Ухвала суду № 21798120, 09.02.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" лютого 2012 р. м. КиївК-40528/10

Вищий адміністративний суд України у складі:

суддівОстровича С.Е.,

Степашка О.І.

Федорова М.О.

секретаря судового засідання Хомініч С.В.,

розглянувши касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 червня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2010 року у справі за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення 12.04.2010 року №0000574110/0,

встановив:

Учервні 2010 року до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго»з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків, в якому, просило визнати нечинним податкове повідомлення-рішення № 0000574110/0 від 12.04.2010 року.

ПостановоюОкружного адміністративного суду м. Києва від 17 червня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2010 року, позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 червня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2010 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків було проведено виїзну планову перевірку фінансово господарської діяльності позивача за період з 01 липня 2007 року по 31 грудня 2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2007 року по 31 грудня 2009 року.

За результатами перевірки був складений акт від 29 березня 2010 року №163/41-10/19480600 та прийняте податкове повідомлення-рішення від 12 квітня 2010 року №0000574110/0, за яким застосовані штрафні (фінансові) санкції на суму 331350 грн. відповідно до п.п. 5.2.4 п.5.2 п.п. 5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2010 року №2181-ІІІ.

Перевіркою було встановлено порушення Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго»п.п. 7.8.2 п. 7.8 с. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме позивачем не внесено грошовими коштами до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток в розмірі 25%, нарахованого на суму дивідендів, в сумі 165675 грн. у тому числі за 2 квартал 2007 року в сумі 94687 грн., 3 квартал 2007 року в сумі 51900 грн., 4 квартал 2007 року на суму 2775 грн., 1 квартал 2008 року в сумі 16313 грн. на виплату дивідендів (виплату частини прибутку), який сплачується до/або одночасно із виплатою дивідендів (виплатою частини прибутку) за перше півріччя 2007 року в сумі 378750 грн., 3 квартали 2007 року в сумі 586350 грн., 2007 рік в сумі 597450 грн., 1 квартал 2008 року в сумі 65250 грн. на загальну суму 662700 грн.

Позивач в перевіряємому періоді являвся платником податку з прибутку підприємств на користь, держави у зв'язку із розподілом частини прибутку.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п. 1.9. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»дивіденд - платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку. До дивідендів прирівнюється також платіж, який здійснюється державним некорпоратизованим, казенним чи комунальним підприємством на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування у зв'язку з розподілом частини прибутку такого підприємства, платіж, який виплачується власнику сертифіката фонду операцій з нерухомістю в результаті розподілу доходу фонду операцій з нерухомістю. При цьому наявність чи відсутність прибутку, розрахованого згідно з правилами податкового обліку, не може впливати на прийняття чи неприйняття рішення щодо нарахування дивідендів.

П.п.7.8.4. п.7.8 с.7 вказаного Закону передбачено, що у разі коли за наслідками звітного періоду сума податкових зобов'язань платника податку має від'ємне значення, сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у зв'язку із нарахуванням дивідендів, додається у збільшення такого від'ємного значення. У разі коли сума такого авансового внеску перевищує суму податкових зобов'язань підприємства - емітента корпоративних прав за податком на прибуток такого звітного періоду, різниця переноситься у зменшення податкових зобов'язань наступного податкового періоду, а при отриманні від'ємного значення податкового зобов'язання такого наступного періоду - на зменшення податкових зобов'язань майбутніх податкових періодів.

Згідно абз. 1 п.п. 7.8.2. п. 7.8 ст. 7 вищезазначеного Закону, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.

В силу п.п.10.1. статті 10 цього Закону прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 25 відсотків до об'єкта оподаткування.

Відповідно до п.п. 7.8.8. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»авансовий внесок з податку на прибуток підприємств, сплачений у зв'язку з нарахуванням (сплатою) дивідендів, є частиною податку на прибуток підприємств та не може розцінюватися як податок, який справляється при репатріації дивідендів (їх сплаті на користь нерезидентів) відповідно до норм статті 13 цього Закону або міжнародних договорів України.

Колегія суддів касаційної інстанції погорджує висновок суду апеляційної інстанції, що авансовий внесок з податку на прибуток підприємств, сплачений у звязку з нарахуванням дивідендів, є частиною податку на прибуток підприємства.

Згідно п.п. 17.1.9 п. 17.1 с. 17 зазначеного Закону у разі коли платник податків здійснює продаж товарів або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обовязкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обовязковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобовязання з такого податку, збору (обовязкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та (або) конфіскації таких товарі (продукції) або коштів відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 червня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2010 року без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді

С.Е. Острович

О.І. Степашко М.О. Федоров ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ (вступна та резолютивна частини) 9 лютого 2012 рокум. КиївК-40528/10 Вищий адміністративний суд України у складі: суддівОстровича С.Е., Степашка О.І. Федорова М.О. секретаря судового засідання Хомініч С.В., розглянувши касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 червня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2010 року у справі за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення 12.04.2010 року №0000574110/0. Керуючись ст. ст. 160, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 червня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2010 року без змін. Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров Суддя С.Е. Острович