.06.2006р. та отримав свідоцтво платника ПДВ №00340890 від 17.07.2006р. Зареєструвавши ТОВ “Центр будівельної підготовки”ОСОБА_4 за попередньою домовленістю з ОСОБА_6, маючи умисел на порушення встановленого порядку здійснення господарської діяльності, при відсутності наміру здійснювати заявлену діяльність, яка мала вираз у невиконанні зобовязань, що випливають із установчих документів, на протязі часу достатнього для виконання цих зобовязань, уклав з рядом субєктів господарської діяльності фіктивні угоди на поставку різних товарів, робіт і послуг, зобовязання за якими не виконав.

Згідно даних фіктивних угод, в період з 30.06.2006р. по 23.06.2008р. на розрахунковий рахунок ТОВ “Центр будівельної підготовки” були зараховані грошові кошти в загальній сумі 2016631,39 грн. із яких 20148828,68 грн. транзитом перераховані на інші субєкти господарської діяльності, в тому числі і фіктивні підприємства, які підконтрольні ОСОБА_6, за що ОСОБА_4, щомісячно отримував матеріальну винагороду. Таким чином, ОСОБА_4 являючись посадовою особою ТОВ “Центр будівельної підготовки”, реальної фінансово-господарської діяльності від імені даного підприємства не здійснював.

За результатами вивчення документів податкової звітності ТОВ “Плеяда-ЛТД”, а саме вищезазначених податкових накладних, отриманих від ТОВ “Центр будівельної підготовки” встановлено, що вказані документи підписані директором ТОВ “Центр будівельної підготовки” ОСОБА_4

Проте, як зазначалось вище, ОСОБА_4 реальної фінансово-господарської діяльності від товариства не здійснював.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що висновок про придбання позивачем у контрагента ТОВ “Центр будівельної підготовки” товарів (робіт, послуг) надано лише на підставі первинних бухгалтерських документів та документів бухгалтерського обліку. При цьому фактичне отримання товарів (робіт, послуг) не перевірялося.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що платіжні доручення надані позивачем не є належним доказом сплати ТОВ “Плеяда ЛТД” до бюджету суми податку на додану вартість та відповідно не є підставою для нарахування податкового кредиту.

Такого висновку суд дійшов, керуючись положеннями абз. 3 п. 2, п. 18 Наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року №165, відповідно до яких податкова накладна має бути виписана особою, яка веде облік результатів такої діяльності та відповідальна за утримання і внесення податку до бюджету та підписана особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку.

Згідно з п.п. б) п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Відповідно до п.п.17.1.,3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Приймаючи до уваги зазначене вище, суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідачем винесені правомірно.

Як зазначалось судом вище, в ході перевірки також було встановлено порушення позивачем вимог п.п. 5.1, п.п. 5.3.9 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” в частині заниження податку на прибуток у звязку з включенням до складу валових витрат, що не підтверджуються відповідними документами податкового обліку.

Відповідно до п.п. 2.1.1. п.2.1. ст. 2 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”(далі Закон №334 в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Відповідно до п.3.1 ст.3 Закону №334 об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, суму амортизаційних відрахувань.

При цьому під валовими витратами виробництва та обігу (далі - валові витрати) слід розуміти суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (п.5.1 ст. 5 Закону №334).

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону №334).

Згідно з п.п.5.3.9 ст.5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (далі по тексту Наказ № 88).

Відповідно до п.1.2 Наказу №88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу № 88).

Згідно з п. 2.4 Наказу № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці первинні документи.

Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення (п.п. 2.14, 2.15, 2.16 Наказу № 88).

Як було встановлено судом вище, податкові накладні, а також рахунки і акти виконаних робіт були складені та підписані ОСОБА_4, який реальної фінансово-господарської діяльності від імені товариства не здійснював. Крім того, проведені господарські операції не відповідають нормам законодавства, оскільки були проведені з фіктивним підприємством та не були направлені на настання відповідних правових наслідків.

Отже, первинні документи податкового обліку не можна вважати належним доказом понесених позивачем валових витрат, оскільки складені вони з порушенням положень Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Таким чином, суд вважає правомірними дії відповідача щодо донарахування позивачу податку на прибуток, нарахування штрафних (фінансових) санкцій та прийняття податкових повідомлень-рішень.

Приймаючи до уваги зазначене вище, суд знаходить позовні вимоги необґрунтованими, у звязку з чим відмовляє у їх задоволенні.

Вступну та резолютивну частину постанови проголошено в судовому засіданні 07.02.2012р. У повному обсязі постанову складено та підписано 13.02.2012 р.

На підставі викладено, керуючись статтями 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Радчук А.А.