Постанова № 21794702, 07.02.2012, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

07.02.12Справа №2а-2703/11/2770 Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:

суддя - Водяхін С.А.,

секретар –Авчиян К.Е.,

за участю сторін:

представника позивача –Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримсплав»- ОСОБА_1, довіреність б/н від 10 травня 2011 року;

представників відповідача –Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя –ОСОБА_2, довіреність від 17 жовтня 2011 року № 3409/9/10-039, ОСОБА_3, довіреність від 06 лютого 2012 року № 230/9/10-039;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримсплав» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя про визнання протиправними дій, -

ВСТАНОВИВ:

25 серпня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кримсплав»звернулось до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя про визнання протиправними дій, які полягають у викладенні в акті перевірки від 04 квітня 2011 року № 90/23-1/30476013 висновків щодо нікчемності правочинів, укладених Товариством з обмеженою відповідальністю «Кримсплав»з контрагентами-постачальниками та покупцями за період грудень 2010 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 29 серпня 2011 року відкрито провадження у справі № 2а-2703/11/2770.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно з нормами законодавчих актів, презумпції правомірності угоди, усі укладені між сторонами угоди є дійсними якщо їх недійсність прямо не передбачена законом (нікчемний правочин). В інших випадках питання недійсності правочину повинно розглядатися судом, про що приймається відповідне рішення. Оскільки укладені між позивачем та контрагентами договори купівлі-продажу не віднесені до категорії нікчемних правочинів, рішення суду про визнання угод недійсними відсутні, придбання товару оформлено належним чином первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, висновки податкового органу про нікчемність правочину не підтверджуються матеріалами справи.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні. Вказав, що ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя порушено порядок проведення позапланових невиїзних перевірок щодо не здійснення при проведенні перевірки дослідження первинних бухгалтерських документів та документів бухгалтерської і фінансової звітності, а також звернув увагу суду на відсутність у відповідача підстав для проведення позапланової невиїзної документальної перевірки, передбачених підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Представники відповідача у судовому засіданні з позовом не погодились у повному обсязі з підстав, викладених у письмових запереченнях. Зазначили, що позивачем не надані до перевірки первинні документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції, що свідчить про укладення договорів купівлі-продажу та складання первинних документів про їх виконання, в тому числі податкових накладних, без мети реального настання передбачених наслідків. Крім того, вказали, що позивач фактично оскаржує акт перевірки, який не є рішенням суб’єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, а тому даний спір не підпадає під юрисдикцію адміністративних судів.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, встановивши обставини у справі, перевіривши докази та вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Кримсплав»21 червня 1999 року зареєстровано у якості юридичної особи Ленінською районною державною адміністрацією у м. Севастополі та перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції у Ленінському районі м. Севастополя з 23 червня 1999 року за № 00004785.

Відповідно до свідоцтва № 39504315 серії НБ № 181430 про реєстрацію платника податку на додану вартість Товариство з обмеженою відповідальністю «Кримсплав»20 жовтня 2000 року зареєстровано у якості платника податку на додану вартість.

04 квітня 2011 року Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Севастополя на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пунктів 79.1, 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, повідомлення про проведення позапланової невиїзної перевірки від 04 квітня 2011 року № 2563/10/23-1, наказу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя від 04 квітня 2011 року № 484, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ “Кримсплав” з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за грудень 2010 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 04 квітня 2011 року № 90/23-1/30476013, у якому зафіксовані порушення вимог підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 187.1 статті 187, пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України у частині завищення у грудні 2010 року податкового зобов’язання в сумі 6481266 грн. 00 коп. та завищення податкового кредиту у розмірі 1743020 грн. 00 коп.

Податковим органом зазначені висновки зроблені на підставі того, що, на його думку, укладені позивачем з Малим приватним підприємством «Ніка»та Приватним підприємством «Олтрейд-А»договори поставки металобрухту є нікчемними, оскільки у позивача відсутні адміністративно-господарські можливості на виконання господарських зобов’язань за даними угодами. Крім того, відповідно до відомостей автоматизованої системи співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів вказані постачальники позивача також не мали можливості фактичної поставки металу, що свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків. Таким чином, податковий орган дійшов до висновку про фіктивний характер зазначених угод.

На підставі висновків про нікчемність правочинів ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя здійснено корегування у сторону зменшення податкового зобов’язання ТОВ «Кримсплав»з податку на додану вартість на 6481266 грн. 00 коп. та податкового кредиту –на 1743020 грн. 00 коп.

Податкове повідомлення-рішення про визначення податкових зобов’язань з податку на додану вартість податковою інспекцією не виносилось.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, що діяв на момент виникнення спірних відносин, валові витрати виробництва та обігу –сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Згідно з підпунктом 5.3.9 пункту 5.3. статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 1 цього Закону визначено, що первинний документ –документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з підпунктами 2.1 та 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи –це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи (на паперових та машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити, як назву підприємства, установи, від імені яких складено документ; назву документа (форми), код форми; дату і місце складання; зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі); посаду, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на час виникнення спірних правовідносин, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг), згідно з підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 цього Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з підпунктами 7.2.1., 7.2.3., 7.2.6 пункту 7.2. статті 7 цього Закону платник податку зобов’язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об’єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту платника податків є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток, а також податкове зобов’язання та податковий кредит для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб’єктом господарювання, зокрема, тим, який був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нараховано податок на додану вартість, що включений платником податку до податкового кредиту. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов’язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

З урахуванням принципу персональної відповідальності, зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру податкового кредиту.

Така правова позиція суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»(заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішення від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов’язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

До того ж, з аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що факт порушення контрагентами-постачальниками продавця своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти; або що одержати податкову вигоду можна лише тоді, коли на одному з етапів придбання товару, який експортується (сировини, з якої він може бути виготовлений), ПДВ до державного бюджету не сплачується, а експортер (у справі, що розглядається, - позивач) вживає заходів до відшкодування податку з бюджету, тобто що без участі експортера податкова вигода не може бути одержана; або що діяльність платника податку, його взаємозалежних або афілійованих осіб спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

У ході судового розгляду справи судом встановлено, що ТОВ «Кримсплав» має ліцензії серії АВ № 548773 та № 548756 , видані 05 серпня 2010 року на необмежений строк Міністерством промислової політики України, на заготівлю, переробку, металургійну переробку металобрухту кольорових металів та заготівлю, переробку металобрухту чорних металів відповідно.

Товариству з обмеженою відповідальністю «Кримсплав»на умовах оренди належить земельна ділянка площею 3,0262 га, розташована за адресою: м. Інкерман, Сімферопольське шосе, 16, за цільовим призначенням: для обслуговування адміністративно-побутових та виробничих будівель цеху залізобетонних виробів, ділянки по металургійній переробці алюмінієвого брухту, будівель та споруд арматурного цеху позивача, що підтверджується Договором оренди, укладеним з Інкерманською міською радою, від 10 травня 2005 року № 01/05-3.

Відповідно до штатного розпису позивача на грудень 2010 року, затвердженого Наказом директора ТОВ «Кримсплав»від 01 грудня 2010 року №33, на підприємстві у грудні 2010 року працював 31 працівник.

За даними бухгалтерських відомостей на підприємстві обліковується 343 одиниці основних засобів.

Таким чином, зазначене свідчить, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Кримсплав»має можливості для здійснення господарської діяльності з заготівлі, переробки, металургійної переробки металобрухту чорних та кольорових металів.

Крім того, судом встановлено, що 29 липня 2010 року між ТОВ «Кримсплав»та ПП «Олтрейд-А»було укладено Договір № 29/07/1 купівлі-продажу лому та брухту кольорових вторинних металів та сплавів, лома та брухту чорних вторинних металів та сплавів.

Відповідно до умов Договору, поставка товару здійснюється окремими партіями на умовах EXW (Инкотермс 2000) місце відвантаження, або додатково узгоджуються сторонами на кожну сформовану партію товару. Зобов’язання Постачальника - ПП «Олтрейд-А», вважається виконаними після того, як він поставив товар на умовах Договору. Покупець - ТОВ «Кримсплав», несе усі витрати та ризики, які пов’язані з заказом автотранспорту та перевезенням товару до місця призначення.

На виконання цього Договору ПП «Олтрейд-А» передало, а ТОВ «Кримсплав»прийняло брухту та відходів чорних металів у кількості 2138,47 т. на суму 9825108 грн. 77 коп., у тому числі податок на додану вартість –1637518 грн. 13 коп., про що складено відповідні акти прийому-передачі, видано сертифікати якості, виписано видаткові та податкові накладні.

У грудні 2010 року ТОВ «Кримсплав»оплатило у безготівкової формі ПП «Олтрейд-А»вартість отриманих товарів у загальному розмірі 2500 000 грн. 00 коп., у тому числі податок на додану вартість –400 000 грн. 00 коп.

22 лютого 2010 року між позивачем та МПП «Ніка»було укладено договір № 222/9-В поставки металобрухту чорних металів. Відповідно до умов Договору, поставка металобрухту здійснюється залізничним, автомобільним транспортом за рахунок Постачальника - МПП «Ніка». Поставка залізничним транспортом здійснюється у технічно справних на піввагонах «Укрзалізниці» за відсутності стороннього вантажу у ходової частини вагону, на умовах СРТ (Інкотермс-2000) –станція призначення, зазначається у додатках до Договору. Поставка металобрухту Покупцю - ТОВ «Кримсплав», здійснюється у супроводжені охорони (провідника), плата за яку вноситься Постачальником на станції відправлення. Охорона здає металобрухт кінцевому вантажоодержувачу (станція комбінату), якщо інше не зазначено у додатковій угоді.

Пунктом 3.7 Договору передбачено, що Постачальник зобов’язується зазначати у графі 4 залізничної накладної - «власність ТОВ «Кримсплав». У ході здійснення відправлення металобрухту з залізничної станції відправлення не самим Постачальником, а іншою особою на підставі договірних відносин з Постачальником, останній направляє Покупцю і кінцевому вантажоодержувачу листи із зазначенням, що металобрухт, поставлений у вказаному вагоні, є власністю ТОВ «Кримсплав».

На виконання цього Договору МПП «Ніка»передало, а ТОВ «Кримсплав»прийняло брухту та відходів чорних металів у кількості 205, 36 т. на суму 622 976 грн. 18 коп., у тому числі податок на додану вартість –103829 грн. 36 коп., про що складено відповідні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), виписано видаткові та податкові накладні.

Відповідно до банківських виписок, ТОВ «Кримсплав» на розрахунковий рахунок МПП «Ніка»у грудні 2010 року перераховано 570000 грн. 00 коп., у тому числі податок на додану вартість –91200 грн. 00 коп.

Судом встановлено та не заперечувалось представниками відповідача, що на момент здійснення господарських операцій та складення податкових накладних у грудні 2010 року МПП «Ніка»та ПП «Олтрейд-А»були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мали свідоцтва платників податку на додану вартість, які на момент виникнення спірних відносин не були анульовані.

Також з матеріалів справи вбачається, що придбаний брухт металів на виконання умов Договору від 01 лютого 2010 року №01/п02/2010, укладеного позивачем з ТОВ «УкрМет», реалізований ТОВ «УкрМет», що підтверджується податковими та видатковими накладними.

Крім того, представник відповідача пояснив, що згідно з відомостями автоматизованої системи співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів, ПП «Олтрейд-А»та МПП «Ніка»за грудень 2010 року задекларовано податкові зобов’язання з податку на додану вартість на суму 7609747 грн. 00 коп. (у тому числі 1637518 грн. 00 коп. - від операцій з ТОВ «Кримсплав») та на суму 138968 грн. 00 коп. (у тому числі 105501 грн. 35 коп. – від операцій з ТОВ «Кримсплав») відповідно.

Позиція відповідача щодо нікчемності правочину ґрунтується на відомостях, отриманих від податкового органу, у якому на податковому обліку перебувають контрагенти позивача, а саме: на інформації, що викладена у актах перевірок ПП «Олтрейд-А», ТОВ «Октамет»(постачальника МПП «Ніка») № 406/23-300/34606488 та № 167/23-300/37157929, проведених Державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва 23 березня 2011 року та 14 лютого 2011 року відповідно. У даних актах зазначено, що вказані суб’єкти господарювання не мали можливості фактичного здійснення господарських операцій, оскільки у них відсутнє майно та інші необхідні матеріальні ресурси для досягнення економічних результатів.

З такою позицією податкового органу суд погодитись не може, оскільки відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Підставою недійсності правочину згідно з частиною першою зазначеної статті є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Крім того, частиною третьою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша зацікавлена особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною першою статті 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, відповідно до частини другої статті 228 зазначеного Кодексу, є нікчемним.

Отже, нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об’єктами власності українського народу –землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об’єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Зазначена позиція суду узгоджується з висновками Пленуму Верховного суду України, викладеними у постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляді цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Крім того, як вбачається з акту перевірки ТОВ «Кримсплав»від 04 квітня 2011 року № 90/23-1/30476013, податковий орган робить висновок про відсутність у позивача при укладені договорів наміру створення правових наслідків, тобто про фіктивність даних угод.

Таким чином, відповідач ототожнює два різних поняття: нікчемність та фіктивність правочину.

Відповідно до статті 234 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином, є фіктивним.

Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних.

Частиною другою зазначеної статті Цивільного кодексу України визнання таких угод недійсними віднесено до прерогативи суду.

Разом з цим, Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Севастополя рішень судів про визнання угод, укладений позивачем з контрагентами, недійсними за фактом їх фіктивності, не надано.

Також суд зазначає, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2011 року у справі № 2а-3378/11/1470 скасовано наказ Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Олтрейд-А» від 29 березня 2011 року № 594 та визнано дії зазначеного податкового органу щодо проведення 29 березня 2011 року документальної невиїзної позапланової перевірки ПП «Олтрейд-А» протиправними.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з довідкою від 10 травня 2011 року № 515/23-420/30068822/129 про результати позапланової виїзної перевірки МПП «Ніка»з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за грудень 2010 року щодо здійснення правових взаємовідносин з ТОВ «Окамет», проведеної співробітниками Миргородської ОДПІ, порушень порядку ведення податкового обліку по взаємовідносинах МПП «Ніка»з ТОВ «Октамет»не встановлено.

Зазначене свідчить про фактичне виконання господарських операцій між позивачем та його контрагентами з відображенням у податковому обліку відповідних зобов’язань з податку на додану вартість.

Щодо доводів відповідача про фактичне оскарження позивачем акту перевірки, який у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України не може бути предметом оскарження, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Юридична значимість для особи, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов, рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, тобто безпосередня залежність виникнення чи припинення прав та обов’язків зазначеної особи від таких рішень, дій чи бездіяльності, є кваліфікуючою ознакою змісту адміністративного позову.

Отже, дії або бездіяльність суб’єкта владних повноважень при здійсненні їм на основі законодавства владних управлінських функцій, які мають негативні наслідки для особи, можуть бути предметом розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Як вбачається із змісту позовних вимог, предметом спору є протиправні дії відповідача щодо викладення у акті перевірки висновків про нікчемність правочинів, укладених позивачем з контрагентами. Ці дії відповідача призвели до розірвання договорів за ініціативою контрагентів, через небезпеку складання щодо контрагентів аналогічних за змістом актів перевірок, у яких всі договори визнаються нікчемними, тобто у позивача настали негативні наслідки.

Судом встановлено та не заперечувалось відповідачем, що висновки, викладені в акті перевірки про нікчемність правочинів, укладених позивачем с контрагентами, потягнули за собою примусове корегування податкового кредиту та податкових зобов’язань з податку на додану вартість, що, в свою чергу, впливає на правильність формування податкових зобов’язань та кредиту контрагентами позивача.

Дії щодо примусового корегування податкових зобов’язань, здійснені без винесення податкового повідомлення-рішення та зафіксовані у централізованій електронній базі податкової звітності, а саме: «Деталізованої інформації про платника податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України», розробленої на підставі Наказу Державної податкової адміністрації України від 18 квітня 2008 року № 266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів». Дані електронної бази податкової звітності використовуються органами податкової служби на території Україні для співставлення та визначення зобов’язань платникам податків.

З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що на підставі висновків, викладених відповідачем у акті перевірки від 04 квітня 2011 року № 90/23-1/30476013, один з контрагентів позивача –Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод кольорових сплавів», листом від 05 вересня 2011 року за вих. № 442 розірвав з Товариством з обмеженою відповідальністю «Кримсплав»господарські взаємовідносини. До того ж, ТОВ «Запорізький завод кольорових сплавів»попередило позивача про можливість звернення до суду з позовом про стягнення завданих збитків діями ТОВ «Кримсплав»на загальну суму 4000053 грн. 60 коп.

Відповідно до підпункту 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов’язані не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємства, установ, організацій.

Таким чином, дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя щодо здійснення у акті перевірки неправомірних висновків про нікчемність правочину, які потягнули за собою корегування податковим органом самостійно визначених платником зобов’язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, є протиправним втручанням в господарську діяльністю підприємства, а тому зазначені дії порушують законні права та інтереси позивача.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не наведено жодного доводу та не надано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: належні доказі, які підтверджують безтоварний та/або нікчемний характер здійснених операцій, завідоме придбання товарів у осіб, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємництва, протиправний характер укладеного договору, непов’язаність витрат, понесених на придбання металу, із господарською діяльністю позивача, факту узгодженості дій позивача з таким постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов’язань, спрямування операцій на одержання прибутку виключно за рахунок податкової вигоди тощо.

У ході судового розгляду доводи представників відповідача щодо правомірності дій Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя та наявності порушень податкового законодавства з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримсплав» не знайшли свого підтвердження та спростовані фактичними обставинами та доказами, встановленими судом.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

З акту перевірки вбачається, що Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Севастополя 04 квітня 2011 року було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за грудень 2010 року. Перевірка проводилась в приміщені ДПІ у Ленінському районі м Севастополя у зв’язку з наданням позивачем документів супровідними листом від 30 березня 2011 року б/н за вх. № 3222/10 від 30 березня 2011 року.

Відповідно до пунктів 79.1, 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Згідно з підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

З аналізу зазначених норм вбачається, що право на проведення позапланової невиїзної перевірки у податкового органу виникає за наявністю наступних умов: контролюючим органом отримано відомості про можливе порушення суб’єктом господарювання податкового законодавства, направлено запит до такого платника податків та останнім протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту не надано пояснень та їх документальних підтверджень. При цьому документальна перевірка повинна проводитись на підставі документів фінансової та податкової звітності, а також первинних бухгалтерських документів.

Судом встановлено та не заперечувалось представниками відповідача, що первинні бухгалтерські документи не були предметом дослідження податкового органу при проведенні позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Кримсплав».

З пояснень представників відповідача вбачається, що Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Севастополя 21 березня 2011 року на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримсплав»простими листами без повідомлення про вручення було направлено письмові запити щодо надання пояснень та їх документального підтвердження по взаємовідносинах з контрагентами: МПП «Ніка»- лист від 21 березня 2011 року за вих. № 2166/10/23-1, ПП «Олтрейд-А» та ПП «Сервет» - лист від 21 березня 2011 року № 2152/10/23-1. У свою чергу позивачем супровідним листом від 25 березня 2011 року за вих. № 172 до канцелярії податкового органу 30 березня 2011 року за вх. № 3220/10 надані відомості та документи щодо взаємовідносин з ПП «Сервет».

Також, за твердженням представників відповідача, ТОВ «Кримсплав»до цього ж супровідного листа було надано лише копії журналу-ордеру за рахунком 3771 та журналу-ордеру за рахунком 63 стосовно МПП «Ніка». Інших документів, у тому числі щодо взаємовідносин з ПП «Олтрейд-А», позивачем надано не було. Зазначене стало підставою для прийняття рішення керівником ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя про проведення 04 квітня 2011 року документальної позапланової невиїзної перевірки.

При цьому, у ході судового розгляду справи судом встановлено, що на адресу ТОВ «Кримсплав»листів щодо надання пояснень та їх документального підтвердження стосовно взаємовідносин у грудні 2010 року з МПП «Ніка»та ПП «Олтрейд-А»від ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя не надходило.

Суд критично відноситься до посилань відповідача на відсутність обов’язку у податкового органу направлення платникам податків запитів рекомендованим листом з повідомленням про вручення, оскільки відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України у податкового органу виникає право на проведення позапланових невиїзних документальних перевірок лише у разі неотримання від підприємства відповіді протягом 10 робочих днів саме з дня отримання запиту платником, а не його направлення.

Належних доказів направлення зазначених запитів та їх отримання ТОВ «Кримсплав»відповідачем суду не надано.

Крім того, представником позивача наданий лист Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя від 21 березня 2011 року за вих. № 2152/10/23-1, що надійшов на адресу ТОВ «Кримсплав» 22 березня 2011 року за вх. № 10/2, який відрізняється від змісту листа за цією ж датою та вихідним номером, що наданий податковим органом. Відповідно до зазначеного запиту, відповідач просить надати документи та пояснення з копіями підтверджуючих документів щодо взаємовідносин позивача лише з ПП «Сервет»за період - січень 2010 року. Питання щодо взаємовідносин позивача з ПП «Олтрейд-А»у ньому не ставилось.

Також суд зазначає, що у повідомленні про проведення позапланової невиїзної перевірки від 04 квітня 2011 року № 2563/10/23-1, що було вручено цього ж числа платнику та на яке посилається відповідач у акті перевірки, є посилання на проведення перевірки по взаємовідносинам лише з МПП «Ніка».

Пояснень щодо причин розбіжностей наявних в запитах про надання документів, які відправлялись податковим органом та які отримані позивачем, представники відповідача надати не змогли.

Зазначене свідчить, що відповідачем не були дотримані обов’язкові умови, встановлені Податковим кодексом України, що надають право контролюючому органу на проведення позапланової невиїзної документальної перевірки платника податків.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки судом встановлено факт відсутності правових підстав для проведення відповідачем позапланової невиїзної документальної перевірки, суд вважає за необхідне з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача вийти за межі позовних вимог, що передбачено частиною другою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, та визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя щодо проведення 04 квітня 2011 року документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Кримсплав»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за грудень 2010 року.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 158-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С ТА Н О В И В :

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя щодо проведення 04 квітня 2011 року документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Кримсплав»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за грудень 2010 року.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя щодо викладення у акті перевірки від 04 квітня 2011 року № 90/23-1/30476013 висновків про нікчемність правочиніввідповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган, укладених Товариством з обмеженою відповідальністю «Кримсплав»з контрагентами –постачальника та покупцями, за період грудень 2010 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримсплав»судовий збір у розмірі 3 (три) гривень 40 копійок.

Постанова набирає законної сили у порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядку і строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України повний текст постанови складено 14 лютого 2012 року.

Постанова не набрала законної сили.

Суддя                                         С.А. Водяхін