Постанова № 21793522, 22.02.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" лютого 2012 р. № 2-а-591/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонов М.О.

за участю секретаря судового засідання Істоміна А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Кредо"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова

про визнання податкових повідомлень-рішень недійсними ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ПП "Кредо", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова, в якому просить суд визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова № 0000332305 від 10.01.2012 року, № 0000342305 від 10.01.2012 року та № 0000352305 від 10.02.2012 року.

В обґрунтування позову вказано, що ПП «Кредо»в повній мірі виконало свій обов"язок щодо ведення та зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а ненадання даних документів працівникам ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова при здійсненні перевірки було зумовлено не небажанням керівництва приховати будь-які відомості, а відсутністю даних документів з незалежних від підприємства причин.

Представник позивача в судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання зявився, щодо задоволення позову заперечував у повному обсязі, посилаючись на те, що ПП «Кредо»до перевірки не надано податкових накладних, на підставі яких підприємством включено до складу податкового кредиту вищезазначені суми ПДВ, чим порушено пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»зі змінами та доповненнями та п 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, зі змінами внесеними Законом України від 07.07.2011 року № 3609- VI, яким передбачено, що «не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу».

Судом встановлено, що працівниками ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова була проведена планова виїзна перевірка приватного підприємства «Кредо»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 по 30.09.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 по 30.09.2011 року.

За наслідками перевірки було складено акт перевірки № 6277/23-05/24124190 від 26.12.2011 року, яким встановлено порушення позивачем пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»зі змінами та доповненнями та пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2756-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток всього на суму 309 158 гри., у тому числі в 3 кварталі 2010 року на суму 97649 грн., в 4 кварталі 2010 року на суму 79 871 грн., в 2 кварталі 2011 року на суму 60 471 грн., в 3 кварталі 2011 року на суму 71 167 грн.; пп. 7.4.5 п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»зі змінами та доповненнями, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого підприємством завищено значення рядка 26 «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду»декларацій з ПДВ, а саме:

- серпень 2010 року-2 587 грн.;

- вересень 201 Ороку-78 119 грн.;

- жовтень 2010 року - 78 119 грн.;

- листопад 2010 року - 78 119 грн.;

- грудень 2010 року-142 016 грн.;

- січень 2011 року-142 016 гри.;

- червень 2011 року-52 584 грн.;

- липень 2011 року-63 597 грн.

- серпень 2011 року - 114 468 грн.

- вересень 2011 року - 114 468 грн.

На підставі вище зазначеного акту перевірки керівником ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова було винесено податкові повідомлення-рішення:

1) № 0000332305 від 10 січня 2012 року, яким ПП «Кредо»збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток (код платежу - 11021000) на загальну суму 371 330, 75 грн., у тому числі за основним платежем - 309158 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 62 172, 75 грн.;

2) № 0000342305 від 10 січня 2012 року, яким ПП «Кредо»зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість згідно декларації за вересень 2011 року в сумі 114 468 грн.;

3) № 0000352305 від 10 січня 2012 року, яким до ПП «Кредо»застосовано адміністративний штраф (код платежу - 21081100) у розмірі 510 грн.

Суд зазначає, що підставою для винесення оскаржених податкових повідомлень рішень є твердження відповідача в акті перевірки, що позивачем під час перевірки не було надано жодних документів, якім підтверджували отримання товару від ФОП ОСОБА_1, а також позивачем не було надано податкових накладених, на підставі яких підприємством було включено до скалду поаткового кредиту суму ПДВ у розмірі 256483,78 грн. у складі вартості товару , який придбано у ФОП ОСОБА_1

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як було встановлено судом та не заперечувалось відповідачем по справі 2010-2011 років ПП «Кредо»мало господарські відносини ФОП ОСОБА_1 на підставі договору комісії від 01.03.2010 року № 4.

Судом також встановлено, що товар придбаний у ФОП ОСОБА_1 , ПП «Кредо» придбавало товар для подальшої реалізації за кордон в рамках угоди укладеної між ІП ОСОБА_2 та позивачем.

Зокрема, 31.08.2010 року, 17.11.2010 року, 26.05.2011 року та 21.07.2011 року підприємством були придбані у ФОП ОСОБА_1 сантехнічні виробі.

Так, на виконання даних угод ФОП ОСОБА_1 були виписані податкові накладні:

- № 31081001 від 31.08.2010 року на загальну суму 468 715, 19 грн., у т.ч. ПДВ -78 119,20 грн.,

- № 17111001 від 17.11.2010 року на загальну суму 383 382,32 грн., у т.ч. ПДВ -63 897,05 грн.,

- № 15 від 26.05.2011 року на загальну суму 315 501,53 грн., у т.ч. ПДВ - 52 583,59 грн.,

- № 11 від 21.07.2011 року на загальну суму 371 303,65 грн., у т.ч. ПДВ - 61 883,94 грн.

Товар згідно вказаних податкових накладних було відвантажено ФОП ОСОБА_1 на адресу ПП «Кредо», що підтверджується відповідними видатковими накладними № 31081001 від 31.08.2010 року, № 17111001 від 17.11.2010 року, № 15 від 26.05.2011 року та № 11 від 21.07.2011 року.

У подальшому придбані у ФОП ОСОБА_1 сантехнічні вироби були реалізовані ІП ОСОБА_2 відповідно до вантажних митних декларації № 114520 від 02.09.2010 року, № 118218 від 18.11.2010 року, № 125155 від 26.05.2011 року та № 127282 від 21.07.2011 року.

Суд зазначає, що як було встановлено під час судового засіданні товар придбаний позивачем у ФОП ОСОБА_1 знаходився у останього на складі та був в подальшому від ФОП ОСОБА_1 відвантажено безпосередньо на автомобілі які належать ІП ОСОБА_2.

Також суд зазначає, що відповідачем ані в акті перевірки, а ні під час судового засідання не заперечувався факт фактичної сплати коштів в рамках вище зазначеної угоди між позивачем та ФОП ОСОБА_1.

Відповідно до пункту 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Суд не погоджується з твердженням відповідача, що у позивача відсутні первинні документи по зазначених вище правовідносинах, оскільки як було встановлено під час розгляду справи позивачем під час проведення перевірки неодноразово наголошувалось на те, що документи первинного обліку по господарських операціях з ФОП ОСОБА_1 фактично велись в повному обсязі відповідно до норм діючого законодавства, але можливість надати їх відсутня з причин, що не залежать від ПП «Кредо», оскільки всі первинні документи щодо господарських відносин з ФОП ОСОБА_1 17 жовтня 2010 року було вилучено у ПП «Кредо»старшим слідчим по ОВС слідчо-оперативної групи слідчого відділу прокуратури Харківської області підполковником податкової міліції Манжай Т.Є. на підставі постанови Прокуратури Харківської області від 12.10.2011 року про проведення обшуку в рамках розслідування кримінальної справи № 18110144, що підтверджується даними протоколу обшуку від 17.10.2011 року.

Крім того, суд зазначає, що факт реальності правовідносин, наявність первинних документів по угоді від 31.08.2010 року підтверджується також тим, що 20.09.2011 року працівниками ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова було проведено зустрічну звірку ПП «Кредо»щодо підтвердження відносин, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювались між ПП «Кредо»та ФОП ОСОБА_1, для з'ясування іх реальності та повноти відображення в обліку платника податків ФОП ОСОБА_1

За результатами проведення даної звірки був складений акт № 512/2302/24124190 від 20.09.2011 року), згідно висновків якого не встановлено розбіжностей з відомостями, отриманими ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова від ФОП ОСОБА_1, а також встановлено відображення ПП «Кредо»в податковому обліку результатів господарських відносин з ФОП ОСОБА_1

За таких обставин, суд приходить до висновку, що твердження ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова про порушення ПП «Кредо»пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено валові витрати підприємства на 710 081 грн., у т.ч.: З квартал 2010 року - 390 596 грн., 4 квартал 2010 року - 319485 грн., а також завищено собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) на 572 338 грн., у т.ч.: 2 квартал 2011 року - 262 918 грн., З квартал 2011 року - 309 420 грн., та як наслідок заниження податку на прибуток на загальну суму 309 158 грн. - є необґрунтованими.

Враховуючи викладене, застосування фінансових (штрафних) санкцій відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України є безпідставним.

Відповідно пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 даного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6).

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як зазначалось судом раніше, всі господарські операції з ФОП ОСОБА_1 підтверджені відповідними первинним документами, у тому числі й податковими накладними, які оформлені належним чином.

Таким чином, суд приходить до висновку, що твердження відповідача щодо завищення підприємством значення рядка 26 «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду»декларацій з податку на додану вартість, а саме: серпень 2010 року - 2 587 грн., вересень 2010 року - 78 119 грн., жовтень 2010 року - 78 119 грн., листопад 2010 року - 78 119 грн., грудень 2010 року -148 016 грн., січень 2011 року - 142 016 грн., червень 2011 року - 52 584 грн., липень 2011 року - 63 597 грн., серпень 2011 року - 114 468 грн., вересень 2011 року - 114 468 грн. є необґрунтованим.

Відповідно до положень п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 грн.

Пункт 109.1 ст. 109 Податкового кодексу України визначає податкове правопорушення як протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Одним з основних та обов'язкових ознак правопорушення є наявність вини особи, яка його вчинила.

Оскільки, як зазначалось раніше, ПП «Кредо»в повній мірі виконало свій обов"язок щодо ведення та зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а ненадання даних документів працівникам ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова при здійсненні перевірки було зумовлено не небажанням керівництва приховати будь-які відомості, а відсутністю даних документів з незалежних від підприємства причин, суд приходить до висновку, що застосування штрафних санкцій є безпідставним та необгрунтованим.

Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення № 0000332305, № 0000342305, № 0000352305 від 10.01.2012 року винесено ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова з порушенням норм чинного законодавства України.

Судові витрати підлягають стягненню згідно положень ст.. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст. 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Кредо" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова про визнання податкових повідомлень-рішень недійсними - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова № 0000332305, № 0000342305, № 0000352305 від 10.01.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Кредо", код. 24124190 суму сплачених судових витрат у розмірі 32,19 грн. (тридцять дві гривні дев'ятнадцять копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 27 лютого 2012 року.

Суддя Спірідонов М.О.