Постанова № 21790040, 16.02.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

16 лютого 2012 р. № 2-а- 608/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого Судді Бездітка Д.В.,

при секретарі судового засідання Фоміній В.В.,

за участю: представника позивача - Лизогуба Р.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАСК-Флекс"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова

про скасування податкового повідомлення-рішення ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ХАСК-Флекс", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення № 0006502305 від 19.12.11року, прийняте ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова за наслідками позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ “ХАСК-Флекс” (акт перевірки №5767/2305/33066880 від 05.12.2011 року) у повному обсязі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення - рішення, прийняте відповідачем за результатами проведення перевірки слід скасувати, оскільки акт перевірки, на підставі якого було прийнято податкове повідомлення - рішення, ґрунтується на висновках, які суперечать діючому законодавству України, оскільки доводи відповідача щодо порушення позивачем вимог п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст..198 Податкового кодексу України від 02.12.2010року № 2755-VI є необґрунтованими та безпідставними. Позивач вважає, що донарахування ТОВ «ХАСК-Флекс»податку на додану вартість у сумі 450001,0 грн., в звязку з неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний Дім «Лайнер»(код ЄДРПОУ 33184456) щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «ХАСК-Флекс»за червень 2011року не є законно обґрунтованим, оскільки кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку.

Відповідач в судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно, про причини своєї неявки суду не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи чи розгляд справи за його відсутністю не надавав.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Суд вважає, що не явка відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі міста Харкова на підставі наказу від 22.11.2011 року № 2442, згідно з 78.1.1 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАСК-Флекс»щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Торговельний Дім «Лайнер»їх реальності та повноти відображення в обліку за червень 2011р., за результатами якої складено акт від 05.12.2011р. № 5767/2305/33066880.

В акті перевірки вказано, що перевірка проводилась з 22.11.2011 р. по 28.11.2011 р.

Відповідно до висновків вказаного акту перевірки податковим органом зазначено, що позивач порушив п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.201.1 п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, підприємством ТОВ «ХАСК-Флекс»завищено податковий кредит за червень 2011р. на суму 450000,0 грн.

На підставі висновків акту перевірки від 05.12.2011р. № 5767/2305/33066880 ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова було винесено податкове повідомлення-рішення №0006502305 від 19.12.2011р., яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 450000,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1,0 грн.

ТОВ «ХАСК-Флекс»28.12.2011р. в порядку адміністративного оскарження була подана скарга до ДПА в Харківської області про скасування вказаного податкового повідомлення-рішення. Рішенням ДПА у Харківської області вих. №90/10/25-203 від 06.01.2012 року позивачу було відмовлено в задоволенні скарги про скасування повідомлення-рішення №0006502305 від 19.12.11р.

Щодо правомірності дій податкового органу по проведенню документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ХАСК-Флекс», суд зазначає наступне.

За приписами п.п.78.1.1 ст. 78 ПК України, документальна перевірка здійснюється за наявності таких обставин:

виявлення фактів, що свідчать про можливе порушення платником податків валютного та іншого законодавства та

ненадання платником податків пояснень та їх документального підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Обов'язковою обставиною для призначення та проведення перевірки за п.п.78.1.1 п.78 ст.78 ПК України є не надання платником податків пояснень та їх документального підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Враховуючи, що позивач надав відповідь на письмовий запит органу державної податкової служби разом із всіма витребуваними первинними документами, суд зазначає, що підстави для призначення документальної позапланової виїзної перевірки позивача були відсутні.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених субєктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії і відображених в акті від 05.12.2011р. № 5767/2305/33066880 на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд наголошує на такому.

Податковим органом під час проведення перевірки встановлено, що в перевіряємий період підприємство позивача мало господарські взаємовідносини з ТОВ «Торговельний Дім «Лайнер»по договору купівлі-продажу №401 від 04.04.2011р.

Суд зазначає, що відповідно п.1.2 розділу 1 вказаного договору найменування товару, ціна, повний асортимент товару вказується в накладних. На виконання вказаного пункту договору підприємством позивача отримані видаткові накладні № 49 від 02.06.11р. на суму 480000,0грн. (ПДВ 80000,0грн.); № 135 від 07.06.11р. на суму 432000,0грн. (ПДВ 72000,0грн.); № 215 від 10.06.11р. на суму 517200,0грн. (ПДВ 86200,0грн.); № 253 від 14.06.11р. на суму 384000,0грн. (ПДВ 64000,0грн.); № 352 від 20.06.11р. на суму 508200,0грн. (ПДВ 84700,0грн.); № 497 від 29.06.11р. на суму 315500,0грн. (ПДВ 63100,00грн.). У наведених накладних вказаний перелік продукції та її кількість.

До матеріалів справи долучені також податкові накладні № 49 від 02.06.11р. на суму 480000,0грнр. (ПДВ 80000,0грн.); № 135 від 07.06.11р. на суму 432000,0грн. (ПДВ 72000,0грн.); № 215 від 10.06.11р. на суму 517200,0грнр. (ПДВ 86200,0грн.); № 253 від 14.06.11р. на суму 384000,0грн. (ПДВ 64000,0грн.); № 352 від 20.06.11р. на суму 508200,0грн. (ПДВ 84700,0грн.); № 497 від 29.06.11р. на суму 315500,0грн. (ПДВ 63100,0грн.). Дані податкові накладні надані підприємству позивача на виконання положень чинного законодавства України, що регулює право підприємство на віднесення сум податку до податкового кредиту та на виконання 3.1.2 розділу 3 договору купівлі-продажу №401 від 04.04.2011р.

Суд зазначає, що в якості доказів транспортування підприємством позивача на виконання п.3.1.1 розділу 3 договору купівлі-продажу №401 від 04.04.2011р. надано до суду товарно-транспортні накладні № Х10773-004 від 02.06.2011р.; № Х10777-001 від 07.06.2011р.; № Х10784-002 від 10.06.2011р.; № Х10792-003 від 14.06.2011р.; № Х10796-002 від 20.06.2011р.; № Х10802-004 від 29.06.2011р. Вантаж був отриманий відповідно доручень, які зазначені в товарно-транспортних накладних.

Також суд звертає увагу на те, що в підтвердження сплати коштів за отриману продукцію позивач надав виписки з банківського рахунку за відповідній період (а.с.48-52).

Вирішуючи спір по суті, суд бере до уваги, що відповідно до ч.2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Вивчивши зміст акту перевірки від 05.12.2011р. № 5767/2305/33066880, суд зазначає, що єдиним мотивом винесення спірних податкових повідомлень рішень є посилання податкового органу на акт №4227/2305/33184456 від 02.11.2011 р. Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний Дім «Лайнер»(код ЄДРПОУ 33184456) щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «ХАСК-Флекс»за червень 2011року та порушення Закону України від 16.07.1999р. №996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України, платник податку - будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному цим Кодексом. Виходячи з приписів Податкового кодексу України відповідальність за порушення вимог чинного законодавства несе саме платник податку.

Таким чином, відповідач фактично застосував до позивача негативні наслідки, які є результатом дій (бездіяльності) інших юридичних осіб.

В ході розгляду справи, судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами правочину, укладеного між позивачем та контрагентом - «Торгівельний Дім «Лайнер»до правового статусу сторін цих договорів як платників ПДВ, відповідності правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за згаданим вище правочином, фактичного понесення витрат у спірних правовідносинах ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має.

Наявні у справі документи також не містять жодних доказів наявності між позивачем та ТОВ «Торгівельний Дім «Лайнер»взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами (затверджено наказом ДПА України від 24.12.2010р. №1003, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2011р. за №70/18808; далі за текстом Порядок №1003), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735; далі за текстом Порядок №985), суд доходить висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомленьрішень з приводу самостійного визначення грошових зобовязань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Суд, оцінивши зібрані по справі докази за правилами наведеної норми процесуального закону не знаходить висновки складеного акту №4227/2305/33184456 від 02.11.2011 р. Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний Дім «Лайнер»достатнім і переконливим доказом неможливості проведення господарської діяльності ТОВ «ХАСК-Флекс».

При цьому, суд зважає, що матеріали справи не містять жодних доказів невиконання або неналежного виконання зобовязань ТОВ «ХАСК-Флекс»за правочином з контрагентом - «Торгівельний Дім «Лайнер».

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

На виконання вказаних норм позивачем складені відповідні податкові накладні без порушення вимог статті 201 Податкового кодексу України. Посилання відповідача в акті перевірки на порушення вказаної статті є необґрунтованими та не відповідають дійсності. Перевіряючими в акті перевірки не зроблено посилань на те в чому саме полягає порушення статті 201 Податкового кодексу України.

Тобто, податковий кредит для цілей визначення обєкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до пункту 6.2. Порядку заповнення податкової накладної № 166, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому, як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. В абзаці 1 пункту 5 Порядку № 166 зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

У відповідності до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пунктом 201.6 ст. 210 Податкового кодексу України передбачається, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, - податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

В акті встановлено що сума податку на додану вартість, яка була включена ТОВ «ХАСК-Флекс»до складу податкового кредиту підтверджена податковими накладними.

Отже, вищенаведене свідчить про те, що ТОВ «ХАСК-Флекс»правомірно включило до податкового кредиту суми, які підтверджені податковими накладними, складеними контрагентом, у зв'язку з придбанням позивачем товарів (робіт, послуг), які в свою чергу були використані останнім у власній господарській діяльності.

Судом дослідженні усі первинні документи, установлена податкова правосубєктність учасників господарських операцій, досліджено наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Оцінивши наявні в справі докази, суд зазначає, що сторонами не заперечується, а матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобовязань за вказаним вище договором. Копії витребуваних судом і долучених до матеріалів податкових накладних не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

З огляду на приписи Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»та Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом»суд робить висновок про те, що операції субєктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та контрагента позивача спільного інтересу щодо їх отримання, в матеріалах справи немає.

Оскільки висновки перевіряючих про порушення ТОВ «ХАСК-Флекс»вимог Податкового кодексу України ґрунтуються виключно на судженні про неможливість контрагента позивача здійснювати господарську діяльність у спірних правочинах, а обґрунтованість та правомірність згаданого судження не знайшла свого підтвердження в ході розгляду справи, то суд зауважує, що висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень закону мають характер припущень, а відтак, не можуть бути покладені в основу податкового повідомлення - рішення.

Статтею 42 Конституції України визначено, що кожен має право на підприємницьку діяльність не заборонену законом.

Згідно з визначенням частини 1 статті 19 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

За наслідками здійснення такої діяльності субєкт господарювання отримує дохід, з якого провадиться сплата податків.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні базується на принципах, відповідно до яких ніхто не може бути змушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією і законами України.

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності висновків акту перевірки та винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факт вказаних порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді справи.

Будь-яке рішення чи дії субєкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими , прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні обєктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення субєкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, перевіривши оскаржувані в даній справі рішення відповідача, з огляду на наведену норму, суд дійшов до висновку, що відповідачем при прийнятті податкового повідомлення-рішення №0006502305 від 19.12.2011р., було невірно застосовано норми чинного законодавства при неповному та неправильному встановленні всіх дійсних обставин справи.

Крім того, слід зазначити, що відповідно ст. 107 КАС України в ухвалі про відкриття провадження у даній справі суд зазначив про обовязок відповідача надати у визначений судом строк у разі заперечення проти позову всі матеріали, що були або мали бути взяті ним до уваги при прийнятті рішення, вчиненні дії, допущенні бездіяльності, з приводу яких подано позов. Однак на виконання положень КАС України та письмової ухвали суду, відповідач не надав до суду ніяких матеріалів та заперечень на адміністративний позов, що розцінюється судом як не заперечення проти задоволення позовних вимог збоку податкового органу.

В звязку з вищевикладеним, рішення відповідача не відповідають вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України та підлягають скасуванню, а позовні вимоги позивача є обґрунтованими, підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАСК-Флекс" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення № 0006502305 від 19.12.11 року, прийняте ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова за наслідками позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ “ХАСК-Флекс”(акт перевірки №5767/2305/33066880 від 05.12.2011 року) у повному обсязі.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАСК-Флекс" (ідентифікаційний код 33066880) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 32.19 грн. (тридцять дві гривні 19 копійок).

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 21 лютого 2012 року.

Суддя Д.В. Бездітко