Постанова № 21791140, 26.07.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2011 р. справа № 2а/0570/9844/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12год. 45хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Шинкарьової І.В.

при секретаріЗаднепровської В.О.

за участю

представника позивачаМаксимчука С.П.,

представника відповідачаУдода М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Селидіввугілля» до Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання неправомірними дії та недійсними податкові повідомлення-рішення,

встановив:

Позивач, Державне підприємство «Селидіввугілля», звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом, з урахування уточнень до адміністративного позову (а.с.35), до Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання неправомірними дії податкової інспекції по зарахуванню сум сплачених ДП «Селидіввугілля» поточних податкових зобовязань зі збору за геологорозвідувальні роботи в серпні-листопаді 2010 року у погашення податкового боргу минулих періодів без врахування призначення платежу, вказаного у платіжному дорученні, визнання податкове повідомлення-рішення 191 від 02.06.2011 року №00004518 частково недійсним на суму 7428,05грн. та визнання недійсним податкове повідомлення-рішення 192 від 02.06.2011 року №0000441840.

В обґрунтування позову посилається на те, що податковий орган не мав жодних законних підстав для зміни напрямку платежів, наслідком чого відбувся неправомірний розподіл своєчасно сплачених позивачем податкових зобовязань.

Як вбачається із акту перевірки підставою для нарахування штрафних санкцій стало зарахування податковим органом платежів, сплачених підприємством в рахунок сплати поточних зобовязань зі збору за геологорозвідувальні роботи та авансових платежів, в погашення податкового боргу інших періодів, а не тих що були визначені у платіжних дорученнях. Тобто податковий орган безпідставно змінив напрямок платежу, наслідком чого стало безпідставне нарахування штрафної санкції.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні письмових заперечень судові не надав. В судовому засіданні посилався на те, що черговість погашення узгоджених податкових зобовязань платника податків чітко визначена нормами Податкового кодексу України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

Державне підприємство «Селидіввугілля» є юридичною особою, зареєстроване Виконавчим комітетом Селидівської міської ради Донецької області, ідентифікаційний код -33426253, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи від 06.06.2005 року № 12761020000000226 (а.с.11), перебуває на податковому обліку в Красноармійської ОДПІ з 08.06.2005 року за №56 відповідно до довідки форми 4-ОПП (а.с.29). Свою діяльність здійснює на підставі Статуту (а.с.7).

Судом встановлено, позивачем було надано до Красноармійської ОДПІ розрахунок збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету за ІІІ квартал 2010 року №9004930422 від 09.11.2010 року, яким визначив суму до сплату у розмірі 476902,30грн.

Відповідно до платіжних доручень №15245 від 31.08.2010 року ДП «Селидіввугілля» сплатило суму 148000,00грн. збору за геологорозвідувальні роботи за 3-ій квартал по строку сплати 31.08.2010 року, №15972 від 17.09.2010 року сплатило авансовий платіж по цьому збору за цей же період у сумі 34000,00грн., №478 від 09.11.2010 року у сумі 100000,00грн. збір за геологорозвідувальні роботи за 3 квартал 2010 року(а.с.15-17).

Згідно зворотного боку облікової картки станом на 31.12.2010 року (а.с.40):

-зараховано 31.08.2010 року суму 148000,00грн., платіжне доручення №15245 від 31.08.2010 року, із якої погашено пені в результаті розподілу (ст.16 ЗУ 2181) у розмірі 991,38грн. та погашено недоїмки минулих років розрахунки №9003079834 і №9003079835 у розмірі 147008,62грн.;

-зараховано 17.09.2010 року суму 34000,00грн., платіжне доручення №15972 від 17.09.2010 року, із якої погашено пені в результаті розподілу (ст.16 ЗУ 2181) у розмірі 395,96грн. та погашено недоїмку минулих років розрахунок №9003079835 у розмірі 33604,04грн.,

-зараховано 09.11.2010 року суму 100000,00грн., платіжне доручення №478 від 09.11.2010 року, із якої погашено пені в результаті розподілу (ст.16 ЗУ 2181) у розмірі 73,59грн. та погашено недоїмку минулих років розрахунок №9003079835, договір про реструктуризацію основного податкового боргу №9/1, рішення ДПІ про розстрочення податкового боргу №34 у розмірі 99926,41грн.

Всього зазначеними вище платіжними документами по особовому рахунку було сплачено 282000,00грн.

Оскільки спірні правовідносини виникли у період 2010 року, враховуючи, що з 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, суд відповідно до статті 58 Конституції України застосовує нормативно правові акти України, які діяли в той період.

Підставою перерозподілу став п.7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до якого податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях, та абзац 2 пп.16.3.3 п.16.3 ст.16 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до якого, якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.

Відповідно до п.3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу».

З наведеного вбачається, що позивач платіжними дорученнями фактично сплатив суму податкових зобовязань зі збору за геологорозвідувальні роботи у розмірі 282000,00грн. в платіжних дорученнях в повному обсязі вказано «Призначення платежу», а саме податок, за який період, згідно якого документу. Тому суд вважає, що у податкового органу не було підстав для розподілу цих сум в рахунок погашення податкового боргу по іншим періодам та пені.

Зазначена норма Закону не визначає, хто саме із субєктів зазначених правовідносин - контролюючий орган чи платник податків зобовязаний здійснювати погашення зобовязань у встановленому нею порядку. Ця норма також не встановлює право чи обовязок контролюючого органу (в даному випадку органу державної податкової служби) будь-яким чином змінювати податкові зобовязання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Таке право податкового органу не передбачено і будь-якими іншими нормами зазначеного Закону, а також інших законів з питань оподаткування.

Наказом Держкомгеології та Державної податкової адміністрації від 23.06.1999 року №105/309 "Про затвердження Інструкції про порядок справляння збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету" (який діяв на той час) передбачено порядок обчислення збору за геологорозвідувальні роботи, а саме п. 5.1 надрокористувачі самостійно обчислюють збір за кожний звітний квартал виходячи з обсягів видобутих (погашених запасів) корисних копалин, нормативів збору з урахуванням індексу інфляції та коефіцієнтів.

За четвертий звітний квартал збір обчислюється виходячи з обсягів видобутих (погашених запасів) корисних копалин з урахуванням уточнених їх обсягів після закінчення року, нормативів збору з урахуванням індексу інфляції та коефіцієнтів.

П.6.1 Інструкції передбачено, платники складають розрахунок збору за геологорозвідувальні роботи щоквартально за формою, що наведена у додатку 2 до Інструкції.

П.6.2 вказано, базовий податковий (звітний) період для збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, дорівнює календарному кварталу.

Надрокористувачі сплачують авансові квартальні внески збору до 20 числа третього місяця звітного кварталу і до 20-го числа місяця, наступного за звітним кварталом, у розмірі однієї третини суми збору, визначеної у попередньому розрахунку. (п.6.5 Інструкції)

Авансові внески розраховуються платником збору самостійно у розмірі одної третини величини збору, нарахованої за попередній звітний квартал.

Сума збору в повному обсязі, обчислена відповідно до розрахунку за звітний (податковий) квартал (з урахуванням фактично внесених авансових платежів за цей квартал), сплачується протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку подання розрахунку збору (тобто протягом 50 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу), за місцем податкової реєстрації платника (місцем перебування на податковому обліку в органах державної податкової служби).

Красноармійською обєднаною державною податковою інспекцією за результатами документальної невиїзної перевірки державного підприємства «Селидіввугілля» з питання щодо своєчасності сплати суми самостійно визначеного грошового зобовязання за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету за ІІ-й квартал 2010 року складно акт №431/15-33426253 від 23.05.2011 року (а.с.18). Актом перевірки встановлено, що позивачем в порушення п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» чинного на момент скоєння порушення, підприємством несвоєчасно сплачені самостійно визначені грошові зобовязання за геологорозвідувальні роботи виконані за рахунок державного бюджету за 2010 рік. Відповідно до акту перевірки та на підставі ст.126 Податкового кодексу України за затримку сплати суми грошового зобовязання позивача зобовязано сплатити штраф у розмірі 8434,79грн. згідно з податковим повідомленням-рішення 191 від 02.06.2011 року №00004518 та штраф у розмірі 18061,26грн. згідно податкового повідомлення-рішення 192 від 02.06.2011 року №0000441540 (а.с.13,14).

Відповідно до п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Вказаною нормою зазначеною, що відповідальність наступає у випадку не сплати платником податку суми самостійно визначеного грошового зобовязання протягом строків визначених саме цим Кодексом, а не іншими законами. В акті перевірки податківці зазначають порушення вимог Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Суд бере до уваги, що починаючи з 01.01.2011 року повноваження, підстави та спосіб дій органів державної податкової служби та їх посадових осіб, права, обовязки та відповідальність платників податків визначені Податковим кодексом. Застосування за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), не передбачених Кодексом та іншими законами України, не дозволяється.

З урахуванням вищевикладеного, дії Красноармійської ОДПІ по зарахуванню сум сплачених позивачем є неправомірними і як слідство спірні податкові повідомлення-рішення є недійсними.

На підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про визнання неправомірними дії Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції по зарахуванню сум сплачених ДП «Селидіввугілля» поточних податкових зобовязань зі збору за геологорозвідувальні роботи в серпні листопаді 2010 року у погашення податкового боргу минулих періодів без врахування призначення платежу, вказаного у платіжному дорученні, та визнання податкове повідомлення-рішення 191 від 02.06.2011 року №00004518 частково недійсним на суму 7428,05грн. та визнання недійсним податкове повідомлення-рішення 192 від 02.06.2011 року №0000441840, підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст.87, 94 КАС України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

Позов Державного підприємства «Селидіввугілля» до Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання неправомірними дії Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області по зарахуванню сум сплачених ДП «Селидіввугілля» поточних податкових зобовязань зі збору за геологорозвідувальні роботи в серпні листопаді 2010 року у погашення податкового боргу минулих періодів без врахування призначення платежу, вказаного у платіжному дорученні, та визнання податкове повідомлення-рішення 191 від 02.06.2011 року №00004518 частково недійсним на суму 7428,05грн. та визнання недійсним податкове повідомлення-рішення 192 від 02.06.2011 року №0000441840 задовольнити.

Визнати дії Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області по зарахуванню сум сплачених ДП «Селидіввугілля» поточних податкових зобовязань зі збору за геологорозвідувальні роботи в серпні листопаді 2010 року у погашення податкового боргу минулих періодів без врахування призначення платежу, вказаного у платіжному дорученні, неправомірними.

Визнати недійсними податкове повідомлення-рішення 191 від 02.06.2011 року №00004518 частково на суму 7428,05грн. та податкове повідомлення-рішення 192 від 02.06.2011 року №0000441840 повністю на суму 18061,26грн.

Стягнути з Державного бюджету України на Державного підприємства «Селидіввугілля» (85400, Донецька обл., м. Селидове, вул. Карла Маркса, 41, ЄДРПОУ 33426253), витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 гривень 40 копійок.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 26 липня 2011 року в присутності представників сторін.

Постанову у повному обсязі складено 01 серпня 2011 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шинкарьова І.В.