Постанова № 21790345, 24.10.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Сімферополь

24 жовтня 2011 р. (12:33) Справа №2а-14046/10/2/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Яковлєва С.В., при секретарі Дрягіні В.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НСК-Квадро"

до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

за участю представників:

від позивача ОСОБА_1 . пред-к, дов. №01\02/11 від 01.02.2011 р.

від відповідача ОСОБА_2 пред-к, дов. №8691/10/10-0 від 29.08.2011р.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «НСК-Квадро» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001071502/0 від 20.10.2010 р. Красноперекопської обєднаної державної податкової інспекції в АР Крим (далі відповідач) про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 12943,20 грн. Вимоги мотивовані тим, що працівники податкового органу під час проведення невиїзної (камеральної) документальної перевірки податкової декларації з ПДВ за серпень 2010р. зробили помилкові висновки про порушення ним вимог чинного законодавства, в наслідок чого неправомірно прийняте рішення про збільшення суми грошового зобовязання по ПДВ та протиправно застосовані штрафні санкції.

Представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог з підстав, визначених у позові .

Представник відповідача у судовому засіданні, яке відбулось 01.12.2010р. надав заперечення на позов (вих. № 62125/10/1000 від 09.12.2010 р.), в яких зазначив про відсутність підстав для задоволення позову.

Суд 09.12.2010 р. провадження по справі зупинив до набрання законної сили судовим рішенням Окружного адміністративного суду АР Крим у справі № 2а-12188/10/11/0170.

Суд, встановивши, що ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2011р. залишено без змін постанову Окружного адміністративного суду АР Крим по справі № 2а-12188/10/11/0170, поновив провадження по справі.

У судових засіданнях представники сторін наполягали на вимогах та запереченнях, викладених у позові та запереченнях на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін , суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідач провів невиїзну (камеральну) документальну перевірку податкової декларації позивача з ПДВ за серпень 2010р., за результатами якої 06.10.2010 р. склав акт № 1258/15-02/35225059 . У висновках зазначеного акту перевірки зафіксоване встановлення порушення Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, що призвело до заниження податкового зобовязання з ПДВ за серпень 2010р. , який підлягав сплаті до бюджету у розмірі 11600 грн., порядку подання декларації.

Після вивчення матеріалів зазначеної перевірки відповідачем 20.10.2010 р. прийнято податкове повідомлення рішення № 0001071502/0 , згідно з яким позивачу нараховане податкове зобовязання по податку на додану вартість у сумі 12943,2 грн., в тому числі 11612 грн. за основним платежем, 1331,2 грн.- штрафних санкції.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинен він дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта., встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії) : 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку

На час проведення перевірки позивача платники податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування , перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій були визначені в Законі України “Про податок на додану вартість”.

У п.1.4. ст.1 цього Закону було встановлено, що поставка товарів будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг, а поставка послуг, зокрема, включала надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Згідно з п.п. 1.6 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податкове зобовязання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, яка визначена згідно з Законом.

Відповідно до п.п. 3.1.1. п. 3.1. ст.3 Закону об'єктом оподаткування були операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходилося на митній території України, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України; в інших випадках, визначених цим Законом.

Базою оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначалась , виходячи з їх договірної (контрактної) вартості , зазначеної за вільними цінами , але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (обовязкових платежів ) згідно із законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включались будь-які суми коштів , вартість матеріальних і нематеріальних активів , що передавались платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу ( п. 4.1. ст. 4 1 Закону України “Про податок на додану вартість”)

Порядок обчислення та сплати податку був визначений у ст.7 вказаного Закону.

У п.п .7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” було визначено, що платник податку був зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка складалась у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надавався покупцю, копія залишалась у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписувалась на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні були зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків ( п. 7.2.3. п. 7.2 ст.7 Закону).

Відповідно до п.п.7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення податкових зобовязань з продажу товарів (робіт, послуг) вважаласья дата, яка припадала на податковий період, протягом якого відбувалась будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податків.

У п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” було зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначався виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

У п.п.7.4.4. п. 7.4 .ст. 7 цього Закону було встановлено, що якщо платник податків використовував (виготовляв) матеріальні і нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника , т о сума податку, сплаченого у звязку з таким придбанням (виготовленням) не включалась до складу податкового кредиту.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважалась дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” сума податку, що підлягала сплаті ( перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначалась як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При відємному значенні суми розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди , а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, мала відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.2 Закону).

На час прийняття податкового повідомлення-рішення спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлював порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів ( обов язкових платежів) був Закон України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Ст. 1 закону визначала, що податковим боргом ( недоїмкою) було податкове зобовязання ( з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку , але не сплачене у встановлений строк, а також пеня , нарахована на суму такого податкового зобовязання.

Порядок подання податкових декларацій та визначення суми податкових зобовязань був встановлений у ст. 4 вказаного закону, п.п. 4.1.4 якої визначав , що податкові декларації податкові декларації подавались я за базовий податковий період що дорівнював календарному місяцю протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

У п. 5.3.1 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” було визначено, що платник податків був зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п.4.1.4п.4.1.ст.4 Закону для подання декларації платника податків. У разі коли платник податків не сплачував узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф, в розмірах , визначених у ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” .

Представники податкового органу в Акті № 1258/15-02/35225059 від 06.10.2010р. зазначили , що позивачем декларація по ПДВ за серпень 2010р. було надано з порушенням терміну, встановленого для її надання, визначеного в Законі України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, позивачем занижено ПДВ у сумі 4476 грн., завищено залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 49239 грн. За твердженнями представників відповідача зазначені висновки ґрунтуються на результатах позачергової податкової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні господарських взаємовідносин з ТОВ «СФ «Елефант», зафіксованих в акті № 989/23-0/35225059/99 від 31.08.2010 р.

Матеріали справи свідчать про те,що за результатами вивчення висновків, викладених в акті позачергової податкової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні господарських взаємовідносин з ТОВ «СФ «Елефант» № 989/23-0/35225059/99 від 31.08.2010 р., відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення № 0000162304/0 від 10.09.2010 р., яке оскаржено в суді.

До матеріалів справи залучена копія Ухвали Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2011 р. по справі №2а-12188/10/11/0170 , якою залишена без змін Постанова Окружного адміністративного суду АРК по зазначеній справі від 23.11.2010 р. Під час розгляду справи №2а-12188/10/11/0170 судами було встановлено безпідставність висновків відповідача, викладених в акті перевірки №989/23-0/35225059/99 від 31.08.2010 р., щодо невірності формування платником податків податкового кредиту за липень 2010 р. на підставі податкової накладної № 1612 від 15.06.2010р., наданої ТОВ «СФ «Елефант». В рішенні по справі №2а-12188/10/11/0170 , зазначено,що позивач правомірно відповідно до вимог чинного законодавства включив до складу податкового кредиту суми ПДВ на підставі податкової накладної, виданої ТОВ «СФ «Елефант», сума бюджетного відшкодування є правомірно визначеною, податковий кредит підтверджений платіжними дорученнями №43 від 15.06.2010р. та податковою накладною №1612 .

За таких обставин, керуючись ст.72 КАС України , суд приходить до висновку,що не потребує повторному доказуванню факт правомірності заниження позивачем під час подачі декларації по ПДВ за серпень 2010р. суми податку на 4476грн. та включення відємного значення з ПДВ у сумі 49239 грн.

В силу викладеного суд вважає необґрунтованими твердження податкового органу щодо порушення позивачем під час оформлення декларації по ПДВ за серпень 2010р. алгоритму її заповнення , заниження податкового зобовязання по ПДВ на 11612грн.

В Акті перевірки № 1258/15-02/35225059 від 06.10.2010р. відповідачем зазначено, що позивач порушив вимоги Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” щодо своєчасності подання Декларації по ПДВ за серпень 2010р., за його твердженнями вона була подана 24.09.2010р. , що призвело до нарахування штрафних санкцій у розмірі 170 грн.

Матеріали справи свідчать про те,що 14.09.2010 р. позивачем на адресу податкового органу було надіслано цінним листом Декларація по ПДВ за серпень 2010р. , яку було зареєстровано в базі «Бест-Звіт» за № 13341 від 14.09.2010р. Зазначена декларація була підписана директором підприємства (ОСОБА_3.), підпис головного бухгалтера не стояв з причин відсутності у підприємства особи , яка займає цю посаду. Отриманої 14.09.2010 р. декларації позивача по ПДВ за серпень 2010р. відповідачем був присвоєний статус «Не визнана ДПІ, як податкова декларація». На адресу позивача 15.09.2010р. було направлено повідомлення за № 4691/10/28-0 з пропозицією надати податкову декларацію, оформленою відповідно до вимог чинного законодавства. В подальшому 24.10.2010р. позивач надіслав до відповідача податкову декларацію з ПДВ за серпень 2010р. , в якій за директора та головного бухгалтера підприємства розписалась одна і таж особа ОСОБА_3 Цю декларацію було зареєстровано відповідачем в базі «Бест-Звіт» за №13868. На думку відповідача наведені вище факти свідчать про несвоєчасність оформлення позивачем податкової декларації по ПДВ за серпень 2010р.

Під час розгляду справи позивачем залучена копія податкової декларації по ПДВ за липень 2010р. , яка надіслана на адресу відповідача 30.08.2010р., прийнята їм як податкова звітність . Вказана податкова декларація також підписана директором підприємства (ОСОБА_3.), підпис головного бухгалтера не стояв.

Вивчивши зазначені факти , суд прийшов до висновку,що , надсилаючи позивачу повідомлення № 4691/10/28-0 від 15.09.2010 р., відповідач в умовах прийняття податкової звітності за попередні звітні періоди , оформленою таким же чином як і декларація по ПДВ за серпень 2010р., діяв упереджено, без дотримання принципу рівності перед законом, що фактично призвело до несправедливої дискримінації платника податків, спростовує його твердження щодо несвоєчасності отримання податкової звітності за серпень 2010р.

За таких обставин суд вважає, що існують підстави для визнання протиправними та скасуванню податкового повідомлення-рішення відповідача № 0001071502/0 від 20.10.2010р.

Під час судового засідання, яке відбулось 24.10.2011 р. . були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 31.10.2011 р.

Керуючись ст.ст.160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Красноперекопської обєднаної державної податкової інспекції № 0001071502/0від 20.10.2010р.

3. Стягнути з Держаного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НСК-Квадро» 3,40 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Яковлєв С.В.