Постанова № 21793520, 01.03.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

01 березня 2012 р. № 2-а- 925/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Піскун В.О.,

при секретарі судового засідання - Мараєвій О.В.,

за участі:

представника позивача - Гончар О.П.,

представника відповідача - Шляхти В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Харкова про часткове скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач Приватне акціонерне товариство "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" (надалі ПРАТ "ТЦРП"), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова від 21 вересня 2011 року (21 жовтня 2011 року) № 0003921510 в частині зменшення ПРАТ "ТЦРП" суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 566727,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що внаслідок проведеної камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток підприємства за ІІ квартал 2011 року ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова складено акт від 05.10.2011 р. № 1932/15-14085922, на підставі якого відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 21 вересня 2011 року № 0003921510 щодо зменшення ПРАТ "ТЦРП" суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 661437,00 грн. Листом від 14.11.2011 року №8685/10/15-117 відповідачем було повідомлено, що внаслідок допущеної в зазначеному податковому повідомленні рішенні описки в частині дати винесення, правильною датою цього рішення слід вважати 21 жовтня 2011 року. Позивач не погоджується з таким податковим повідомленням рішенням в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 566727,00 грн., оскільки вважає, що в цій частині рішення не відповідає вимогам п.п. 159.1.2 п. 159.1 ст. 159, п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України та підлягає скасуванню. При цьому позивач вважає, що ним було правомірно сформовано склад обєкта оподаткування за І квартал 2011 року з урахуванням відємного значення обєкта оподаткування попереднього податкового року у розмірі 566727,00 грн., сума якого правомірно включена до складу від'ємного значення ІІ кварталу 2011 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в їх задоволенні у повному обсязі, при цьому посилався на те, що у зв'язку із набранням 01.04.2011 року чинності розділу III Податкового кодексу України, та відсутністю у ньому посилання на врахування у ІІ кварталі 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування, окрім того, що виник за результатами діяльності у І кварталі 2011 року, від'ємне значення об'єкту оподаткування 2010 року, що увійшло до І кварталу 2011 року у відповідності до п. 22.4 ст. 22 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" до складу від'ємного значення ІІ кварталу 2011 року не включається, що також зазначається у висновку науково-практичної експертизи, складеного Науково-дослідним інститутом правового забезпечення інноваційної діяльності Національної академії правових наук. А тому представник відповідача вважає, що у позивача відсутні обґрунтовані підстави для врахування у складі податкової декларації з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року відємного значення обєкту оподаткування, отриманого ним за результатами здійсненої господарської діяльності у 2010 році.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши у їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами по справі, ПРАТ "ТЦРП" перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова (надалі - ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова).

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що фахівцем ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова проведено камеральну перевірку податкової декларації з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року, про що складено акт від 05.10.2011 року № 1932/15-14085922 (а.с. 7-11).

За результатами перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем п.п. 159.1.2 п. 159.1 ст. 159, п. 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, в результаті чого позивачем завищено відємне значення обєкта оподаткування податком на прибуток на 661437,00 грн.

На підставі акту перевірки від 05.10.2011 року № 1932/15-14085922 відповідачем було винесено податкове повідомлення рішення від 21 вересня 2011 року № 0003921510, яким зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток на 661437,00 грн. (а.с. 12).

Листом від 14.11.2011 року №8685/10/15-117 повідомлено позивача про те, що в податковому повідомленні рішенні від 21 вересня 2011 року № 0003921510 допущено описку в частині дати його винесення, внаслідок чого правильною датою цього рішення слід вважати 21 жовтня 2011 року (а.с. 28).

Не погодившись з винесеним податковим повідомленням рішенням, позивач звертався зі скаргами від 31.10.2011 року та від 19.12.2011 року до Державної податкової адміністрації у Харківській області та до Державної податкової служби України (а.с. 13-14, 18-19), за результатами розгляду яких рішеннями №5683/10/25-103 від 14.12.2011 року та №549/6/10-2415 від 11.01.2012 року оскаржуване податкове повідомлення рішення залишено без змін, а скарги позивача без задоволення (а.с. 15-17, 20-21).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не погоджується з податковим повідомленням - рішенням від 21 жовтня 2011 року № 0003921510 в частині зменшення йому суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 566727,00 грн.

Таке зменшення здійснено відповідачем у зв'язку із відображенням позивачем в податковій декларації з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року від'ємного значення об'єкту оподаткування по податку на прибуток з урахуванням суми такого від'ємного значення за 2010 рік, що на думку податкового органу, не узгоджується із положеннями п. 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, оскільки, буквальний зміст вказаного пункту при формуванні від'ємного значення об'єкту оподаткування в результатах наступних податкових періодів дозволяє включати до нього лише значення (результати) І кварталу 2011 року.

Проте, суд не може погодитися із таким твердженням податкового органу, з огляду на наступне.

Суд зазначає, що правовідносини щодо визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток, складу валового доходу та валових витрат платника цього податку передбачені нормами Податкового кодексу України вiд 02.12.2010р. № 2755-VI (надалі - ПК України), зокрема, розділом ІІІ “Податок на прибуток”.

Однак, відповідно до пункту 1 підрозділу 4 “Особливості справляння податку на прибуток підприємств” розділу XX “Перехідні положення”, розділ III “Податок на прибуток” цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Разом із тим, відповідно до розділу XIX “Прикінцеві положення” Податкового кодексу України, Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” втрачає чинність лише 01 квітня 2011 року.

Аналіз викладених положень ПК України свідчить про те, що в періоді з 01.01.2011р. по 01.04.2011р. правовідносини щодо визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток, складу валового доходу та валових витрат платника цього податку регулювалися саме Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”, а починаючи з 01.04.2011 р. - положеннями ПК України.

Відповідно до пункту 3 підрозділу 4 “Особливості справляння податку на прибуток підприємств” розділу XX “Перехідні положення”, пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого:

якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що пункт 3 підрозділу 4 Розділу XX “Перехідні положення” Кодексу не містить заборони на врахування у 2011 та 2012 роках збитків, які виникли до 01.01.2011 р., а отже, такі збитки повинні враховуватись у складі витрат поточних податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення від'ємного значення.

Натомість, податковим органом не врахованого того, що в періоді до 01.04.2011 року положення Податкового кодексу України не діяли, а діяв Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Відтак, підприємство здійснюючи свою господарську діяльність, розраховуючи та декларуючи відємне значення об'єкта оподаткування мало керуватися положеннями саме вказаного Закону, що, як встановлено судом, і зроблено останнім.

Так, відповідно до пункту 6.1 ст.6 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У 2010 році норми цього пункту діяли з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 цього Закону.

Згідно з п. 22.4 ст. 22 вказаного Закону у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року.

У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

З викладеного вбачається, що відємне значення минулих років - це абсолютно правомірна складова витрат І кварталу 2011 року, оскільки його включення до складу податкових витрат, саме в цьому періоді, було передбачене нормами Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, що діяв у той час.

За підсумками І кварталу 2011 року відємне значення обєкта оподаткування попереднього податкового року у рядку 04.9 склало 566727,00 грн. згідно декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2011 року (а.с. 24).

Судом встановлено, що позивачем, згідно ст. 3 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, валові доходи І кварталу 2011 року зменшувалися на суму валових витрат цього періоду (а складовим елементом валових витрат І кварталу 2011 року, згідно з п. 6.1 ст.6 і п. 22.4 ст.22 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, було від'ємне значення (збитки) попереднього періоду) і на суму амортизаційних відрахувань.

Відповідно до пункту 3 підрозділу 4 “Особливості справляння податку на прибуток підприємств” розділу XX “Перехідні положення”, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Таким чином, підприємство по рядку 06.6 декларації з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року в порядку, визначеному нормами чинного податкового законодавства, зазначило відємне значення обєкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду в сумі 6707690,00 грн., у тому числі збитки за І квартал 2011 року в сумі 6140963,00 грн. та збитки за 2010 рік в сумі 566727,00 грн. - показник по рядку 04.9 відповідно до декларації за І квартал 2011 року (а.с. 22-23).

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно складено декларацію з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року, а відтак підстав для зменшення відємного значення обєкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду у податкового органу не було.

З посиланням відповідача на висновок науково-практичної експертизи, складеного Науково-дослідним інститутом правового забезпечення інноваційної діяльності Національної академії правових наук, щодо розяснення чи правомірно платники податків у складі податкової звітності з податку на прибуток, починаючи з ІІ кварталу 2011 року, враховують не лише відємне значення обєкту оподаткування, отримане за результатами здійсненої господарської діяльності за І квартал 2011 року, а й відємне значення, що увійшло до складу І кварталу 2011 року за підсумками 2010 року, суд не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до чинного законодавства України вказаний висновок не має обовязкового характеру для виконання.

Окрім цього, наданий представником відповідача висновок не має підпису та не завірений належним чином, а тому не може бути прийнятий судом в якості належного та допустимого доказу.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. 2 ст. 150 Конституції України офіційне тлумачення Конституції України та законів України належить до повноважень Конституційного Суду України.

Статтею ст. 13 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996 року N 422/96-ВР, із змінами та доповненнями, визначені повноваження Конституційного Суду України. З пункту 4 зазначеної статті 13 вбачається, що офіційне тлумачення законів України належить до компетенції Конституційного Суду України.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що підпунктом 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України визнається презумпція правомірності рішень платника податку, а пунктом 56.21 ст. 56 ПК України передбачено, що за умови, коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За змістом вищезазначених норм, відповідні витрати вважаються сформованими платником податку правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарських операцій платника податків у податковому обліку фактичним даним, що відповідачем також не було доведено.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не було доведено законність та обґрунтованість винесеного оскаржуваного податкового повідомлення рішення.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача є правомірними, обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Харкова про часткове скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова від 21 жовтня 2011 року №0003921510 в частині зменшення Приватного акціонерного товариства "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 566727,00 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 02.03.2012 року.

Суддя Піскун В.О.