Ухвала суду № 21796130, 29.09.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2011 року м. КиївК-28164/10

Вищий адміністративний суд України у складі:

суддівОстровича С.Е.

Маринчак Н.Є.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І. провівши попередній розгляд справи за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 травня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ялта Град Строй" до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька про скасування податкового повідомлення-рішення від 01.03.2010 року №0000111742/0, -

в с т а н о в и л а :

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19 травня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2010 року, позов задоволено, а саме: скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька від 01.03.2010 року № 0000111742/0.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 травня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2010 року та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 18.01.2010 року по 04.02.2010 року Державною податковою інспекцією у Куйбишевському районі міста Донецька здійснена виїзна позапланова перевірка ТОВ «Ялта Град Строй»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 13.11.2007 року по 30.09.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 13.11.2009 року по 30.09.2009 року, наслідки якої викладені в акті від 09.02.2009 року за № 834/23-213/35559557.

На підставі акту перевірки згідно з підпунктом „б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 та підпунктом 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»прийняте податкове повідомлення - рішення № 0000111742/0 від 01.03.2009 року, яким визначені суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 20 700 грн. (за основним платежем - 6 900 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 13 800 грн.)

Правовою підставою прийняття спірного податкового повідомлення-рішення зазначене порушення позивачем пунктів 1.2, 1.15 статті 1, підпункту 4.2.6 пункту 4.2 статті 4, пунктів 12.1, 12.3 статті 12 пункту 17.2 статті 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Відповідно до статті 11 Закону України «Про систему оподаткування»платники податків несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування відповідно до законів України.

Із протоколу № 1 загальних зборів учасників ТОВ «Ялта Строй Град»від 08.11.2007 року та Статуту, затвердженого протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Ялта Град Строй»№ 4 від 25 лютого 2009 року (пп.6.2-6.4 п.6) вбачається, що учасник товариства ОСОБА_1. вніс до Статутного (складеного) капіталу майновий внесок у розмірі 46 000 грн., що становить 100 % його частки у Статутному (складеному) капіталі Товариства.

Згідно з п. 1.2 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»дохід визначено як суму будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь протягом відповідного звітного податкового періоду як на території України, так і за її межами, починаючи з дня набрання чинності цим Законом (п. 1.2 ст. 1 Закону), до складу якого, зокрема, включаються доходи у вигляді інвестиційного прибутку від здійснення операцій з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах (пп. «в»п. 1.3 ст. 1 Закону).

Порядок оподаткування доходів у вигляді інвестиційного прибутку визначено у пункті 9.6 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу. До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з обміну одного інвестиційного активу на інший інвестиційний актив, зворотного викупу корпоративного права його емітентом, яке належало платнику податку.

Вклад (внесок) учасника та засновника до статутного фонду господарського товариства слід розглядати як придбання ним за власні кошти або за рахунок майна, що знаходиться у його власності, права власності на частку (пай) у статутному фонді товариства, тобто як придбання корпоративного права, а не як дохід у розумінні п. 1.2 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Тобто, корпоративні права - право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджує висновок судів попередніх інстанцій, що вклад (внесок) фізичної особи у вигляді майна (що знаходиться у власності такої особи) до статутного капіталу юридичної особи - є придбанням такою фізичною особою права власності на частку у статутному капіталі такої юридичної особи, тобто є витратами, понесеними у зв'язку із придбанням інвестиційного активу, і не є доходом згідно з нормами п. 1.2 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ухвалила:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька відхилити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 травня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2010 року залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя

С.Е. Острович

СуддіН.Є. Маринчак О.М. Нечитайло Н.Г. Пилипчук О.І. Степашко Суддя С.Е. Острович