Постанова № 21795419, 24.01.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2012 р.справа № 2а/0470/321/11 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді:Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання:Новошицькій О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мікспак»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 березня 2011 року у справі №2а/0470/321/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мікспак»до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська про визнання дій незаконними, визнання податкових повідомлень-рішень незаконними і недійсними та їх скасувати, -

в с т а н о в и В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мікспак»звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати дії службових осіб ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська, які повязані з прийняттям податкових повідомлень-рішень, незаконними, визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 03.06.2010 року №0004082302/0 , від 19.08.2010 року №0004082302/1 та від 23.11.2010 року №000408302/2, якими визначено податкові зобовязання за платежем податок на прибуток. В обгрунтуванні заявлених вимог позивач посилався на необґрунтовані висновки перевіряючих осіб щодо порушення підприємством вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в частині підстав віднесення витрат до складу валових витрат підприємства. Крім цього, позивач вказував на невідповідність сум зобовязань, які вказано в Акті перевірки, сумам зобовязань, які визначено в податкових повідомленнях-рішеннях.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 березня 2011 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Постанова суду мотивована тим, що спірні рішення ДПІ прийняті на підставі та у спосіб, що передбачені Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Мікспак»подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, не повне зясування судом обставин справи, просило скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що повноважними особами ДПІ у АНД районі м.Дніпропетровська проведена планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності ТОВ «Мікспак»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 31.12.2009 року, за результатами якої складено акт 1572/23-2/32502186 від 21.05.2010 р.

В акті перевірки зроблені висновки про порушення ТОВ «Мікспак»:

-п. 1.32, ст. 1, п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток у сумі 51331,0грн.

Таких висновків податковий орган дійшов з наступних підстав.

У перевіряємому періоді позивачем було укладено Договори про надання маркетингових послуг з ТОВ «АТБ-маркет»з дослідження споживчого попиту, по просуванню товарів торгівельних марок «Марго Свято настрою», «ТМ Премєр». Водночас, ТОВ «Мікспак»є постачальником продукції вказаних торгівельних марок, а також одноразового посуду і серветок в адресу ТОВ «АТБ-маркет». За умовами відповідних договорів поставки право власності на товари переходить від постачальника (ТОВ «Мікспак») до покупця (ТОВ «АТБ-маркет»в момент оформлення податкових накладних. За висновками ДПІ витрати на маркетингові послуги є витратами власника товару (ТОВ «АТБ-маркет», власників торгівельних марок, а не постачальника ТОВ «Мікспак».

Крім цього, в Акті перевірки вказано на те, що підприємством не надано економічного аналізу товарообігу одноразового посуду в магазині «АТБ», проведених промо-акцій, аудіо реклам, які б дали змогу зробити висновок про збільшення або зменшення попиту покупців на окремі види товару. Також не встановлено збільшення обсягів реалізації після отримання вищевказаних послуг, що ставить під сумнів фактичне здійснення послуг по просуванню товару та інших видів послуг, обумовлених умовами договорів.

Також в Акті перевірки ДПІ вказує на те, що надані підприємством Акти виконаних робіт не можливо визнати первинними документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки в них відсутня інформація про проведену Виконавцем роботу з покупцями з метою просування товару, який поставлено ТОВ «Мікспак».

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення

№0004082302/0 від 03.06.2010 року про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 76998,00 грн. (основний платіж 51332грн., штрафні (фінансові) санкції 25666грн.

За наслідками адміністративного оскарження первинну скаргу ТОВ «Мікспак»частково задоволено, скасовано ППР в частині 4019,00грн. основного платежу і 2009,50грн. штрафної (фінансової) санкції, в іншій частині рішення залишено без змін. З цих підстав ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 19.08.2010 року №0004082302/1 та від 23.11.2010 року №000408302/2, якими визначено податкові зобовязання у сумі 70969,50грн. (47313,0грн. основний платіж, 23656,50грн. штрафна (фінансова) санкція).

Правомірність та обґрунтованість зазначених податкових повідомлень-рішень є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції фактично погодився з позицією податкового органу та вказав на те, що понесені позивачем витрати, у звязку з придбаванням маркетингових послуг, не повязані з господарською діяльністю ТОВ «Мікспак», у звязку з чим не можуть бути віднесені позивачем до складу валових витрат.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції не погоджується з наступних підстав.

Відповідно з п.п. 5.1.ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із п.п. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 цього Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Отже, визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку.

Виходячи із змісту пункту 1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»неодмінною характерною рисою господарською діяльністю з метою оподаткування є її направленість на отримання доходу грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах.

Суд першої інстанції не звернув уваги та не зясував суть господарської діяльності, яку провадив позивач у перевіряємому періоді, у звязку з чим дійшов помилкового висновку про не повязаність витрат позивача з просування продукції торгівельних марок «Марго Свято настрою», «ТМ Премєр»з власною господарською діяльністю.

Як вбачається з Акту перевірки та Додатку №2 до нього, у перевіряємому періоді позивач здійснював господарську діяльність, яка, зокрема, полягала у оптовій торгівлі.

Встановлені обставини справи, які підтверджені Актом перевірки, свідчать про те, що з метою здійснення господарської діяльності та досягнення цілей, які нею передбачені, ТОВ «Мікспак»(Постачальник) укладалися договори поставки з ТОВ «АТБ-маркет»(Покупець), предметом яких є поставка продукції згідно з асортиментом (т.1 а.с.109-139). Згідно з цими Договорами позивачем поставлялася як продукція власного виробництва (одноразовий посуд, серветки) так і продукція торгових марок «Марго Свято настрою», «ТМ Премєр». При цьому, вказані Договори укладені від імені позивача, а не від імені власників торгових марок, а оплата за товари здійснювалася на рахунок Постачальника.

З метою просування товарів та збільшення попиту покупців позивачем, у перевіряємому періоді, укладалися договори з ТОВ «АТБ-маркет»про надання маркетингових послуг, про надання послуг з просування торгової марки (т.1 а.с.46-104). Умовами цих договорів є надання послуг, які повязані з просуванням продукції, що поставлялася ТОВ «Мікспак»за вищевказаними договорами поставки.

Отже, вказані договори укладені позивачем з метою забезпечення дотримання попиту на продукцію, що поставлялася позивачем у межах здійснення господарської діяльності, яка полягала у оптовій торгівлі, а тому такі угоди спрямовані на отримання позивачем доходів від реалізованої продукції.

Таким чином, оскільки витрати позивача на придбавання маркетингових послуг повязані з господарською діяльністю, то ТОВ «Мікспак»правомірно віднесено ці витрати до складу валових витрат виробництва.

Не погоджується суд апеляційної інстанції і з висновками суду першої інстанції про не підтвердження вказаних витрат відповідними первинними документами.

Відповідно до ст..1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із ч.2 ст.9 названого Закону, первинні документи повинні мати обовязкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження господарських операцій щодо придбавання маркетингових послуг, позивачем надавались акти виконаних робіт (т.1 а.с.145-237), в яких відображено зміст та обсяг господарських операцій, сторони, які брали участь у господарських операціях, дані про відповідальних осіб за господарські операції. Тобто, акти перевірки відображають суть господарських операцій, які мали місце в межах договорів про надання маркетингових послуг, у звязку з чим ці акти мають ознаки первинних документів, які підтверджують понесені позивачем витрати.

Крім цього, первинними документами, які підтверджують правомірність віднесення позивачем витрат до складу валових витрат виробництва є рахунки на сплату наданих послуг, податкові накладні, в яких відображено найменування наданих послуг та вартість цих послуг (т.2 а.с.14-105).

Не обґрунтованими суд апеляційної інстанції вважає і висновки суду першої інстанції щодо ненадання позивачем до перевірки економічного аналізу товарообігу одноразового посуду в магазині «АТБ», проведених промо-акцій, аудіо реклам, які б дали змогу зробити висновок про збільшення або зменшення попиту покупців на окремі види товару.

По-перше, економічний аналіз товарообігу не є первинними документами, які б свідчили про факт понесення позивачем витрат та повязаність цих витрат з господарською діяльністю. По-друге, господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу. При цьому, направленість такої діяльності, як і її економічне обґрунтування визначається саме особою, яка здійснює таку діяльність, а не контролюючим органом. Про прибутковість господарської діяльності позивача, а відтак і про економічну доцільність здійснення позивачем окремих господарських операцій, свідчить і акт перевірки, у п.3.1.4 якого відображено те, що позивачем, у перевіряємому періоді, задекларовано податок на прибуток у сумі 210373грн.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо відповідності спірних податкових повідомлень-рішень вимогам Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Висновки перевіряючих осіб, які викладено в Акті перевірки, що став підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень, не відповідають фактичним обставинам здійснення позивачем господарської діяльності та не відображають суть і зміст такої діяльності, що призвело до необґрунтованого прийняття податковим органом рішень про визначення податкових зобовязань та застосування штрафних санкцій.

З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, при неповному зясуванні обставин, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування судового рішення та прийняття нової постанови про задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись п.3 ч.1 ст.198, ст..ст.202, 205, 207 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Мікспак»- задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 березня 2011 року у справі №2а/0470/321/11 скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову.

Податкові повідомлення-рішення від 03.06.2010 року №0004082302/0 , від 19.08.2010 року №0004082302/1 та від 23.11.2010 року №000408302/2, які прийнято державною податковою службою у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська визнати протиправними та скасувати.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з часу її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку передбаченому ст..212 КАС України.

(Ухвалу виготовлено у повному обсязі 27.01.2012р..)

Головуючий:Я.В. Семененко

Суддя:Н.А. Бишевська

Суддя:І.Ю. Добродняк