Постанова № 21791086, 03.03.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 лютого 2012 р. Справа № 2а/0470/2110/12

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя - Юрков Е.О.

при секретарі - Дмитрієнко О.Д.

за участю:представника позивача -ОСОБА_1

представника відповідача -ОСОБА_2

представника третьої особи -ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську адміністративний позов ОСОБА_3 до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_4 про визнання дій протиправними та скасування постанови про стягнення виконавчого збору, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_3 до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_4 з вимогами:

-визнати дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України протиправними та скасувати постанову № 18404303 від 10.06.2011р. про стягнення виконавчого збору;

- стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що ні ОСОБА_5 а ні ОСОБА_4 не є поручителями ТОВ «Альянс ДМ» і, відповідно не мали перед Банком боргових зобов'язань у сумі 21 836 432,09 грн.

Вартість предмета іпотеки жодним чином не відображена в наявних у Позивача документах виконавчого провадження (ВП № 18404303).

Разом з цим, зі змісту Договору іпотеки (п. 1.3) вбачається, що предмет іпотеки (квартира №НОМЕР_1 в житловому будинку літера А-5, жилою площею 53,2 кв.м., загальною площею 78,6 кв.м., що знаходиться у будинку АДРЕСА_1) є спільною власністю Позивача та ОСОБА_4, а його оціночна вартість складає 833 952 грн.

Тому державний виконавець, приймаючи постанову № 18404303 від 10.06.2011р. про стягнення виконавчого збору, вийшов за межі наданих йому законом повноважень, що призвело до порушення прав Позивача та нарахування виконавчого збору у розмірі, який у тричі перевищує вартість предмета іпотеки.

Крім того, на адресу позивача не надходила ні постанова № 18404303 від 10.06.2011р. про стягнення виконавчого збору, а ні постанова про закінчення виконавчого провадження від 08.12.2011р. ВП № 30271561.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача надав до суду письмові заперечення на позов в яких зазначив, що державним виконавцем 02.04.2010 року відкрито виконавче провадження № 18404303 з виконання виконавчого напису нотаріуса № 425 від 04.03.2010р. приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та надано 7-денний строк для добровільного виконання. Боржника попереджено, що у разі невиконання рішення в наданий для добровільного виконання строк державний виконавець розпочне примусове виконання зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій.

На адресу боржника (позивача) ОСОБА_5 06.04.2010р. за вих. № 2998-0-26-10-25/3 направлено копію постанови про відкриття виконавчого провадження № 18404303, і у супровідному листі роз'яснено права та обов'язки сторін та зобов'язано повідомити відділ примусового виконання рішень про добровільне виконання напису нотаріуса.

Боржником (позивачем) ОСОБА_5 право оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження відповідно до ч.7 ст.24 Закону не реалізовано.

Державним виконавцем 10.06.2011 року на підставі ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» (набрав чинності з 09.03.2011 р.) винесено постанову про стягнення з боржника (позивача) ОСОБА_5 виконавчого збору у розмірі 10% суми, що підлягала стягненню, а саме 2 183 643, 21 грн.

Державним виконавцем копія постанови про стягнення з боржника виконавчого збору 20.06.2011р. за вих. № 4668-0-33-10-20/3 направлена ОСОБА_5 простою кореспонденцією. Своє право на оскарження даної постанови боржником також не реалізовано.

Державним виконавцем на підставі заяви стягувача АТ «БМ Банк» та вимог ч.І, п.1, ст. 47 Закону, 10.06.2011р. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві і у подальшому 08.12.2011р. закінчено виконавче провадження на підставі ст.21, п. 10, ч.І, ст.49 Закону та направлено до відділу ДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві.

Таким чином, представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що державний виконавець діяв в межах Закону України «Про виконавче провадження», а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Представник третьої особи в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Дослідивши матеріали справи та доводи сторін, суд доходить висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 25 липня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БМ Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альянс ДМ» укладено Договір № 2007-75/DС відновлюваної кредитної лінії за умовами якого Банк зобов'язався надавати, а позичальник зобов'язався отримувати, належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки кредит в розмірі 2 500 000,00 доларів США, сплачувати проценти за користування Кредитом в розмірі та порядку, визначеному цим договором.

Кредит надавався на умовах забезпеченості, а саме для отримання кредитної лінії позичальнику необхідно було виконати ряд умов, визначених п. 1.1. договору № 2007-75/DС відновлюваної кредитної лінії від 25.07.2009р.

На виконання зазначеного пункту договору від 25.07.2007 року № 2007-75/DС між Товариством з обмеженою відповідальністю «БМ Банк» (Іпотекодержатель), правонаступником якого є Акціонерне товариство «БМ Банк», ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (Іпотекодавці) укладено Договір іпотеки нерухомого майна № 75-2007/DС-3 від 25.07.2007р. за умовами якого іпотекодавець з метою забезпечення належного виконання зобов'язання, що випливає з кредитного договору, передає в іпотеку, а іпотекодержатель приймає в іпотеку в порядку і на умовах, визначених у цьому договорі, предмет іпотеки, що належить іпотекодавцям на праві власності.

Відповідно до п. 1.2. цього договору іпотеки, предметом іпотеки є двохкімнатна квартира № НОМЕР_1 в житловому будинку літера А-5, жилою площею 53,2 кв.м., загальною площею 78,6 кв.м., що знаходиться у будинку АДРЕСА_1 та є спільною власністю Позивача та ОСОБА_4, а його оціночна вартість складає 833 952 грн.

04 березня 2010р., у звязку з невиконанням умов договору відновлюваної кредитної лінії, Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 було вчинено виконавчий напис (№ 425 від 04.03.2010р.), згідно якого запропоновано звернути стягнення на майно - двохкімнатну квартиру № НОМЕР_1 в житловому будинку літера А-5, жилою площею 53,2 кв.м., загальною площею 78,6 кв.м., що знаходиться у будинку АДРЕСА_1, яка належить громадянам ОСОБА_5 та ОСОБА_4,коштами від реалізації якої задовольнити вимоги Відкритого акціонерного товариства «БМ Банк» по погашенню суми заборгованості по договору відновлюваної кредитної лінії від 25.07.2007 року № 2007-75/DС в сумі 21 836 432,09 грн.

02.04.2010р. на виконання виконавчого напису нотаріуса (№ 425 від 04.03.2010р.) Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби було відкрито виконавче провадження № 18404303 про звернення стягнення на нерухоме майно, яким є: двохкімнатна квартира № НОМЕР_1, в житловому будинку літера А-5, жилою площею 53,2 кв.м., загальною площею 78,6 кв.м., що знаходиться у АДРЕСА_1, що належить на праві власності громадянам: ОСОБА_4, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 та ОСОБА_5 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1

Також у постанові було зазначено, що за рахунок коштів отриманих від реалізації майна, яким є вищезазначена двохкімнатна квартира задовольнити вимоги Відкритого акціонерного товариства «БМ Банк», місцезнаходження: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 37/122 по погашенню суми заборгованості по договору відновлювальної кредитної лінії № 2007-75/DС від 25 липня 2007 року, що на 04 березня 2010 року становить 21 836 432,09 грн.

На адресу боржника (позивача) ОСОБА_5 06.04.2010р. за вих. № 2998-0-26-10-25/3 направлено копію постанови про відкриття виконавчого провадження № 18404303, і у супровідному листі роз'яснено права та обов'язки сторін та зобов'язано повідомити відділ примусового виконання рішень про добровільне виконання напису нотаріуса.

Відповідно до ч.1 ст.31 Закону України «Про виконавче провадження» - копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Проте, суд зазначає, що підтвердження вручення позивачу вищезазначеної копії постанови про відкриття виконавчого провадження, яка повинна направлятися рекомендованим листом з повідомленням про вручення, в наданій суду копії виконавчого провадження № 18404303 - відсутнє.

10.06.2011 року Державним виконавцем на підставі ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» (набрав чинності з 09.03.2011 р.) винесено постанову про стягнення з боржника (позивача) ОСОБА_5 виконавчого збору у розмірі 10% суми, що підлягала стягненню, а саме 2 183 643, 21 грн.

Копія постанови про стягнення з боржника виконавчого збору 20.06.2011р. за вих. № 4668-0-33-10-20/3 направлена ОСОБА_5 простою кореспонденцією, проте підтвердження вручення позивачу вищезазначеної копії постанови в матеріалах наданого відповідачем виконавчого провадження також відсутнє, тому суд вважає, що твердження представника відповідача проте, що позивачем своє право на оскарження даної постанови не було реалізовано - є безпідставним, так як представник відповідача в судовому засіданні не довів своєчасність отримання позивачем постанови про стягнення з боржника виконавчого збору.

АТ «БМ Банк» заявою від 19.04.2011р. за вих. 263/05-2 звернувся до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з проханням повернути вищезазначений виконавчий документ без виконання.

Згідно п.1, ч.1, ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо є письмова заява стягувача.

10.06.2011 року Державним виконавцем на підставі заяви про повернення виконавчого документу без виконання було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві у якій було зазначено, що Постанови про стягнення з боржників виконавчого збору № 18404303 від 10.06.2011 року виділити в окреме провадження.

З вищезазначеного вбачається, що Державним виконавцем було винесено дві Постанови про стягнення з боржників виконавчого збору по ВП № 18404303 від 10.06.2011 року, а саме стягнення виконавчого збору в розмірі 2183643, 21 грн. з ОСОБА_3 та стягнення виконавчого збору в розмірі 2183643, 21 грн. з ОСОБА_4, що в свою чергу є порушенням ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до якої - постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника.

Державним виконавцем копія Постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві супровідним листом від 20.06.2011р. за вих. № 4668-0-33-11-20/3 були направлені ОСОБА_5 та ОСОБА_4, проте підтвердження отримання вищезазначеної постанови позивачем, в наданих суду матеріалах виконавчого провадження також відсутні.

Постановою Державного виконавця від 08.12.2011р. було закінчено виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_4 на користь держави 2183643, 21 грн. та направлено до відділу ДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві.

Зі змісту оскаржуваної Постанови про стягнення з боржника виконавчого збору № 18404303 від 10.06.2011 року вбачається, що Відповідач визначив суму виконавчого збору у розмірі 2 183 643 (Два мільйони сто вісімдесят три тисячі шістсот сорок три) грн. 21 коп., що відповідає 10% суми заборгованості, яка підлягала стягненню з ТОВ «Альянс ДМ» в рамках виконавчого провадження ВП № 18404303, а саме 21 836 432,09 грн.

Проте, а ні Позивач, а ні ОСОБА_4 не є поручителями ТОВ «Альянс ДМ» і, відповідно не мали перед Банком боргових зобов'язань у сумі 21 836 432,09 грн.

Частиною 1 ст. 11 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Вартість предмета іпотеки жодним чином не відображена в наявних у Відповідача документах виконавчого провадження (ВП № 18404303).

Разом з цим, зі змісту Договору іпотеки (п. 1.3) вбачається, що предмет іпотеки (квартира № НОМЕР_1 в житловому будинку літера А-5, жилою площею 53,2 кв.м., загальною площею 78,6 кв.м., що знаходиться у будинку АДРЕСА_1) є спільною власністю Позивача та ОСОБА_4, а його оціночна вартість складає 833 952 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням.

У ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувану за виконавчим документом.

Тому суд вважає, що саме із суми вартості майна боржника, а саме вартості квартири, що є предметом іпотеки повинен стягуватися виконавчий збір у розмірі 10 відсотків.

Крім того, в ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Проте, відповідачем в судовому засіданні належним чином не доведено, що позивач отримав оскаржувану Постанову про стягнення з боржника виконавчого збору по виконавчому провадженню № 18404303 від 10.06.2011р. та не скористався завчасно правом на оскарження цієї постанови.

З огляду на вищенаведене суд вважає, що Постанова від 10.06.2011р. Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про стягнення з боржника виконавчого збору по виконавчому провадженню № 18404303 є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» - виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до вимог ст.ст. 2, 3 Закону України «Про державну виконавчу службу» від 24 березня 1998 року N 202/98-ВР правову основу діяльності державної виконавчої служби становлятьКонституція України, цей Закон, інші закони та нормативно-правові акти, що прийняті на їх виконання.

Органами державної виконавчої служби є:

Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до складу якого входить відділ примусового виконання рішень;

управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень;

районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Виконання рішень, перелік яких встановлено законом, покладається на державних виконавців.

Районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції є юридичними особами, мають відповідні рахунки в органах Державного казначейства України для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам у національній валюті, а також відповідні рахунки для обліку аналогічних операцій в іноземній валюті в банках, гербову печатку.

Міністерство юстиції України, Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі мають відповідні рахунки в органах Державного казначейства України для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам у національній валюті, а також відповідні рахунки для обліку аналогічних операцій в іноземній валюті в банках.

Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головного управління юстиції в області, містах Києві та Севастополі мають печатки, у тому числі гербові.

Відповідно до вимог ст. 10 Закону України «Про державну виконавчу службу» контроль за діяльністю працівників органів державної виконавчої служби здійснюють Міністерство юстиції України через Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, а Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі - через відповідні управління державної виконавчої служби.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року N 606-XIV державний виконавець:

здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом;

надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;

розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання;

заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;

роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.

З урахуванням вищезазначеного вимога позивача визнати дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України протиправними , суд вважає такою, що не підлягає задоволенню, тому що відповідач діяв відповідно до наданих йому повноважень Законом України «Про державну виконавчу службу».

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень, закріплених ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. А згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи наведене, позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню.

Щодо стягнення судових витрат з відповідача, суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст. 87 КАС України - судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 1 ст. 94 КАС України Передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Так, позивачем при звернені до суду було сплачено судовий збір в сумі 32 грн. 19 коп., що підтверджується банківською квитанцією № 30300.106.1 від 07.02.2012р.

З урахуванням вищезазначеного судові витрати в розмірі 32 грн. 19 коп. підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 70-71, 86, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_4 про визнання дій протиправними та скасування постанови про стягнення виконавчого збору задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову від 10.06.2011р. Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про стягнення з боржника виконавчого збору по виконавчому провадженню № 18404303.

Судові втрати в розмірі 32 грн. 19 коп. стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3.

Копію постанови направити сторонам по справі.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та в строки, встановленні статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови викладений 27.02.2012 року.

Суддя

Е.О. Юрков