Постанова № 21789117, 08.02.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.6

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 лютого 2012 року Справа № 2а/1270/241/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді:Захарової О.В.,

при секретарі: Білоконі Д.І.,

за участю сторін:

представника позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 01.01.2012),

представника відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 27.05.2011 №30),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Виробничої корпорації «Кедр-РВС Плюс» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.12.2011 №0000502320, від 19.12.2011 №0000512320, -

ВСТАНОВИВ:

04 січня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Виробничої корпорації «Кедр-РВС Плюс» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську, у якому позивач просив визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- від 19.12.2011 №0000512320/0, яким зменшено суму зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 55 190,00 грн. за основним платежем, 13797,50 грн. штрафні санкції;

- від 19.12.2011 №0000502320/0, яким збільшено Виробничої корпорації «Кедр-РВС Плюс» суму грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 68987,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що Ленінською МДПІ у м.Луганську проведено позапланову документальну виїзну перевірку ВК«Кедр-РВС Плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку па додану вартість по взаємовідносинам з ПП ЛТФ «Порто» за період з 01.01.2008 по 31.12.2009, за результатами якої складено акт від 02.12.2011 №905/23-31375862.

На підставі вищезазначеного акта перевірки відповідачем прийнято: податкове повідомлення-рішення від 19.12.2011 №0000512320/0, у якому зазначено, що згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України та відповідно до п.123.1 ст.123 ПК України, на підставі акта перевірки 02.12.2011 №905/23-31375862 встановлено порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями), у зв'язку із чим збільшено суму грошового зобов'язання за податком па додану вартість на суму 68987, 50 грн., у тому числі: 55190,00 грн. - основний платіж та 13797,50 грн. - штрафні санкції; податкове повідомлення-рішення від 19.12.2011 №0000502320/0, в якому зазначено, що згідно з п.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України та відповідно до п.123.1 ст.123 ПК України, па підставі акта перевірки від 02.12.2011 № 905/23-31375862 встановлено порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами і доповненнями), у зв'язку із чим збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 86233,75 грн., в тому числі: 68987,00 грн. - основний платіж, та 17246,75 грн. - штрафні санкції.

Позивач вважає зазначені повідомлення-рішення такими, що підлягають скасуванню з наступних підстав.

На думку відповідача, у позивача відсутнє право на включення до складу валових витрат вартості робіт по операціям з ПП ЛТФ «Порто» у звязку із тим, що Ленінським районним судом м.Луганська у справі №1-229/11 встановлено вину засновника ПП ЛТФ «Порто» у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.27, ч.2 ст.205, ч.1 ст.358, ч.3 ст.358 КК України. Тому відповідач вважає, що документи від імені ПП ЛТФ «Порто» на адресу ВК «Кедр-РВС Плюс» не мають силу первинних документів внаслідок того, що ПП ЛТФ «Порто» фактично не здійснював фінансово-господарські операції, а отже документи не відображають реального здійснення фінансово-господарських операцій.

Позивач не погоджується з висновками контролюючого органу, оскільки в період, що перевірявся відповідачем, ВК «Кедр-РВС Плюс» здійснювало господарську діяльність з ПП ЛТФ «Порто» відповідно до укладених договорів №10/11/08 від 10.11.2008 та №220 від 02.02.2009, згідно яких позивач придбавав у ПП ЛТФ «Порто» шахтне обладнання, що також підтверджується видатковими та податковими накладними, складеними відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Розрахунок за договором здійснювався шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця з розрахункового рахунку ВК «Кедр-РВС Плюс». На виконання зобовязань за вищезазначеним договором купівлі продажу та фактичне здійснення господарської операції, отриманий від ПП ЛТФ «Порто» товар було використано у власній господарській діяльності, що підтверджується даними бухгалтерського обліку підприємства.

Таким чином, господарські відносини між ВК «Кедр-РВС Плюс» та ПП ЛТФ «Порто» відбувалися з чітким дотриманням норм діючого законодавства України.

Позивач вказує, що відповідач не має жодних законних підстав виключати суми ПДВ зі складу податкового кредиту та застосовувати штрафні санкції, а також завищувати суму податку на прибуток та застосовувати штрафні санкції.

На підставі вищевикладеного позивач просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, про що надав письмові заперечення на позов, у яких зазначив, що згідно п.п.78.1.1 та п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-УІ зі змінами та доповненнями та відповідно до наказу Ленінської МДПІ у м. Луганську від 15.11.2011 №1980 проведена документальна позапланова виїзна перевірка Виробничої корпорації «Кедр-РВС Плюс» (скорочена назва ВК «Кедр-РВС Плюс») з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинам з ПП «ЛТФ «Порто» (код за ЄДРПОУ 35487826) за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2009 року відповідно до затвердженого плану перевірки, наведеного у додатку до акта.

Під час перевірки посадовими особами ВК «Кедр-РВС Плюс» не було надано первинних документів, які відображають транспортування продукції, що придбавалась від імені ЧП «ЛТФ «Порто».

Перевіркою встановлено, що ВК «Кедр-РВС Плюс» до складу валових витрат за період з 01.01.2008 - 31.12.2009, включено вартість придбаних у ПП «ЛТФ «Порто» товарів гірничо шахтного обладнання, запчастин до них та послуг з ремонту електродвигуна у розмірі 293 034 грн., у т.ч. у 3 кварталі 2008 року - 17 084 грн., у 4 кварталі 2008 року - 48 300 грн., у 1 кварталі 2009 року -227 650 грн. Таким чином, ВК «Кедр-РВС Плюс» до складу валових витрат безпідставно віднесені витрати з придбання ТМЦ від ПП «ЛТФ «Порто», які не підтверджені відповідними первинними документами.

Наявність взаємовідносин ВК «Кедр-РВС Плюс» з ПП «ЛТФ - Порто» підтверджені комп'ютерною автоматизованою інформаційною системою податкового органу - «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», інформацію до якої вноситься на підставі наданих відомостей платником податку, податковими накладними ВК «Кедр-РВС Плюс» та реєстрами отриманих податкових накладних ВК «Кедр-РВС Плюс».

Діяльність ЧП «ЛТФ «Порто» не відповідає та суперечить вимогам ст.3, 42, 44 Господарського Кодексу України від 16.01.2003 №436-IV (із змінами та доповненнями) з наступних причин: Відповідно до статті 3 Господарського Кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно положень ст. 42. Господарського Кодексу України «Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку».

Документи від імені ПП «ЛТФ «Порто» на адресу ВК «Кедр-РВС Плюс» не мають силу первинних документів, внаслідок того, що ПП «ЛТФ «Порто» фактично не здійснював фінансово-господарські операції, а отже документи не відображають реального здійснення фінансово-господарських операцій.

Представник відповідача зазначив, що відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів, таких документів, що передбачені чинним законодавством, тому вважаються відсутніми.

На підставі викладеного представник відповідача у задоволенні позовних вимог просив відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд прийшов до такого.

Згідно із ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У судовому засіданні встановлено, підтверджено матеріалами справи, що Виробнича корпорація «Кедр-РВС Плюс» (ідентифікаційний код 31375862) є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Луганської міської ради 28.02.2001, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №714134 (а.с. 57).

ВК «Кедр-РВС Плюс» перебуває на податковому обліку в Ленінській МДПІ у м.Луганську, згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 17.04.2001 № 17300755, виданого Ленінською МДПІ у м.Луганську, зареєстрований платником ПДВ (а.с. 59).

З 21.11.2011 по 25.11.2011 посадовими особами Ленінської МДПІ у м.Луганську на підставі наказу від 15.11.2011 № 1980 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ВК «Кедр-РВС Плюс» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинам з ПП «ЛТФ «Порто» за період з 01.01.2008 по 31.12.2009, за результатами якої складено акт від 02.12.2011 №905/23-31375862 (а.с. 14-39).

Згідно висновків акта від 02.12.2011 №905/23-31375862 перевіркою встановлено порушення ВК «Кедр-РВС Плюс»:

- п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у сумі 73 258 грн., у тому числі за 3 квартал 2008 року в сумі 4271 грн., за 4 квартал 2008 року 12075 грн.; за 1 квартал 2009 року 56912 грн.

- п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість у сумі 58607 грн., у тому числі за серпень 2008 року в сумі 1849 грн., за вересень 2008 року в сумі 1568 грн., за листопад 2008 року в сумі 9660 грн., за лютий 2009 року в сумі 35000 грн., за березень 2009 року 10530 грн.

Перевіркою встановлено, що постановою Ленінського районного суду м. Луганська від 27.01.2011 у справі №1-229/11 встановлена вина ОСОБА_3 у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.27, ч.2 ст.205, ч.1 ст.358, ч.3 ст.358 КК України. Згідно постанови суду, ПП «ЛТФ «Порто» створено для прикриття фінансово-господарських осіб, фактично контролюючих ПП «ЛФК «Порто», які до діяльності підприємства не мали ніякого відношення, у звязку із чим господарська діяльність є незаконною.

Отже, Ленінською МДПІ у м.Луганську зроблено висновок, що ОСОБА_3 податкову та іншу звітність ПП «ЛТФ «Порто» не складав та не підписував, а тому діяльність ПП «ЛТФ «Порто» не відповідає та суперечить вимогам ст.ст.3, 42, 44 ГК України.

Отже, за рахунок господарських взаємовідносин з ПП «ЛТФ «Порто» позивачем завищено валові витрати у сумі 73258 грн. та до складу податкового кредиту з податку на додану вартість зайво віднесено суму 58607 грн.

Податкові накладні не можуть бути відображені в бухгалтерському та податковому обліку ВК «Кедр-РВС Плюс» у звязку з тим, що вони не мають юридичної сили і доказовості первинного документа через відсутність в них обовязкового реквізиту справжнього підпису особи, яка дійсно уповноважена діяти від імені ПП «ЛТФ «Порто».

На підставі акта перевірки від 02.12.2011 №905/23-31375862 Ленінською МДПІ у м.Луганську згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України та відповідно до п.123.1 ст.123 ПК України винесено податкове повідомлення-рішення від 19.12.2011 №0000502320/0 про збільшення суми грошового зобовязання за платежем «податок на прибуток» в сумі 86 233 грн., у тому числі 68987 грн. за основним платежем, 17246,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 41).

На підставі акта перевірки від 02.12.2011 №905/23-31375862 Ленінською МДПІ у м.Луганську згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України та відповідно до п.123.1 ст.123 ПК України винесено податкове повідомлення-рішення від 19.12.2011 №0000512320/0 про збільшення суми грошового зобовязання за платежем «податок на додану вартість» в сумі 68987 грн., у тому числі: 55190 грн. за основним платежем, 13797,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 42).

Розглянувши адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог, оцінивши обґрунтованість заперечень відповідача, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до п.3.1 ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) обєктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з п.4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених ст.5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із ст.ст.8 і 9 цього Закону.

Валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами (п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Валовий доход у відповідності із п.п.4.1.1 та 4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» включає: загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону та доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами.

Датою збільшення валового доходу у відповідності із п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

За змістом п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на час виникнення спірних правовідносин визначав Закон України «Про податок на додану вартість».

Згідно із ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»:

- податкове зобовязання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.6);

- податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.7);

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість» дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Податкова накладна у відповідності із п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно із п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно абз.1 п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України закріплено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; при повторному протягом 1095 днів визначені контролюючим органом суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; при визначені контролюючим органом суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість протягом 1095 днів втретє та більше - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 75 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Під час судового розгляду справи судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що між ВК «Кедр-РВС Плюс» та ПП ЛТФ «Порто» укладено договори №10/11/08 від 10.11.2008 та №220 від 02.02.2009 на придбання гірничо-шахтного обладнання (а.с.107, 108).

Згідно умов вказаних договорів продавець зобовязаний на протязі дії договору передати покупцю товар у власність, а покупець прийняти та сплатити за товар на умовах договору.

Виконання вказаних договорів підтверджено податковими накладними, видатковими накладними, рахунками фактурами, актами прийому-передачі (а.с.110-124, 128), виписками з банківських рахунків (а.с. 128-137).

Позивачем всі вищезазначені документи надавалися під час перевірки, що не заперечувалось відповідачем під час судового розгляду.

Операції з ПП ЛТФ «Порто» включені позивачем до оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 за 01.08.2008 25.01.2012 (а.с. 109).

Як вбачається з акту перевірки та не заперечується відповідачем, висновки податкового органу щодо порушення позивачем п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» також ґрунтуються на відсутності первинних документів, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ПП ЛТФ «Порто». А саме, товарно-транспортних накладних та подорожніх листів, які необхідні як підстава для списання товарно-матеріальних цінностей і їх оприбуткування, а також для здійснення розрахунків між перевізниками та замовниками автомобільного транспорту, що передбачено Законами України «Про дорожній рух», «Про автомобільний транспорт», «Про міліцію», Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні. Затвердженими наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, Наказом Міністерства статистики, Міністерства транспорту України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» №488/346 від 29.12.1995, а також доказів, що засвідчують склад та зміст виконаних робіт щодо надання послуг з маркетингових досліджень, що унеможливлює оцінку їх звязку з господарською діяльністю позивача та віднесення до валових витрат, та, відповідно до складу податкового кредиту підприємства.

Посилання відповідача під час судового розгляду не відсутність товарно-транспортних накладних не є беззаперечним доказом безтоварності господарських операцій.

Наявні в матеріалах справи договори купівлі продажу, в яких позивач виступає покупцем, містять умову, що передача товару здійснюється шляхом забезпечення покупця податковими та видатковими накладними; перехід права власності відбувається на момент передачі товару, що оформлюється видатковою накладною (а.с. 107-108).

Судом встановлено, що позивачем оплачено товар з врахування його доставки (вказана обставина відповідачем не оспорюється), а тому складання товарно-транспортних накладних (які не були виписані та надані поставщиком) в зазначеному випадку не залежить від волі покупця товару. Крім того, жодним нормативно-правовим актом не визначено, що саме товарно-транспортна накладна є єдиним первинним документом для списання товарно-матеріальних цінностей підприємством, що здійснювало їх відпуск, та для оприбуткування товарів підприємством-одержувачем, а також для складського, оперативного і бухгалтерського обліку товарно-матеріальних цінностей.

Додані позивачем до матеріалів справи рахунки-фактури до вказаних договорів, видаткові накладні, виписки з банківських рахунків підтверджують отримання позивачем передбачених договорами товарно-матеріальних цінностей. З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем документально підтверджено реальність господарських операцій між ВК «Кедр-РВС Плюс» та ПП ЛТФ «Порто», а відтак позивачем сформовано валові витрати та включено суми до податкового кредиту з податку на додану вартість з дотриманням вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість».

Що стосується посилань відповідача на постанову Ленінського районного суду м.Луганська від 27.01.2011 у справі №1-229/11, як на доказ того, що податкові накладні, отримані від ПП ЛТФ «Порто», не мають юридичної сили і доказовості первинного документа через відсутність в них обовязкового реквізиту справжнього підпису особи, яка дійсно уповноважена діяти від імені ПП ЛТФ «Порто», суд оцінює їх критично з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Оглядом договорів №10/11/08 від 10.11.2008 та №220 від 02.02.2009, актів приймання-передавання, податкових накладних, отриманих від ПП ЛТФ «Порто», встановлено, що від імені ПП ЛТФ «Порто» зазначені документи підписані ОСОБА_3

Постановою Ленінського районного суду м. Луганська від 27.01.2011 у справі № 1-229/11 на підставі ч.4 ст.7-1 КПК України у звязку із передачею на поруки звільнено від кримінальної відповідальності та покарання обвинуваченого ОСОБА_3 у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.27, ч.2 ст.205, ч.1 ст.358, ч.3 ст.358 КК України (а.с. 93-99).

Разом з тим, вказана постанова жодним чином не стосується керівника ТОВ ПП ЛТФ «Порто» ОСОБА_3, питання підписання чи не підписання ОСОБА_3 податкових накладних у вироку суду не відображені, почеркознавча експертиза не проводилась, тому твердження відповідача про те, що наявні у позивача податкові накладні складені та підписані не ОСОБА_3 постановою суду не підтверджуються.

Таким чином, у судовому засіданні посилання відповідача на те, що наявні у позивача податкові накладні були підписані не ОСОБА_3, спростовані у судовому засіданні.

Також, суд вважає за потрібне зазначити, що відповідно до ч.4 ст.72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обовязковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою, тому за відсутності обставин щодо вчинення ОСОБА_3 протиправної діяльності щодо надання недостовірних документів ВК «Кедр-РВС Плюс», вказана постанова суду не може бути доказом неправомірного формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за господарською операцією з ПП ЛТФ «Порто».

З урахуванням вищевикладеного, суд зазначає, що позивачемм жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку з боку ВК «Кедр-РВС Плюс» не доведено. Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

З огляду на реальний характер всіх операцій з придбання товарів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, суд прийшов до висновку, що позивач правомірно сформував валові витрати та податковий кредит, а у податкового органу відсутні підстави для збільшення позивачу сум грошових зобовязань з податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств за податковими повідомленнями-рішеннями від 19.12.2011 №0000502320 та від 19.12.2011 №0000512320.

Безпідставність збільшення позивачу грошових зобовязань з податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств обумовлює безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій за податковими повідомленнями-рішеннями від 19.12.2011 №0000502320, від 19.12.2011 №0000512320.

Відповідач як субєкт владних повноважень, на якого ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірність свого рішення, що є підставою для задоволення адміністративного позову.

Згідно з ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі ч.3 ст.160 КАС України у судовому засіданні 08 лютого 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 13 лютого 2012 року, про що згідно вимог ч.2 ст.167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст.ст.2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Виробничої корпорації «Кедр-РВС Плюс» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.12.2011 №0000502320, від 19.12.2011 №0000512320, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську від 19.12.2011 №0000512320/0, яким збільшено Виробничої корпорації «Кедр-РВС Плюс» суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму 68987,50 грн., у тому числі: 55190 грн. основний платіж, 13797,50 грн. штрафні санкції.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську від 19.12.2011 №0000502320/0, яким збільшено Виробничої корпорації «Кедр-РВС Плюс» суму грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 86233,75 грн., у тому числі: 68987,00 грн. основний платіж, 17246,75 грн. штрафні санкції.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Виробничої корпорації «Кедр-РВС Плюс» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 28,23 грн. (двадцять вісім гривень 23 копійки).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 13 лютого 2012 року.

СуддяО.В. Захарова