Постанова № 21790180, 11.04.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Сімферополь

11 квітня 2011 р. 16:58 Справа №2а-15583/10/7/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Маргарітова М.В., при секретарі Силантьєвої О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрєвро-Девелопмент"

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення

за участю:

від позивача представник за довіреністю ОСОБА_1, ОСОБА_2,

від відповідача представник за довіреністю ОСОБА_3

Обставини справи: позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до ДПІ в м. Сімферополі АР Крим та, з урахуванням уточнень позовних вимог (т.2 а.с.194), просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 11.10.10р. №0016571502/0, а також скасувати першу податкову вимогу від 25.10.10р. №1/3410, визнати протиправним та скасувати другу податкову вимогу від 29.11.10р. №2/3915. Уточнюючі позовні вимоги, позивач також просив залишити без розгляду раніш заявлені вимоги про виключення з податкової застави активів ТОВ «Укрєвро - Девелопмент».

Ухвалою суду від 11.04.11р. позовні вимоги в частині виключення з податкової застави активів ТОВ «Укрєвро - Девелопмент» залишені без розгляду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем з порушенням норм діючого законодавства, є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки висновки зроблені у ході проведеної перевірки не ґрунтуються на нормах діючого законодавства. Позивач вважає, що при проведенні перевірки відповідачем зроблені неправомірні висновки про нікчемність правочину та, як наслідок, неправомірно вказано на порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідач проти позову заперечує, просить відмовити у задоволенні позовних вимог, вважає, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні, оскільки оскаржуване рішення прийнято ним на підставі встановлених перевіркою порушень з боку позивача норм Закону України «Про податок на додану вартість», обґрунтовано та з додержанням вимог чинного законодавства. Правова позиція викладена відповідачем у письмових запереченнях на адміністративний позов (т.2 а.с.128-129).

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією м. Сімферополя проведена невиїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрєвро - Девелопмент» з питань встановлених розбіжностей за результатами автоматизованого співставлення розшифровок податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за квітень 2010р., травень 2010р, липень 2010р.

За результатами перевірки відповідачем складений акт від 01.10.2010р. №13982/15-2/35942077 (т.2 а.с.133-137) (далі акт перевірки).

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення від 10.10.2010р. №0016571502/0 (т.2 а.с.164), яким нарахована сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 1414125грн., у тому числі за основним платежем 1019750грн. та штрафними санкціями 394375грн.

25.10.10р. відповідачем було винесено першу податкову вимогу №1/3410, якою встановлена сума податкового боргу у загальному розмірі 1410944,96грн. (т. 2 а.с.105), 29.11.10р. відповідачем винесено другу податкову вимогу №2/3915 на загальну суму 1411988,96грн. (т.2 а.с.106)

Позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у ч.3 ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно до висновків акту перевірки, перевіркою було встановлено, що позивач порушив пп. 7.5.1. та п. 7.2.3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», завищено податковий кредит у квітні 2010р. в сумі 180667грн., у травні 2010р. у сумі 261583грн., в липні 2010р. у сумі 577500грн.

В акті перевірки вказано, що за даними досліднього програмного забезпечення «Автоматизоване співставлення податкових зобовязань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» було виявлено розбіжність задекларованих сум ПДВ з контрагентами (ТОВ «СтройСоюзТорг», ТОВ «Будструктура», ТОВ «Донстройтранс», ПП «Архітектурно будівельна компанія «Нова хата»), які у свою чергу не включили до податкових зобовязань з ПДВ за квітень, травень, липень 2010р.

На підставі таких встановлених перевіркою фактів, ДПІ м. Сімферополя в акті зробило висновок, що договори з вказаними підприємствами є нікчемними згідно до ст. 203, ст. 215 ЦК України.

Відповідно до матеріалів справи, між позивачем та контрагентами укладалися договори:

- договір підряду №с08/05-10 від 01.05.10р. (т.1 а.с.79-81) укладений з ТОВ «СтройСоюзТорг», предметом якого є будівельні роботи. Сума договору з ПДВ складає 954500грн.

- договір підряду №с 09/05-10 від 01.05.10р. (т.1 а.с.117-119), укладений з ТОВ «Будструктура», сума договору складає 371437грн. з ПДВ.

- договір підряду №63/07-10 від 01.07.10р. (т.1 а.с.149-156), укладений з ТОВ «Донбудтранс», вартість робіт за договором складає 2925000грн. з ПДВ.

- договір підряду №64/07-10 від 02.07.10р., укладений з ПП «Архітектурно будівельна компанія «НОВА ХАТА» (т.1. а.с.175-178), вартість робіт за договором складає 540000грн. з ПДВ (90000грн.).

- договір підряду №с07/04-10 від 25.04.10р., укладений з ТОВ «СтройСоюзТорг» (т.1 а.с.196-198), сума якого складає 84240грн. з ПДВ.

- договір підряду №с 05/04-10-1 від 26.04.10р. (т.1 а.с.230-232), укладений з ТОВ «Будструктура», сума якого складає 202143грн. з ПДВ.

- договір підряду №с10/05-10 від 01.05.10р. (т.2 а.с.1-3), укладений з ТОВ «Будструктура», сума якого складає 22715грн.

- договір підряду №с11/05-10 від 01.05.10р. (т.2 а.с.14-16), укладений з ТОВ «Будструктура», сума якого складає 220847грн. з ПДВ.

- договір підряду №с04/04-10 від 01.04.10р. (т.2 а.с.26-28), укладений з ТОВ «СтройСоюзТорг», сума якого складає 312697грн. з ПДВ.

- договір підряду №с 06/04-10 від 23.04.10р. (т.2 а.с.38-40), укладений з ТОВ «СтройСоюзТорг», сума якого складає 168917грн.

- договір підряду №с04/04-10-1 від 23.04.10р. (т.2 а.с. 53-55), укладений з ТОВ «СтройСоюзТорг», сума якого складає 99503грн. з ПДВ.

- договір підряду №с05/04-10 від 01.04.10р. (т.2 а.с.64-66), укладений з ТОВ «Будструктура», сума якого складає 300740грн. з ПДВ.

До матеріалів справи залучені акти приймання виконаних підрядних робіт, що складалися позивачем та контрагентами за вказаними договорами.

Матеріали справи свідчать, що контрагентами позивача були виписані податкові накладні на суму податкового кредиту з ПДВ, завищення якої встановлено актом перевірки:

- ТОВ «Донбудтранс» від 27.07.10р. №270746 (т.2 а.с.81) на суму ПДВ 487500грн.

- ПП «Архітектурно будівельна компанія «Нова Хата» від 30.07.10р. №240 (т.2 а.с.99) на суму ПДВ 90000грн.

- ТОВ «Будструктура»: від 12.05.10р. №464 на суму ПДВ 18908,60грн., від 15.05.10р. №458 на суму ПДВ 3785,80грн., від 12.05.10р. №465 на суму ПДВ 19899,40грн., від 12.05.10р. №466 на суму ПДВ 31673,15грн., від 12.05.10р. №468 на суму ПДВ 17509,34грн., від 12.05.10р. №469 на суму ПДВ 12723,50грн., від 26.04.10р. №318 на суму ПДВ 50123,33грн., від 30.04.10р. №381 на суму ПДВ 33690,50грн. (т.2 а.с.82-89).

- ТОВ «СтройСоюзТорг»: від 30.04.10р. №461 на суму ПДВ 28152,83грн., від 30.04.10р. №460 на суму ПДВ 16583,83грн., від 06.04.10р. №402 на суму ПДВ 52116,17грн., від 30.04.10р. №467 на суму ПДВ 14040грн., від 25.05.10р. №624 на суму ПДВ 31616,67грн., від 25.05.10р. на суму ПДВ 31816,67грн., від 25.05.10р. №622 на суму ПДВ 31816,67грн., від 25.05.10р. №621 на суму ПДВ 31816,67грн., від 25.05.10р. №620 на суму 31816,67грн. (т.2 а.с.90-98).

Згідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 р. за N 168/704) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4. вказаного положення встановлено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.7. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Документування господарських операцій може здійснюватись з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов'язково містити реквізити типових або спеціалізованих форм.

Факт відсутності складання контрагентами позивача податкових накладених не встановлений актом перевірки.

В акті перевірки відсутні посилання, а з боку відповідача у порядку ч. 2 ст. 71 КАС України не надано доказів допущення порушень при складанні вказаних вище податкових накладних.

З урахуванням вказаних норм, виписані контрагентами податкові накладні необхідно вважати первинними документами.

Закон України «Про податок на додану вартість» визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до положень п. 1.7. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно до положень абзацу 1 п.п. 7.2.6. п.7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» 7.4.1. податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Даною нормою також встановлено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до положень п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно до положень п.п. 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Викладена норма закону свідчить про відсутність права платника податків включати в податковий кредит суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

Виходячи з положень вказаних норм закону, суд, з урахуванням відсутності доказів порушень оформлення податкових накладних контрагентами, приходить до висновку про те, що позивачем правомірно здійснювалося формування податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних, які відповідно до п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» засвідчують факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та є єдиним документом на підставі якого платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми.

Таким чином, позивачем під час формування податкового кредиту були дотримані положення Закону України «Про податок на додану вартість».

Щодо висновків відповідача про порушення позивачем Закону України «Про податок на додану вартість» з підстав встановлення під час перевірки проведення позивачем та контрагентами операцій з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, а також висновків про нікчемність правочинів суд зазначає наступне.

З акту перевірки, вбачається, що контрагенти позивача ТОВ «СтройСоюзТорг» (ЄДРПОУ 32571747), ТОВ «Будструктура» (ЄДРПОУ 34523469), ТОВ «Донбудтранс» (ЄДРПОУ 36306165), ПП «Архітектурно будівельна компанія «Нова Хата» (ЄДРПОУ 33736157) зареєстровані в єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до положень ст.80 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України) юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді.

З вказаних норм вбачається, що зареєстрований у ЄДРПОУ контрагент позивача є юридичною особою, наділений цивільною правоздатністю і дієздатністю, має, відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з надання послуг та виконання робіт.

Відповідно до ч. 2 ст.71 КАС України відповідачем не надано доказів підтверджуючих те, що вказані підприємства на момент укладення угод було виключено з ЄДРПОУ, у звязку з чим не було наділено цивільною дієздатністю та правоздатністю.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до п.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Крім того до матеріалів справи залучені постанова Окружного адміністративного суду АР Крим від 21.09.10р. по справі №8923/10/5/0170 за позовом ТОВ «Будструктура» до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим, якою визнано протиправними дії Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим щодо невизнання як податкової звітності податкову декларацію з податку на додану вартість за березень, квітень 2010р. та податкову декларацію з податку на прибуток за 1 квартал 2010р. Товариства з обмеженою відповідальністю “Будструктура”. Зобовязано Державну податкову інспекцію в м. Сімферополі АР Крим визнати податкові декларації з податку на додану вартість за березень, квітень 2010р. та податкову декларацію з податку на прибуток за 1 квартал 2010р. Товариства з обмеженою відповідальністю “Будструктура”як своєчасно подані і оформлені та відобразити їх в картці особового рахунку платника податків. Визнано протиправним та скасувано рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим, яке оформлене актом № 383/15-2 від 13.05.2010р. про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю “Будструктура” (т.2 а.с.140-147).

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 24.09.10р. по справі за позовом ТОВ «Стройсоюзторг» до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим (т.2 а.с.148-159) визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим про анулювання Свідоцтва №10028971 від 23.04.10р. про реєстрацію платника податку на додану вартість, оформлене актом від 26.05.2010р. №464/15-2. Зобовязано Державну податкову інспекцію в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим поновити Товариству з обмеженою відповідальністю “Стройсоюзторг” Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Визнано протиправним дії Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим з неприйняття декларації Товариства з обмеженою відповідальністю “Стройсоюзторг” з податку на додану вартість за березень, квітень 2010року, декларацій з податку на прибуток за І квартал 2010року та зобовязати Державну податкову інспекцію в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим відобразити їх в обліковій картці.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005р. №327 затверджений Порядок, оформлення результатів невиїзних документальних перевірок, виїзних планових і позапланових перевірок по питаннях дотримання податкового, валютного і іншого законодавства (далі - Порядок).

Відповідно до п. 1.1. Порядку, цей Порядок розроблено відповідно до вимог Закону України "Про державну податкову службу в Україні" для застосування посадовими особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, суб'єктами господарювання - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами (далі - суб'єкти господарювання).

Пунктом 1.2. Порядку встановлено, що невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Пунктом 1.3 Порядку встановлено, що за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Пункт 1.7 Порядку встановлює, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Підпункт 2.2.11. вказаного порядку встановлює, що загальні положення акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинні містити такі дані, як інформація про документи, які використані при даній перевірці, згруповані за типами (вказати період охоплення їх перевіркою та метод - суцільний, вибірковий).

Пунктом 2.3.2. Порядку встановлено, що описова частина акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок складається таким чином, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно, зокрема:

висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю;

зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів.

Пунктом 2.3.4. Порядку встановлено, що 2.3.4. не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів.

З положень вказаних норм вбачається, що акт перевірки є носієм інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, в звязку з чим діючим законодавством встановлений порядок оформлення результатів перевірок, якого податкові органи повинні дотримуватися.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем було надано оцінку нікчемності правочинам, при цьому акти перевірки взагалі не містять жодних даних про укладені між позивачем та контрагентами договори та їх оцінку, а також акт перевірки не містить посилань на конкретні податкові накладні або будь які первинні документи.

Вказане свідчить про те, що відповідач зробив висновки про нікчемність правочину без фактичного дослідження договорів або без посилання на відповідне рішення про визнання таких договорів нікчемними.

Суд критично оцінює посилання відповідача в актах перевірки на обґрунтування встановлених порушень формування позивачем податкового кредиту з ПДВ наявністю розбіжностей задекларованих сум ПДВ з контрагентами, які у свою чергу не включили до податкових зобовязань з ПДВ суми ПДВ за квітень, травень, липень 2010р., оскільки між цими обставинами та встановленими діючим законодавством підставами для формування податкового кредиту з ПДВ немає причинного звязку, оскільки таки обставини не можуть прямо вказувати на відсутність господарських операцій.

Необхідно також врахувати, що чинним законодавством позивач не зобов'язаний і не має права перевіряти відповідність законодавству установчих документів своїх контрагентів по операціях, правильність декларування та сплати ними податків, а також наміри контрагентів щодо здійснення діяльності.

Суд зазначає, що діючим законодавством на платника податку не покладений обовязок здійснювати при отриманні податкових накладних, та включенні на їх підставі сум ПДВ до податкового кредиту, контроль за наданням контрагентами до органів ДПІ податкової звітності або таких фактів, як визнання або невизнання ДПІ податкової звітності контрагентів, наявність або відсутність включення контрагентами сум ПДВ до податкових зобовязань, а також контролю за фактичним перерахуванням сум податку до бюджету. Невиконання продавцем платником ПДВ своїх зобов'язань по сплаті ПДВ до бюджету, неподачі податкової звітності або невірного відображення в ній показників, не є підставою для позбавлення покупця платника ПДВ права на включення до складу податкового кредиту ПДВ, нарахованого (сплаченого) у зв'язку з придбанням послуг у платника податку на підставі належним чином оформленої податкової накладної, якщо покупець виконав всі передбачені законом умови і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що матеріали справи свідчать про те, що висновки відповідача зроблені в акті перевірки про недійсність правочинів в звязку з чим не підлягає включенню до складу податкового кредиту з ПДВ сума у розмірі 1019750грн. є необґрунтованими, в звязку з чим прийняті на їх підставі податкове повідомлення рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

В силу положень 1.10 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкова вимога - письмова вимога податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу та відповідно.

Із змісту вказаних податкових вимог вбачається, що ДПІ попереджає позивача про те, що починаючи з 23.10.2010р., на активи позивача розповсюджується право податкової застави згідно з Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» і позивач зобовязаний сплатити штраф у розмірі, визначеному законом, а на суму податкового боргу нараховується пеня.

Також у даних вимогах відповідач вимагає терміново сплатити суму податкового боргу, включаючи штрафні санкції та пеню. Повідомляє, що у разі неможливості повністю погасити податковий борг у 30 - денний термін надати податковому органу перелік ліквідного майна, яке може бути використане для погашення боргу шляхом його реалізації у встановленому законом порядку.

Даною вимогою відповідач застерігає, що в разі несплати суми податкового боргу до позивача буде застосовано стягнення коштів з банківських рахунків та вилучення готівки з каси та інших місць зберігання, а також вилучення та реалізація рухомого та нерухомого майна та інших цінних паперів.

Слід відзначити, що позивач скористувався своїм правом на оскарження податкового повідомлення рішення вже після направлення відповідачем йому податкових вимог, тобто після виникнення податкового боргу.

Приймаючи до уваги те, що перша податкова вимога від 25.10.10р. №1/3410, якою встановлена сума податкового боргу у загальному розмірі 1410944,96грн. (т. 2 а.с.105), та друга податкова вимога від 29.11.10р. №2/3915 на загальну суму 1411988,96грн. (т.2 а.с.106) винесені на погашення податкового боргу, який виник внаслідок прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення рішення, протиправність якого встановлена судом, суд приходить до висновку про необґрунтованість прийняття відповідачем таких податкових вимог та про необхідність їх скасування.

З викладеного вище суд не приймає до уваги доводи відповідача по яких він просить відмовити у задоволенні позову.

Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню.

В судовому засіданні оголошена вступна і резолютивна частина постанови, постанова складена в повному обсязі 15.04.11р.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим від 11.10.2010р. №0016571502/0 про нарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість та штрафних санкцій на загальну суму 1414125грн., з яких 1019750грн. за основним платежем та 394375грн. штрафних (фінансових) санкції.

3. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим від 25.10.10р. №1/3410.

4. Визнати протиправною та скасувати другу податкову вимогу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим від 29.11.10р. №2/3915.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрєвро - Девелопмент» (АР Крим, м. Сімферополь, вул. Вузлова, 12, ЄДРПОУ 35942077) 3,40грн. судового збору.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Маргарітов М.В.