Ухвала суду № 21796044, 15.02.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/12429/11

Головуючий у 1-й інстанції: Гнап Д.Д.

Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Совгири Д. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства "ТЕСМО-М" до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому, третя особа - Головне управління Державного казначейства у Хмельницькій області, про скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість , -

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2011 року приватне акціонерне товариство «Тесмо-М» (ПАТ «Тесмо-М») звернулось в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому (ДПІ у м. Хмельницькому), третя особа Головне управління Державного казначейства у Хмельницькій області (ГУ ДК у Хмельницькій області), з урахуванням зменшених позовних вимог просили скасувати податкове повідомлення-рішення від 19 вересня 2011 року №0001242307 та стягнути з Державного бюджету України на користь позивача відшкодування бюджетної заборгованості по податку на додану вартість, заявленої в липні 2011 року в сумі 494021 грн.

01 грудня 2011 року Хмельницький окружний адміністративний суд прийняв постанову про задоволення адміністративного позову.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням ДПІ у м. Хмельницькому подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. В якості обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає про неповне зясування судом всіх обставин, що мають значення для вирішення справи та порушення норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник відповідача (апелянта) апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити

Представники позивача про задоволення апеляційної скарги заперечив, посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність.

Третя особа в судове засідання не зявився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ст. 196 КАС України неприбуття у судове сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши, суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено те, що ДПІ у м. Хмельницькому проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Тесмо-М» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за липень 2011 року, за результатами якої складено акт від 09 вересня 2011 року №6178/23-7/14152653.

За результатами проведеної перевірки податковим органом підтверджено відображене ПАТ «Тесмо-М» у декларації за липень 2011 року бюджетне відшкодування ПДВ в сумі 112863 грн. та відємне значення у розмірі 138271 грн.

При цьому, в порушення п. 198.1, п. 198.6, п. 200.1, абз «а» п. 200.4, ст. 200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI ПАТ «Тесмо-М» завищено суму бюджетного відшкодування за липень 2011 року на суму 537500 грн. та в порушення п. 198.1, ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, ст. 200 Податкового кодексу України позивачем завищено суму відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту червня 2011 року (рядок 19, 20.2 декларації) на суму 501727 грн.

На підставі акта перевірки, 19 вересня 2011 року ДПІ у м. Хмельницькому прийнято податкове повідомлення-рішення №0001242307, яким ПАТ «Тесмо-М» зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 537500 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 268750 грн.

Крім того, ДПІ у м. Хмельницькому не був направлений висновок до ГУ ДК у Хмельницькій області з визначенням суми бюджетного відшкодування, а відтак відповідно не було здійснено і саме відшкодування.

Не погодившись з вказаним рішенням, та бездіяльністю відповідача, позивач оскаржив їх до Хмельницького окружного адміністративного суду.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, виходив з того, що податкове повідомлення-рішення відповідача прийняте не обґрунтовано, без урахування усіх обставин що мають значення для прийняття рішення, а обґрунтування відповідача, наведене в акті перевірки, не відповідає вимогам чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996/ХІV (Закон №996) визначає правові засади регулювання, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. У розумінні даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону №996 передбачено, що первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частинами другою та третьою статті 9 цього ж Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обовязкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З матеріалів справи встановлено те, що 14 березня 2011 року між ФОП ОСОБА_2 (Продавець) та ПАТ «Тесмо-М» (Покупець) укладено договір поставки №215, згідно умов якого Продавецьзобов'язується передати у власність покупцятовар (будівельні матеріали), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.

Проведення розрахунків підтверджуються податковими, видатковими накладними, рахунками-фактури та платіжними дорученнями.

В матеріалах справи також наявна довідка, яка показує рух товарно-матеріальних цінностей, які були придбані від даного контрагента та звіти про витрати матеріалів.

Також, 21 червня 2011 року між TOB «БКК «Інтермарр» (Постачальник) та ПАТ «Тесмо-М» (Покупець) укладено договір поставки №36, згідно умов якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар. Найменування товару визначалося в специфікації №1 до договору, згідно якої поставлялася труби, редуктори, клапани.

Проведення розрахунків підтверджуються податковою та видатковою накладними.

В матеріалах справи також наявна довідка, яка показує рух товарно-матеріальних цінностей, які були придбані від даного контрагента та звіти на підтвердження виконаних робіт.

Крім того, товарно-транспортною накладною, яка належним чином завірена та підписана та показами свідків, які були допитані в ході розгляду даної справи в суді першої інстанції підтверджується факт перевезення даного товару.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність та необґрунтованість висновку податкового органу щодо визначення правочинів як таких, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, які обумовлені ними та, відповідно, щодо їх нікчемності з огляду на наступне.

Статтею 215 Цивільного Кодексу України (ЦК України) визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Водночас, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Так, ДПІ у м. Хмельницькому не надано доказів порушення позивачем при укладанні/виконанні правочину (правочинів) конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання договору, як і не доведено вини позивача та наявності умислу при укладенні угод.

Крім того, в матеріалах справи містяться податкові, видаткові накладні, які підтверджують те, що укладені договори між ПАТ «Тесмо-М» та його контрагентами не суперечать актам цивільного законодавства, а ДПІ у м. Хмельницькому не надано доказів, які б підтверджували, що дані договори не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Відповідно до п. 200.12, п. 200.13 ст. 200 Податкового кодексу України визначено, що орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення документальної позапланової перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Так, положеннями ст. 200 Податкового кодексу України визначено, що відшкодування сум ПДВ здійснюється органами Державного казначейства України. Суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем неправомірно позбавлено позивача бюджетного відшкодування податку на додану вартість та отримати це відшкодування із бюджету при відсутності з його боку порушень цих законів.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2011 року, залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 20 лютого 2012 року .

Головуючий /підпис/ Матохнюк Д.Б.

Судді/підпис/ Мельник-Томенко Ж. М.

/підпис/ Совгира Д. І.

З оригіналом згідно:

секретар