Постанова № 21790046, 16.02.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

16 лютого 2012 р. № 2-а- 105/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого Судді Бездітка Д.В.,

при секретарі судового засідання Фоміній В.В.,

за участю: представника позивача - Демського В.Ю.,

представника відповідача - Кального О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕКОРНА"

до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі міста Харкова

про скасування податкового повідомлення-рішення ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЕКОРНА", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі міста Харкова, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення №0001942330 від 26 грудня 2011 р., про визначення ТОВ "ЛЕКОРНА" суми податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 419,0 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення - рішення, прийняте відповідачем за результатами проведення перевірки слід скасувати, оскільки акт перевірки, на підставі якого було прийнято податкове повідомлення - рішення, ґрунтується на висновках, які не відповідають дійсності та суперечать діючому законодавству України. Вважає донарахування ТОВ «ЛЕКОРНА»суми податкового зобовязання з ПДВ є необґрунтованим, оскільки висновки перевірки ґрунтуються на припущенні про неспроможність контрагентом позивача - ТОВ «Опттехноконсалтинг», до виконання правочину та здійснення ним господарських операцій. Такі висновки зроблені за самими лише даними ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова, викладених в актах перевірках ТОВ «Опттехноконсалтинг»та його контрагентів, без їх перевірки та які не мають правого значення та не можуть бути використані як доказ порушення законодавства, а тому не можуть вважатися достовірними.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити через безпідставність. Згідно наданих до суду письмових заперечень пояснив, що оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення №0001942330 від 26 грудня 2011 р. є цілком законним та обґрунтованим, винесеним відповідно до чинного законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, посилаючись на письмові заперечення на адміністративний позов.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі міста Харкова на підставі наказу від 15.12.2011 року № 996, згідно з п.п. 78.1.1 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕКОРНА»з питань взаємовідносин з ТОВ «Опттехноконсалтинг»щодо документального підтвердження господарських відносин, їх реальності та правомірності відображення в обліку, повноти нарахування ПДВ за період березень, травень 2011р., за результатами якої складено акт від 16.12.2011р. № 2459/23-30/36987468.

В акті перевірки зазначено, що перевірка проводилась 28.11.2011 р..

Відповідно до висновків вказаного акту перевірки податковим органом зроблений висновок, що позивач порушив ст. 198, ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено відємне значення обєкта оподаткування за травень 2011р. у сумі 419,0 грн.

На підставі висновків акту перевірки від 16.12.2011р. № 2459/23-30/36987468 ДПІ у Орджонікідзевському районі міста Харкова було винесено податкове повідомлення-рішення № 0001942330 від 26.12.2011р., яким зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 419,0 грн. за 5 місяць 2011р.

Щодо правомірності дій податкового органу по проведенню документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕКОРНА», суд зазначає наступне.

За приписами п.п.78.1.1 ст. 78 ПК України, документальна перевірка здійснюється за наявності таких обставин:

виявлення фактів, що свідчать про можливе порушення платником податків валютного та іншого законодавства та

ненадання платником податків пояснень та їх документального підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Обов'язковою обставиною для призначення та проведення перевірки за п.п.78.1.1 п.78 ст.78 ПК України є не надання платником податків пояснень та їх документального підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Враховуючи, що позивач надав відповідь на письмовий запит органу державної податкової служби разом із всіма витребуваними первинними документами, суд зазначає, що підстави для призначення документальної позапланової виїзної перевірки підприємства позивача були відсутні.

Суд звертає увагу на те, що наказ ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова №996 вручено директору ТОВ «ЛЕКОРНА»15.12.2011р., а як зазначалось вище, перевірка проводилась 28.11.2011р., що є грубим порушенням норм Податкового кодексу України та положень Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984 (В акті (довідці) документальної перевірки, розрахунках та інших матеріалах не допускаються різного роду виправлення цифрових показників, дат та інших даних).

Крім того, суд зазначає, що в порушення п.7 розділу 2 вказаного Порядку акт перевірки не має наскрізної нумерації сторінок.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених субєктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії і відображених в акті від 16.12.2011р. № 2459/23-30/36987468 на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд наголошує на такому.

Податковим органом під час проведення перевірки встановлено, що в перевіряємий період підприємство позивача мало господарські взаємовідносини з ТОВ «Опттехноконсалтинг»по договору підряду №04/11 від 10.03.2011р.

На виконання вказаного договору складені смети на оформлення та заповнення форм енергетичного паспорту підприємства позивача №1 за 2010р. та №2 за 2011р. В матеріалах справи міститься протокол погодження договірної ціни від 10.03.2011р. та виписані податкові накладні: №6 від 1803.2011р. та №1 від 04.05.2011р. Дані податкові накладні відображені в реєстрі отриманих податкових накладних.

Предметом вказаного договору є оформлення і заповнення форм енергетичного паспорта підприємства та розрахунок загальновиробничих питомих норм витрат ПЕР на підприємстві на 2011р.

Позивачем надано до суду копії актів прийняття-здачі виконаних робіт №1, №2 від 04.05.2011р. Доказом фактичності та реальності укладеного договору є наявність відповідного енергетичного паспорту підприємства та експертного висновку №11-В-20-25-00-0371-0233 від 15.04.2001р.

Також суд звертає увагу на те, що в підтвердження сплати коштів за отриману продукцію позивач надав виписки з банківського рахунку за відповідній період, платіжні доручення та рахунок-фактуру контрагента підприємства позивача №16-03 від 15.03.2011р.

Право ТОВ «Опттехноконсалтинг»на здійснення вказаних видів робіт підтверджується наданою копією ліцензії на бланку серії АВ №514909.

Вирішуючи спір по суті, суд бере до уваги, що відповідно до ч.2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Вивчивши зміст акту перевірки від 16.12.2011р. № 2459/23-30/36987468, суд зазначає, що єдиним мотивом винесення спірних податкових повідомлень рішень є данні системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА з використанням приписів Примірного порядку "Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів" затвердженого наказом ДПА України № 266 від 18.04.08 р. та судження податкового органу, ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова, де на обліку знаходиться контрагент позивача - ТОВ «Опттехноконсалтинг»про недійсність та нереальність всіх без виключення правочинів, котрі були укладені згаданим субєктом господарювання.

В ході розгляду справи, судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами правочину, укладеного між позивачем та контрагентом - ТОВ «Опттехноконсалтинг»до правового статусу сторін цих договорів як платників ПДВ, відповідності правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за згаданим вище правочином, фактичного понесення витрат у спірних правовідносинах ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має.

Документи обов'язкової податкової звітності, інші первинні документи платника податків не містять фактичних даних, які б засвідчували наявність у платника наміру незаконно заволодіти майном держави. Спірний правочин не оскаржений в судовому порядку, до суду не подано таких, що набули законної сили судових актів про визнання спірного правочину недійсними.

Наявні у справі документи також не містять жодних доказів наявності між позивачем та ТОВ «Опттехноконсалтинг»взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами (затверджено наказом ДПА України від 24.12.2010р. №1003, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2011р. за №70/18808; далі за текстом Порядок №1003), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735; далі за текстом Порядок №985), суд доходить висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомленьрішень з приводу самостійного визначення грошових зобовязань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Суд, оцінивши зібрані по справі докази за правилами наведеної норми процесуального закону не знаходить висновки складених ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова актів перевірок діяльності контрагента позивача достатніми і переконливими доказами неможливості проведення господарської діяльності ТОВ «ЛЕКОРНА».

При цьому, суд зважає, що матеріали справи не містять жодних доказів невиконання або неналежного виконання зобовязань ТОВ «ЛЕКОРНА»за правочином з контрагентом - ТОВ «Опттехноконсалтинг».

Відповідно до п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України, платник податку - будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному цим Кодексом. Виходячи з приписів Податкового кодексу України відповідальність за порушення вимог чинного законодавства несе саме платник податку.

Таким чином, відповідач фактично застосував до позивача негативні наслідки, які є результатом дій (бездіяльності) інших юридичних осіб.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Тобто, податковий кредит для цілей визначення обєкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до пункту 6.2. Порядку заповнення податкової накладної № 166, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому, як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. В абзаці 1 пункту 5 Порядку № 166 зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

У відповідності до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пунктом 201.6 ст. 210 Податкового кодексу України передбачається, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, - податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

В акті встановлено що сума податку на додану вартість, яка була включена ТОВ «ЛЕКОРНА»до складу податкового кредиту підтверджена податковими накладними.

Отже, вищенаведене свідчить про те, що ТОВ «ЛЕКОРНА»правомірно включило до податкового кредиту суми, які підтверджені податковими накладними, складеними контрагентами, у зв'язку з придбанням позивачем товарів (робіт, послуг), які в свою чергу були використані останнім як у власній господарській діяльності та і в подальшому.

Судом дослідженні усі первинні документи, установлена податкова правосубєктність учасників господарських операцій, досліджено наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Оцінивши наявні в справі докази, суд зазначає, що сторонами не заперечується, а матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобовязань за вказаним вище договором поставки товару. Копії витребуваних судом і долучених до матеріалів податкових накладних не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

З огляду на приписи Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»та Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом»суд робить висновок про те, що операції субєктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності.

Оскільки висновки перевіряючих про порушення ТОВ «ЛЕКОРНА»вимог Податкового кодексу України ґрунтуються виключно на судженні про неможливість контрагента позивача здійснювати господарську діяльність у спірних правочинах, а обґрунтованість та правомірність згаданого судження не знайшла свого підтвердження в ході розгляду справи, то суд зауважує, що висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень закону мають характер припущень, а відтак, не можуть бути покладені в основу податкового повідомлення - рішення.

Статтею 42 Конституції України визначено, що кожен має право на підприємницьку діяльність не заборонену законом.

Згідно з визначенням частини 1 статті 19 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

За наслідками здійснення такої діяльності субєкт господарювання отримує дохід, з якого провадиться сплата податків.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні базується на принципах, відповідно до яких ніхто не може бути змушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією і законами України.

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності висновків акту перевірки та винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факт вказаних порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді справи.

Будь-яке рішення чи дії субєкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими , прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні обєктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення субєкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд вважає необхідним зазначити, що відповідно ч.2 п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Згідно п. 5.2. розділу 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень.

В порушення вказаних норм, податковий орган у акті перевірки зазначив порушення ст. 198 та ст. 200 Податкового кодексу України, а податковому повідомленні-рішенні зазначив порушення п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України.

Так, перевіривши оскаржувані в даній справі рішення відповідача, з огляду на наведену норму, суд дійшов до висновку, що відповідачем при прийнятті податкового повідомлення-рішення № 0001942330 від 26.12.2011р., невірно застосовано норми чинного законодавства при неповному та неправильному встановленні всіх дійсних обставин справи.

В звязку з вищевикладеним, рішення відповідача не відповідають вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України та підлягають скасуванню, а позовні вимоги позивача є обґрунтованими, підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕКОРНА" до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі міста Харкова №0001942330 від 26 грудня 2011 р., про визначення ТОВ "ЛЕКОРНА" суми податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 419,0 грн. (чотириста дев'ятнадцять гривень 00 копійок).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕКОРНА" (ідентифікаційний код 36987468) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 32.19 грн. (тридцять дві гривні 19 копійок).

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 21 лютого 2012 року.

Суддя Д.В. Бездітко