Постанова № 21793357, 16.02.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

16 лютого 2012 р. № 2-а- 12685/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Волошина Д.А.

за участю секретаря судового засідання - Зеленькова О.В.

представників: позивача Шабовти О.В., Євсюкової І.О., відповідача Липитинської О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Харківський жировий комбінат" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Приватне акціонерне товариство "Харківський жировий комбінат" , з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова , в якому просить суд, скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова від №0000482303 від 16 травня 2011 року, №0000492303 від 16 травня 2011 року.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач зазначив, що висновок ДПІ про безпідставність віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту сум по укладеним договорам та податковим накладним отриманим від ТОВ "Артпласт плюс" не підтверджений доказами, наполягав на відсутності в діях позивача порушень п.п.5.2.1 п.5.2 та п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п.7.4.1 , п.п. 7.4.4 п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”. Зазначив, що взаємовідносини з ТОВ "Артпласт плюс" , ПП "Зразковий завод пакувальних матеріалів" мали реальний характер та були виконані, витрати підтверджуються належним чином складеними первинними документами, в тому числі податковими накладними, що підтверджують факт правомірності декларування податкового кредиту.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Харкова, в письмових запереченнях та представник відповідача в судових засіданнях проти позову заперечував, з посиланням на матеріали перевірки, зазнаючи, що укладені угоди не спрямовані на реальне настання наслідків, а отже є нікчемними, не виникає обєкту оподаткування та безпідставно складені податкові накладні контрагентами ТОВ "Артпласт плюс" та ПП "Зразковий завод пакувальних матеріалів" в сукупності свідчать про відсутність правових підстав для формування ПАТ "Харківський жировий комбінат" податкового кредиту та віднесення витрат до складу валових за операціями з придбання пакувальних матеріалів від ТОВ "Артпласт плюс", ПП "Зразковий завод пакувальних матеріалів", які фактично не відбулися.

Представники позивача в судове засідання зявилися, позов просили задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання зявився, просив відмовити в задоволені позову з підстав, що зазначені в запереченнях на адміністративний позов та матеріалах перевірки.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

Позивач, ПАТ "Харківський жировий комбінат", зареєстрований у встановленому законом порядку як юридична особа, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацією та довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, набув правового статусу субєкта господарювання юридичної особи, як платник податків, зборів (обовязкових платежів), знаходиться на обліку в ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова та є платником податку на додану вартість на момент перевірки.

В ході судового розгляду перелічені обставини були визнані сторонами, суд не має підстав для сумнівів у добровільності визнання цих обставин сторонами та їх достовірності, а тому ці обставини окремо перед судом не доказуються.

Судом встановлено, що ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова було проведено документальну виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 р. по 30.06.2010 р., про що складено акт перевірки № 76/23-03-05/00333612 від 21.01.2011р.

Згідно висновку акту перевірки, перевіркою встановлено порушення:

- п.п.5.2.1 п.5.2 та п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» оскільки до складу валових витрат враховано витрати не пов'язані з господарською діяльністю підприємства, так як під час перевірки не надано документи, підтверджуючі дані витрати. А саме: АТЗТ «ХЖК» у складі валових витрат враховано витрати по придбанню продукції ТОВ "Артпласт плюс", у сумі 2660010,00 грн. та ПП „Зразковий завод "пакувальних матеріалів" у сумі 4606993,0 грн. факт отримання яких неможливо підтвердити на підставі зустрічних перевірок за місцем їх реєстрації, зазначене порушення призвело до зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 6 667 001 грн.

- завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 1 333 404,00 грн. в порушення п.п.7.2.3, п. 7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1 , п.п. 7.4.4 п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» необґрунтовано віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ при придбанні пакувальних матеріалів у ТОВ „Артпласт плюс" та ПП „Зразковий завод пакувальних матеріалів", оскільки факт отримання такої продукції неможливо підтвердити на підставі зустрічних перевірок. За результатами перевірки встановлено: заниження податку на додану вартість у сумі 636 298 грн. у тому числі:квітень 2010р. - 167456 грн.,травень 2010р. - 424283 грн. червень 2010р. - 44559 грн. та зменшення від'ємного значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду (ряд. 26 Декларації) на суму 693890 грн. зменшення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ (ряд. 18.2 Декларації) за червень 2010 р. на суму 3 216 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова були винесені податкове повідомлення рішення за №0000482303 від 16 травня 2011 р. про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі - 6667001 грн. та № 0000492303 від 16 травня 2011 р. про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 693890,0 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку, який визначено ст.56 Податкового кодексу України. Рішеннями ДПА у Харківській області, ДПС України адміністративні скарги позивача були залишені без задоволення, а осаржувані податкові повідомлення-рішення без змін.

Перевіряючи вказані висновки відповідача, а відтак і прийняті на їх підставі спірні податкові повідомлення-рішення, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з такого.

Суд зазначає, що 01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України з 01.01.2011 року Закон України “Про податок на додану вартість” втратив чинність та з 01.04.2011 року втратив чинність Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Проте, у звязку з тим, що правовідносини щодо формування валових витрат та податкового кредиту виникли до набрання чинності Податковим Кодексом України, в даному випадку слід застосовувати норми Закону України “Про податок на додану вартість” та Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, які були чинні на момент виникнення даних правовідносин.

На підставі наданих позивачем до суду документів встановлено, що:

- між ПАТ "Харківський жировий комбінат" та ТОВ „Артпласт плюс" укладено договір на виготовлення упаковки № 151-09 від 08.12.2009р. Згідно п.1.1. Підрядник (ТОВ ,Артпласт Плюс") із власних матеріалів та власними засобами виготовляє та поставляє Замовнику (АТЗТ „ХЖК") упаковку - фольгу .

-між ПАТ "Харківський жировий комбінат" та ПП „Зразковий завод пакувальних матеріалів" укладено договір на виготовлення упаковки № 05-07 від 11.05.2007р.Згідно п.1.1. Підрядник (ПП „Зразковий завод пакувальних матеріалів") із власних матеріалів та власними засобами виготовляє та поставляє Замовнику (АТЗТ „ХЖК") упаковку фольгу.

ПАТ "Харківський жировий комбінат" отримало у ТОВ „Артпласт плюс" та ПП „Зразковий завод пакувальних матеріалів" податкові накладні, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам, які ставляться до податкових накладних, згідно п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, містять всі необхідні реквізити. Зауваження з боку відповідача, щодо оформлення зазначених документів відсутні.

Оглянувши в судовому засіданні вищезазначені договори та додаткові угоди, суд не вбачає порушень закону в їх укладенні, позаяк ці правочини були укладені право і дієздатними юридичними особами, їх предмет, зміст прав і обовязків сторін не суперечать закону. Тексти договорів засвідчені печатками субєктів господарювання, які є його сторонами.

Відповідно до п.п.3.2.6 Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів (затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.1999р. №17, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.04.1999р. за №264/3557) підприємства, установи, організації, господарські об'єднання, суб'єкти підприємницької діяльності, об'єднання громадян, суб'єкти господарювання однієї з інших організаційних форм підприємництва можуть мати тільки по одному примірнику основної каучукової або металевої печатки.

Ч.1 ст.181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Враховуючи відсутність у суб'єктів господарювання законодавчо наданих повноважень перевіряти обсяг діє та правоздатності представників своїх контрагентів за господарсько-правовими чи цивільно - правовими взаємовідносинами, суд доходить висновку про те, що наявність в розпорядженні фізичної особи, яка представляє інтереси суб'єкта господарювання, печатки цього суб'єкта є розумно достатньою підставою для висновку про те, що така фізична особа на законних підставах діє від імені суб'єкта господарювання.

Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки позивача при укладанні з ТОВ „Артпласт плюс" та ПП „Зразковий завод пакувальних матеріалів" вищезазначених договорів від ДПІ до суду не подано, а судом самостійно при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено.

Номенклатура, ціна, якість кожної партії товару погоджувалась сторонами шляхом підписання специфікації.

На виконання умов договорів № 151-09 від 08.12.2009р. та № 05-07 від 11.05.2007р. ТОВ "Артпласт Плюс" та ПП „Зразковий завод пакувальних матеріалів" виписано та надано на адресу позивача ПАТ "Харківський жировий комбінат" специфікації, податкові накладні, видаткові накладні, розрахунки за отримані товари проведені у безготівковій формі.

Перелічені первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з п.п.7.2.3 п.7.2 і п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) спричиняли втрату означеними документамиюридичного статусу первинних документів судом не виявлено.

В акті перевірки відповідач не посилався ні на фальшивість перелічених документів, ні на невідповідність відомостей, зазначених в цих первинних документах, фактичним обставинам дійсності, ні на завищення вартості послуг. В ході перевірки ДПІ не встановлено проведення ПАТ "Харківський жировий комбінат" збиткових операцій, виконання цих послуг власними силами позивача чи виконання цих послуг іншою особою, не встановлено фактів взаємопов'язаності ТОВ "Артпласт Плюс" та ПП „Зразковий завод пакувальних матеріалів" та позивача, наявності у перелічених суб'єктів права спільної мети, не встановлено у позивача наміру отримати за договорами № 151-09 від 08.12.2009р. № 05-07 від 11.05.2007р. інший результат, ніж виготовлення упаковки- фольги в умовах вищезазначених договорів, обізнаності позивача та ТОВ "Артпласт Плюс" та ПП „Зразковий завод пакувальних матеріалів" щодо обставин господарювання один одного, вчинення ними узгоджених дій щодо отримання будь-якої вигоди (в тому числі і податкової).

При цьому, суд бере до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за договорами № 151-09 від 08.12.2009р. № 05-07 від 11.05.2007р. відповідач суду за правилами ч.2 ст.71 КАС України не подав, а судом самостійно таких доказів не виявлено. На противагу доводам відповідача позивач надав до суду докази використання позивачем отриманих за договорами № 151-09 від 08.12.2009р. № 05-07 від 11.05.2007р. пакувальних матеріалів у власній господарській діяльності ПАТ "Харківський жировий комбінат", а саме: сертифікати якості, лімітно заборні карти, виробничі звіти.

Оскільки готова продукція (маргаринова та жирова продукція) товариства упаковується для подальшої її реалізації, а виробництво і продаж маргаринової та жирової продукції є основним видом господарської діяльності позивача, то придбання пакувальних матеріалів підтверджує намір позивача та факт використання їх у власній господарській діяльності.

Щодо стверджень Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова про відсутність ТОВ „Артпласт плюс” та ПП „Зразковий завод пакувальних матеріалів” за їх місцезнаходженням, зокрема з посиланням на листи ДПІ у Соломянському районі м. Києва 16816/7/23-1008 від 17.11.2010р. та ДПІ у Печерському районі м. Києва № 27656/7/23-1110 від 18.11.2010р., неподання зазначеними контрагентами позивача податкової звітності, а отже про відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, суд зазначає наступне.

Згідно ч.1, ч.2 ст.18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі, як на достовірні.

Відповідно до Довідок з ЄДР, що містяться в матеріалах справи, в Єдиному державному реєстрі відсутні записи про відсутність контрагентів за місцезнаходженням. А отже, відповідач у справі не може посилатися на відомості, що не були внесені до Єдиного державного реєстру.

Судом встановлено, що під час здійснення спірних господарських операцій та на день подачі позивачем позовної заяви, відповідно до бази даних ДПС платників ПДВ:

- ТОВ „Артпласт плюс” (код ЄДРПОУ 36426570) був платником податку на додану вартість, номер свідоцтва 100227657 від 22.05.2009 р.

- ПП „Зразковий завод пакувальних матеріалів” (код ЄДРПОУ 25282318) був платником податку на додану вартість, номер свідоцтва 100228424 від 01.06.2009 р.

Крім того, ТОВ „Артпласт плюс” листом № 98 від 09.02.2011 р. та ПП „Зразковий завод пакувальних матеріалів” листом № 103 від 14.02.2011 р. (копії зазначених листів є в матеріалах справи) підтвердили своє місцезнаходження та факт виконання договорів.

Таким чином судом встановлено, що постачальники пакувальних матеріалів ТОВ „Артпласт плюс" та та ПП „Зразковий завод пакувальних матеріалів", щодо яких відповідачем оспорюється право позивача на валові витрати з податку на прибуток та податковий кредит з ПДВ на момент здійснення господарських операцій були зареєстровані в установленому законом порядку, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців відсутні записи про відсутність за місцезнаходженням або підтвердження відомостей про юридичну особу, знаходилися на обліку в податковому органі, мали статус платника ПДВ, свідоцтво платника ПДВ не було анульовано на момент укладання та виконання угоди, докази що спростовують ці обставини відповідачем до суду не надано.

Окрім того, при вирішенні спору суд бере до уваги положення ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України, де вказано, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним, а також положення ст.228 Цивільного кодексу України, де зазначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свободи людини і громадян знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

З аналізу приписів даної норми кодексу слідує, що будь-який суб'єкт права, в тому числі і орган державної податкової служби України, наділений законодавцем правом на твердження про те, що конкретний правочин є нікчемним, бо в силу ст.216 Цивільного кодексу України визнання судом недійсним нікчемного правочину не вимагається.

Разом з тим, суд відзначає, що з огляду на закріплений ст. 8 Конституції України принцип верховенства права і неприпустимість зловживання наданим правом такий висновок суб'єкта права повинен бути мотивований належними правовими доводами та підтверджений відповідними фактичними даними, а не мати характер припущення.

Судовим розглядом з'ясовано, що наявні в описовій частині акту перевірки доводи про нікчемність договорів позивача № 151-09 від 08.12.2009р. № 05-07 від 11.05.2007р. з ТОВ "Артпласт Плюс" та ПП „Зразковий завод пакувальних матеріалів" ґрунтуються виключно на Листах ДПІ у Соломянському районі м. Києва 16816/7/23-1008 від 17.11.2010р. та ДПІ у Печерському районі м. Києва № 27656/7/23-1110 від 18.11.2010р. та на аналізі податкової звітності. Однак, відомості викладені у вказаних листах щодо відсутності контрагентів позивача за місцезнаходженням станом на листопад 2010 р. не свідчать про нікчемність укладеного ним до цієї дати договорів № 151-09 від 08.12.2009р. № 05-07 від 11.05.2007р.. Доказів відсутності за місцем реєстрації ТОВ "Артпласт Плюс" та ПП „Зразковий завод пакувальних матеріалів"в перевірений період виконання договорі, а саме з 01.01.2009 р. по 30.06.2010 р., не надано, також не надано доказів фактичної відсутності операцій по придбанню позивачем пакувальних матеріалів у ТОВ "Артпласт Плюс" та ПП „Зразковий завод пакувальних матеріалів" .

Жодних доказів про самостійне дослідження відповідачем обставин укладання договорів № 151-09 від 08.12.2009р. № 05-07 від 11.05.2007р., повноважень фізичних осіб, які від імені суб'єктів господарювання укладали ці правочини, обізнаності суб'єктів господарювання щодо обставин діяльності один одного, дійсних намірів сторін правочинів, наявності чи відсутності розумних економічних чинників на укладання правочинів, подальшого руху сплачених ПАТ "Харківський жировий комбінат" грошових коштів, в акті перевірки не зазначено і в ході судового розгляду ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова до суду не надано.

Дослідженням матеріалів справи судом встановлено, що зауважень до право і дієздатності ПАТ "Харківський жировий комбінат", ТОВ "Артпласт Плюс", ПП „Зразковий завод пакувальних матеріалів", реєстрації ТОВ "Артпласт Плюс" та ПП „Зразковий завод пакувальних матеріалів" як платників податку на додану вартість, правильного складання первинних документів за договорами № 151-09 від 08.12.2009р. та № 05-07 від 11.05.2007р., реальності понесення ПАТ "Харківський жировий комбінат" витрат за цими договорами шляхом перерахування коштів у спосіб безготівкових розрахунків, відповідач, під час проведення перевірки діяльності позивача, складання акту перевірки № 76/23-03-05/00333612 від 21.01.2011р. та в ході судового розгляду не висував.

Досліджуючи витребувані та приєднані до справи документи, суд відзначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договору ПАТ "Харківський жировий комбінат" взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено.

Довід відповідача в акті перевірки про безпідставне отримання ПАТ "Харківський жировий комбінат" за переліченими договорами податкової вигоди суд відхиляє, як безпідставний, оскільки матеріалами справи підтверджено виконання позивачем, ПАТ "Харківський жировий комбінат", зобов'язань по оплаті вартості пакувальних матеріалів за договорами № 151-09 від 08.12.2009р. № 05-07 від 11.05.2007р., шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. З огляду на приписи Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»та Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» суд робить висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж державою спосіб - через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та ТОВ "Артпласт Плюс", ПП „Зразковий завод пакувальних матеріалів", спільного інтересу щодо їх отримання останнім (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), наявності у ПАТ "Харківський жировий комбінат" при укладанні зазначених договорів іншого наміру, ніж придбаня пакувальних матеріалів, ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова області до суду не надано.

Вивчивши матеріали справи, суд відзначає, що відповідач не подав суду доказів прийняття компетентною особою за актом документальної планової виїзної перевірки діяльності ПАТ "Харківський жировий комбінат" № 76/23-03-05/00333612 від 21.01.2011р. рішення про порушення кримінальної справи, наявність якого згідно з ст.97 Кримінально-процесуального кодексу України є обов'язковою в разі вчинення посадовими особами позивача кримінального діяння у сфері оподаткування.

Крім цього, суд зазначає, що доводи описової частини акту перевірки про те, що у контрагентів позивача ТОВ "Артпласт Плюс", ПП „Зразковий завод пакувальних матеріалів" не існує необхідних умов для досягнення результатів відповідної фінансово-господарської діяльності, в силу відсутності технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення субєктами господарювання задекларованого основного виду діяльності, не відповідає матеріалам справи. Так, позивачем до матеріалів справи були надані листи № 98 від 09.02.2011 р. від ТОВ "Артпласт Плюс" та № 103 від 14.02.2011 р. від ПП „Зразковий завод пакувальних матеріалів”, якими вони підтвердили факт виконання договорів.

Виходячи з цього у відповідача не має законних підстав вважати, що у контрагентів позивача відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної фінансово-господарської діяльності.

Суд зазначає, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.08.2011 р. по справі № 2а- 5529/11/2070 за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківський жировий комбінат" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000182303 від 21 лютого 2011 р. про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 636 298 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 159 075 грн. прийняте на підставі висновків акту № 76/23-03-05/00333612 від 21.01.2011 р. позов задоволено. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2011 зазначена постанова залишена без змін та є такою, що набрала законної сили

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Зазначеною постановою Харківського окружного адміністративного суду встановлені фактичні обставини виконання ТОВ "Артпласт Плюс", ПП „Зразковий завод пакувальних матеріалів" на користь ПАТ "Харківський жировий комбінат" своїх зобов'язань за договорами № 151-09 від 08.12.2009р., № 05-07 від 11.05.2007р. протягом 01.01.2009 р. по 30.06.2010 р., в обсягах та вартості, які відповідають первинним документам. Таким чином постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.08.2011 р. по справі № 2а- 5529/11/2070 підтверджено відповідність вимогам закону укладеного між сторонами правочину договору № 151-09 від 08.12.2009р. та договору № 05-07 від 11.05.2007р. та обовязковість виконання його сторонами, що спростовує доводи відповідача про його нікчемність.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що наявні в описовій частині акту перевірки доводи відповідача про нікчемність договорів позивача № 151-09 від 08.12.2009р. з ТОВ "Артпласт Плюс", та № 05-07 від 11.05.2007р. з ПП „Зразковий завод пакувальних матеріалів" не відповідають вимогам закону, є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Обґрунтовуючи порушення позивачем п.п.5.2.1 п.5.2 та п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп.7.2.3 п.7.2, пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» за рахунок віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту сум по придбанню продукції, відповідач в акті перевірки зазначає, що позивачем під час перевірки по цих послугах не надано первинних документів, які підтверджують звязок цих витрат з господарською діяльністю позивача.

Суд зазначає, що правовідносини стосовно формування валових витрат обігу та виробництва врегульовані ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а стосовно формування податкового кредиту - п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.1.32 ст.1 того ж Закону, господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно з п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 цього ж Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3.-5.7. цієї статті.

Відповідно до п.п. 5.3.9. п.5.3 ст.5 наведеного Закону не включаються до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Правила ведення податкового обліку щодо оподаткування прибутку підприємств встановлені ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 якої встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п.5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Отже, за своїм змістом наведені норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачають як підставу для не включення витрат до складу валових відсутність розрахункових, платіжних та інших документів, що підтверджують факт понесення таких витрат.

Однак, як досліджено вище матеріалами справи, факти придбання продукції та проведення розрахунків, підтверджується договорами та додатковими угодами до них, видатковими та податковими накладними, документами, що підтверджують розрахунки за виконані послуги (платіжними дорученнями та меморіальними ордерами).

Відтак, висновок відповідача щодо порушення позивачем пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» за рахунок віднесення до складу валових витрат по придбанню продукції у ТОВ "Артпласт Плюс" та ПП „Зразковий завод пакувальних матеріалів", є необґрунтованим.

Досліджуючи питання щодо звязку витрат на придбання пакувальних матеріалів з господарською діяльністю позивача, суд виходить з наступного.

Як вбачається з акту перевірки відповідача, Статуту позивача та довідки управління статистики, основними видами господарської діяльності позивача є, зокрема, виробництво маргарину та аналогічних харчових жирів. За змістом акту перевірки, саме за результатами такої діяльності позивач в перевіреному періоді отримував прибуток. Таким чином, діяльність з виробництво маргарину та аналогічних харчових жирів позивача є господарською діяльністю в розумінні п.1.32 ст.1, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Придбані пакувальні матеріали (фольга) використовувались ПАТ "Харківський жировий комбінат" для пакування фасованих маргаринів та жирів, в тому числі об'ємом 180 гр., 250 гр., 500 гр., тобто пов'язані з веденням власної господарської діяльності Позивача відповідно до п.5.1., 5.2.1. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Відповідно до п.п. 7.4.1 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України від N 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, суми податку на додану вартість, які були включені до складу податкового кредиту, підтверджені відповідними податковими накладними.

Податкові накладні, надані контрагентами позивачу, виписані з додержанням вимог п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідачем в ході проведення перевірки та судом під час судового розгляду фактів включення ПАТ "Харківський жировий комбінат" до податкового кредиту з ПДВ неналежно складених податкових накладних, податкових накладних, які були складені особами, що не мають статусу платників ПДВ, не виявлено.

Відповідно до п.п. 7.5.1. п. 7.5 ЗУ "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що Закон України "Про податок додану вартість" передбачає єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної.

Таким чином, право ПАТ "Харківський жировий комбінат" на податковий кредит підтверджено належно оформленим податковими накладними, які згідно п.п.7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є звітними податковими документами і одночасно розрахунковими документами.

П.п. 10.1, 10.2 ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачають, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, та за повноту та своєчасність його внесення до бюджету є платники податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах з підстав викладених відповідачем, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Окрім того порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обовязки іншого платника податків.

Тому, сам по собі факт неподання контрагентом-постачальника позивача податкової декларації з ПДВ також не породжує для позивача-покупця негативних наслідків у вигляді позбавлення його права на віднесення до складу податкового кредиту сум з ПДВ за отриманими від такого контрагента податковими накладними, не свідчить про відсутність обєкту оподаткування в їх господарських операціях та не підтверджує порушень п.п.7.2.3. п.7.2 ст.7, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім того, зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі “БУЛВЕС” АД проти Болгарії” (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Крім того, судовими рішеннями Господарського суду Полтавської області у справі № 18/603/11, Господарського суд Рівненської області у справі № 5019/450/11, Господарського суду Київської області у справі № 17/228-10, Господарського суду м. Києва у справі № 32/39, Господарського суду Львівської області у справі № 17/140 (що містяться в матеріалах справи) встановлені факти, що ТОВ "Артпласт Плюс" та ПП „Зразковий завод пакувальних матеріалів" у спірних періодах здійснювали господарську діяльність, поставляли пакувальні матеріали й іншим особам.

За таких обставин, суд не знаходить підстав для визнання правомірним висновку ДПІ в акті перевірки про порушення позивачем вимог п.п.5.2.1., п.5.2, п.п.5.3.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», бо цей висновок спростовується зібраними судом доказами, які долучені до матеріалів справи.

Правомірність дій позивача з питань формування спірного податкового кредиту з ПДВ та валових витрат з податку на прибуток встановлено судом.

У звязку з тим, що відсутній обєкт донарахування податку на прибуток та податку на додану вартість, суд приходить до висновку про відсутність підстав застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки відповідачем, який в силу Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та за ознаками ст. 3 КАС України є суб'єктом владних повноважень, при розгляді і вирішенні судом справи в порядку ч.2 ст.71 КАС України не доведено правомірності спірних податкових повідомлень-рішень по донарахуванню податкових зобов'язань, суд доходить висновку, що податкові повідомлення - рішення порушують права і інтереси позивача, а тому підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.19 Конституції України, ст.ст. 7-11, 71, 94, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Харківський жировий комбінат" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Жовтневому районі міста Харкова №0000482303 від 16 травня 2011 року повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова №0000492303 від 16 травня 2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Харківський жировий комбінат" (61019, м. Харків пр. Ілліча 120 код 00333612) витрати по сплаті судового збору у розмірі 03,40 грн. (три грн. 40 коп.)

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 20 лютого 2012 року.

Суддя Волошин Д.А.