Постанова № 21789805, 07.02.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"07" лютого 2012 р. № 2а- 15738/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шляхова О.М.,

за участі секретаря - Беззубко А.О.,

за участі представника позивача ОСОБА_1 (довіреність б/н від 09.03.2011р.);

представника відповідача - ОСОБА_2 ( довіреність № 5434/10/10-018 від 12.12.11р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дєва-71" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Харкова №0000571800 від 16.08.11.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив наступне, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки, складено акт від 27.07.2011р. № 1451/18-015/33203667. На підставі зазначеного акту винесено податкове повідомлення-рішення № 0000571800 від 16.08.2011 року . Позивач зазначив, що ТОВ "Дєва-71" порушень , встановлених в акті перевірки не допускало, податковий кредит з ПДВ за взаємовідносинами з ТОВ "Скап Холдінгс" формувало з дотриманням вимог закону, реальність виконання правочину підтверджується належними документами, які відповідають вимогам закону. Також позивач зазначив, що не несе відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів, тому посилання відповідача на це у акті перевірки є необґрунтованим. Посилаючись на вказані обставини, позивач у судовому засіданні підтримав позов та просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач проти позову заперечував у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в запереченні на адміністративний позов зазначаючи, що ТОВ "Дєва-71" було вчинено порушення п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” та згідно з ч. 1, 5 ст. 203. пунктами 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, ТОВ„ДЄВА-71" безпідставно завищено податковий кредит в травні 2010р. на загальну суму ПДВ 55552грн. , що призвело до заниження податку на додану вартість, що підтверджується актом перевірки. Також відповідачем зазначено, що у відношенні директора контрагента позивача - ТОВ "Скап Холдінгс" порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого ч.5 ст.191, ч.2 ст.202, ч.3 ст.212 КК України. Посилаючись на перелічені обставини, представник відповідача в судовому засіданні просив суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи позивача та заперечення проти нього, пояснення представників сторін, встановив наступне

Позивач пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу субєкта господарювання юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців з ідентифікаційним кодом 33203667, як платник податків, зборів (обовязкових платежів) знаходиться на обліку в ДПІ Ленінського району м.Харкова (а.с.13).

Відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача в частині правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за травень 2010р., за результатами перевірки складено акт від 27.07.2011р. № 1451/18-015/33203667, якою встановлено порушення п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” та згідно з ч. 1, 5 ст. 203. пунктами 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, ТОВ„ДЄВА-71" безпідставно завищено податковий кредит в травні 2010р. на загальну суму ПДВ 55552грн. , що призвело до заниження податку на додану вартість

На підставі акту перевірки від 27.07.2011р. № 1451/18-015/33203667 винесено податкове повідомлення рішення № 0000571800 від 16.08.2011 року, яким збільшено розмір грошового зобов"язання по податку на додану вартість в розмірі 55552 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 13888 грн.

Не погоджуючись з податковим повідомленням рішенням № 0000571800 від 16.08.2011 року позивачем у порядку апеляційного узгодження подано скарги до ДПІ у Ленінському районі м.Харкова та ДПА у Харківській області , за результатами розгляду яких скарги залишені без задоволення, а спірне податкове повідомлення - рішення залишено без змін .

Підставами для нарахування позивачу суми грошового зобов"язання по податку на додану вартість стали висновки податкового органу про неможливості реального вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ "Скап Холдінгс".

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "Скап Холдінгс" було укладено договір купівлі - продажу № 37 від 28.04.2010 року (а.с.37). Відповідно до зазначеного правочину продавець, ТОВ "Скап Холдінгс" , зобовязується поставляти матеріали та фурнітуру для сумок, сумки та інші товари, найменування, кількість та ціна яких вказуватимуться сторонами у накладних, а покупець, ТОВ„ДЄВА-71", зобовязується приймати партії товару та сплачувати відповідно до накладних . Оплата за товар здійснюється після отримання товару на розрахунковий рахунок продавця. Доставка товару здійснюється продавцем своїми силами та за власний рахунок.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання договору № 37 від 28.04.2010 року продавцем, ТОВ "Скап Холдінгс" , було виписано видаткову накладну №2170 від 11.05.2010р. на суму 333313,44 грн. та податкову накладну №2170 від 11.05.2010р. на суму 333313,44 грн.за товар-тканина 420 D SW FLAT.

Суд зазначає, що копія податкової накладної та інших первинних документів не мають дефектів форми, змісту або походження та вони відповідають положенням ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, п. 201.1, п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

П.п.7.2.6. ст. 7 "Про податок на додану вартість" закріплено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

До матеріалів справи позивачем надано реєстр отриманих податкових накладних за травень 2010р.

Представником позивача в судовому засіданні зазначено, що перевезення придбаного товару здійснювалось відповідно до договору власними силами контрагента

На підтвердження здійснення фактичної доставки товару представником позивача до суду надані наступні документи:

- копія товарно-транспортної накладної від 11.05.10р.(а.с.44) на перевезення тканини, в якому зазначено вантажовідправника (замовника)- ТОВ "Скап Холдінгс" , вантажоодержувача - ТОВ„ДЄВА-71" та авто підприємство, що здійснює перевезення - ФОП ОСОБА_3

- копія Витягу з ЄДРПОУ ФОП ОСОБА_3, з якого вбачається, що вказаний підприємець здійснює перевезення вантажу, пасажирів, багажу, копія Ліцензії НОМЕР_1 на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, копія свідоцтва про сплату єдиного податку НОМЕР_2, копія рахунку №2 від 10.05.10р.;

Суд не бере до уваги посилання відповідача на ту підставу, що позивач не має власного приміщення та робітників. Так відповідно до пояснень позивача , він уклав договір від 30.09.04р. на безоплатне користування приміщенням з додатковими угодами до нього від 01.01.11р.,01.01.09р., 29.12.07р.,31.12.06р. та 01.09.05р.

Відповідно до штатного розкладу ТОВ "ДЄВА-71" станом на 01.12.10р. кількість працюючих складала 4 особи: директор, бухгалтер, економіст та комірник .

Також судом встановлено, що відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців ТОВ "Скап Холдінгс" зареєстровано, як юридична особа та було зареєстровано за перевіряємий період у 2010р. В матеріалах справи міститься свідоцтво №" 100269746 про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ "Скап Холдінгс" .

На вимогу суду (Ухвала суду від 17.01.12р.) відповідачем не надано жодних доказів того, що ТОВ "Скап Холдінгс" , який є контрагентом позивача, не набуло належним чином право-діє здатності та доказів відсутності реєстрації як платника ПДВ.

При дослідженні мети здійснення господарської операції позивача з ТОВ "Скап Холдінгс" судом встановлено, що представником позивача до матеріалів справи надані первинні документи щодо подальшого руху придбаного товару, а саме: договір поставки з ПП "Торговий дім "НАСА" від 29.09.09р.,видаткова накладна від 12.05.10р. на товар- тканина 420 D SW FLAT, податкова накладна від 12.05.10р., довіреність №943, виписки по операції(т.1 а.с.45-51).

Що стосується посилань відповідача на те, що позивач не надав первинні документи під для проведення перевірки, суд зазначає наступне.

ДПІ у Ленінському районі м.Харкова надіслано позивачу дист № 2659/10/18-012 від 15.04.2011 року , згідно якого відповідач просив позивача надати інформацію та її документальне підтвердження щодо здійснення господарських операцій з ТОВ "Скап Холдінгс" за травень 2010р.

Листом від 04.05.11р. позивач повідомив відповідача, що його запит не оформлений належним чином у відповідності до вимог закону, оскільки не зазначено конкретні факти , які свідчать про порушення податкового законодавства, тому позивач надасть документи лише на повторний запит, оформлений належним чином.

Відповідно до п. 20.1.6 ст. 20 ПКУ податковий орган має право для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом; відповідно до 20.1.23 ст. 20 ПКУ у випадках виявлення порушення вимог податкового та іншого законодавства України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, надсилати платникам податків письмові запити щодо надання засвідчених належним чином копій документів.

Згідно п. п. 16.1.5 п. 16.1 ст. 16 ПКУ платник податків зобов"язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

Таким чином, ПКУ передбачає право платника податків відмовитись надавати відповідь за запит, який оформлений не належним чином.

Відповідачем не надано доказів направлення повторного запиту.

Суд зазначає, що первинні документи, які підтверджують господарську діяльність позивача за 2010р. надані до матеріалів справи.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про невідповідність фактичним обставинам справи висновків ДПІ щодо відсутності обєкту оподаткування ПДВ по операції позивача з його контрагентом - ТОВ "Скап Холдінгс" за травень 2010р..

Що стосується посилань відповідача на те, що директора ТОВ "Скап Холдінгс" було притягнуто до кримінальної відповідальності, суд зазначає наступне.

На вимогу суду (ухвала від 17.01.12р.) відповідачем не надано доказів про притягнення директора до кримінальної відповідальності, не надано пояснень директора та постанови слідчого.

Суд зазначає, що чинним законодавством України на учасників цивільно-правових відносин, які є платниками податків, не покладено обов'язку та не визначено право перевірки відповідності законодавству статусу контрагентів, в т.ч. перебування за місцезнаходженням, та дотримання ними вимог податкового законодавства. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Статтею 198 ПК України не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах отриманих від продавця, в разі порушення ним умов податкового законодавства, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

Згідно з ч. 2 ст.161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

В рішенні Верховного суду України по справі за позовом закритого акціонерного товариства “Мукачівський лісокомбінат” до Мукачівської обєднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення зазначено, що у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі N 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі N 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобовязання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Пунктом 7.2.1 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Пунктом 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”№ 9 від 06.11.2009 р. для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Суд зазначає, що відповідач не надав доказів фіктивності правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом - ТОВ "Скап Холдінгс".

З досліджених в судовому засіданні письмових доказів, пояснень представників сторін судом встановлено відсутність порушень в діях позивача при формуванні податкового кредиту з ПДВ за травень 2010 року по взаємовідносинам з ТОВ "Скап Холдінгс".

Отже, податкове повідомлення-рішення № 0000571800 від 16.08.2011 року є необґрунтованим та таким, що винесено податковим органом з порушенням вимог п. 3 ст. 2 КАС України, через що позовні вимоги про його скасування підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Враховуючи вищевикладене та оскільки відповідачем не доведено правомірність винесення спірного податкового повідомлення-рішення № 0000571800 від 16.08.2011 року, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.8-4 , 158-164, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дєва-71" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Харкова №0000571800 від 16.08.2011 року.

Постанова може бути оскаржена.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 10 лютого 2012 року.

Суддя Шляхова О.М.