Постанова № 21790347, 27.10.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Сімферополь

27 жовтня 2011 р. (17:24) Справа №2а-9025/11/0170/2 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Яковлєва С.В., при секретарі Дрягін В.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧІНГІС-ХАН"

до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участю представників:

від позивача ОСОБА_1 пред-к, дов. від 01.08.2011 р.

від відповідача ОСОБА_2 пред-к,дов. № 1565/9/10-0 від 01.06.2011 р.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Чінгіс-Хан» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АРК з адміністративним позовом , в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі (далі відповідач) від 15.07.2011 р. №0001012301 та № 0001022301 . Вимоги мотивовані тим, що працівники відповідача під час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки склали акт, в якому зробили помилкові висновки про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України. Позивач вважає, що висновки відповідача, викладені у зазначеному акті перевірки, не відповідають дійсним обставинам справи, йому неправомірно нараховані податкові зобовязання та до нього протиправно застосовані штрафні санкції.

Відповідач 15.09.2011 р. надіслав до суду заперечення (вих. №3026/9/10-0 від 15.09.2011 р.) , в яких зазначив про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, вказав, що під час проведення перевірки позивача було встановлено порушення ним вимог Податкового кодексу України. На думку відповідача позивачу обґрунтовано визначено податкові зобовязання по податку на прибуток та по податку на додану вартість , нараховані штрафні санкції.

Під час розгляду справи представники сторін наполягали на вимогах та запереченнях, викладених у позові та відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін , суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідач провів документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на прибуток та податку на додану вартість за березень 2011 р. ,за результатами якої 01.07.2011 р. був складений акт №1025/23-02/36972904.

У зазначеному Акті перевірки зафіксовано порушення позивачем п.198.3 ст.198 , п. 44.1 ст.44 Податкового кодексу України , в наслідок чого встановлено завищення ПДВ за березень 2011 р. на суму 41521 грн., п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, п.44.1 ст.44 Податкового кодексу Україини, в наслідок чого встановлено завищення податку на прибуток за І квартал 2011 р. у сумі 51901 грн.

За результатами вивчення матеріалів зазначеної перевірки відповідачем 15.07.2011 р. прийняти податкові повідомлення-рішення № 0001012301 , відповідно до якого позивачу збільшено податкове зобовязання по податку на прибуток у сумі 51091 грн. , застосовані штрафні санкції у розмірі 1 грн., та № 0001022301 , згідно з яким йому нараховане податкове зобовязання по податку на додану вартість у сумі 41521грн., застосовані штрафні санкції у розмірі 1 грн.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст. 67 Конституції України визначає, що кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

На час проведення перевірки та прийняття податкових повідомлень - рішень набрав чинності Податковий Кодекс України (далі ПК України), розділ ІІІ якого регулював порядок сплати податку на прибуток підприємств , а розділ V визначає платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування.

У п.187.1. ст. 187 ПК України зазначено,що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1.ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України)..

Згідно з п. 198.3. ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.200.1. ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У п. 200.2 ст. 200 ПК України встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3. ст.200 ПК України).

У п.200.4. ст.200 ПК України визначено,що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (п.п.200.7. ст.200 ПК України).

У п.1 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України зазначено,що р.ІІІ цього кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом, починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 01.04.2011 р. , якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Приймаючи до уваги те,що відповідачем перевірялось питання достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на прибуток за березень 2011 р. , суд вважає,що підлягають застосуванню також норми Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» господарською діяльністю визначалась будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

У п.3.1 ст.3 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» було визначено, що об'єктом оподаткування був прибуток, який визначався шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на:

суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п.4.1. ст. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (який діяв на час проведення перевірки позивача) під валовим доходом визначалась загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду. До складу валового доходу включались , зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг) , доходи від операцій, передбачених ст.7 зазначеного закону ( п.п. 4.1.1 та п. 4.1.3) .

Ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлювала , що валовими витратами виробництва та обігу була сума будь-яких витрат платника податку у грошовій , матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбавалися (виготовлювалися) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до п.5.2.1 п. 5.2. ст.5 Закону до складу валових витрат включались суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну). П.п. 5.3.9 п.5.3. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначав, що не належали до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Уразі знищення або зіпсування зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів .

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач в акті перевірки зазначив, що в період часу , який перевірявся, позивачем завищено валові витрати на 207603 грн. в наслідок протиправного віднесення ним до їх складу витрат по взаємовідносинам з ПП «Сейл КВО» . Податковий орган зазначив ,що згідно з договором купівлі-продажу №1110-10 від 01.10.2010 р. позивач в період з 01.03.2011 р. по 31.03.2011 р. отримав у ПП «Сейл КВО» овочі (помідори, огірок, перець солодкий, лимон) , здійснив їх реалізацію 21.03.2011 р. огірка, 04.03.2011 р. перцю ( 79 кг), 21.03.2011 р.- перцю (553 кг), 21-29.2011 р.- помідорів. Платником податків не надано документів, яки б підтверджували факт транспортування товару, придбаного у ПП «Сейл КВО» згідно з договором купівлі- продажу №1110-10 від 01.10.2010 р.

В акті перевірки відповідач визначив,що встановлено завищення позивачем податкового кредиту по ПДВ за період часу з 01.03.2011 р. по 31.03.2011 р. на 41521грн.

В той же час податковим органом в акті перевірки зазначено,що оскільки у ПП»Сейл КВО» відсутні трудові ресурси, складські приміщення достатньої площі для здійснення даного виду діяльності , вбачається проведення ним транспортних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобовязання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та подататкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

Під час розгляду справи позивачем на вимогу суду надані документи , яки свідчать про придбання у ПП «Сейл КВО» за договором купівлі - продажу №1110-10 від 01.10.2010 р. товару (овочів) , проведення розрахунку вартості придбаного товару, подальшу його реалізацію іншим особам.

До матеріалів справи залучені копії договору оренди приміщення , укладеного 10.03.2010 р. з ПП ОСОБА_3 , предметом якого була оренди холодильної камери площею 96 кв.м, документів, яки свідчать про виконання умов договору оренди ( акт приймання орендованого приміщення, сертифікат відповідності, експлуатаційний дозвіл, технічна документація на обладнання) , проведення розрахунків за оренду , в тому числі за період часу,що перевірявся відповідачем.

Вивчивши зазначені документи суд вважає, що знайшов підтвердження факт використання саме позивачем холодильної камери площею 96 кв.м , орендованої у ПП ОСОБА_3, для зберігання товару (овочів), придбаного у ПП «Сейл КВО».

В порядку, передбаченому ст.71КАС України, відповідачем не надано доказів того,що позивач в період часу,що перевірявся, використовував холодильну камеру площею 96 кв.м , орендовану у ПП ОСОБА_3, для зберігання товару, придбаного у інших контрагентів, ним також не надано доказів наявності у позивача можливості реалізовувати в подальшому товар, придбаний не у ПП «Сейл КВО».

За таких обставин, вивчивши надані сторонами документи, приймаючи до уваги підтвердження фактів отримання товару від ПП «Сейл КВО», проведення розрахунків його вартості ( в тому числі сплату ПДВ), здійснення заходів щодо його зберігання та подальшої реалізації, суд приходить до висновку, що податковим органом у акті перевірки твердження про безтоварність правочину , укладеного з ПП «Сейл КВО», зроблені на підставі припущень.

В силу наведеного вище суд вважає , що висновки податкового органу викладені в акті перевірки №1025/23-02/36972904 від 01.07.2011 р. про порушення позивачем вимог ПК України , Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , в період часу, який перевірявся, зроблені при неповному вивчені матеріалів справи, в наслідок чого існують підстави для задоволення позову.

Під час судового засідання, яке відбулось 27.10.2011 р. ,були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 03.11.2011 р.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Сімферопольському районі від 15.07.2011 р. №0001012301 та № 0001022301 .

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Чінгіс-Хан» (с.Левадки, вул.. Лісна 9, код ЄДРПОУ 36972804) 3,40 грн. судових витрат.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Яковлєв С.В.