Постанова № 21787979, 14.10.2011, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" жовтня 2011 р. Справа № 2a-2158/11/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Черепія П.М.

при секретарі Данилюк І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Відкритого акціонерного товариства " Карпатнафтобуд"

до відповідача: Калуської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0004902301/0, № 0004912301/0 від 14.12.2010 р., № 0000692301 від 15.04.2011 р.,-

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Карпатнафтобуд" звернулося до суду з адміністративним позовом до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0004902301/0, № 0004912301/0 від 14.12.2010 р., № 0000692301 від 15.04.2011 р.

Ухвалою суду від 06.10.2011 року позовну заяву в частині заборони відповідачу вчинення будь-якої дії стосовно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень за заявою представника позивача залишено без розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та пояснив, що виїзна документальна перевірка проведена з порушенням ЗУ “Про державну податкову службу” та Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затверджених Наказом ДПА України № 350 від 18.08.2005 року. Крім того перевіряючими не дотримано порядку оформлення актів за результатами перевірки. Представник позивача не погоджується також із висновками перевірки викладеним в акті, вважає їх необґрунтованими, непідтвердженим належними засобами доказування. Наголосив на тому, що на момент укладення позивачем договору з субпідрядниками, правоздатність яких як юридичної особи підтверджуються їхніми установчими документами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, які передбачені законодавством для такого виду договорів, дотримано вимог щодо письмової форми правочину. Висновки перевірки ґрунтувались на поясненнях певних фізичних осіб, які на думку представника позивача не мали жодної приналежності до діяльності платника податку та його контрагентів, а тому не можуть бути доказом того, що субпідрядниками не проводились роботи. Безпідставними є також посилання відповідача на те, що договори та інші документи були підписані не директором ПП “Ю.Зор”, а іншою особою, оскільки висновок спеціаліста, зроблений на основі звірки підписів в копіях документів.

Просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, суду пояснив, що перевірка проводилась у відповідності до вимог ч.1 ст.11 ЗУ “Про державну податкову службу в Україні”. В ході перевірки встановлено, що за перевірений період на виконання умов договорів підряду, укладених з основними замовниками, позивачем укладені договори субпідряду з субєктам господарювання з ознаками фіктивності, а саме ПП «Юзор», ПП «Будсервіс-партнер», ПП «Інтерагро-форум», ПП «Інвіда». Згідно ч.1 ст.207 ГК України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктивності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Положення статей 207 та 208 ГК України застосовується з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно ч.1 ст.203 та ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Зазначив, що Конституцією України та Законом України “Про систему оподаткування” передбачений обовязок зі сплати податків, зборів, обовязкових платежів. Таким чином, у результаті порушення контрагентом позивача своїх податкових зобовязань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), укладений договір має протиправний характер. А такий правочин по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави, протирічить інтересам держави і суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з ч.2 ст.228 ЦК України є нікчемним.

Просив в задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши позовну заяву, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

В судовому засіданні встановлено, що ВАТ «Карпатнафтобуд»20.04.1995 року зареєстроване як юридична особа, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію. (Т.1 а.с.112)

У період за який проводилась перевірка, ВАТ «Карпатнафтобуд»було зареєстроване платником ПДВ. (Т.1 а.с.113)

Відповідачем по справі, Калуською ОДПІ, на підставі направлення №579 від 27.09.2010 року з 28.09.2010 року по 26.11.2010 року проводилась планова виїзна перевірка ВАТ «Карпатнафтобуд»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 року по 30.06.2010 року, валютного та іншого законодавства за період 01.10.2008 року по 30.06.2010 року.

За результатами перевірки 01.12.2010 року складено акт №4287/23-01/04711040 в якому зафіксовані порушення:

1.п.4.1 ст.4, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1 ст.5, п.п.5.2.1, п.п.5.2.5 п.5.2, п.п.5.6.1 п.5.6 ст.5, п.5.7.1 п.5.7 ст.5, п.п.5.3.9 п.5.3, п.п.5.4.8 п.5.4 ст.5, п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8, п.п.11.3.1, п.п.11.3.5 п. 11.3 ст.11, п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 р. №283/97-ВР зі змінами та доповненнями в результаті чого:

- занижено податок на прибуток за 2008 рік в сумі 185692 грн., за три квартали 2009 року в сумі 191715 грн., за 2009 рік в сумі 86914 грн.;

- завищено податок на прибуток за півріччя 2009 року в сумі 150 грн., за 1-й квартал 2010 року в сумі 205 грн., за півріччя 2010 року в сумі 1695 грн.;

- занижено відємного значення обєкту оподаткування податком на прибуток за 1-й квартал 2009 року в сумі 370531 грн., за півріччя 2009 року в сумі 757320 грн., за 1-й квартал 2010 року в сумі 251841 грн., за півріччя 2010 року в сумі 426045 грн.

2.п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР з послідуючими змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 373231 грн., в тому числі: за жовтень 2008 року в сумі 69175 грн., за листопад 2008 року в сумі 7211 грн., за грудень 2008 року в сумі 112093 грн., за липень 2009 року - в сумі 61695 грн., за серпень 2009 року в сумі 34999 грн., за вересень 2009 року в сумі 11262 грн., за листопад 2009 року в сумі 48197 грн., за грудень 2009 року в сумі 18781 грн., за червень 2010 року в сумі 9818 грн.

На підставі акту перевірки, Калуською обєднаною державною податковою інспекцією в Івано-Франківській області винесено податкові повідомлення-рішення № 0004912301/0 від 14.12.2010 року, яким нараховано податкове зобовязання по ПДВ в сумі 373231 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 186616 грн., а також податкове повідомлення-рішення № 0004902301/0 від 14.12.2010 року, яким нараховано податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств в сумі 270911 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 136303 грн.

Не погоджуючись із даними рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

В результаті розгляду скарги, ДПА в Івано-Франківській області винесла додаткове повідомлення-рішення №0000692301 від 05.04.2011 року, яким збільшено на 52400 грн. суму податкового зобовязання з податку на прибуток за штрафними санкціями, визначену у податковому повідомлені-рішенні Калуської ОДПІ від 14.12.2010 року за №0004902301/0.

Рішенням Державної податкової адміністрації України від 02.06.2011 року скарга ВАТ «Карпатнафтобуд»залишена без задоволення. (Т.1 а.с.93-98)

Щодо висновків контролюючих органів про наявність порушень згідно акту перевірки від №4287/23-01/04711040 від 01.12.2010 року Про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства слід зазначити наступне.

Судом встановлено, що позивачем по справі, 29.08.2008 року укладено договір підряду з Проектно-виробничим архітектурно-планувальним госпрозрахунковим бюро Болехівської міської ради на виконання робіт по ліквідації наслідків паводку 24 26 липня на річці Сукіль м. Болехова. (Т.1 а.с.123)

12.09.2008 року позивач ВАТ «Карпатнафтобуд», уклав договір підряду за № 9 з Петранківською сільською радою на украплення берега річки Бережниця. (Т.1 а.с.125)

З ПП «Інтерагро-Форум»02.12.2009 року позивач уклав договір № 6 на ремонт доріг в Калуському районі (Т.1 а.с.236).

Виконання умов договору № 6 по ремонту доріг підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2009 року, підсумковою відомістю ресурсів, довідкою про вартість виконаних за грудень 2009 року, податковим накладними. (Т.1 а.с. 224-235)

Для виконання частини робіт, зазначених в договорах, позивачем залучено субпідрядників з якими укладено договори:

з ПП “Ю.Зор” - договір № 1-06 від 06.010.2008 року;

договір № ВЕВ-14 від 03.10.2008 року;

договір № ВЕВ-15 від 03.10.2008 року (Т.1 а.с. 136-138)

з ПП “Будсервіспартнер” договір № ВЕВ-1 від 15.05.2009 року;

договір №06/07 від 06.07.2009 року. (Т.1 а.с.173, 182)

Виконання робіт за договорами субпідряду підтверджується актами приймання виконаних робіт за №№ 7210001, 1130017, 8310023, актом б/н за липень, серпень, вересень, листопад 2009 року та податковими накладними. (Т.1 а.с.176-180, 184-193, 196-199, 181, 194-195, 200)

Також позивачем ВАТ «Карпатнафтобуд»укладено договір з ПП «Інвіда»№ 000000022 від 01.07.2009 року на придбання запчастин. (Т.1 а.с.244-246)

Видаткові накладні № РН-706005 від 06.07.2009 року, № РН-7100003 від 10.07.2009 року та податкова накладна від 06.07.2009 року підтверджують реальне виконання договору. (Т.1 а.с.249-251).

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувані податкові повідомленнярішення базуються на висновках відповідача щодо нікчемності раніше укладених між позивачем та субпідрядниками вищезазначених правочинів.

В основу висновку відповідача лягли ті обставини, що в 2010 році вищезазначені підприємства не виявлені за їхніми місцемзнаходженнями, та є свідченням відсутності у них первинних документів, які б підтверджували факт здійснення відповідних господарських операцій. До такого висновку Калуська оДПІ дійшла не зважаючи на факт наявності оригіналів всіх первинних документів у позивача та не зважаючи на те, що відповідні обсяги

робіт виконаних вищевказаним підприємствам паралельно підтверджені відповідними актами прийманняпередачі підписаними позивачем, як підрядною організацією із замовниками відповідних робіт. При цьому відповідач стверджує, що укладаючи відповідний правочин його сторони не мали на меті досягнути якихось певних результатів, що наче б то є свідченням їх спрямування на незаконне заволодіння державним майном та протирічить інтересам держави і суспільства, а тому у відповідності до частини 2 статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемними.

Однак такі висновки відповідача, суд вважає не підтвердженими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

З відомостей які містяться в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України вбачається, що субєкти господарювання з якими позивач уклав договори були зареєстровані як юридичні особи: ПП «Ю.Зор»зареєстроване виконавчим комітетом Львівської міської ради, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (Т.1 а.с.129); ПП «Будсервіс-партнер»зареєстроване виконавчим комітетом Львівської міської ради, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (Т.1 а.с.171); ПП «Інтерагро-форум»зареєстроване виконавчим комітетом Черкаської міської ради, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (Т.1 а.с.217); ПП «Інвіда»зареєстроване виконавчим комітетом Львівської міської ради, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (Т.1 а.с.240).

Згідно відомостей, які містяться в базі даних державної податкової служби, вказані субєкти були зареєстровані як платники податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвами. (Т.1 а.с.131, 170, 216, 240)

Як вбачається із вищенаведеного субпідрядники на момент укладення договорів і виконання цих договорів були платниками ПДВ, про що свідчать видані їм свідоцтва.

Окрім того, зважаючи на специфіку своєї діяльності (будівельно ремонтні роботи), які були предметом правочину, що не визнаються відповідачем, вказані підприємства мали відповідні ліцензії на здійснення даного виду діяльності, що підтверджується зокрема ліцензією серії АВ № 406216 від 26.12.2007 року виданої ПП «Юзор», ліцензією серії АВ №445736 від 23.12.2008 року виданої ПП «Будсервіс-партнер», ліцензією серії АВ №458296 від 30.01.2009 року виданої ПП «Інтерагро-форум»(Т.1 а.с.132, 168, 219).

Вищенаведене свідчить про те, що у відповідності до частини 2 статті 203 Цивільного кодексу України всі сторони відповідних правочинів на момент їх вчинення були наділені необхідним обсягом цивільної дієздатності, були належними платниками податків та інших обовязкових платежів, які виникали при здійсненні ними господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи та у відповідності до вимог частин 3,5 статті 203 Цивільного кодексу України волевиявлення учасників відповідного правочину відображено у договорі вчиненому у визначеній законом формі, а відповідні акти прийманняпередачі, платіжні документи, які повязані з цим договором відображають фактичне виконання сторонами своїх договірних зобовязань, свідчать що волевиявлення сторін правочину було вільним, відповідало їх внутрішній волі та спрямованим на реальне настання правових наслідків, що були ними обумовленні.

Окрім того, оскільки позивач не являється кінцевим споживачем відповідних товарів та послуг, які були предметом відповідних правочинів, а факт передачі цих товарів та послуг від ПП «Юзор», ПП «Будсервіс-партнер», ПП «Інтерагро-форум», ПП «Інвіда»до позивача підтверджується договорами № 1-06 від 06.10.2008 року, договір № ВЕВ-14 від 03.10.2008 року, договір № б/н від 29.08.2008 року, договір № ВЕВ 15 від 03.10.2008 року, договір №ВЕВ1 від 15.05.2009 року, договір №06/07 від 06.07.2009 року, договір №6 від 02.12.2009 року, договір №000000022 від 01.07.2009 року, які разом з усіма додатками укладений у визначеній законом формі і підписаний сторонами, а тому суд вважає, що немає жодних підстав для посилання відповідача на частину 1 статті 215 Цивільного кодексу України, оскільки відповідач не зазначає чим саме зміст заперечуваного ним правочину суперечить чинному законодавству та яким самим нормам. Також, відповідач не зазначає чим саме даний правочин суперечить інтересам держави і суспільства та його моральним засадам. Суд вважає, що дії чи бездіяльність третіх осіб, які не повязані безпосередньо з виконання своїх договірних зобовязань, а стосуються виключно його прав та обовязків як платника податків, не можуть впливати на іншу сторону правочину, однак можуть породжувати ті чи інші правові наслідки виключно для особи, яка допустилася відповідних порушень.

Так, в силу редакцій частини 1 статті 207 Господарського кодексу України та частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади може бути визнаний судом недійсним.

З вищенаведених законодавчих положень випливає, що визнання вказаних договорів недійсними з підстав їхньої невідповідності закону та суперечливості інтересам держави і суспільства є можливим лише в судовому порядку, а не з субєктивної оцінки відповідача. Однак з даного приводу відповідач до суду не звертався і вказані правочини недійсними судом не визнавалися, що також є свідченням необґрунтованості конкретної позиції відповідача.

Щодо посилання відповідача на частину 2 статті 228 Цивільного кодексу України, то суд зазначає, що дана норма стосується виключно правочинів, які порушують публічний порядок. В чому законодавець вбачає порушення публічного порядку ним зазначено в частині 1 статті 228 Цивільного кодексу України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав та свобод людини і громадянина, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Таким чином законодавець розмежовує поняття “порушення публічного порядку” та “недодерження вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам”. Дані обставини передбачають різний порядок визнання правочину недійсним та різні правові наслідки.

Жодних доказів того, що заперечувані правочини були спрямовані саме на порушення конституційних прав та свобод людини і громадянина, пошкодження чи незаконне заволодіння майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади відповідач не наводить. Обгрунтовуючи свої припущення посиланням на факт відсутності третьої особи за її місцемзнаходженням, є нічим іншим, як свідченням порушення відповідною особою вимоги законодавства, яке стосується його реєстрації, як субєкта підприємницької діяльності чи платника податків і зобовязує його повідомляти реєструючі органи про зміну свого місця знаходження, а у випадку порушення даної вимоги передбачає персональну відповідальність такої особи та її посадових осіб.

Посилання відповідача на пояснення окремих фізичних осіб, які не являлися посадовими особами ВАТ “Карпатнафтобуд” і не володіли будьякою інформацією про те, які із залучених працівників є штатними працівниками підприємства, а які працівниками залученого підприємства і які особи виконували роботи в час, коли дані працівники не знаходилися на обєктах, також не можуть бути належними доказами будьчого, в тому числі доказом, що конкретний правочин укладався без мети настання реальних наслідків.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи пояснення окремих осіб та працівників, які були задіяні в роботах на різних обєктах, суд виходить із того, що ці пояснення не відображають в повному обємі дані про виконані роботи, їхню вартість та витрати, оскільки особи, які їх надавали не володіли і не могли володіти даними бухгалтерського обліку та його відображення у податковій звітності позивача та інших залучених контрагентів. Крім того в судовому засіданні встановлено, що більша частина допитаних осіб не мали жодного відношення до діяльності ВАТ “Карпатнафтобуд” і навіть не були задіяні на виконанні робіт, наприклад начальник АПБ Болехівської міської ради.

Як вбачається з рішень податкових органів, які приймалися різними інстанціями за результатами розгляду апеляційних скарг позивача, саме висновок відповідача про те, що конкретні правочини укладалися без мети настання реальних наслідків згідно статей 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України є підставою визнання таких правочинів нікчемними.

Проте, вищевказані норми чинного законодавства кардинально суперечать висновкам відповідача, оскільки у відповідності до пункту 1 частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Однак, відповідач не зазначає, якою саме нормою закону встановлено недійсність відповідних правочинів і якою нормою визначено його оскаржувані дії, як правовий наслідок недійсного чи нікчемного правочину. Натомість частина 1, 3 статті 115 Цивільного кодексу України з врахуванням положень статті 203 Цивільного кодексу України, визначено лише підстави визнання оскаржуваного правочину недійсним в судовому порядку.

Згідно частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Аналогічні положення визначено і в частині 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Однак, як вже зазначалося судом ніхто з даного приводу до суду не звертався, а тому згідно частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

На виконання договору, ПП «Юзор», ПП «Будсервіс-партнер», ПП «Інтерагро-форум», ПП «Інвіда»виконали всі умови договору, на підставі чого були підписані відповідні акти виконаних робіт та видано податкові накладні наявні в матеріалах справи.

Що стосується актів приймання виконаних робіт, укладених між ВАТ “Карпатнафтобуд” та ПП «Юзор», ПП «Будсервіс-партнер», ПП «Інтерагро-форум», ПП «Інвіда», то суд проаналізувавши їх приходить до висновку, що вони повністю відповідають встановленій Державним комітетом статистики України і Державного комітету з будівництва та архітектури формі акту КБ2в та КБ3.

Посилання Державної податкової інспекції на висновок спеціаліста СБУ в Івано-Франківській області, де зазначено, що субпідрядні договора, акти приймання передачі, податкові накладні виконанні не директором ПП “Ю.Зор” ОСОБА_1, а іншою особою не беруться судом до уваги з наступних обставин.

Розділом 3 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998 року експертиза проводиться на основі відібраних експериментальних зразків підписів, виконаних особисто особо, підпис якої ідентифікується. Даною інструкцією не передбачений порядок проведення експертизи на основі звірки підписів в копіях документів.

З самого висновку спеціаліста СБУ в Івано-Франківській області від 24 листопада 2009 року № 22-ДПА вбачається, що дослідження було проведено на основі навіть не оригіналів, а просто копій документів, що є неприпустимим.

Згідно частини 3 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Оскільки зазначену експертизу головний спеціаліст експертного сектору Експертної служби ІСТЕ СБУ Івано-Франківській області проводив як спеціаліст, а не як експерт, а при цьому висновки зроблені на підставі копій документів без відібрання експериментальних зразків підписів у ОСОБА_1, то суд не бере до уваги дані докази. Крім того експертиза проведена не експертом не може розцінюватись як доказ в силу ст.. 82 КАС України.

У відповідності до п.5.1. ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”(даліЗакон) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті (п.п.5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону).

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (абз.4 п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону).

Згідно пункту 7.1. статті Закону України “Про податок на додану вартість”(даліЗакон) поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Відповідно до п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності до п.п.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Враховуючи те, що виконання позивачем робіт зазначених в договорі підтверджено належно оформленими документами, повязаних з оплатою даних договорів, віднесення валових витрат здійснене у відповідності до норм Закону України “Про оподаткування підприємств”, а тому висновок відповідача щодо заниження суми податку на прибуток є безпідставним та таким, що не відповідає нормам закону. Також, з матеріалів справи вбачається, що позивач на підставі п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” правомірно відніс до податкового кредиту відповідну суму коштів після складення відповідних накладних, які засвідчують факт виконання робіт на підставі складених договорів, а тому висновок відповідача щодо нарахування податкового кредиту є необґрунтованим та не в повній мірі дослідженим.

Що ж до висновку відповідача про порушення порядку оформлення податкових накладних, то суд спростовує з наступних підстав.

Підпунктом 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 Закону встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Як вбачається з матеріалів справи та поданих позивачем копій податкових накладних, вони містять всі необхідні реквізити, які передбачені підпунктом 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, а тому висновок відповідача що дані накладні не є підставою для нарахування податкового кредиту, є безпідставним та такими, що не відповідає нормам чинного законодавства.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що як в момент укладення позивачем договорів з ПП «Юзор», ПП «Будсервіс-партнер», ПП «Інтерагро-форум», ПП «Інвіда», так і в процесі їхнього виконання, сторонами було додержано всіх вимог чинного законодавства, а тому висновки відповідача про нікчемність правочину є безпідставними, не обґрунтованими та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства. При цьому суд зазначає, що з врахуванням вищезазначеного позивачем не було допущено заниження суми податку на прибуток та правомірно віднесено до податкового кредиту відповідну суму коштів після виконання робіт передбаченими відповідними договорами з дотриманням всіх вимог чинного законодавства.

Суд вважає висновки перевіряючих про укладення договорів субпідряду між ВАТ “Карпатнафтобуд” та субпідрядниками без погодження з проектно-виробничим архітектурно-планувальним госпрозрахунковим бюро Болехівської міської ради та Петранківською сільською радою необґрунтованими, оскільки між контрагентами були укладені договори саме про надання послуг. Дані договори регулюють різні відносини відповідно до Цивільного Кодексу України, тому положення Договору про погодження субпідрядника не поширюється на дані договірні відносини.

За таких обставин податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі необґрунтованих, необєктивних висновків акту перевірки, а тому, суд вважає, що оскаржувані податкові повідомленнярішення № 0004902301/0, № 0004912301/0 від 14.12.2010 р., № 0000692301 від 15.04.2011 р. слід скасувати.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати нечинними та скасувати податкові повідомленя-рішеня Калуської об'єднаної державної податкової інспекції № 0004902301/0, № 0004912301/0 від 14.12.2010 р., № 0000692301 від 15.04.2011 р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства "Карпатнафтобуд" судові витрати в розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя:/підпис/Черепій П.М.

Постанова складена в повному обсязі 19.10.2011 року.