Постанова № 21787273, 30.09.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2011 р. справа № 2а/0570/13262/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 17 год. 00 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Шинкарьової І.В.

при секретаріЗаднепровської В.О.

за участю представників сторін

від позивача: Обельмаз О.С.,

від відповідача: Шубських А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Донецький електротехнічний завод» до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька про скасування податкове повідомлення рішення від 14.07.2011 року №0000442304 яким зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 11143,00грн. та нарахована штрафна санкція у розмірі 1,00грн.,-

встановив:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Донецький електротехнічний завод», звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька про скасування податкове повідомлення рішення від 14.07.2011 року №0000442304 яким зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість за січень 2011 року у розмірі 11143,00грн. та нарахована штрафна санкція у сумі 1,00грн.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що застосування наслідків недійсності правочину вирішується виключно судами у відповідності до процесуального законодавства. Діюче законодавство не ставить поняття «господарська діяльність» в залежність від способу набуття субєктом господарювання будь-яких засобів для здійснення такої діяльності та від думки контролюючих органів про відношення або не відношення окремого виду чи сфери діяльності підприємства до категорії господарської. У порушення п.1.7 «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» жодного посилання на будь-які документи, що зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку позивача, які б свідчили про те, що у податковому обліку позивача безпідставно відображено податковий кредит по відносинах із ПКФ «Даг Арт» та ТОВ «ТД «Технол» - в акті перевірки немає.

Фактично Відповідачем висновки зроблені лише на підставі данних камеральних перевірок ПКФ «Даг Арт» та ТОВ «ТД «Технол» відповідними органами податкової служби, згідно до яких у вказаних підприємств на думку перевіряючи відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності. Таким чином, зазначає позивач, висновок відповідача про те, що позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту декларації з податку на додану вартість суми ПДВ, сформовані по контрагентам ПКФ «Даг Арт» та ТОВ «ТД «Технол» - не відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи.

Представник позивача, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надав заперечення (а.с.40), у яких зазначив, що перевіркою встановлені взаємовідносини позивача з ПКФ «Даг Арт» та ТОВ «ТД «Технол». Товарно-транспортні накладні що підтверджують фактичне транспортування товару від постачальника до покупця до перевірки не надано. Згідно Системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України серед постачальників ПКФ «Даг Арт» в січні 2011 року відсутні підприємства виробники металопродукції.

У підприємств постачальників згідно отриманої інформації відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобовязання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

Проведені позивачем та постачальниками операції не спричинили реального настання правових наслідків. Отже, підприємством перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження обєкту оподаткування, несплати податків, в звязку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України. Таким чином, укладені правочини між позивачем та ПКФ «Даг Арт» і ТОВ «ТД «Технол» суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний порядок згідно ст..228 Цивільного кодексу України, а отже є нікчемними. Згідно з ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю. Це свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. У підприємства відсутні накладні, за якими здійснюється поставка. Таким чином, первинні документи, складені від імені підприємств контрагентів не мають юридичної сили і доказовості у звязку з тим, що вони складені внаслідок здійснення нікчемного правочину.

На підставі викладеного просив у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

Публічне акціонерне товариство «Донецький електротехнічний завод» є юридичною особою, згідно з свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, зареєстроване Виконавчим комітетом Донецької міської ради 27.05.2004 року, ідентифікаційний код 00174740, згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та довідки АА №054916 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.9,10).

Державною податковою інспекцією у Будьонівському районі м. Донецька було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань законності декларування відємного значення з податку на додану вартість у декларації з ПДВ за січень 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ «ТД «Технол» та ПКФ «Даг Арг». За наслідками перевірки було складено акт від 04.07.2011 року №656/23-411/00174740 (а.с.111).

У висновках акту вказано, що перевіркою встановлено порушення п.1,2 ст.215, п.п.1.5 ст.203, ст.228 Цивільного кодексу України, ст.207 Господарського кодексу України, що призвело до визнання угод нікчемними укладеними між позивачем та ПКФ «ДагАрт», а саме від 03.01.2009 року №ПС-19-2009 та позивачем і ТОВ «ТД «Технол», та порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) кредиту у сумі 11143,00грн., у тому числі по періодах: за січень 2010 року - 11143,00грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення рішення від 14.07.2011 року №0000442304, яким зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість 11 143,00грн. та нарахована штрафна санкція у розмірі 1,00грн.(а.с.8,9).

Предметом доказування в цій справі є доведення обставин підтвердження факту отриманих послуг з поставки товару та їх зв'язок з господарською діяльністю. Від цих обставин залежить право позивача на формування податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 11143,00грн.

Спір виник через висновки податкового органу про відсутність товарно-транспортних накладних та інших первинних документів, які б підтверджували факт здійснення послуг з перевезення вантажу та могли б надати змогу визначити фактичну вартість отриманих ПАТ «Донецький електротехнічний завод» товарів. Податковий орган зазначив в акті перевірки, що підприємством перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження обєкту оподаткування, несплати податків, в звязку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Судом встановлено, що позивачем придбано товар масло К-3-10 - згідно з усною угодою про постачання товарно-матеріальних цінностей з ТОВ «ТД «Технол», на що отримана видаткова накладна №РН-92 від 18.01.2011 року на суму 2900,00грн. та податкова накладна від 14.01.2011 року №138 за масло К-3-10 (180кг) кількістю 1шт. на суму 2900,00грн. у т.ч. ПДВ 483,33грн. (а.с.43,44). Відповідно до прибуткової накладної №СкЦ-000109/РН-92 від 18.01.2011 року постачальником ТОВ «ТД «Технол» було відгружено позивачу масло К-3-10 кількістю 180.00кг на суму 2900,00грн. у т.ч. ПДВ 483,33грн. (а.с.75)

За поставлений товар позивачем було сплачено суму 2900,00грн. на розрахунковий рахунок постачальника ТОВ «ТД «Технол» платіжним дорученням №141 від 14.01.2011року, призначення платежу: оплата за масло К-3-10. (а.с.45).

Також позивачем до матеріалів справи надано картку рахунку 201: ТМЦ: Масло К3-10Н за 1 півріччя 2011 року Донецький електротехнічний завод, в якій зазначено сальдо на 01.01.2011 року кількість 400,00кг на суму 4341,60грн., переміщення СкЦ-000108 20.01.2011 року масло К3-10Н у кількості 180,00грн. на суму 2416,67грн., потім йде списання масла та інше (а.с.73). В накладній на внутрішнє переміщення №СкЦ-000108 від 20.01.2011 року зазначено, що масло К3-10Н в кількості 180.00кг на суму 2416,67грн. було видане ОСОБА_3 а отримано ОСОБА_4 зі складу Центрального на склад П/о ОСОБА_4 накладна підписана обома особами. (а.с.74).

Крім того, позивачем на підтвердження використання вказаного товару надано акт №1/ОГМ від 21.03.2011 року та №2/ОГМ від 23.06.2011 року на списання матеріальних цінностей використаних для загальновиробничої, загальногосподарської і загально цехової мети, в якому зазначено списання масла К3-10Н кількістю 260,0кг та 200,00кг. Вказані акти підписані членами комісія кількістю 6 осіб, та затверджені головним інженером позивача. (а.с.71,72).

На підставі викладеного та з матеріалів справи вбачається фактичне отримання масла К3-10Н позивачем від постачальника ТОВ «ТД «Технол».

В ході судового розгляду судом установлено правосубєктність учасників господарської операції. Зокрема, підлягає встановленню статус постачальника товарів, придбання яких є підставою для формування податкового кредиту. Ці обставини зясовані з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та даних за позаплановою перевіркою підприємства постачальника.

Суд враховує, що відповідно до даних акту перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Донецька, ТОВ «ТД «Технол» у періоді, в якому здійснювалися операції, а саме в січні 2011 року, було зареєстровано платником податку на додану вартість, згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №100266358 від 06.02.2010 року. Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД «Технол» зареєстроване юридичною особою рішенням Виконавчого комітету міського голови 09.11.2005 року. Податковим органом підтверджено, що в січні 2011 року підприємством було нараховано до бюджету податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 483,33грн. по ВАТ «Донецький електротехнічний завод» (а.с.56). Крім того зазначено, що звітна податкова декларація за січень 2011 року підприємством до податкового органу надавалась, чисельність працюючих на підприємстві за 4 квартал 2010 року 20 осіб. Але навпаки робиться висновок, що відсутні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу.

Також судом встановлено, що між позивачем та Приватною комерційною фірмою «ДагАрт» укладено договір №ПС-19-2009 від 03.01.2009 року, предметом якого є купівля-продаж продукції виробничо-технічного призначення. Згідно даного договору продавець зобовязаний передати, а Покупець прийняти та оплатити згідно умовам цього договору. Номенклатура, кількість, вартість, термін і умови передачі товару обумовлюються сторонами в додаткових угодах, які є невідємною частиною договору. (а.с.98).

Пунктом 3.1 договору передбачено, що покупець здійснює оплату товару у формі передоплати шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Продавця. Термін дії договору з моменту підписання до 31.12.2009 року (п.8.1 договору).

Сторонами було складено додаткова угода від 03.01.2009 року, в якому змінюється перелік документів по факту відвантаження товару, та додаткова угода від 23.12.2010 року в якому передбачена дія договору до 31.12.2011 року. (а.с.102,103).

На виконання умов договору між сторонами були складені відповідні видаткові накладні №0125-1 від 25.01.2011 року на суму 12671,40грн. у т.ч. ПДВ 2111,90грн. на товар пруток ДКРНТ та трубу лат.Л63 та №0120-2 від 20.01.2011 року на суму 49584,00грн. у т.ч. ПДВ 8264,00грн. на товар: пруток ДКРНТ та листи ДПРНТ 6 М1 та ГПРНХ 15М1. Податкова накладна від 19.01.2011 року №0119 на суму 63960,00грн. у т.ч. ПДВ 10660,00грн.

Також позивачем до матеріалів справи надано картку рахунку 201: ТМЦ: Пруток ДКРНТ 20 М1 за 20.01.11-30.06.11 Донецький електротехнічний завод, в якій зазначено Дебет та Кредит переміщення і списання вищевказаного товару (а.с.92).

Крім того, позивачем на підтвердження використання вказаного товару надані карточки витрат матеріалів станом на 27.01.11, 31.01.11, 02.02.11, 28.02.11,01.03.11, 02.03.11, 09.03.11, 01.04.11, які підписані відповідальною особою кладовщиком цеху (а.с.82-91).

В ході судового розгляду судом установлено правосубєктність учасників господарської операції. Зокрема, підлягає встановленню статус постачальника товарів, придбання яких є підставою для формування податкового кредиту. Ці обставини зясовані з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та даних за позаплановою перевіркою підприємства постачальника.

Суд враховує, що відповідно до даних акту перевірки Артемівської ОДПІ, ПКФ «ДагАрт» у періоді, в якому здійснювалися операції, а саме в січні 2011 року, було зареєстровано платником податку на додану вартість, згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №5947303 від 03.06.2002 року. ПКФ «ДагАрт» зареєстроване юридичною особою рішенням Виконавчого комітету Артемівської міської ради 10.01.1997 року. Податковим органом підтверджено, що в січні 2011 року підприємством було нараховано до бюджету податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 10660,00грн. по ВАТ «Донецький електротехнічний завод» (а.с.60). Крім того зазначено, що звітна податкова декларація за січень 2011 року підприємством до податкового органу надавалась.

Посилання відповідача на відсутність у підприємства документів, що підтверджують фактичне транспортування товару - товарно-транспортні накладні, суд не приймає до уваги, у звязку з тим, що позивачем надані до матеріалів справи у ході судового розгляду документи, якими підтверджується що замовник ТОВ «ДагАрт», виконавець ПП ОСОБА_5 перевезення вантажів для позивача (а.с.147-154).

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд враховує, що відповідач під час кваліфікації спірного правочину як нікчемного обґрунтував свою позицію виключно з посиланням на неможливість проведення позапланової документальної перевірки, у звязку з ненаданням підприємством контрагентом підтверджуючих документів та не підтвердженням поставки товару по ланцюгу. Тому податкові органи які проводили ці позапланові перевірки зробили висновок, що відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду належними та допустимими доказами те, що первинні документи, що містяться у матеріалах справи, є такими, що не відповідають дійсності, тобто, що поставка товару у комерційному відношенні не здійснювалася та те, що договір укладено з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Ці обставини могли бути підтверджені, зокрема вироком суду про визнання осіб, які уклали договір та склали первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, винними у скоєнні відповідних злочинів.

В процесі розгляду справи відповідачем доказів крім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не надано, відомостей про наявність інших доказів, які могли б бути витребувані судом, відповідачем не надавалося.

В судовому засіданні дослідженню підлягали усі первинні документи, які належить складати при господарській операції купівлі-продажу, а саме договір, видаткові накладні, прибуткові ордери, накладні на внутрішнє переміщення, платіжні доручення, документи про перевезення.

Суд враховує також, що для підтвердження права платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання.

З огляду на викладене, доводи відповідача про нікчемність правочинів укладених з ТОВ «ТД «Технол» та ПКФ «ДагАрт» не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Тобто наведені поставки товару забезпечують господарську діяльність позивача по реалізації продукції, внаслідок якої він отримує дохід.

Згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обовязкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

При цьому відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

П.200.3 ст.200 кодексу визначає, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

П.201.1 ст.201 кодексу передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно зі статтею 3 цього ж Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вищеперелічені договір, видаткові накладні, прибуткові накладні, податкові накладні, тощо, мають наведені реквізити первинного документа, зміст та обсяг господарської операції відображено через визначення конкретних заходів в конкретних вимірних одиницях ваги, вартості найменування, дат.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення обєкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При зясуванні судом питання, про притягнення посадових осіб платника податків до кримінальної відповідальності у звязку зі здійсненням операцій, що визначені таким платником, як підстава для одержання права на податковий кредит, тобто встановлення умислу в діях посадових осіб позивача, відповідач зазначив, що такі справи відсутні.

З огляду на викладене, суд бере до уваги як належний та допустимий доказ, який підтверджує обставини поставки товарів, видаткові накладні, податкові накладні, які спростовують доводи відповідача про те, що послуги фактично не надавалися.

Висновок відповідача про нікчемність операцій зроблено без використання відповідачем наданих законодавством повноважень, щодо встановлення субєктивної сторони намірів сторін, тобто умислу. Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

При цьому в податкових відносинах не може застосовуватися стаття 204 Цивільного кодексу України відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно з статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Аналіз наданих документів та договору свідчить про виконання договірних зобовязань з поставки товару у комерційному відношенні, а тому висновок відповідача про порушення позивачем статей 187, 198, 200, 201 Податкового кодексу України є неправомірним.

Суд враховує, що наявність податкової накладної є обовязковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Від встановлення цієї обставини залежить оцінка податкових накладних як правової підстави для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Обставина фактичної поставки товару підтверджується окрім податкової накладної, також первинними документами, що свідчать про придбання послуг з поставки товару позивачем у комерційному відношенні в межах власної господарської діяльності.

Разом з цим, враховуючи наведене, на підставі частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати неправомірним податкове повідомлення рішення від 14.07.2011 року №0000442304 яким зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 11143,00грн. та нарахована штрафна санкція у розмірі 1,00грн.

З огляду на викладене, податкове повідомлення-рішення від 14.07.2011 року №0000442304 яким зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 11143,00грн. та нарахована штрафна санкція у розмірі 1,00грн. (а.с.8) підлягає визнанню неправомірним, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст.87, 94 КАС України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України судові витрати, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Донецький електротехнічний завод» до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька про скасування податкове повідомлення рішення від 14.07.2011 року №0000442304 яким зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 11143,00грн. та нарахована штрафна санкція у розмірі 1,00грн., задовольнити.

Визнати неправомірним податкове повідомлення-рішення від 14.07.2011 року №0000442304 яким зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 11143,00грн. та нарахована штрафна санкція у розмірі 1,00грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Донецький електротехнічний завод» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 гривні 40 копійок.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 30 вересня 2011 року в присутності представників сторін.

Постанову у повному обсязі складено 05 жовтня 2011 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шинкарьова І.В.