Постанова № 21788976, 25.01.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2012 року Справа № 2а-88/12/1070

Приміщення суду за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1018

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Леонтовича А.М.

при секретарі -Воронюк М.М.

за участю представників сторін

від позивача:ОСОБА_1 (за довіреністю)

від відповідача:ОСОБА_2 (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

до

про Товариства з обмеженою відповідальністю «Спіра Інтернешнл»

Баришівської обєднаної державної податкової інспекції Київської області

скасування податкового повідомлення-рішення, - В С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженою відповідальністю «Спіра Інтернешнл»(далі по тексту - позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Баришівському районі про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000652332 від 29.12.2011 року.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що податковим органом зроблено помилкові висновки у акті перевірки від 16.12.2011 року № 1451/23/36812020 щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВКП «Трейд-Центр». При формулюванні зазначеного висновку податковий орган не врахував, що факт виконання господарських зобовязань між позивачем та ТОВ «ВКП «Трейд-Центр»підтверджується належним чином оформленими розрахунковими, платіжними та іншими документами, зміст правочину відповідає вимогам чинного законодавства України, жодна із сторін правочину не зверталася до суду щодо порушення її права на волевиявлення під час його укладення. Крім того такий договір не був визнаний у встановленому законодавством порядку недійсним та не доведено наявність умислу сторін, які його уклали на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Вказуючи на реальність факту виконання умов вищезазначеного договору позивач наполягає на тому, що господарська операція між ТОВ «Спіра Інтернешнл»та ТОВ «ВКП «Трейд-Центр»відбулась у відповідності до вимог чинного законодавства, що підтверджується первинними документами. Тому податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі необґрунтованих висновків, підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити, а також пояснив, що при оформленні позовної заяви була допущена помилка у написанні найменування відповідача, у звязку з чим відповідачем необхідно вважати Баришівську обєднану державну податкову інспекцію Київської області (далі по тексту - відповідач), якою і прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.

Представник відповідача позов не визнав та надав письмові заперечення проти позову, у яких зазначив, що правочини, укладені між ТОВ «Спіра Інтернешнл»та ТОВ «ВКП «Трейд-Центр»є нікчемними, оскільки директор ТОВ «ВКП «Трейд-Центр»дав пояснення про те, що реєстрацією вказаного підприємства не займався, особисто роботу підприємства не організовував, не здійснював домовленості з контрагентами, не наймав працівників для ведення господарської діяльності та не платив їм заробітної плати. Таким чином, при укладенні зазначених правочинів було відсутнє вільне волевиявлення сторони договору, а сам правочин не спрямований на настання реальних правових наслідків та є нікчемним.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спіра Інтернешнл»зареєстроване Баришівською районною державною адміністрацією Київської області 22.10.2009 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А 01 № 499121 (а.с. 28).

На податковому обліку позивач перебуває в Баришівській обєднаній державній податковій інспекції Київської області.

Згідно статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Спіра Інтернешнл»(а.с. 66-76), затвердженого зборами учасників згідно протоколу № 1 від 25.01.2011 року та довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ № 361606 (а.с. 80), основними видами діяльності позивача є оптова торгівля машинами та устаткуванням, оптова торгівля мясом та мясопродуктами, інші види оптової торгівлі, оптова торгівля хімічними продуктами та дослідження і розробки у галузі технічних наук.

Відповідно до матеріалів справи, 26.08.2011 року старшим слідчим в ОВС ГСУ МВС України підполковником міліції Фаренюком О.С., з метою повного та всебічного дослідження обставин кримінальної справи № 24-210, на підставі статей 66, 130 Кримінально-процесуального кодексу України прийнято постанову про призначення податкової перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ «Спіра Інтернешнл»(далі по тексту Постанова про призначення податкової перевірки у рамках кримінальної справи) (а.с. 50).

На виконання постанови слідчого про призначення податкової перевірки у рамках кримінальної справи № 24-210, посадовими особами Баришівської обєднаної державної податкової інспекції Київської області проведено невиїзну позапланову перевірку ТОВ «Спіра Інтернешнл»за результатами якої складено Акт від 16.12.2011 року № 1451/23/36812020 «Про результати документальної невиїзної перевірки підприємства ТОВ «Спіра Інтернешнл»з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «ВКП «Трейд-Центр»за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року (далі по тексту Акт перевірки).

У ході перевірки податковим органом проаналізовано надані ТОВ «Спіра Інтернешнл»бухгалтерські та податкові документи, оформлені за результатами укладення договорів та виконання господарських зобовязань між ТОВ «Спіра Інтернешнл»та ТОВ «ВКП «Трейд-Центр», зокрема: рахунки-фактури: від 02.12.2009 року № 6/02-12 на суму 106576,61 грн.; від 01.02.2010 року № 4/02-02 на суму 198785,68 грн.; видаткові накладні:від 02.12.2009 року № 02/12-4 на суму 106576,61 грн.; від 01.02.2010 року № 01/02-6 на суму 198785,68 грн.; податкові накладні: від 02.12.2009 року № 021206 на суму 106576,61 грн.; від 01.02.2010 року № 010227 на суму 198785,68 грн.; виписки банку: від 01.02.2010 року № 17 на суму 37000,00 грн.; від 05.02.2010 року № 20 на суму 62000,00 грн.; від 10.02.2010 року № 32 на суму 7576,61 грн.; від 03.03.2010 року № 51 на суму 51000,00 грн.; від 10.02.2010 року № 33 на суму 22500,00 грн.; від 15.02.2010 року № 35 на суму 45000,00 грн.; від 01.04.2010 року № 69 на суму 15000,00 грн.; від 02.06.2010 року № 117 на суму 60000,00 грн..

При перевірці податковим органом також використано протокол допиту свідка ОСОБА_4 директора ТОВ «ВКП «Трейд-Центр»від 16.06.2011 року, у якому він пояснив, що не підписував будь-які документи та не вчиняв будь-яких дій з продажу товарів, послуг повязаних з господарською діяльністю ТОВ «ВКП «Трейд-Центр».

Визначивши у акті перевірки, що виконання господарських зобовязань між позивачем та ТОВ «ВКП «Трейд-Центр»підтверджується усіма необхідними первинними бухгалтерськими документами, відповідач, взявши за основу пояснення керівника ТОВ «ВКП «Трейд-Центр», зробив висновок про те, що господарські договори, укладені сторонами з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, тому є нікчемними і не спричиняють реального настання правових наслідків.

На основі висновків про порушення позивачем вимог пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та пункту 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»Баришівською обєднаною державною податковою інспекцією Київської області прийнято податкове повідомлення рішення від 29.12.2011 року № 0000652332, яким збільшено суму грошового зобовязання Товариства з обмеженою відповідальністю «Спіра Інтернешнл»з податку на прибуток приватних підприємств на 51792,45 грн.. та застосовано штрафні санкції у розмірі 12948,11 грн..

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовано Цивільним кодексом України від 16.01.2003 року № 435-IV, Господарським кодексом України від 16.01.2003 року № 436-IV, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 19.08.1999 року № 996-XIV, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Надаючи правову оцінку господарським відносинам між ТОВ «Спіра Інтернешнл»та ТОВ «ВКП «Трейд-Центр»при укладанні та виконанні договору, який на переконання відповідача є нікчемним, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 627 передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зазначене положення відображає один з найважливіших принципів договірного регулювання суспільних відносин принцип свободи договору.

Згідно статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до приписів статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

У силу вимог статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

При цьому факт передачі, оплати, зберігання товару може бути доказаний податковими, бухгалтерськими та іншими документами первинного обліку.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 19.08.1999 року № 996-XIV бухгалтерським обліком є процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

У відповідності до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України»фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ВКП «Трейд-Центр», на умовах договору поставки, передано на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спіра Інтернешнл»товарно-матеріальні цінності, що підтверджується наступними документами:

1)рахунками-фактурами; від 02.12.2009 року № 6/02-12 на суму 106576,61 грн. (а.с. 40); від 01.02.2010 року № 4/02-02 на суму 198785,68 грн. (а.с. 37);

2)видатковими накладними: від 02.12.2009 року № 02/12-4 на суму 106576,61 грн. (а.с. 41); від 01.02.2010 року № 01/02-6 на суму 198785,68 грн. (а.с. 39);

3)податковими накладними: від 02.12.2009 року № 021206 на суму 106576,61 грн. (а.с. 42); від 01.02.2010 року № 010227 на суму 198785,68 грн. (а.с. 38).

У відповідності до статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

У свою чергу, на виконання умов зазначеного договору, покупець товару - ТОВ «Спіра Інтернешнл»провів оплату вартості поставленого ТОВ «ВКП «Трейд-Центр»товару, що підтверджується банківськими виписками: від 01.02.2010 року № 17 на суму 37000,00 грн.; від 05.02.2010 року № 20 на суму 62000,00 грн.; від 10.02.2010 року № 32 на суму 7576,61 грн.; від 03.03.2010 року № 51 на суму 51000,00 грн.; від 10.02.2010 року № 33 на суму 22500,00 грн.; від 15.02.2010 року № 35 на суму 45000,00 грн.; від 01.04.2010 року № 69 на суму 15000,00 грн.; від 02.06.2010 року № 117 на суму 60000,00 грн..

Після придбання товару у Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКП «Трейд-Центр», Товариство з обмеженою відповідальністю «Спіра Інтернешнл»реалізувало його на користь своїх контрагентів, а саме: ТОВ «Трамбрандс-Україна», ЗАТ «Імперіал Тобакко Продакшн Укрїна», ЗАТ «Кондитерська фабрика «Харківянка», ЗАТ «Полтавський масло екстракційний завод Кернел Груп».

Факт реалізації товару, придбаного ТОВ «Спіра Інтернешнл»у ТОВ «ВКП «Трейд-Центр»підтверджується, зокрема: договором на поставку від 21.12.2009 року № TM1731SPR7 (а.с. 98-104); договором про надання послуг з обслуговування та ремонту обладнання від 01.02.2010 року № 0102/10 (а.с. 105-109); договором поставки від 04.01.2010 року № 0401 (110-111); договором поставки від 04.12.2009 року № 4/12 (а.с. 112-113); банківськими виписками (а.с. 114-127); актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 08.02.2010 року № ОУ-0000007 (а.с. 128); видатковими накладними (а.с. 129-145), довіреностями на отримання товару від ТОВ «Спіра Інтернешнл»від 24.12.2009 року № 1758 (а.с. 146); від 02.01.2010 року № 428 (а.с. 147); від 13.02.2010 року № 2884 (а.с. 148); від 02.02.2010 року № 146 (а.с. 149); 29.01.2010 року № К000002638 (а.с. 150); 01.02.2010 року № 506 (а.с. 151).

Суд звертає увагу на те, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Окрім того суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері, відповідно до змісту якої презумується, що дії платника податків, які мають своїм результатам одержання певної податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться в його первинних бухгалтерських документах та податковій звітності є достовірними, якщо інше не доказано у встановленому законодавством порядку належними та допустимими доказами.

Ураховуючи вищезазначені обставини суд дійшов висновку, що укладений між відповідачами правочин відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданим, а факт виконання господарських зобовязань сторін підтверджується первинними та податковими документами.

Розглянувши твердження відповідача про недійсність договору поставки, укладеного між ТОВ «Спіра Інтернешнл»та ТОВ «ВКП «Трейд-Центр»суд зазначає наступне.

Згідно частин 2, 3 статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Правочинами, що порушують публічний порядок є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Надаючи оцінку діям податкового органу, що полягали у визначенні в акті перевірки нікчемними правочинів, суд повинен перевірити обґрунтованість тверджень орану державної податкової служби про наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод нікчемними і настання відповідних юридичних наслідків.

Відповідно до частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі (частина 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд звертає увагу на те, що в даній адміністративній справі, відповідачем, який посилається на нікчемність укладеного між позивачем та його контрагентом договору, повинно бути надано належні докази на обґрунтування нікчемності укладеного правочину.

Крім того, для визнання правочину нікчемним на тій підставі, що його укладено з метою порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, суд досліджує в чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення правочину, якою із сторін і в якій мірі виконано правочин, а також вину сторін у формі умислу.

Під наявністю наміру у сторін правочину суд розуміє те, що вони, виходячи з обставин справи, усвідомлювали протиправність правочину, який укладався, і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, передбачали настання протиправних наслідків і бажали або свідомо допускали їх настання.

Ураховуючи вищезазначене, суд звертає увагу на те, що відповідачем на підтвердження позиції щодо нікчемності правочину не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, належних доказів, які б свідчили про те, що документи, виписані на виконання договору, були сфальсифікованими, як і не надано доказів притягнення до відповідальності (в тому числі кримінальної) відповідних посадових осіб у звязку з занесенням до звітності даних, що не відповідають дійсності.

Необґрунтованими суд вважає посилання представника відповідача на протокол допиту директора та засновника ТОВ «ВКП «Трейд-Центр», як на підставу для визнання договору нікчемним з огляду на наступне.

Відповідно до статті 84 Кримінально-процесуального кодексу України при провадженні слідчих дій під час досудового слідства і дізнання, в судових засіданнях суду першої інстанції та апеляційного суду ведуться протоколи.

В той же час, відповідно до частини 2 статті 74 Кримінально-процесуального кодексу України показання обвинуваченого, в тому числі й такі, в яких він визнає себе винним, підлягають перевірці. Визнання обвинуваченим своєї вини може бути покладено в основу обвинувачення лише при підтвердженні цього визнання сукупністю доказів, що є в справі.

Згідно з статтею 65 Кримінально-процесуального кодексу України доказами в кримінальній справі є всякі фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються: показаннями свідка, показаннями потерпілого, показаннями підозрюваного, показаннями обвинуваченого, висновком експерта, речовими доказами, протоколами слідчих і судових дій, протоколами з відповідними додатками, складеними уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів, та іншими документами.

Таким чином, пояснення директора ТОВ «ВКП «Трейд-Центр»зафіксовані в протоколі допиту свідка, є лише одним із засобів доказування в кримінальній справі, однак вони не є належними документами, які встановлюють відповідні юридичні факти.

В розумінні кримінально-процесуального законодавства України, належними засобами, які б підтверджували відповідні юридичні факти, зокрема, вину службових осіб ТОВ «Спіра Інтернешнл»у фальсифікації бухгалтерських чи інших документів, є відповідні судові рішення, що набрали законної сили.

Крім того чинним законодавством України не передбачено обовязку сторони договору перевіряти повноваження контрагента на підписання первинних бухгалтерських та податкових документів, як і не передбачено відповідальності сторони договору за порушення її контрагентом вимог чинного законодавства при укладанні договору. У тому випадку, якщо не доказано обізнаності сторони договору про факт порушення законодавства його контрагентом на момент укладання договору, вважається, що така сторона діяла правомірно.

Відповідно до статті 218 Цивільного кодексу України заперечення однією із сторін правочину факту його вчинення або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Отже, за змістом вказаних норм, заперечення щодо факту вчинення правочину можуть підтверджуватися виключно доказами, зазначеними в статті 218 Цивільного кодексу України, а рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків. Проте, відповідач в основу висновків, зроблених у Акті перевірки, та тверджень про відсутність самого факту вчинення між відповідачами правочину та його виконання поклав виключно показання директора ТОВ «ВКП «Трейд-Центр».

Відтак, необґрунтованим є посилання представника відповідача на пояснення керівника ТОВ «ВКП «Трейд-Центр»(постачальника ТОВ «Спіра Інтернешнл»), як на доказ нікчемності укладеного між відповідачами правочину.

Спростовуючи твердження відповідача про безтоварність операцій між позивачем та ТОВ «ВКП «Трейд-Центр»суд враховує ту обставину, що жодних доказів відсутності товару, що був переданий від ТОВ «ВКП «Трейд-Центр»до ТОВ «Спіра Інтернешнл»відповідач не надав.

Натомість, первинними документами з передачі придбаного товару, рахунками-фактурами, видатковими накладними, податковими накладними, банківськими виписками тощо, що є в матеріалах справи та які досліджені судом, підтверджується реальність здійснення операцій з придбання товару, що, в свою чергу, спростовує доводи відповідача про безтоварність вчиненого правочину.

Згідно статті 216 Цивільного кодексу України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають. Таким чином, викладені відповідачем в Акті перевірки висновки про відсутність у позивача об'єктів, які підпадають під визначення статей 3, 4, 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.94 р. N 334/94-ВР та визнання даних, відображених у деклараціях з податку на прибуток за перевіряємий період недійсними є помилковими.

За таких обставин, аналіз наданих суду доказів свідчить про те, що відповідачем не доведено належним чином, в чому саме полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладання договору між позивачем та ТОВ «ВКП «Трейд Центр», і чи була вона спрямована на формування первинних документів, які дають змогу зменшити податкову базу та здійснити незаконну мінімізацію сплати податків, а також наявність в діях позивача вини у формі умислу.

Таким чином, проаналізувавши матеріали справи та вимоги чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що відповідач не надав жодних належних доказів на підтвердження нікчемності укладеного між ТОВ «Спіра Інтернешнл»та ТОВ «ВКП «Трейд-Центр»договору.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні, врахувавши ту обставину , що податковим органом не доведена нікчемність правочину, укладеного позивачем та правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 3 статті 2Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Спіра Інтернешнл»підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 9, 14, 70, 71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Баришівської обєднаної державної податкової інспекції Київської області від 29.12.2011 року № 0000652332.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Леонтович А.М.

Повний текст постанови виготовлено 30 січня 2012 року.