Постанова № 21789151, 17.02.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.1.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 лютого 2012 року Справа № 2а/1270/1189/2012 Луганський окружний адміністративний суд у складі

судді: Смішливої Т.В.

при секретарі: Любімовій Г.Ю.

за участю:

представника позивача:ОСОБА_1, за дов. № 1546/10 від 10.02.2012

ОСОБА_2, дов. № 144/10 від 05.01.2012

представника відповідача: ОСОБА_3, дов. № 02 від 03.01.2012

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області до Відкритого акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» про стягнення податкового боргу з плати за землю у розмірі 405796,02 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

02 лютого 2012 року позивач звернувся з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» в якому просив суд стягнути з відповідача податковий борг з плати за землю у розмірі 405796,02 грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що за 2011 рік за Відкритим акціонерним товариством «Лисичанськвугілля» обліковується заборгованість перед бюджетом з плати за землю у розмірі 405796,02 грн., заборгованість утворилась, внаслідок несплати самостійно визначених сум у податкових деклараціях.

ДПІ у м. Лисичанську Луганської області з метою погашення податкового боргу платника податків вживалися заходи, передбачені Законом № 2181, а саме згідно п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181 відповідачу надіслано першу податкову вимогу від 06.06.2002 № 1/54; у звязку з невиконанням першої податкової вимоги платнику податків направлено другу податкову вимогу від 05.08.2003 № 2/79. Також, відповідно до статті 8 Закону № 2181 активи боржника передано у податкову заставу, про що свідчить витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 28.01.2011 № 30139732.

Відкрите акціонерне товариство «Лисичанськвугілля» не забезпечило виконання зобовязань перед бюджетом по сплаті податків та погашенню податкового боргу за рахунок коштів на його розрахункових рахунках.

На підставі викладено позивач просить стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» податковий борг з плати за землю у розмірі 405796,02 грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, надав суду пояснення, аналогічні викладеному в позові. Надав уточнення щодо отримувача бюджетних коштів. (а.с. 62)

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги визнав у повному обсязі, надавши письмову заяву за підписом в.о. генерального директора підприємства, а також, посилаючись на збитковість підприємства, та на те, що підприємство знаходиться у складному фінансовому становищі, у звязку з чим не має можливості розрахуватися з бюджетом своєчасно просив суд встановити порядок виконання судового рішення у даній справі шляхом розстрочення терміну виконання на 60 календарних місяців починаючи з 20.03.2012 по 20.02.2017 включно рівними частинами щомісячно по 6763,26 грн. (а.с. 51-53)

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд приходить до наступного.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що Відкрите акціонерне товариство «Лисичанськвугілля» зареєстровано відділом по ринковим відносинам Лисичанської міської ради Луганської області від 21.04.2004 за № 25370376Ю0020890, код 32359108 (а.с.8, 11-16), з 03 лютого 2003 року перебуває на обліку як платник податків в Державній податковій інспекції в м. Лисичанську Луганської області за № 651 (а.с.7).

За 2011 рік за відповідачем обліковується заборгованість перед бюджетом з плати за землю у розмірі 405796,02 грн., заборгованість утворилась, внаслідок несплати самостійно визначених сум у податкових деклараціях № 1376 від 25.01.2011 та № 1501 від 26.01.2011 (а.с.17,18).

Податковий борг за декларацією № 1376 від 25.01.2011, відповідно до якої відповідач самостійно визначив собі зобовязання у 2011 році з плати за землю у розмірі 19836,66 грн. щомісячно, за січень листопад 2011 року станом на 01.01.2012 становить 218 203,26 грн.

З метою погашення податкового боргу за податковою декларацією № 1376 від 25.01.2011 ДПІ в м. Лисичанську 19.12.2011 зверталась до Луганського окружного адміністративного суду з позовом про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі на загальну суму 97933,00 грн. Постановою суду від 23.12.2011 вказаний позов задоволено в повному обсязі. Тобто, на даний час не стягнутою за рішенням суду залишається податковий борг за податковою декларацією № 1376 від 25.01.2011 у розмірі 120270,26 грн.

Податковий борг за декларацією № 1501 від 26.01.2011, відповідно до якої відповідач самостійно визначив собі зобовязання у 2011 році з плати за землю у розмірі 26684,16 грн. щомісячно, за січень листопад 2011 року станом на 01.02.2012 становить 293525,76 грн. Однак, відповідачем частково погашено податковий борг у сумі 8000,00 грн., у зв'язку з цим сума податкового боргу за податковою декларацією № 1501 від 26.01.2011 зменшилась та станом на час розгляду справи складає 285525,76 грн.

До цього часу податковий борг за податковими деклараціями № 1376 від 25.01.2011 та № 1501 від 26.01.2011 відповідачем не сплачено.

Тобто, загальна сума несплаченої заборгованості з плати за землю складає 405796,02 грн.

01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України з 01.01.2011 року Закон України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” втратив чинність.

Проте, у звязку з тим, що правовідносини, щодо направлення відповідачу податкових вимог виникли до набрання чинності Податковим Кодексом України, суд приходить до висновку, що в даному випадку разом із нормами Податкового кодексу України слід застосовувати також норми раніше діючого законодавства.

Підпунктом 16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України передбачено обов'язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Органи державної податкової служби відповідно до п.п. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктом 46.1 ст.46 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Підпунктами 87.1 та 87.2 статті 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги та здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (підпункти 95.2 та 95.3 статті 95 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.п. 95.1 - 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до п.п. 6.2.1. п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181 (який був чинним на дату винесення податкових вимог), у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Згідно п.п. 6.2.3. п. 6.2 Закону № 2181 (який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин), податкові вимоги надсилаються:

а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобовязання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обовязок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Підпунктом 6.2.4 вказаної статті визначено, що податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписки або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до ст. 6 Закону України № 2181 та з метою погашення податкового боргу податковим органом приймались заходи, передбачені Законом № 2181, а саме: на адресу Відкритого акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» направлено першу податкову вимогу від 06.06.2002 № 1/54 на суму 156937,25грн.; у звязку з невиконанням першої податкової вимоги платнику податків направлено другу податкову вимогу від 05.08.2003 № 2/79, які отримано уповноваженою особою відповідача 11.06.2002 та 11.08.2003 відповідно, та у встановленому законом порядку не оскаржено (а.с.21).

Вищезазначені вимоги у встановленому законом порядку не оскаржувалися та податковим органом не відкликались, тобто є чинними на даний час.

Відповідно до статті 8 Закону № 2181 активи боржника передано у податкову заставу, про що свідчить витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 28.01.2011 № 30139732.

Зазначені заходи не призвели до позитивних результатів, сума боргу в добровільному порядку відповідачем не сплачена.

Відповідно до п.п. 20.1.18 Податкового кодексу України, органи Державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючого такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Факт наявності у відповідача несплаченого податкового боргу підтверджено даними облікових карток за вказаним податком та іншими матеріалами справи.

Статтею 95 Податкового кодексу України передбачено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані позивачем підтверджують обставини, на які позивач посилається та їх обґрунтування.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд прийшов до висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У заяві від 11.02.2012 відповідач, визнаючи позовні вимоги зазначив, що ВАТ «Лисичанськвугілля» є планово-збитковим підприємством, яке отримує державну підтримку на собівартість. Станом на 01.01.2012 податкова заборгованість підприємства складає 32047 тис. грн. За 2011 рік нараховано податків на суму 45387 тис. грн., а сплачено до бюджету 7563 тис. грн. Тобто, податковий борг постійно збільшується. Заборгованість зі сплати єдиного внеску до органів Пенсійного фонду станом на 01.01.2012 склала 81341,00 грн. У разі стягнення податкового боргу ВАТ «Лисичанськвугілля» не зможе здійснювати своєчасну виплату заробітної плати, закупити обладнання та засоби індивідуального захисту працівників.

Представник позивача не заперечував проти розстрочення виконання судового рішення та надав суду узгоджений ДПІ в м.Лисичанську графік сплати податкового боргу.

Вирішуючи питання про розстрочення виконання судового рішення суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні.

Пунктом 100.4 статті 100 Податкового кодексу України передбачено, що підставою для розстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків є надання ним достатніх доказів існування обставин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов'язань та податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.

Тобто інститут розстрочення податкового боргу може бути застосовано самим податковим органом, а також такий інститут застосовується лише у разі наявності доказів поліпшення економічного стану боржника у подальшому та наявності даних про погашення боргу в майбутньому.

Аналізом звіту про фінансові результати за 2011 рік та балансу ВАТ «Лисичанськвугілля» за 2011 рік встановлено, що станом на 01.01.2012 відповідач має дебіторську заборгованість за товари, роботи, послуги у сумі 2781 тис. грн.. та дебіторську заборгованість за розрахунками з бюджетом у сумі 1 тис. грн. Виробничі запаси становлять 19067 тис. грн. При цьому кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги становить 175817 тис. грн., заборгованість відповідача перед бюджетом 36310 тис. грн. (а.с. 55-56), за результатами роботи за 2011 рік підприємство отримало збитки у сумі 63599 тис. грн.. (а.с. 57)

Доказів поліпшення фінансового стану підприємства в майбутньому відповідачем не надано.

Відповідно до пункту 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 “Про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернення учасників виконавчого провадження” при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку чи розстрочку виконання рішення суду потрібно мати на увазі, що відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України - їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо).

Підставою для розстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк встановлений судом, тому всі ці обставини повинні бути доведені заявником.

При вирішенні даного клопотання суд вважає за необхідне зазначити, що заявником повинно також бути зазначено економічне обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення зазначеного боргу внаслідок застосування режиму відстрочення та розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління чи збутом такого заявника. У даному випадку такі події у заявника відсутні, жодних доказів обставин, вказаних у заяві про розстрочення постанови суду відповідачем не надано.

Посилання на тяжке фінансове становище, як на підставу для розстрочення виконання судового рішення, судом до уваги не беруться, оскільки, на думку суду, не є винятковою обставиною.

За таких обставин суд вважає необґрунтованим клопотання представника відповідача про встановлення порядоку виконання судового рішення у даній справі шляхом розстрочення терміну виконання на 60 календарних місяців.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 7, 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з розрахункових рахунків Відкритого акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» (код ЄДРПОУ 32359108, 93100, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Малиновського, 1) відкритих у банках, обслуговуючих Відкрите акціонерне товариство «Лисичанськвугілля» до місцевого бюджету м. Лисичанська Луганської області суму податкового боргу з плати за землю у сумі 285525,76 грн. та до місцевого бюджету м. Новодружеська у сумі 120270,26 грн., а всього податковий борг у розмірі 405796,06 грн. (чотириста пять тисяч сімсот девяносто шість грн. 06 коп.)

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанову у повному обсязі складено та підписано 17 лютого 2012 року.

СуддяТ.В. Смішлива