ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2270/15029/11
Головуючий у 1-й інстанції: Салюк П.І.
Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 лютого 2012 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Матохнюка Д.Б.
суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Совгири Д. І.
за участю:
секретаря судового засідання: Грищук С.Д.
представника позивача: Мярковської О.В.
представника відповідача (апелянта): Коротинської А.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом відкритого акціонерного товариства "Хмельницьке будівельно-монтажне управління №69" до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -
В С Т А Н О В И В :
У листопаді 2011 року відкрите акціонерне товариство «Хмельницьке будівельно-монтажне управління №69» (ВАТ «Хмельницьке БМУ №69») звернулось в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому (ДПІ у м. Хмельницькому) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24 листопада 2011 року №0000602304/3416, №0000612304/3413.
20 грудня 2011 року Хмельницький окружний адміністративний суд прийняв постанову про задоволення адміністративного позову.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. В якості обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає про неповне зясування судом всіх обставин, що мають значення для вирішення справи та порушення норм матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні представник відповідача (апелянта) апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити
Представник позивача про задоволення апеляційної скарги заперечила, посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність.
Заслухавши, суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено те, що ДПІ у м. Хмельницькому проведено документальну позапланову виїзну перевірку ВАТ «Хмельницьке БМУ №69» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Крембітпостач» за серпень 2011 року, за результатами якої складено акт від 14 листопада 2011 року №7949/23-4/01037442.
За результатами проведеної перевірки податковим органом виявлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3, абз. «б» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, в результаті чого ВАТ «Хмельницьке БМУ №69» завищено відємне значення різниці сіж сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 20.2 декларації з ПДВ за серпень 2011 року) на суму 24463 грн.; завищено залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 24 декларації з ПДВ за серпень 2011 року) на суму 18153 грн.; занижено суми ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет за серпень 2011 року на суму 24822 грн.
Також виявлено порушення позивачем ч. 1, ч. 5 ст. 203, ст. 215, ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України в частині нікчемності правочину, так як він не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним.
На підставі акта перевірки, 24 листопада 2011 року ДПІ у м. Хмельницькому прийняті податкові повідомлення-рішення №0000602304/3416, яким позивачу визначено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) в сумі 31028 грн. та №0000612304/3413, яким позивачу зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 24463 грн.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями позивач оскаржив їх до Хмельницького окружного адміністративного суду.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, виходив з того, що первинними документами, що містяться в матеріалах справи підтверджується реальність господарської операції, а тому вважає неправомірним висновок податкового органу щодо нікчемності правочину та безпідставності зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996/ХІV (Закон №996) визначає правові засади регулювання, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. У розумінні даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.
Статтею 1 Закону №996 передбачено, що первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частинами другою та третьою статті 9 цього ж Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обовязкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
З матеріалів справи встановлено те, що 04 травня 2011 року між ТОВ «Крембітпостач» (Продавець) та ВАТ «Хмельницьке БМУ №69» (Покупець) укладено генеральний договір поставки нафтопродуктів №38/11-П, згідно умов якого Продавець зобовязується поставити та передати у власність Покупця нафтопродукти (бітум нафтовий дорожній вязкий 50/70, 60/90, 70/100, 90, 130, 100/150, Мазут М-100) в кількості та асортименті, що передбачені в додатках до даного договору, а Покупець зобовязується прийняти товар та оплатити його загальну вартість на умовах даного договору. Пунктом 2.1 вказаного договору визначено, що товар постачається Покупцю по частково (товарними партіями) автомобільним транспортом, ж/д транспортом на умовах FCA (Інкотермс-2000) завантажено в автомобільний транспорт. Датою поставки вважається дата товарно-транспортної накладної.
Проведення розрахунків підтверджуються податковими, видатковими накладними, рахунками-фактурами, платіжними дорученнями.
В матеріалах справи також наявні акти прийому-передачі товару, сертифікати відповідності на товар та паспорт на товар, що підтверджує фактичне постачання нафтопродуктів, а також наявні товарно-транспортні накладні, що свідчить про перевезення даного товару.
Також, в матеріалах справи міститься матеріальні звіти, акти приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2011 року, декларації про готовність обєктів до експлуатації та звіти про витрати основних матеріалів у будівництві в співставленні з виробничими нормами за серпень 2011 року, які підтверджують факт використання придбаного товару у діяльності ВАТ «Хмельницьке БМУ №69» та подальшу його реалізацію.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність та необґрунтованість висновку податкового органу щодо визначення правочинів як таких, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, які обумовлені ними та, відповідно, щодо їх нікчемності з огляду на наступне.
Статтею 215 Цивільного Кодексу України (ЦК України) визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме:
- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Водночас, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Так, ДПІ у м. Хмельницькому не надано доказів порушення позивачем при укладанні/виконанні правочину(правочинів) конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання договору, як і не доведено вини позивача та наявності умислу при укладенні угод.
Крім того, в матеріалах справи містяться податкові та видаткові накладні, які підтверджують те, що укладений договір між ТОВ «Крембітпостач» та ВАТ «Хмельницьке БМУ №69» не суперечить актам цивільного законодавства, а ДПІ у м. Хмельницькому не надано доказів, які б підтверджували, що даний договір не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.
З огляду на викладені вище обставини, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що первинними документами, що містяться в матеріалах справи підтверджується реальність господарської операції, а тому колегія суддів вважає неправомірним висновок податкового органу щодо нікчемності правочину.
Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2011 року, залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 20 лютого 2012 року .
Головуючий /підпис/ Матохнюк Д.Б.
Судді/підпис/ Мельник-Томенко Ж. М.
/підпис/ Совгира Д. І.
З оригіналом згідно:
секретар
Судове рішення № 21796043, Вінницький апеляційний адміністративний суд було прийнято 15.02.2012. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 2270/15029/11. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: