Ухвала суду № 21796131, 29.09.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2011 року м. КиївК-29469/10

Вищий адміністративний суд України у складі:

суддівОстровича С.Е.

Маринчак Н.Є.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І. провівши попередній розгляд справи за касаційною скаргою Ясинуватської обєднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 червня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бета-Агро-Інвест»до Ясинуватської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и л а :

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22 червня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2010 року, позов задоволено. Визнано недійсними та скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.11.2009 №0000812320/0 та податкове повідомлення-рішення від 23.12.2009 №0000812320/0 про нарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 156346,00 грн. та нарахування штрафних санкцій у сумі 78173,00 грн.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 червня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2010 року та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Ясинуватською об'єднаною державною податковою інспекцією було проведено планову виїзну документальну перевірки позивача, за результатами якої складено Акт від 13.11.2009 року № 713/23-2/30844997 та прийняте податкове повідомлення рішення № 0000812320 від 26.11.2009 року, яке за наслідками адміністративного оскарження було залишено без змін (№ 0000812310/1 від 23.12.2009 року).

Зазначені податкові повідомлення-рішення були прийняті відповідачем у зв'язку із встановленням в ході перевірки позивача порушеннями п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7, п. 11.44 ст. 11, п.8-1.2 ст. 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі Закон № 168), абз. «а»пп. 5.7.1. п. 5.7. р. 5 «Порядку заповнення та подачі декларації з ПДВ», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 166, які призвели до: заниження податку на додану вартість по загальній декларації на загальну суму 9 260 грн., що стало підставою для нарахування штрафних санкцій у розмірі 4 630 грн.; заниження податку на додану вартість по загальній декларації на загальну суму 147086, 00 грн., що стало підставою для нарахування штрафних санкцій у розмірі 73543, 00 грн.

Порушення пп. 7.4.5. п.7.4. ст. 7 Закону 168 були відображені в акті камеральної перевірки від 07.08.2009 року № 410/15-013/30844997 та податок на додану вартість за результатами цього акту врахований позивачем у зменшення від'ємного значення по рядку 23.4. декларації з ПДВ за липень 2009 року, що не оспорюється сторонами.

Щодо заниження обсягів продажу металобрухту за ставкою 20% на суму 48900 грн., що призвело до заниження податкового зобов'язання на суму 9260 грн. та нарахування штрафних санкцій на суму 4630 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Згідно пп. 7.2.3. п.7.2. ст. 7 Закону №168 податкова накладна є звітним документом податкового обліку, який складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця. Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону 168 платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Як вбачається з вищенаведених норм, вимога щодо зазначення у податкових накладних кодів товару, у т.ч. згідно УКТВЕД та найменувань видів товару згідно ДСТУ, відсутня.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем виконані вимоги ст. 6 Закону України № 619 «Про металобрухт», відповідно до якої суб'єкти господарської діяльності, які здійснюють реалізацію металобрухту, повинні засвідчувати його відповідним документом про відповідність металобрухту встановленим стандартам, нормам і правилам.

Крім того, судами попередніх інстанцій правомірно не взято до уваги посилання відповідача на порушення позивачем п. 10 «Порядку заповнення податкової накладної», затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 165 (далі - Наказ 165) та пп. 5.3.5. п.5.3. р.5. «Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість», затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 166 (далі - Наказ 166), оскільки зазначені порушення не були встановлені перевіркою, в Акті від 13.11.2009 року № 713/23-2/30844997 та відповідних спірних податкових повідомленнях-рішеннях жодним чином не зазначено про порушення позивачем цих норм.

Щодо заниження позивачем податку на додану вартість по загальній декларації на суму 147 086 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 73 543 грн..

Позивач є сільськогосподарським товаровиробником, який згідно пп. 6.2.6. п. 6.2. ст. 6 та п. 11.21 ст. 11 Закону №168 користувався спеціальним режимом оподаткування та здійснював операції з поставки переробним підприємствам м'яса живою вагою (свині), що оподатковується за нульовою ставкою.

Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що позивач у квітні-червні 2009 року відніс до податкового кредиту по загальній декларації з податку на додану вартість податкові накладні за період з 25.05.2007 року по 24.07.2008 року на загальну суму 227 574, 00 грн., які раніше не приймали участь у формуванні податкового кредиту.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 Закону №168, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до приписів підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму такого податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до Закону України від 31.10.2008 року № 639 дію п. 11.21 ст. 11 Закону № 168 припинено з 01.01.2009 року, і з 01.01.2009 набирає чинності ст. 8 Закону № 168, яка встановлює спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства, згідно якого сума податку на додану вартість нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих фондів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших цілей.

21.01.2009 року Наказом ДПА України № 8 внесено зміні до «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість», затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 166 (далі - Наказ 166), відповідно до яких у податковій декларації (скороченій) відображаються товари, придбані сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону N 2181 та пункту 4.4 Наказу N 166, якщо платник самостійно виявив помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, то такий платник зобов'язаний подати в порядку, установленому для подання декларацій з податку на додану вартість (без урахування граничного терміну подання, але з урахуванням строків давності, встановлених статтею 15 Закону N 2181), уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (далі - уточнюючий розрахунок). Одним уточнюючим розрахунком може бути виправлено помилки лише однієї раніше поданої декларації. Платник податку має право не подавати вказаний розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі декларації за будь-який наступний звітний (податковий) період (з урахуванням зазначених у першому абзаці строків давності та положень пункту 17.2 Закону N 2181), протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Такий спосіб самостійного виправлення платником помилки може бути застосований у разі виправлення у декларації (податкового) періоду помилок лише однієї раніше поданої декларації. Отже, згідно вищевказаних норм, якщо у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок або зазначити такі уточнені показники у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що чинним законодавством не встановлено окремого порядку виправлення помилок, що містяться у раніше поданих податкових деклараціях, у зв'язку із зміною режиму оподаткування платника податку. Зазначене є підставою для застосування судом, пп. 4.4.1. п. 4.4. ст. 4 Закону № 2181, відповідно до якого у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків. Колегія суддів касаційної інстанції погоджує висновок судів попередніх інстанцій, що встановлення спеціального режиму оподаткування для позивача з 01.01.2009 року не позбавляє його права виправити помилки у раніше поданій декларації способами, встановленими Законом №2181, шляхом відображення даної операції в своєму загальному податковому обліку, в загальній декларації відповідно до норм Закону №168, які діяли на момент отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують. Керуючись ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - ухвалила: Касаційну скаргу Ясинуватської обєднаної державної податкової інспекції відхилити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 червня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2010 року залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя

С.Е. Острович

СуддіН.Є. Маринчак О.М. Нечитайло Н.Г. Пилипчук О.І. Степашко Суддя С.Е. Острович