Ухвала суду № 21799728, 16.02.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" лютого 2012 р. м. КиївК-4115/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючогоСтепашка О.І.

суддів:Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2005

та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2008

у справі № 33/85

за позовомДержавної установи «ДЕРЖГІДРОГРАФІЯ»

доДержавної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва

провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Державна установа «ДЕРЖГІДРОГРАФІЯ»(далі по тексту позивач, ДУ «ДЕРЖГІДРОГРАФІЯ») звернулась до господарського суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва (далі по тексту відповідач, ДПІ у Подільському районі м. Києва) № 0001462303/0 від 09.08.2004.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.04.2005, яке залишене без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2008, позов задоволено; визнано недійсним спірне податкове повідомлення-рішення, з огляду на протиправність його прийняття.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Представники сторін в судове засідання не зявились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В звязку з цим касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної позапланової документальної перевірки достовірності відображення сум податку на додану вартість до відшкодування в рахунок майбутніх платежів ДУ «ДЕРЖГІДРОГРАФІЯ»згідно декларацій з податку на додану вартість за грудень 2003 року, січень 2004 року, березень 2004 року, квітень 2004 року, травень 2004 року, червень 2004 року складено акт № 246/23-70/21720000 від 09.08.2004, в якому зафіксовано порушення пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: не надання податкових накладних, а також первинних документів на підтвердження факту придбання товарів (робіт, послуг) або їх оплати, які дають право на включення суми податку на додану вартість у розмірі 1047655,20 грн., що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування: у грудні 2003 року у розмірі 392537,20 грн., в січні 2004 року 85409 грн., в березні, квітні 2004 року у розмірі 95137 грн., в травні 2004 року 8041 грн., в червні 2004 року 299660 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 09.08.2004 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001462303/0 про завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2003 року, січень, березень - червень 2004 року у загальному розмірі 1047655,20 грн.

Також судами зазначено, що факт здійснення господарських операцій ДУ «ДЕРЖГІДРОГРАФІЯ»з контрагентами за період грудень 2003 року - червень 2004 року підтверджено податковими накладними та розрахунками до них, рахунками-фактур, виписками по банківському рахунку та відображено в Книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг) ДУ «ДЕРЖГІДРОГРАФІЯ».

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пп. 7.2.1., абз. 1, 3 пп. 7.2.3. п. 7.2. ст. Закону України “Про податок на додану вартість” (станом на момент здійснення господарських операцій) платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках; оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг); податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно п. 1.7. ст. 1, абз. 1 пп. 7.4.1. п. 7.4., абз. 3 пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 зазначеного закону податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації; датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 вказаного закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг); у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, єдиним випадком неможливості такого включення є відсутність податкової накладної чи митної декларації взагалі.

Як встановлено судами з підтвердженням матеріалів справи, позивачем правомірно включені до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені у вартості придбаних товарів за грудень 2003 року, січень, березень - червень 2004 року в розмірі 1047655,20 грн.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином зясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2005 та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2008 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко

Судді(підпис)С.Е. Острович

(підпис)М.О. Федоров З оригіналом згідно Секретар судового засіданняГончарук І. Ю. Суддя О.І. Степашко