Постанова № 21787739, 06.02.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2012 р. справа № 2а/0570/609/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12.10

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Стойки В.В.

при секретарісудового засідання Сальковій В.О.

за участю

представника позивача Жолоб Я.С.

представників відповідача Гупалової Н.І.

розглянувши позовну заяву Державного підприємства «Добропіллявугілля» до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання неправомірними дій, зобовязання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Державне підприємство «Добропіллявугілля» звернулося до суду з позовною заявою до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання неправомірними дії щодо нарахування в картці особового рахунку платника податків Державного підприємства «Добропіллявугілля» пені з податку на прибуток у розмірі 770,26грн., зобовязання вчинити певні дії, а саме внести зміни до картки особового рахунку платника податків - державного підприємства «Добропіллявугілля» , шляхом скасування (виключення) з картки особового рахунку пені з податку на прибуток за несвоєчасне погашення податкової заборгованості у розмірі 770,26грн. як неправомірно нараховану.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що на адресу ДП «Добропіллявугілля» надійшов лист від 29 вересня 2011р. № 16824/8/19-013-2. Згідно цього листа відповідач нарахував позивачу пеню з податку на прибуток у розмірі 770,26грн. за період з 01.01.2011 року по 01.09.2011 року за несвоєчасну сплату податкових зобовязань. Позивач вважає такі дії неправомірними, оскільки платіжними дорученнями: №883 від 28 лютого 2011 року, №1441 від 30 березня 2011 року, №2190 від 29 квітня 2011 року, №2872 від 01 червня 2011 року були перераховані кошти в рахунок сплати податкового зобовязання з податку на прибуток, а не на виконання рішень суду. У свою чергу відповідач самостійно зарахував суми у рахунок податкового боргу або тих податкових зобовязань, які не вказані в призначені платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету спрямовував сплачені грошові кошти у погашення іншого податного боргу, що позивач вважає протиправними і такими, що порушують права та інтереси позивача.

Позивач посилається на те, що при сплаті платіжними дорученнями грошових коштів у розмірі 259011,75грн. податковим органом нарахована пеня на суми своєчасно сплачених податкових зобов*язань.

Платіжними дорученнями позивачем перераховано дані кошти відповідно до ухвал Донецького окружного адміністративного суду по адміністративним справам №2а-36955/08/0570, №2а-10114/08/0570 щодо розстрочення виконання судових рішень. На думку позивача, виконання рішень суду шляхом звернення до органів виконавчої служби є однім із засобів погашення боргу. Оскільки, судові рішення про розстрочення виконання рішення про стягнення податкового боргу є перенесенням виконання такого рішення на новий строк, тобто судовими рішеннями перенесені граничні строки сплати податкових зобов*язань. Тобто граничними термінами сплати є строки, вказані в рішеннях. Тому у разі сплати боргу у відповідності до судових рішень відсутній факт прострочення, а тому відсутні підстави для пені.

Крім того, вказує на відсутність у відповідача права змінювати волю платника податків по виконанню судового рішення.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав, які викладені у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання зявився, адміністративний позов не визнав з підстав, які викладені у запереченнях. З посиланням на норми Податкового кодексу України відповідач зазначає, що у разі наявності у платника податків податкового боргу, органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У відповідності з цим приписом відповідач визначив, які податкові зобовязання сплачені позивачем, та встановив факт порушення строків сплати узгодженої суми. У звязку з цим, відповідно до ст. 129 Податкового кодексу України була нарахована пеня у розмірі 770,26 грн. Вважає, позов позивача безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

Заслухавши представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач - Державне підприємство “Добропіллявугілля” зареєстроване виконавчим комітетом Добропільської міської ради Донецької області 11.03.2003р., як юридична особа, свідоцтво про державну реєстрацію серії А01 № 352408, код ЄДРПОУ 32186934.

Відповідач Добропільська обєднана державна податкова інспекція є субєктом владних повноважень, якій в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України «Про державну податкову службу в Україні» повноваження.

Відповідно до п. 1 Прикінцевих положень Податкового кодексу України, цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року.

Пунктом 2 Кодексу визнано такими, що втратили чинність з 1 січня 2011 року Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закон України «Про систему оподаткування», тощо.

Відповідно до п. 14.1.162 ст. 14 Податкового кодексу України пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Згідно з ст. 129 Податкового кодексу України пеня нараховується: після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Нарахування пені розпочинається: а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом; б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.

Нарахування пені закінчується: у день зарахування коштів на відповідний рахунок Державного казначейства України та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань; у день проведення взаєморозрахунків непогашених зустрічних грошових зобов'язань відповідного бюджету перед таким платником податків; у день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів (при винесенні відповідної ухвали суду у справі про банкрутство або прийнятті відповідного рішення Національним банком України); при прийнятті рішення щодо скасування або списання суми податкового боргу (його частини).

У разі часткового погашення податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку.

Пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Статтею 131 Податкового кодексу України встановлено, що нараховані контролюючим органом суми пені самостійно сплачуються платником податків.

При погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.

Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), орган державної податкової служби самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

Суми пені зараховуються до бюджетів або державних цільових фондів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки.

Таким чином, умовою нарахування пені у відповідності до приведених норм Закону є факт несвоєчасної оплати податкового боргу.

З цього слідує, що для нарахування пені на підставі ст. 129 ПК України встановленню підлягають наступні дві обставини:

по-перше існування податкового боргу;

по-друге факт його погашення.

Відповідно до даних зворотного боку картки особового рахунку позивача з податку на додану вартість та пояснень представників сторін у судовому засіданні встановлено існування податкового боргу позивача з вказаного збору, який виник на підставі податкових декларації з податку на прибуток підприємства (№19154 від 10.11.2008 року) та розрахунку податкових зобовязань від (17.11.2008року №19547), розрахунку податкових зобовязань від 01.01.2008р.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Підпунктом 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 того ж Закону встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно із п.4.1.4 ст. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Також, пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом. Суму податкового зобов'язання, визначену у митній декларації, платник податків зобов'язаний сплатити до закінчення митного оформлення товарів, якщо інше не передбачено податковим законодавством.

Відповідно до п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий період), що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Зазначені суми відповідачем у встановлені строки не сплачені.

Наявність частини цього боргу підтверджується також постановою Донецького окружного адміністративного суду:

- від 14 травня 2008 року по справі №2-а-10114/08, якою були задоволені позовні вимоги Добропільської ОДПІ про стягнення з ДП «Добропіллявугілля» заборгованості у розмірі 2633804,75 з податку на прибуток;

- від 04 лютого 2009 р. по справі № 2-а-36955/08/0570, якою були задоволені позовні вимоги Добропільської ОДПІ про стягнення з ДП «Добропіллявугілля» заборгованості у розмірі 8984761,00грн. з податку на прибуток.

За змістом позовної заяви та пояснень представника позивача у судовому засіданні позивач не заперечує існування наведеного вище податкового боргу.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність першої з двох обставин, які є необхідними для нарахування пені на підставі ст. 129 ПК України.

Що стосується погашення податкового боргу, судом встановлено, що позивачем було здійснено оплату податку на додану вартість платіжними дорученнями №883 від 28 лютого 2011 року, №1441 від 30 березня 2011 року, №2190 від 29 квітня 2011 року, №2872 від 01 червня 2011 року. з посиланням на виконання судових рішень.

Саме виходячи з наведених платежів відповідачем визначений факт погашення податкового боргу та визначена кількість днів прострочення.

Позивач заперечує право відповідача проводити таке зарахування.

При оцінці таких доводів суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 1 Прикінцевих положень Податкового кодексу України, цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року. Тому порядок погашення податкового боргу, яке відбувалося після 01.01.2011 року, регулюється Податковим кодексом України.

Згідно з приписами п. 87.9 статті 87 цього кодексу, у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Як вбачається зі зворотного боку картки особового рахунку позивача з податку на прибуток, на момент здійснення оплати зазначеними вище платіжними дорученнями у останнього був наявний податковий борг. У звязку з цим відповідач був зобовязаний зарахувати вказані платежі в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення не зважаючи на зміст графи „призначення платежу” у платіжних дорученнях.

Норма, яка міститься у п. 87.9 статті 87 ПК України є імперативною, містить категоричну заборону погашення грошових зобовязань до погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення. Єдиним виключенням з вказаної заборони є спрямування коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Наведені норми ПК України підлягають переважному застосуванню у порівнянні з нормами Цивільного та Господарського кодексів України, оскільки є спеціальними щодо погашення податків та зборів, а також прийняті останніми у часі.

Судом встановлена наявність податкового боргу позивача на момент здійснення спірних платежів. Тому зміст графи «призначення платежу» у платіжних дорученнях не повинний враховуватися відповідачем, навіть якщо він містить посилання на судові рішення.

Зважаючи на це обґрунтованими є висновки відповідача про погашення податкового боргу позивача, який виник на підставі зазначених вище декларацій.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність усіх обставин, які є необхідними для нарахування пені на підставі ст. 129 ПК України.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що здійснення спірних оплат є виконанням судового рішення, а не погашенням податкового боргу, а тому за невиконання судових рішень пеня не повинна нараховуватися.

Відповідно до п. 1.3 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який діяв на момент виникнення спірного податкового боргу) податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Підпунктом 3.1.1. статті 3 того самого Закону встановлено, що активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Частиною 3 статті 9 Закону України «Про систему оподаткування» (який також діяв на час виникнення податкового боргу) обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Аналогічні норми містяться у п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14, п. 37.3. ст. 37 ПК України, який діє на час здійснення спірних оплат позивачем.

Законом не передбачена така підстава для припинення податкового боргу як прийняття судового рішення про його стягнення. Так само у наведених нормативно-правових актах відсутні положення, які передбачають припинення податкового боргу у випадку встановлення порядку виконання судового рішення у вигляді розстрочення (відстрочення) стягнення боргу за ним.

Таким чином, з прийняттям судом рішення про стягнення податковий борг не припиняється. Його погашення може відбуватися як добровільно, так і у примусовому порядку, який передбачений Законом України «Про виконавче провадження» (щодо стягнення боргу до набрання чинності ПК України) або п. 95.3 ст. 95 ПК України.

Відповідно до п.п. 14.1.152 п. 14.1 ст. 14 ПК України погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

Зважаючи на це наявність або відсутність судового рішення не впливає на юридичний факт існування податкового боргу. Так само не впливає на факт його погашення спосіб, у який були одержані кошти від платника податку добровільно сплачені чи стягнуті примусово. У будь-якому разі виконання судового рішення про стягнення податкового боргу є одночасно погашенням такого податкового боргу.

Встановлена ст. 129 ПК України відповідальність за несвоєчасну сплату податкових зобовязань, не залежить від способу такого погашення, оскільки він не впливає на визначений у наведеній нормі склад податкового правопорушення.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на обовязковість судових рішень у тому числі для відповідача, яка на думку позивача позбавляє податковий орган права змінювати призначення оплати при виконанні судових рішень.

Так само суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що судові рішення про відстрочення та розстрочення виконання постанов про стягнення податкового боргу переносять строки його сплати.

Судом встановлено, що ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15 липня 2008р. по справі №2-а-10114/08 було розстрочене виконання постанови у цій справі від 14 травня 2008 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04 березня 2009р. по справі №2-а-36955/08/0570 було розстрочене виконання постанови у цій справі від 04.02.2009 року.

Відповідно до ч.1 ст. 263 КАС України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

З цієї норми вбачається, що вона регулює порядок виконання судового рішення. Наслідком примусового виконання судового рішення є стягнення з відповідача суми заборгованості без його на те волевиявлення.

У разі застосування ст. 263 КАС України податковий борг за рішенням суду не може бути примусово стягнутий до певної дати (у разі відстрочення) або стягується частками (у разі розстрочення). Інших наслідків для боржника прийняття такого судового рішення не тягне. Воно не припиняє та не змінює обовязку платника податку по сплаті податкового боргу, оскільки стосується виключно порядку примусового стягнення боргу. Особа вправі добровільно виконати такий обовязок до закінчення строку відстрочення або розстрочення виконання постанови, що матиме наслідком припинення стягнення боргу у примусовому порядку.

Суд зауважує, що визначений процесуальними нормами порядок стягнення у формі відстрочення або розстрочення виконання постанови не є тотожнім зміні строків сплати податкових зобовязань, яка здійснюється за нормами податкового законодавства.

Так, відповідно до п. 32.1, 32.2 ст. 32 ПК України зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк. Зміна строку сплати податку здійснюється у формі: відстрочки, розстрочки, податкового кредиту.

Для цього платник податків відповідно до п. 100.2 ст. 100 ПК України має звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу. Рішення за результатами розгляду такої приймає керівник контролюючого органу в порядку, встановленому ст. 100 ПК України.

Згідно з п. 100.13 ст. 100 ПК України порядок розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків встановлюється центральним органом державної податкової служби або спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи в межах їх повноважень.

Такий порядок затверджений наказом ДПА України від 24.12.2010р. № 1026 який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за № 1431/18726.

Відповідно до п. 1.4, 1.6. цього Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) вважається наданим, якщо на підставі заяви платника податків прийнято відповідне рішення органу державної податкової служби та укладено договір про розстрочення (відстрочення). На суму розстроченого (відстроченого) грошового зобов'язання (податкового боргу) нараховуються проценти за кожний календарний день користування платником розстроченням (відстроченням) грошових зобов'язань (податкового боргу).

Згідно з п. 3.9 наведеного Порядку на розстрочені (відстрочені) грошові зобов'язання (податковий борг) пеня та штрафи не нараховуються з дати укладання (підписання) договору до закінчення строку дії договору про розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання (податкового боргу).

Таким чином, зміна строків сплати, яка передбачена ст.ст. 32, 100 ПК України передбачає надання розстрочення (відстрочення, податкового кредиту) грошових зобов'язань (податкового боргу) шляхом укладання відповідного договору з контролюючим органом, за плату у вигляді процентів. Встановлення ж порядку виконання судового рішення шляхом розстрочення або відстрочення його виконання здійснюється судом та не передбачає плати, а отже не звільняє від визначеної у законодавстві відповідальності за несвоєчасну сплату зобовязань.

Зазначені вище обставини обумовлюють правомірність нарахування пені у розмірі 770,26 грн., тому позовні вимоги підлягають задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 94 КАС України судовий збір у розмірі, що підлягав сплаті при зверненні до суду, стягненню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Добропіллявугілля» до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання неправомірними дій, щодо нарахування в картці особового рахунку пені з податку на прибуток та зобовязання вчинити певні дії по внесено змін до картки особового рахунку - відмовити в повному обсязі.

Вступна та резулятивна частина рішення проголошена у судовому засіданні 06 лютого 2012 у присутності представників сторін.

Повний текст постанови виготовлений 10 лютого 2012 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Суддя Стойка В. В.