Постанова № 21793285, 14.02.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

14 лютого 2012 р. №2а-15814/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого судді - Ізовітової - Вакім О.В.,

при секретарі судового засідання - Шевчук А.В.,

за участю: представника позивача - Мацкова О.Г.,

представника відповідача - Байбак О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ ЕКСПРЕС" до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0002102311 від 20 червня 2011 року, винесене Чугуївською ОДПІ у Харківській області.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що за наслідками здійснення Чугуївською об'єднаною державною податковою інспекцією позапланової виїзної перевірки ТОВ "ГАРАНТ ЕКСПРЕС" (код ЄДРПОУ 33574471), в частині правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту за лютий 2011 року, складено акт №398/2311/33574471 від 04.05.2011р.

Перевіркою встановлено, що ТОВ "ГАРАНТ ЕКСПРЕС" в періоді що перевірявся, занижено податок на додану вартість на загальну суму 13293,00 грн. Позивач вказує на необґрунтованість висновків викладених в акті перевірки, вважає їх непереконливими та такими, що ґрунтуються виключно на припущеннях фахівця органу державної податкової служби, суперечать чинному законодавству України.

В ході проведення перевірки було здійснено порівняльний аналіз відпускних на паливо-мастильні матеріали виробника (якого саме та за який період в акті не вказано) та цін за яким по договору комісії ТОВ "777" купувало паливо-мастильні матеріали для ТОВ "ГАРАНТ ЕКСПРЕС", в результаті чого був зроблений висновок, що ціни на паливо-мастильні матеріали у контрагента вище ніж у виробника.

При цьому, фахівець державної податкової служби порівнював відпускні ціни заводу - виробника та ціни підприємств оптової торгівлі, що не є виробниками паливо-мастильних матеріалів. Але порівнюючи ціни та проводячи перерахунок податкового кредиту, по придбанню паливо-мастильних матеріалів, співробітник податкової служби не взяв до уваги вартість залізничного тарифу по доставці вантажу від заводу-виробника нафтобази Харківської області, послуги по підготовці під налив цистерн, страхування вантажу, та інші платежі, повязані з перевезенням вантажу, які закладені в ціну.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Представник відповідача Чугуївської ОДПІ у Харківській області у судовому засіданні проти позову заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування поданих заперечень вказав, що перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01.02.2011 по 28.02.2011 встановлено його заниження у сумі 13293,00 грн., у тому числі за лютий 2011 року в сумі 13293,00 грн.

Під час проведення перевірки встановлено, що ТОВ "ГАРАНТ ЕКСПРЕС" сформовано податковий кредит за рахунок ТОВ "777" у сумі 170867 грн.

Перевіркою ТОВ "777" (акт Чугуївської ОДПІ №393/2311/24344276 від 04.05.2011р.), встановлено порушення п.3 ст.5, ст.7 Господарського кодексу України, п.1 ст.9, п.2 ст.3, п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996-ХIV (зі змінами та доповненнями), п.185.1 ст.185, п.п. "а" п.187.1 ст.187 п.188.1 ст.188, п.198.2 ст.198, п.198.3 ст.198, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено, що ТОВ "777" є транзитером торгівельної націнки від виробника до покупців по взаємовідносинам за лютий 2011 року з покупцями: з ТОВ "ГАРАНТ ЕКСПРЕС" (код 33574471) на суму 854333,33 грн., в т.ч. ПДВ 170866,67 грн. (а.с. 97)

Відповідно до наданих до перевірки документів ТОВ "777" придбано у ТОВ "ЗАХІДНА НАФТОГАЗОВА КОМПАНІЯ" паливо-мастильні матеріали, виробником яких є НАК "Нафтогаз Україна" ДК "Укргазвидобування" УПГГК Шебелинське ВПГКН. Транспортування паливо-мастильних матеріалів до ТОВ "777" здійснювалось залізничним транспортом від заводу-виробника (станція відправлення Шебелинка ЮЖД) на Шевченківську нафтобазу (знаходиться за адресою Харківська обл., смт. Шевченкове вул.Шевченко, 58) та Власівську нафтобазу (знаходиться за адресою Харківська обл. Нововодолазький район, с.Палатки вул.Леніна, 38).

В ході проведення перевірки здійснено порівняльний аналіз відпускних цін на паливо-мастильні матеріали від виробника ДК "Укргазвидобування" код ЄДРПОУ 25976423 на придбання аналогічної номенклатури паливо-мастильних матеріалів у постачальника ТОВ "ЗАХІДНА НАФТОГАЗОВА КОМПАНІЯ", відповідно до якого встановлено, що ціни на паливо-мастильні матеріали у ТОВ "ЗАХІДНА НАФТОГАЗОВА КОМПАНІЯ" вище ніж у виробника.

З позиції податкового органу, у звязку з тим, що УПГГК Щебелинське ВПГКН (підприємство, яке виробляє паливо-мастильні матеріали) та Шевченківська і Власівська нафтобази (місця зберігання паливо-мастильних матеріалів) знаходяться на незначній відстані друг від друга та транспортування паливо-мастильних матеріалів від виробника здійснювалось залізничним транспортом до місця зберігання, тому відсутня економічна необхідність придбання паливо-мастильних матеріалів у ТОВ "ЗАХІДНА НАФТОГАЗОВА КОМПАНІЯ", яке знаходиться у м.Ужгороді. В наведеного вбачається, що ТОВ "ЗАХІДНА НАФТОГАЗОВА КОМПАНІЯ" є транзитером, діяльність якого направлена на мінімізацію доходів.

Відповідач вважає, що відсутність обґрунтованості розумних економічних або інших причин (ділової мети), що стали підставою для створення умов, за яких у позивача виник податковий кредит по податку на додану вартість є порушенням п.198.2 ст.198, п.198.3 ст.198, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

На підставі викладеного відповідач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення рішення прийнято податковою інспекцією обґрунтовано та правомірно, оскільки під час проведення перевірки в діяльності позивача були встановлені порушення податкового законодавства.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, зясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що на підставі направлення №112 від 15.04.2011р. та наказу №202 від 15.04.2011р., згідно із п.78.1.1 ст.78 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р. фахівцем Чугуївської ОДПІ проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ ЕКСПРЕС" (код за ЄДРПОУ 33574471) в частині правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту за лютий 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки №398/2311/33574471 від 04.05.2011р.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ "ГАРАНТ ЕКСПРЕС" вимог п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України №2755-VІ від 2 грудня 2010 року зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість за лютий 2011 року в сумі 13293,00 грн.

На підставі встановлених у акті перевірки №398/2311/33574471 від 04.05.2011 року порушень Чугуївською ОДПІ у Харківській області винесено податкове повідомлення рішення №0002102311 від 20.06.2011 року, яким ТОВ "ГАРАНТ ЕКСПРЕС" збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 13294,00 грн., в тому числі за основним платежем на суму 13293,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 1 грн.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "ГАРАНТ ЕКСПРЕС" укладено договір комісії №7-к від 04.01.2011р. з ТОВ "777" (код ЄДРПОУ 24344276) на закупівлю нафтопродуктів (а.с.27). Відповідно до умов договору ТОВ "777" (Комісіонер) зобов'язується за винагороду за рахунок Комітента та від свого імені здійснити придбання паливо-мастильних матеріалів. За виконання послуг з придбання товару та виконання других обовязків за Договором Комітент виплачує Комісіонеру комісійну винагороду в розмірі 10 грн./тн. (п.1.3 Договору).

Судом встановлено, що окремі види нафтопродуктів, їх кількість та вартість, які необхідно було придбати Комісіонерові на користь ТОВ "ГАРАНТ ЕКСПРЕС", сторонами було погоджено у відповідних Дорученнях до договору комісії №7-к від 04.01.2011р. (а.с.28, 31, 34, 37, 40).

На виконання умов угоди ТОВ "777" відвантажено, а ТОВ "ГАРАНТ ЕКСПРЕС" отримано нафтопродукти, відповідно до актів приймання - передачі в лютому 2011 року (а.с.29, 32, 35, 38, 41), а саме:

- акт приймання - передачі №1 від 22.02.2011р. палива марки бензин А-92 у кількості 8,469 т. на суму 83987,08 грн., у т.ч. ПДВ 13997,85 грн.;

- акт приймання - передачі №2 від 22.02.2011р. дизпалива у кількості 38,249 т. на суму 352005,55 грн., у т.ч. ПДВ 58667,59 грн.;

- акт приймання - передачі №3 від 24.02.2011р. дизпалива у кількості 25,000 т. на суму 219400,00 грн., у т.ч. ПДВ 36566,67 грн.;

- акт приймання - передачі №4 від 28.02.2011р. дизпалива у кількості 27,000 т. на суму 251559,00 грн., у т.ч. ПДВ 41926,50 грн.;

- акт приймання - передачі №5 від 28.02.2011р. палива марки бензин А-92 у кількості 11,708 т. на суму 115914,32 грн., у т.ч. ПДВ 19324,05 грн.

За фактом проведеної поставки ТОВ "777" видано на користь ТОВ "ГАРАНТ ЕКСПРЕС" наступні податкові накладні: п/н №47 від 22.02.2011р. на суму 83987,08 грн., у т.ч. ПДВ 13997,85 грн.; п/н №48 від 22.02.2011р. на суму 352005,55 грн., у т.ч. ПДВ 58667,59 грн.; п/н №58 від 24.02.2011р. на суму 219400,00 грн., у т.ч. ПДВ 36566,67 грн.; п/н №62 від 28.02.2011 на суму 251559,00 грн., у т.ч. ПДВ 41926,50 грн.; п/н №71 від 28.02.2011р. на суму 115914,32 грн., у т.ч. ПДВ 19324,05 грн. (а.с.30, 33, 36, 39, 42).

Розрахунки між ТОВ "ГАРАНТ ЕКСПРЕС" та ТОВ "777" проведені грошовими коштами, станом на 28.02.2011 дебіторська чи кредиторська заборгованість відсутня, що підтверджується відомостями, викладеними в акті перевірки №398/2311/33574471 від 04.05.2011р. (стор. 9 акту).

Також судом встановлено, що ТОВ "777" придбавало у ТОВ "ЗАХІДНА НАФТОГАЗОВА КОМПАНІЯ" паливо-мастильні матеріали, виробником яких є НАК "Нафтогаз Україна" ДК "Укргазвидобування" УПГГК Шебелинське ВПГКН, на підставі укладених договорів №3Н-0000703 від 05.05.2010р. та №3Н-827 від 05.01.2011р. про поставку нафтопродуктів.

Транспортування паливо-мастильних матеріалів до ТОВ "777" здійснювалось залізничним транспортом від заводу виробника (станція відправлення Шебелинка ЮЖД) на Шевченківську нафтобазу, яка знаходиться за адресою Харківська обл., смт. Шевченкове вул. Шевченко, 58 та до нафтосховища, що розташоване за адресою: Харківська обл., м. Чугуїв, вул. Б.Хмельницького, 16, що підтверджується копіями залізничних накладних (а.с.111 116).

Як вбачається із матеріалів справи, фактичною підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення рішення стали висновки податкового органу про порушення ТОВ "ГАРАНТ ЕКСПРЕС" приписів п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України №2755-VІ від 2 грудня 2010 року (зі змінами та доповненнями), у звязку з тим, що контрагент позивача - ТОВ "777" є транзитером торгівельної націнки від виробника до покупців по взаємовідносинам з покупцями.

В ході проведення перевірки податковим органом було здійснено порівняльний аналіз відпускних цін на паливо-мастильні матеріали виробника та цін за яким договору комісії ТОВ "777" купувало паливо-мастильні матеріали для ТОВ "ГАРАНТ ЕКСПРЕС", в результаті чого було зроблено висновок, що ціни на паливо-мастильні матеріали у контрагента вище ніж у виробника. Тобто, на думку фахівців державної податкової служби, якщо ціни у виробника товару нижче ніж у підприємств оптової торгівлі, що не є виробниками товару, то ціною придбання такого товару є ціна заводу виробника, а не договірна контрактна ціна.

Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, відповідно до яких право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПК України).

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Кодексу, податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Приписами п.198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до положень п.198.6 статті 198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Суд звертає увагу на те, що п.39.15 ст.39 ПК України відповідно до п.1 розділу ХІХ Податкового кодексу України "Перехідні положення" набирає чинності з 01 січня 2013 року, а п.8 підрозділу "Інші перехідні положення" встановлює, що у випадках, визначених цим Кодексом, до вступу в дію статті 39 цього Кодексу застосовується пункт 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно з підпунктами 1.20.1, 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" №334/94-ВР від 28 грудня 1994 року, норми якого діяли на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №334/94-ВР), якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована.

Суд враховує, що відповідно до статті 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підприємництво здійснюється, зокрема, на основі: самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону (п.2 ч.1 статті 44 Господарського кодексу України).

Згідно ч.1 статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 632 Цивільного кодексу України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до статей 189, 190 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни - граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін. Вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вільні ціни визначаються субєктами господарювання самостійно за згодою сторін.

Згідно із статтею 6 Закону України "Про ціни і ціноутворення" №507-XII від 3 грудня 1990 року, в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи, а статтею 7 цього ж Закону передбачено, що вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

Таким чином, норми Закону України "Про ціни та ціноутворення", Цивільного та Господарського кодексів України надають субєктам підприємницької діяльності гарантії і свободи при здійсненні на власний ризик господарської діяльності, в тому числі і можливість самостійно визначати вартість продукції, що передбачається до продажу, та містять заборону державним органам втручатись в підприємницьку діяльність, крім випадків, передбачених законодавчими актами.

Під час розгляду справи судом встановлено, що фахівцями Чугуївської ОДПІ не було здійснено жодних заходів щодо збору матеріалів стосовно середньої ринкової ціни, що склалася на момент реалізації, з урахуванням відпускних цін на аналогічну продукцію інших продавців ПММ.

Як вбачається із актів приймання передання, за якими в лютому 2011 року між ТОВ "777" та ТОВ "ГАРАНТ ЕКСПРЕС" здійснювалось приймання нафтопродуктів, поставку паливо - мастильних матеріалів було проведено на умовах DDP (Інкотермс 2000).

Суд враховує, що згідно "ІНКОТЕРМС. Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000 року)" термін "поставка зі сплатою мита" (DDP - DELIVERED DUTY PAID) означає, що продавець здійснює поставку покупцю товару, який пройшов митне очищення для імпорту, без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення. Продавець несе всі витрати та ризики, пов'язані з доставкою товару до цього місця, включаючи (у відповідних випадках) будь-які "мита" (під словом "мито" тут розуміється відповідальність за виконання та ризики виконання дій з проходження митних процедур, а також оплата витрат митного очищення, податків, митних і інших зборів) на імпорт до країни призначення.

За вказаними умовами, продавець зобов'язаний надати товар із комерційним рахунком-фактурою або еквівалентним йому електронним повідомленням, у відповідності з умовами договору купівлі-продажу, а також будь-які інші докази відповідності, які можуть вимагатися за договором. Продавець зобов'язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару до названого місця призначення. Якщо конкретної точки поставки не узгоджено або не визначено практикою поставок, продавець може вибрати точку в межах названого місця призначення, яка найбільш задовольняє його цілям. Продавець зобов'язаний надати не розвантажений товар у розпорядження покупця або іншої особи, призначеної покупцем, на будь-якому прибулому транспортному засобі, у названому місці призначення, в узгоджену дату або в межах періоду, узгодженого для поставки.

Таким чином, при здійсненні порівняння цін заводу-виробника та ціни підприємства оптової торгівлі - ТОВ "ЗАХІДНА НАФТОГАЗОВА КОМПАНІЯ", а також проведенні перерахунку податкового кредиту, податковим органом не взято уваги той факт, що до кінцевої ціни нафтопродуктів постачальником включено вартість залізничного тарифу по доставці вантажу від заводу виробника до нафтобази Харківської області, послуги по підготовці під налив цистерн та інші платежі повязані з перевезенням вантажу.

При цьому, лише сам по собі факт знаходження та реєстрації юридичної особи ТОВ "ЗАХІДНА НАФТОГАЗОВА КОМПАНІЯ" у місті Ужгород, не може бути перешкодою для укладення господарських договорів Комісіонером на користь ТОВ "ГАРАНТ ЕКСПРЕС" із вказаною особою.

Суд зазначає, що наведені відповідачем у акті перевірки №398/2311/33574471 від 04.05.2011 року обставини жодним чином не підтверджують той факт, що юридичні особи ТОВ "ЗАХІДНА НАФТОГАЗОВА КОМПАНІЯ" та ТОВ "777" є транзитерами, а їх діяльність направлена на мінімізацію доходів.

Під час проведення перевірки фахівцями Чугуївської ОДПІ Харківської області було перевірено реальність виконання умов договору комісії №7-к від 04.01.2011р., укладеного між ТОВ "ГАРАНТ ЕКСПРЕС" та ТОВ "777", наявність первинних бухгалтерських документів та первинних банківських документів по вказаній угоді, факт проведення розрахунку з зазначеним контрагентом грошовими коштами, також встановлено наявність відповідних актів прийманняпередачі та податкових накладних, складених за результатами проведеної поставки. Окрім цього суд зазначає, що Чугуївською ОДПІ Харківської області не ставиться під сумнів фактичність виконання досліджених угод, а саме: фактична оплата придбаного товару, його отримання ТОВ "ГАРАНТ ЕКСПРЕС" та подальша реалізація отриманих паливо-мастильних матеріалів.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що при визначенні ціни придбаних паливо-мастильних матеріалів, відповідач діяв не у спосіб, визначений пунктом 1.20 статті 1 Закону України №334/94-ВР, а прийняв до розрахунку не договірну (контракту) ціну, а відпускну ціну заводу-виробника, при цьому не врахувавши обсяги придбаного товару, умови поставки та умови платежів, у звязку з чим суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8-14, 71, 86, 94, 159, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ ЕКСПРЕС" до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області №0002102311 від 20 червня 2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ ЕКСПРЕС" (код ЄДРПОУ 33574471, юридична адреса: Харківська область, м.Чугуїв, вул. Комсомольська, 141) витрати зі сплати судового збору у розмірі 29,55 грн. (двадцять дев'ять гривень п'ятдесят п'ять копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 23.02.2012 року.

Суддя Ізовітова-Вакім О.В.