Ухвала суду № 21796260, 31.01.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" січня 2012 р. м. КиївК-4999/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів:Лосєва А.М.

Островича С.Е.

секретар судового засіданняСесемко А.О.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 31.01.2012 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Курланд” на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2009

у справі № 2а-9830/08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Курланд”

до Жмеринської обєднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсним податкового повідомлення рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Курланд” звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Жмеринської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення рішення за № 0000802301/0 від 01.07.2008, яким було зменшено загальну суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 2661878 грн.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 03.09.2008 позовні вимоги задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення № 0000802301/0 від 01.07.2008.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2009 постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03.09.2008 скасовано, прийняте нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено позапланову перевірку позивача з питань достовірності заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та складено акт № 10/23/34657396 від 17.06.2008.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000802301/0 від 01.07.2008, яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість 266187 грн.

Перевіркою встановлено порушення п. 11.29 ст. 11, пп. 7.4.2 п 7.4, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2, п 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, завищено бюджетне відшкодування за березень 2008 року на суму 4278297 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Курланд” зареєстроване Жмеринською районною державною адміністрацією Вінницької області 25.10.2006 року, про що свідчить Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи.

Як передбачено положеннями ст. 1 Закону України „Про систему оподаткування” встановлення і скасування податків і зборів (обовязкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону, інших законів України про оподаткування.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України „Про систему оподаткування”, платники податків зобовязані, зокрема, сплачувати належні суми податків і зборів (обовязкових платежів) у встановлені законами терміни.

Не нарахування та несплата податків з коштів (доходів), отриманих від здійснення господарської діяльності, є порушенням інтересів держави та суспільства.

Відповідно до положень ст. 10 Закону України „Про систему оподаткування” платники податків і зборів (обовязкових платежів) мають право, зокрема, оскаржувати у встановленому законом порядку рішення державних податкових органів та дії їх посадових осіб.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону України „Про систему оподаткування” податок на додану вартість належить до загальнодержавних податків і зборів.

Згідно ч. 2 та 3 ст. 1 Закону України „Про фіксований сільськогосподарський податок”, фіксований сільськогосподарський податок сплачується в рахунок таких податків і зборів (обовязкових платежів): податку на прибуток підприємств; плати (податку) за землю; комунального податку; збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; плати за придбання торгового патенту на здійснення торгівельної діяльності; збору за спеціальне водокористування.

Інші податки та збори (обовязкові платежі), визначені Законом України „Про систему оподаткування”, сплачуються сільськогосподарськими товаровиробниками в порядку і розмірах, визначених законодавчими актами України.

Відповідно до п. 8-1.1 ст. 8-1 Закону України „Про податок на додану вартість”, будь-яка юридична або фізична особа, яка провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського господарства, лісового господарства, рибальства, з обробки чи переробки такої виробленої нею продукції, а також з надання супутніх послуг, визначених цією статтею, може обрати спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість.

Подання скорочених податкових декларацій в розумінні Закону України „Про податок на додану вартість” та інших нормативних актів передбачає використання платником податку відповідної пільги, а платник податків звільняється від сплати податків і зборів, визначених в абз. 2 ст. 1 Закону України „Про фіксований сільськогосподарський податок”.

Відповідно до пп. 1.4.1 пп. 1.4. п. 1 Наказу Державної податкової адміністрації України, Державного комітету статистики України „Правила обліку податку на додану вартість для вдосконалення обчислення вартісної величини впливу пільг з цього податку на формування дохідної частини Державного бюджету України” №419/453 від 23.07.2004, пільгами з податку на додану вартість є переваги, надані певним субєктам підприємницької діяльності, повязані з повним або частковим звільненням від установлених законом зобовязань за сплатою цього податку до державного бюджету.

Державною податковою адміністрацією України затверджений Довідник пільг №45 від 01.04.2008, наданих чинним законодавством по сплаті податків, зборів, інших обовязкових платежів станом на 01.03.2008, в якому під кодом №14010213 зазначена пільга, яка надається платнику податку, згідно п. 11.29 ст. 11 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону України „Про систему оподаткування” платники податків і зборів (обовязкових платежів) мають право, зокрема, подавати державним податковим органам документи, що підтверджують право на пільги щодо оподаткування у порядку, встановленому законами України.

Отже, виходячи з аналізу вище наведених норм, використання платником податків пільг щодо оподаткування є їх правом.

Аналогічне регулювання встановлено і Податковим кодексом України, п. 209.1 ст. 209 якого визначено, що Резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у п. 209.6 цієї статті, може обрати спеціальний режим оподаткування.

Пунктом 209.10 ст. 209 Податкового кодексу України, встановлено, що для отримання свідоцтва про реєстрацію як субєкта спеціального режиму оподаткування сільськогосподарське підприємство реєструється у відповідному органі державної податкової служби з дотриманням правил та у строки, що визначені ст. 183 цього Кодексу для реєстрації платників податку на додану вартість.

Тобто, підприємство повинне зареєструватись як субєкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

У свідоцтві про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як субєкта спеціального режиму оподаткування, крім відомостей, передбачених у свідоцтві про реєстрацію платника податку на додану вартість на загальних підставах, повинен міститися перелік видів діяльності такого сільськогосподарського підприємства.

Більш того, не перехід на спеціальний режим оподаткування не погіршує становище підприємства.

Беручи до уваги вище викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що вимогами Закону України „Про податок на додану вартість”, Закону України „Про фіксований сільськогосподарський податок” та Закону України „Про систему оподаткування” застосування платником податків спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість та відповідного подання до податкового органу податкової (скороченої) декларації з податку на додану вартість сільськогосподарського товаровиробника, яка підтверджує право на пільгу, є його правом не обовязком.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Курланд” на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2009 задовольнити, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03.09.2008 залишити в силі.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Курланд” задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2009 у справі № 2а-9830/08 скасувати.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03.09.2008 № 2а-9830/08 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але можу бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. Федоров

СуддіС.Е. Острович

А.М. Лосєв