Постанова № 21793439, 21.02.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

21 лютого 2012 р. № 2-а- 798/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Волошина Д.А.

за участю секретаря судового засідання - Зеленькова О.В.

представників: позивача Житченка Д.Ю., Кобзар О.М., відповідача Біли Т.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Диліжанс" до Харківської обласної митниці про визнання дій неправомірним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Диліжанс" , з адміністративним позовом до Харківської обласної митниці , в якому просить суд, визнати неправомірними дії Харківської обласної митниці, щодо відмови у видачі проб та зразків товару ТОВ "Євро-Диліжанс" та скасувати рішення Харківської обласної митниці про відмову у видачі проб та зразків товару, що міститься в листі від 09.09.2011 року № 00/4/02-10899.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі. В обґрунтування позову вказали, що митним органом неправомірно відмовлено у видачі проб товару для проведення експертного дослідження в ХНДІСЕ ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса, оскільки право на отримання таких зразків передбачено ч. 2 ст. 75 МК України та п. 3.9 Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур, крім того зазначили що Державною митною службою надано відповідь на скаргу позивача, в якій зазначено про відсутність у відповідача правових підстав для відмови у наданні дозволу на відбір проб та зразків товару ТОВ "Євро-Диліжанс".

Представник відповідача - Харківської обласної митниці в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, з підстав викладених у запереченні. Зазначив що надання такого дозволу можливо за дотриманням умов частини 10 ст. 75 МК України та абзацу 4, п. 2 Порядку взяття (надання) проб і зразків товарів, проведення досліджень, (аналізу, експертизи) з метою їх митного оформлення, а також розпорядження зразками, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 12.12.2002 №1862, а також пунктів 6.9 та 6.12 Положення про відкриття та експлуатацію митних ліцензійних складів, затвердженого наказом Державної митної служби України від31.12.1996 №592, та надання необхідних документів.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

25.08.2011 року ТОВ "Євро-Диліжанс" звернулось до Харківської обласної митниці з заявою, оформленою листом № 129 від 18.08.2011 року, в якій просило надати зразки товарів «ковдри з синтетичного текстильного матеріалу» з метою ідентифікації (визначення фізичної та хімічної структури і складу) товару шляхом проведення експертних досліджень в ХНДІСЕ ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса для прийняття рішення щодо коду товару. (а.с. 8)

Харківська обласна митниця листом № 00/4/02-10899 від 09.09.2011 року відмовила ТОВ "Євро-Диліжанс" в отриманні вищезазначених зразків товарів. Зазначене рішення мотивовано тим, що вимоги чинного законодавства передбачають випадки надання зразків для проведення досліджень митними органами або відповідними органами державного контролю, декларант має право отримати проби та зразки лише за дорученням інших органів державного контролю, оскільки в листі відсутня інформація відносно надання органом державного контролю доручення підприємству провести такий відбір проб та зразків товарів. (а.с.7)

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені субєктом владних повноважень в основу прийняття дій та рішення про відмову в наданні зразків для дослідження, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 75 МК України з метою здійснення митного контролю та митного оформлення товарів митним органом за вмотивованим письмовим розпорядженням керівника відповідного митного органу або його заступника можуть братися проби та зразки зазначених товарів для дослідження (аналізу, експертизи). Оплата проведення дослідження (аналізу, експертизи) товарів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Проби та зразки товарів, що перебувають під митним контролем, з дозволу митного органу можуть братися також декларантами та відповідними органами державного контролю.

Порядок взяття проб та зразків товарів, строк проведення їх дослідження (аналізу, експертизи), а також розпорядження ними встановлюються Кабінетом Міністрів України. (ч. 10 ст. 75 МК України)

п. 2 Постанови КМ України від 12.12.2002 №1862 «Про затвердження Порядку взяття (надання) проб і зразків товарів, проведення досліджень, (аналізу, експертизи) з метою їх митного оформлення, а також розпорядження зразками» взяття (надання) проб і зразків товарів, що перебувають під митним контролем, уповноваженими особами органів державного контролю здійснюється з дозволу керівника митного органу або його заступника у присутності посадової особи митного органу і власника товару або декларанта чи уповноваженої ним особи. За дорученням інших органів державного контролю відбір проб і зразків може проводити власник товару або декларант чи уповноважена ним особа у присутності посадової особи митного органу з дозволу керівника митного органу або його заступника.

Аналіз зазначених норм свідчить, що Митним кодексом передбачено право отримання проб та зразків товарів митним органом, відповідним органом державного контролю та декларантом. Постанова КМУ містить вимоги, щодо порядку отримання таких проб та зразків митним органом, відповідним органом державного контролю, декларантом (власником) за наявності доручення інших органів державного контролю. Порядок отримання проб та зразків товару за власним бажанням декларанта вищезазначеною постановою не встановлено.

Відповідно до п. 3.9 "Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур" від 18.05.1973, що прийнята Законом України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» від 5 жовтня 2006 року N 227-V, що набрав чинності 12.11.2006 року передбачено стандартне правило перед подачею декларації на товари декларанту дозволяється на умовах, які може визначити митна служба: a) здійснювати огляд товарів; b) брати зразки/проби.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, КАСУ та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України діючі міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Такою, зокрема, є Міжнародна конвенція про спрощення та гармонізацію митних процедур.

Митний кодекс України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України. Кодекс спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Ст. 7 МК України передбачено, що законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, виданих на основі та на виконання Конституції України, цього Кодексу та законів України. Якщо міжнародним договором України, укладеним в установленому законом порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, то застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України від 29.06.2004 року "Про міжнародні договори України", якщо міжнародним договором України, який набрав чинності у встановленому порядку, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Отже суд зазначає, що міжнародним договором та Митним кодексом України встановлено право декларанта на отримання проб та зразків на умовах визначених митним органом, підстав для відмови у наданні таких проб та зразків міжнародною конвенцією та Митним кодексом не встановлено.

Зазначене положення узгоджується з одним із основних завдань митної служби виконання зобов'язань, передбачених міжнародними договорами України з питань митної справи, укладених в установленому законом порядку (п.3 ст. 11 МК України)

Відповідно до ч. 2 ст. МК України у митній справі Україна додержується загальновизнаних у міжнародній практиці систем класифікації та кодування товарів, митних режимів, митної статистики, інших загальноприйнятих у світових митних відносинах норм і стандартів, а також забезпечує виконання міжнародних договорів України з питань митної справи, укладених в установленому законом порядку.

Аналізуючи положення зазначених норм суд приходить до висновку, що митному органу надано право визначити умови за яких декларант має право на отримання проб та зразків. Оглянутий в судовому засіданні лист рішення митного органу не містить таких умов до декларанта за яких він має право отримати проби та зразки, а отже дії митного органу щодо відмови та прийняття такого рішення порушує права декларанта в сфері митної справи.

Посилання відповідача на абз. 4 п. 2 Постанови КМ України від 12.12.2002 №1862 «Про затвердження Порядку взяття (надання) проб і зразків товарів, проведення досліджень, (аналізу, експертизи) з метою їх митного оформлення, а також розпорядження зразками» судом не приймається до уваги, оскільки зазначеним порядком не визначено процедуру взяття проб та зразків товарів декларантом з власної ініціативи, постанова не містить заборони декларанту отримувати проби та зразки з власної ініціативи. Право на отримання таких проб та зразків встановлено ч. 2 ст 75 МК України та п. 3.9 Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур.

Отже суд приходить до висновку, про безпідставність твердження Харківської обласної митниці про неможливість надання проб та зразків за власним бажанням декларанта з метою подання декларації.

Відповідно до положень, закріплених статтею 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ст. 69 КАС України).

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач доказів, правомірності своїх дій та рішень суду не подав.

Окрім того суд зазначає, що листом № 11.1/2-19/1095 від 07.02.2011 року Державна Митна Служба України за результатами розгляду скарги позивача надала відповідь, про відсутність у Харківської обласної митниці правових підстав для відмови у наданні дозволу на відбір проб та зразків товару ТОВ "Євро-Диліжанс". (а.с. 22-23)

Посилання відповідача на відсутність договору, що підтверджує статус ТОВ "Євро-Диліжанс" як декларанта, судом не приймається до уваги оскільки позивачем надано до суду договір № 201-Д від 03.08.2011 року, що підтверджує його статус як декларанта, щодо переміщення товарів ТОВ «Антарес-Айти», окрім того зі змісту рішення не вбачається, що така обставина слугували фактичною підставою для його прийняття, а відтак, в силу ч. 3 ст.2 КАС України не може бути предметом перевірки суду в адміністративній справі.

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Встановлені вище факти та приписи нормативно-правових актів дають підстави суду для висновку про невідповідність дій та рішення Харківської обласної митниці № 00/4/02-10899 від 09.09.2011 року про відмову ТОВ "Євро-Диліжанс" в отриманні вищезазначених зразків товарів вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно;6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, Харківська обласна митниця не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичної особи у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв'язку з чим оскаржувані рішення є неправомірними, що дає суду правові підстави для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 11, 69, 71, 86, 94, 128, 136, 160 - 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Диліжанс" до Харківської обласної митниці про визнання дій неправомірним та скасування рішення задовольнити.

Визнати неправомірними дії Харківської обласної митниці щодо відмови у видачі проб та зразків товару Товариству з обмеженою відповідальністю "Євро-Диліжанс".

Скасувати рішення Харківської обласної митниці про відмову у видачі проб та зразків товару, що міститься в листі від 09.09.2011 року № 00/4/02-10899.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Диліжанс" (ідентифікаційний код 32869911; пр. Леніна,9 м. Харків, 61166) витрати по сплаті судового збору у розмірі 32,19 грн. (тридцять дві грн. 19 коп.)

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 24 лютого 2012 року.

Суддя Волошин Д.А.