Постанова № 21791447, 07.02.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2012 р. справа № 2а-10996/09/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Галатіної О.О.

при секретаріМичак О.С.

за участю:

позивача -ОСОБА_1

представника відповідача Сулімова О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання за адресою: м. Донецьк, вул. 50-ї Гвардійської дивізії, 17 адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Торезі про визнання податкових-повідомлень рішень недійсними,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Торезі про визнання податкових-повідомлень рішень недійсними, мотивуючи вимоги тим, що 18.12.2008 року ДПІ у м. Торезі було проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 року по 30.09.2008 року, якою було встановлено порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість, Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності субєктів малого підприємництва», Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян». Такі висновки були зроблені податковим органом виходячи з результатів проведення зустрічної перевірки ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька. Податковий орган вважає, що позивач перевищив обсяг виручки отриманої від надання послуг та не перейшов на загальну систему оподаткування. Так, податковий орган вирахував, що згідно відомостей касового продажу А 20-АСС за кожний місяць 2007 року та акту звірки між ВАТ «Донецьке обласне підприємство автобусних станцій» та ПП ОСОБА_1 за 2007 р., за довіреностями виданими ПП ОСОБА_1, довірені особи отримали від ВАТ «ДОПАС» - 719135,16 грн. Проте податковим органом не було враховано те, що згідно п. 3 договору № 320/3 від 29.12.2006 року встановлений порядок розрахунків між сторонами та передбачене, що за виконання умов договору Перевізник, виплачуватиме обєднанню (ВАТ «Донецьке обласне підприємство автобусних станцій» винагороду у розмірі 10% включно ПДВ 20% від суми виручки за реалізацію білетів. У період дії зазначеного договору, підприємство ВАТ «ДОПАС» самостійно здійснювало нарахування та виплату сум, що належали позивачу до сплати. Разом з тим, у лютому 2008 року ВАТ «Донецьке обласне підприємство автобусних станцій» звернулось до позивача з позовом про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів, мотивуючи тим, що ними безпідставно до складу розрахунків було безпідставно до суми виплат і суми податку на додану вартість, яка підлягає сплати безпосередньо ВАТ «ДОПАС». Рішенням Господарського суду Донецької області від 1 квітня 2008 року, були повністю задоволені позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Донецьке обласне підприємство автобусних станцій». З позивача на користь ВАТ «ДОПАС» була стягнута сума у розмірі - 124487,40 грн., як така, що отримана без належних правових підстав. Рішення набрало законної сили. Окрім цього відомості касового продажу А 20-АСС за кожний місяць 2007 року та акт звірки ВАТ «ДОПАС» з ПП ОСОБА_1 за 2007 рік, не можуть достовірно відображати відомості про розмір фактично отриманих позивачем доходів, оскільки містили в тому числі і доходи отримані ПП ОСОБА_3 та ПП ОСОБА_2, які також здійснювали перевезення за зазначеним маршрутом. Посилаючись на вказані позивач просить суд визнати незаконними податкові повідомлення-рішення від 19 червня 2009 року № 0001621720/3, № 0001631720/3, № 0000351720/3/б/н.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував. Вважає рішення про донарахування податку прийняте податковим органом цілком законно. Проведеною перевіркою встановлено заниження валового доходу за перевіряємий період, позивачем були видані грошові кошти в касах автостанції за 2007 рік на загальну суму 719135,16 грн. Фактичне надання послуг підтверджується відомостями касового продажу Ф 20-АСС за кожний місяць 2007 р. та актом звірки між ВАТ «ДОПАС» та ПП ОСОБА_1 за 2007 р. Приймаючи оспорювані податкові повідомлення-рішення податковий орган діяв в межах вимог закону. Просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що 18 грудня 2008 року ДПІ у м. Торезі було проведено позапланову перевірку ПП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 року по 30.09.2008 року (акт перевірки №1146/17-2/2384005895 від 18.12.08р.)

Перевіркою встановлено:

порушення ст. ст. 13, 14 Декрету КМУ від 26.12.92р. №13-92 «Про прибутковий податок з громадян» в результаті чого занижено податку доходів від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму - 18202,50 грн.;

порушення п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 , п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, п.п. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7, абз 4, п. 9.4 ст. 9 Закону України від 03.04.97р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 44128 грн.;

За наслідками проведеної перевірки були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001621720/0 від 31 грудня 2008 року, якими визначена сума податкового зобовязання за порушення Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян» у розмірі - 18202,50 грн. та № 0001631720/0 від 31 грудня 2008 року, яким визначена сума податкового зобовязання за порушення Закону України «Про податок на додану вартість» на загальну суму 68232 грн., які позивач оскаржив в адміністративному порядку.

За наслідками адміністративного оскарження усі рішення залишені без змін, а скарги позивача без задоволення.

За результатами розгляду скарг були прийняті податкові повідомлення-рішення:

№ 0001621720/3 про визначення податкових зобовязань у звязку з порушенням ст. 13, 14 Декрету КМУ від 26.12.1992 року № 13-92 «Про прибутковий податку з громадян» на суму 18202,50 грн.;

№ 0001631720/3 про визначення податкових зобовязань у звязку з порушенням Закону України «Про податок на додану вартість» на суму - 68232 грн.;

№ 0000351720/3/б/н про визначення податкових зобовязань у звязку з порушенням ст. 13, 14 Декрету КМУ від 26.12.1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» на суму 6888,65 грн.

Такі висновки були зроблені виходячи з того, що під час перевірки були виявлені внесенні позивачем перекручені дані до звіту субєкта малого підприємництва-фізичної особи, в результаті чого, позивачем не в повному обсязі були відображені доходи отримані від ВАТ «ДОПАС» за угодою №320/3 від 29.12.06р. Перевіряючими було встановлено, що позивач перевищив обсяг виручки від реалізації послуг, встановлений ст. 1 Указу Президента України № 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" та не перейшов на загальну систему оподаткування.

Так, відповідно до приписів ст. 1 Указу Президента України № 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва: фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. Гривень.

Статтею 5 зазначеного Указу передбачено, що у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу). Суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України.

Оподатковуваним доходом, відповідно до статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року, № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян", вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно зЗаконом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Судом встановлено, що за 9 місяців 2007 року ПП ОСОБА_1 згідно висновків акту перевірки отримав доходи у сумі 583498,79 грн.

Разом з тим податковим органом не було враховано наступне.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію НОМЕР_1 позивач є субєктом підприємницької діяльності.

Згідно з матеріалами справи позивач, в період виникнення спірних правовідносин перебував на спрощеній системі оподаткування та звітності.

Відповідно до Ліцензії міністерства транспорту та звязку України НОМЕР_2 основним видом його діяльності є надання послуг з перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування.

31.12.2005 р., 06.10.2006 р., 14.11.2006 р., 29.12.2006 р. між Відкритим акціонерним товариством «Донецьке обласне підприємство автобусних станцій» (Обєднання) та субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_1 (Перевізник) укладені договори № 323/3, 578/4, 354/3,320/3. Зазначені договори є тотожними за умовами.

За умовами вказаних договорів Обєднання за дорученням Перевізника приймає на себе зобовязання по організації на території власних автостанцій процесу відправлення пасажирів транспортом перевізника, продажу квитків населенню на проїзд та перевезення багажу, надання інших послуг населенню згідно з Правилами надання послуг пасажирського автомобільного транспорту.

Відповідно до п. 2.1.2 Договорів (окрім договору № 578/4 від 06.10.2006 р.) обєднання зобовязано здійснювати своєчасну попередню та поточну продажу проїзних та багажних білетів на рейсові автобуси населенню у касах автостанцій відповідно з Таблицею вартості проїзду та перевозу багажу, яка надається перевізником та затверджується замовником перевезень (Донецькою облдержадміністрацією внутрішньо обласних перевезень чи Державним департаментом автомобільного транспорту у міжобласному сполученні) згідно вимог діючого законодавства.

Судом також встановлено, що ВАТ «ДОПАС» є платником податку на додану вартість та при продажу квитків у підприємства завжди виникало податкове зобовязання, щодо нарахування та сплати податку на додану вартість до державного бюджету, та такий податок підлягав сплаті до Державного бюджету. Крім того, кошти отримані від продажу квитків повністю з урахуванням ПДВ сплачувалися відповідачу з винагороди, що передбачена умовами договорів. Таким чином, позивачу мали виплачуватися грошові кошти у розмірі, передбаченому тарифом без нарахування ПДВ.

На виконання умов Договору за кожним маршрутом складалася таблиця вартості проїзду. При цьому фактично вартість проїзду розраховувалась з урахуванням податку на додану вартість

Отже, судом встановлено, що відповідно до договорів від 31.12.2005 р. № 332/3, від 06.10.2006 р. № 578/4, від 14.11.2006 р. № 345/3, від 29.12.2006 р. № 320/3 позивачу мали виплачуватися грошові кошти у розмірі, передбаченому тарифом без нарахування ПДВ, та що усі ці суми позивач враховував при визначені сукупного доходу та відповідно валового.

Відповідно до листа Державної податкової адміністрації у Донецькій області від 26.01.2006 р., в якому розяснено, що базою оподаткування ПДВ послуг автотранспортного підприємства є загальна продажна вартість квитка, до складу якої включається вартість послуги перевізника та послуг автостанції.

Отже, якщо перевізник виступає не як платник ПДВ, то згідно з умовами укладеної угоди автостанція повинна перерахувати йому суму вартості перевезення за вирахування комісійної винагороди. При цьому сума ПДВ, яка вказана автостанцією у вартості квитка перевізнику-неплатнику ПДВ, не перераховується.

Судом встановлено, що позивачу за період з 01.01.2006 р. по 31.12.2007 р. ВАТ «ДОПАС» були зайво перераховані грошові кошти у сумі - 124487,40 грн.

Вказану суму було стягнуто з позивача рішенням Господарського суду Донецької області від 1 квітня 2008 року на користь ВАТ «ДОПАС», а отже при проведенні перевірки податковим органом не була врахована зазначена сума.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає за необхідне зазначити, що висновки акту перевірки ДПІ ґрунтуються на відомостях невиїзної документальної перевірки ВАТ «ДОПАС» відображених у акті №1221/23-2/03113785 від 26.06.08р., відповідно до якого за угодою №320/3 від 29.12.06р. на підставі відомостей касового продажу Ф20-АСС СПД ОСОБА_1 (по довіреностям) були видані грошові кошти в касах автостанцій за період січень грудень 2007р. в сумі - 719135,16грн., однак доказів підтвердження фактів встановлених зазначеною перевіркою відповідач не надає.

Окрім цього, згідно письмових пояснень ПП Пантелеймонова, та ПП Демідова, які надавали письмові пояснення начальнику ДПІ в м. Торезі, вказані особи відповідно до договорів з ПП Непран безпосередньо отримували кошти з каси ВАТ «ДОПАС», та відповідним чином декларували їх у власній податковій звітності.

Вказані обставини також, не були враховані податковим органом, при проведенні перевірки, якою було встановлено перевищення позивачем виручки від реалізації послуг.

Окрім того, по справі було проведено судово-економічну експертизу. Висновками експертизи не підтвердились доводи податкового органу, щодо перевищення позивачем виручки від реалізації послуг у 2007 році.

З огляду на викладене, суд з урахуванням приписів ст. 11 КАС України, задовольняє позовні вимоги позивача шляхом визнання недійсними оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Торезі про визнання податкових-повідомлень рішень недійсними - задовольнити.

Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Торезі від 19 червня 2009 року № 0001621720/3, № 0001631720/3, № 0000351720/3/б/н.

Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 7 лютого 2012 року.

Повний текст постанови складено 12 лютого 2012 року.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі відсутності в судовому засіданні сторони по справі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Галатіна О.О.