Постанова № 21790054, 16.02.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 2а- 16312/11/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2012 р. м. Харків

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко О.В.,

при секретарі - Нікітенко Л.Ю.,

за участі представників: позивача - ОСОБА_2, відповідача - Лиманського А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ФО-П ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова від 30.11.2011р. № 0000861702.

В обґрунтування вимог адміністративного позову позивач зазначив, що оскаржуване рішення винесене податковим органом без достатніх правових підстав, при здійсненні господарської діяльності позивачем не допускалися порушення вимог діючого податкового законодавства.

В судовому засіданні представник позивача доводи адміністративного позову підтримав, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач, ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова, у наданих до суду письмових запереченнях та її представник у судовому засіданні з позовними вимогами не погодились. В обґрунтування заперечень та власної правової позиції представник відповідача послався на висновки акту ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова № 2248/17-2306601136 від 16.11.2011р. за результатами виїзної планової перевірки позивача, яким встановлено факти порушень вимог податкового законодавства. Просив суд в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, доводи адміністративного позову та заперечень проти нього, дослідивши наявні по справі докази в їх сукупності та керуючись нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність достатніх правових підстав та належних доказів для задоволення позовних вимог.

Матеріали справи свідчать, що з 20.10.2011р. по 09.11.2011р. відповідачем, ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова проведено планова виїзна документальна перевірка позивача, ФО-П ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2008р. по 30.09.2011р.

Результати перевірки оформлені актом ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова № 2248/17-2306601136 від 16.11.2011р. На підставі висновків акту перевірки та відповідно до п.п. 54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України відповідачем 30.11.2011р. прийнято податкове повідомлення-рішення №00008617020 про визначення податкового зобовязання по податку на додану вартість в сумі 29162,50 грн., з яких 23330,00 грн. основний платіж, 5832,50 грн. штрафна (фінансова) санкція.

В ході розгляду справи встановлено, що причиною виникнення спору стали висновки акту виїзної планової перевірки позивача № 2248/17-2306601136 від 16.11.2011р. про заниження сум податкових зобовязань по податку на додану вартість зумовлені завищенням суми податкового кредиту в травні та червні 2011р. в розмірі 23330,00 грн. по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Біо Енергія».

За таких обставин суд зазначає, що в спірних правовідносинах слід керуватись нормами спеціального закону, якими є Закон України «Про податок на додану вартість», в редакції, чинній на час виникнення таких правовідносин, враховуючи також положення інших законодавчих актів з питань оподаткування, які визначають правила ведення податкового обліку, і не суперечать положенням спеціального Закону.

Висновками акту перевірки №2248/17-2306601136 від 16.11.2011р. встановлено, що позивачем в порушення п.п. 7.4.1 п.п. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»завищено податковий кредит в травні та червні 2011р. на суму 23330,00 грн. в результаті чого на вказану суму занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

За змістом положень п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків сплачених (нарахованих) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг, основних засобів) для подальшого використання в межах господарської діяльності. При цьому, відповідно до п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Дата виникнення права на податковий кредит визначається п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого право на податковий кредит виникає у платника по даті здійснення першої з подій: або списання коштів з рахунку в оплату товарів (робіт, послуг), або отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). В п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»зроблено застереження стосовно того, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Таким чином, норми чинного податкового законодавства повязують виникнення права на податковий кредит з наявністю податкової накладної, оформленої відповідно до вимог п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Як зясовано судом, суми податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість за травень, червень 2010р. виникли у позивача по взаємовідносинам з ТОВ «Біо Енергія»на підставі договорів підряду № 08-04/10 від 28.04.2010р., №01-06/10 від 01.07.2010р.

Відповідно до приписів ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з положеннями ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобовязується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобовязується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Тобто предметом даного договору є певний вид та відповідний перелік робіт. Крім того, істотними умовами договору підряду є ціна роботи, порядок оплати, якість роботи та визначення того, з якого матеріалу і якими засобами мають виконуватись роботи, визначені в договорі (ст. 839, ст. 843, ст. 854, ст. 857 ЦК України).

Відповідно до наявного в матеріалах справи договорів підряду № 08-04/10 від 28.04.2010р., №01-06/10 від 01.07.2010р. ФО-П ОСОБА_3 доручив ТОВ «Біо Енергія»(Дніпропетровська обл., Дніпропетровський р-н, с. Степное) виконати роботи встановлення та віконних та дверних металопластикових блоків.

Суд зазначає, що договори підряду не містять адреси, за якою необхідно провести передбачені договорами роботи.

Відповідно до акту перевірки № 50/23-4/33766899 від 01.02.2011р. ТОВ «Біо Енергія»як платник податків зареєстрований у Дніпропетровській МДПІ. Згідно вказаного акту за місцезнаходженням підприємство не знаходиться, фінансово-господарські відносини з ФО-П «ОСОБА_3 не підтверджено. До Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням. У ТОВ «Біо Енергія»відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності та операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби.

Суд зазначає, що укладені між позивачем та ТОВ «Біо Енергія»договори підряду № 08-04/10 від 28.04.2010р., №01-06/10 від 01.07.2010р. не передбачають залучення субпідрядних організацій. Будь-яких документальних доказів про інших осіб, які виконували роботи за вказаними договорами позивачем не надано.

За результатами дослідження документів, складених в межах укладання та виконання договорів підряду № № 08-04/10 від 28.04.2010р., №01-06/10 від 01.07.2010р., суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинні документи повинні мати обовязкові реквізити, серед посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, та особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. За приписами п.п.2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обовязкові реквізити: посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і складання первинного документу.

Суд зазначає, що надані позивачем додаток 18, додаток Д та додаток Ж, складання яких передбачено Правилами визначення вартості будівництва (ДБН Д.1.1-1-2000), затвердженими наказом Держбуду України від 27.08.2000р. № 174, таким вимогам не відповідають, оскільки не містять зазначення посади, ініціалів та прізвища осіб, які приймали участь у їх складанні, що передбачено також затвердженими типовими формами.

Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України №554 від 04.12.2009р. затверджені примірні форми первинних документів з обліку в будівництві N КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт" та N КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/. Суд звертає увагу, що позивачем до матеріалів справи надані довідки про вартість виконаних будівельних робіт за травень та червень 2010р. по типовій формі № КБ-3 та акти приймання виконаних будівельних робіт по типовій формі № КБ-2в за травень, червень 2010р., які не містять дат підписання підрядником (ТОВ «Біо Енергія»). Надані позивачем відомості ресурсів за формою № 4б до актів приймання виконаних будівельних робіт по типовій формі № КБ-2в за травень, червень 2010р. також не містять зазначення посади, ініціалів та прізвища осіб, які її склали та перевірили, що передбачено типовою формою.

Також суд зазначає, що надані позивачем довідки про вартість виконаних будівельних робіт за травень та червень 2010р. по типовій формі № КБ-3 та акти приймання виконаних будівельних робіт по типовій формі № КБ-2в за травень, червень 2010р. не містять найменування та адреси будівництва, що унеможливлює встановлення місця проведення робіт, оскільки вказана інформація відсутня і в договорах підряду.

Крім того, типові форми КБ-2в та КБ-3 за травень 2010р. містять посилання як підставу виконання робіт на договір №04-04/10 від 28.04.2010р., доказів укладання якого позивачем не надано. Типові форми КБ-2в та КБ-3 за червень 2010р. взагалі не містять посилання на укладений договір підряду.

Дата виникнення права на податковий кредит визначається згідно з п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого право на податковий кредит виникає у платника по даті здійснення першої з подій: або списання коштів з рахунку в оплату товарів (робіт, послуг), або отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). За приписами п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Суд зазначає, що в матеріалах справи наявні податкові накладні ТОВ «Біо Енергія»№ 31-051 від 31.05.2010р. на суму 59989,20 грн. (в т.ч.ПДВ-9998,20 грн.) та № 30-062 від 30.06.2009р. на суму 79990,00 грн. (в т.ч. ПДВ-13331,67 грн.).

Виходячи з положень п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно з якими податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, суд вважає правомірним висновок про поширення на податкові накладні вимог, які нормами законодавства предявлено до первинних документів для надання їм юридичної сили та доказовості. Натомість, досліджені судом податкові накладні ТОВ «Біо Енергія»№ 31-051 від 31.05.2010р. та № 30-062 від 30.06.2009р. таким вимогам не відповідають, оскільки не містять посади і прізвища особи, відповідальної за здійснення господарської операції і складання первинного документу. Разом з цим суд відмічає, що сама наявність у покупця навіть належно оформлених документів, які відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальниками податкових накладних, не є безумовною підставою для обрахування податкового кредиту по податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.

Також суд зазначає, що в судовому засіданні представник позивача пояснила, що віконні металопластикові та дверні блоки, встановленням яких за договорами підряду займалось ТОВ «Біо Енергія»придбані позивачем у цього ж підприємства у травні, червні 2010 року, проте жодних первинних документів, як то договір купівлв-продажу, видаткові та податкові накладні, рахунки фактури, докази фактичного переміщення вказаного товару до суду не надано. З пояснень представника позивача випливає, що данні документи у позивача відсутні, що ставить під сумнів можливість виконання самих договорів підряду.

Відповідально до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З врахуванням вищевикладеного, повно і всебічно зясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, оцінюючи наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні на предмет належності, допустимості та достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємного звязку доказів у їх сукупності, як того вимагає процесуальне законодавство, проаналізувавши норми матеріального права, які належить застосувати до спірних правовідносини, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, оскільки відповідачем в ході судового розгляду доведено належними та допустимими доказами правомірність та обґрунтованість висновків, які містяться акті перевірки ФО-П ОСОБА_3 № 2248/17-2306601136 від 16.11.2011р.

Згідно з положеннями ст. 94 КАС України, у разі відмови у задоволенні позову, понесені позивачем судові витрати з відповідача не присуджуються.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо субєкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлено 21 лютого 2012 року.

Суддя Шевченко О.В.