Постанова № 21787972, 04.10.2011, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2011 р. Справа № 2a-2259/11/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Черепія П.М.

при секретарі Данилюк І.М.

за участю сторін:

представника позивача: ОСОБА_1, довіреність №1107 від 11.07.2011р.

представника відповідача: ОСОБА_2, довіреність №1001/Т/10-0 від 16.02.2009р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Віктор і К"

до відповідача: Державної податкової інспекції в місті Яремче

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000021502 від 29.06.2011 р.,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Віктор і К" звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Яремче Івано-Франківської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ в м.Яремче Івано-Франківської області № 0000021502 від 29.06.2011 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів зазначених в позовній заяві. Вказав, що відповідачем безпідставно прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, просив їх скасувати.

Представник відповідача проти заявленого позову заперечив з мотивів викладених в письмовому запереченні відповідача, крім того суду пояснив, що під час перевірки позивача встановлено, придбання ним в ТОВ "Укрдрім" шкіри ВРХ та натрій сірчистий згідно накладної №271 від 04.02.2011 року від ТОВ "Укрдрім" на загальну суму разом з ПДВ 1555321,20 грн. (з яких ПДВ становить 259220,20 грн.). На підставі цього, Державною податковою інспекцією в м. Яремче було зроблено висновок, що позивачем перераховувалися кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження обєкту оподаткування, несплати податків, а підприємство уклало правочин, який спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, і як висновок є нікчемним. Крім того перевіркою не встановлено місцезназодження ТОВ "Укрдрім" за реєстраційною адресою м. Київ, вул. Кіквідзе, буд.12 А, кв.31. Тому в ході проведення аналізу ДПІ прийшла до висновку, що ТОВ "Укрдрім" не могло здійснювати господарські операції через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу та зберігання, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.

Просив в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши адміністративний позов, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов слід задовольнити з таких підстав.

16.06.2011 року відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Віктор і К»з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість по операціях з ТОВ «Укрдрім»за період лютий 2011 року.

За наслідками перевірки відповідачем 16.06.2011р. складено акт №197/15-0/25598240, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000021502 від 29.06.2011 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість за основним платежем в сумі 257720 грн., штрафна (фінансова) санкція 1 грн., що в загальній сумі становить 257721,00 грн.

Як вбачається з акту перевірки, ТОВ «Віктор і К»допустило ряд порушень, а саме:

1. порушення п.1 ст.203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених за період лютий 2011 року по ланцюгу з контрагентом постачальником ТОВ «Укрдрім».

2. порушення п. 198.1, ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2756-VI, підприємством завищено суму податкового кредиту, в результаті чого занижено до сплати в дохід бюджету податок на додану вартість по деклараціях за лютий 2011 року на загальну суму 259220 грн.

3. за результатами проведеної перевірки декларації за лютий 2011 року сума ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету збільшується на суму 257720 грн.

Згідно з п.1.1.ст.1 Податкового кодексу України (далі ПК України), відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем ТОВ «Вікто і К»та ТзОВ «Укрдрім»укладено договір №2010 - 13 від 07.12.2010р. про поставку продукції (а.с. 48-49).

Згідно умов договору сторони зобов'язується надавати послуги, передачу товару.

Виконання обумовленого договору стверджується накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, копії яких долучено до матеріалів справи (а.с. 46-47).

Також з вказаних документів вбачається, що ТОВ «Віктор і К»здійснювало реалізації отриманих від ТОВ «Укрдрім»по специфікації товарів з ТОВ «Соснина»та ТОВ «Спілловер».

Даний факт підтверджується договором схову № 2 від 01.03.2010 року укладеним між ТОВ «Соснина»та ТОВ «Віктор і К»(а.с. 58-59), актом №1 здачі прийняття робіт (надання послуг) від 18.02.2011 року (а.с. 60), накладними (а.с. 61-62), видатковою накладною №1 від 18.02.2011 року укладеною з ТОВ «Спілловер»(а.с. 41).

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

В свою чергу ТОВ «Віктор і К»уклало договори з іншими субєктами господарювання, про виконання яких свідчать акти приймання виконаних робіт, акти звірки розрахунків, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 58-62).

При цьому в акті перевірки зазначено про порушення позивачем ч.5 ст.203. ч.1.2 ст.215. ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах при придбанні та продажу товарів, робіт, послуг. Товар, послуги по вказаних правочинах не був переданий в порушення статей 662, 655 та 656 ЦК України. Крім того, як вбачається зі змісту згаданого акту також встановлено і факт нікчемності таких правочинів з посиланням на ст.228 ЦК України.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Стаття 203 ч.5 ЦК України передбачає, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, в системному аналізі цих норм для визнання правочину нікчемним повинні бути наступні умови: 1. Наявність самого правочину. 2. Відсутність у сторони (сторін) в момент вчинення правочину спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. 3. Наявність умислу на вчинення такого правочину.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є правочини спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності: правочини спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження, об'єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна: правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Така правова позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсний».

А, оскільки відповідач при встановленні факту нікчемності правочину в акті перевірки покликався саме на ст.228 ЦК України, наведені обставини враховуються судом при прийнятті судового рішення.

Окрім цього, з 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до ЦК України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою. На підставі частини 3 статті 228 ЦК України чи статті 207 Господарського кодексу України (далі ГК України) доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

Крім цього, перевіркою встановлено про неможливість проведення перевірки, у звязку з тим, що місцезнаходження підприємства ТОВ «Укрдрім»не встановлено, про що складено Акт обстеження місцезнаходження підприємства №877/23-11/36302590 від 18.02.2011 року, направлена службова записка до ГВПМ у Печерському районі м. Києва №270/23-11/36302590 від 21.02.2011 року, щодо проведення заходів із розшуку керівників підприємства, згідно бази AIC РПП стан платника 10: запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання). Таким чином, оскільки ТОВ «Віктор і К»є покупцем товарів у ТОВ «Укрдрім», то перевіряючими зроблено висновок про те, що, ТОВ «Укрдрім»нічого не реалізовувало та не мало зобовязань по ПДВ, то відповідно ТОВ «Віктор і К»нічого не придбавало та не могло відносити ПДВ до податкового кредиту.

Однак, посилання ДПІ в м. Яремче на інформацію ДПІ в Печерському районі щодо неможливості проведення перевірки ТОВ «Укрдрім» не є доказами, які свідчать на нікчемність правочину укладених ТОВ «Віктор і К» з ТОВ «Укрдрім», оскільки на момент укладення умов договору між контрагентами, ТОВ «Укрдрім»було зареєстровано у встановленому законом порядку, йому було видано свідоцтво платника ПДВ, Зареєстрований в ЄДРПОУ, що підтверджується в акті перевірки №197/15-0/25598240 від 16.06.2011 року (а.с. 9-17).

Згідно з Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 року №996-XIV (із змінами і доповненнями), первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно з статтею 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Документами, які містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення є податкові накладні, звіти про виконану роботу та акти прийому - передачі виконаних робіт, оригінали яких були представленні на вимогу перевіряючих, які містять весь перелік відомостей та реквізити, передбачені статтею 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

У п.2 ст.3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” зазначено, що податкова звітність повинна ґрунтуватись на даних бухгалтерського обліку. Ті первинні документи, правила заповнення яких викладені в ст.9 даного Закону, слугують також підтвердженням виникнення податкових подій. Якщо документи заповнені постачальником за формою та з дотриманням відповідних правил, то немає ніяких підстав покупцю не відображати в своєму обліку (бухгалтерському і податковому) факту здійснення господарської операції.

Враховуючи наведені обставини та обсяг виконаних робіт, що підтверджюється позивачем поданими бухгалтерськими документами, свідчать про реальне виконання умов договору укладених із контрагентом.

Як передбачено п. 1.7 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 вказаного Закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не дозволяється включення до податкового кредиту, згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону, будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтвердженні податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом приймання робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за період, що перевірявся, були надані податкові накладні, що знаходяться в матеріалах справи, які не мали недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинному на момент проведення перевірки законодавством. Крім того, самим представником відповідача в судовому засіданні було зазначено, що надані до перевірки податкові накладні оформлені належним чином.

Відповідно до п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.

Судом не беруться до уваги твердження представника відповідача про те, що ТОВ "Віктор і К" неправомірно сформувало податковий кредит, оскільки суми ПДВ контрагентом до бюджету були сплачені. Відповідно до п.1.3 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” платник податку - це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. Платники податку, визначені у п.п “а”, “в”, “г”, “д”п.10.1 ст.10 вищезгаданого Закону, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до Закону (п.10.2 ст.10 Закону України “Про податок на додану вартість”). Отже, покупець не може нести відповідальність за неподання декларацій за відповідні періоди продавцями. Згідно закріпленого в Конституції України принципу індивідуалізації відповідальності (ст.61), будь-яка особа не може нести відповідальність за дії третіх осіб. За вказаних обставин саме по собі неподання продавцем декларації при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця. А чинним законодавством України не передбачено підстав для донарахування податковим органом податку на додану вартість при неподанні декларації з ПДВ продавцем.

Таким чином, наявні в матеріалах справи докази спростовують висновки органу державної податкової служби щодо безтоварності господарської операції між позивачем та ТОВ «Укрдрім».

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, сукупність вищенаведених встановлених обставин підтверджено документально, що дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати у вигляді судового збору (3,40 грн.), відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції в місті Яремче № 0000021502 від 29.06.2011 р.

Судові витрати в розмірі 3 грн. 40 коп. стягнути з Державного бюджету України на користь позивача.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя:/підпис/Черепій П.М.

Постанова складена в повному обсязі 10.10.2011 року.