Постанова № 21787263, 28.09.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2011 р. справа № 2а/0570/14759/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 16год. 20хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Шинкарьової І.В.

при секретаріЗаднепровської В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінда Техно Сервіс» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька, до Ясинуватської обєднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними дії та бездіяльність посадових осіб щодо невизнання податкової звітності з податку на додану вартість за перший, другий та третій квартали 2010 року податковими деклараціями та зобовязання Ясинуватську обєднану державну податкову інспекцію внести в електронну базу звітності показники податкових декларацій з ПДВ за перший, другий, третій квартали 2010 року з дати їх фактичного подання

за участю представників сторін:

від позивача: Ліндаєв В.В., Теплякова Л.Л.,

від відповідача 1: Іващенко Д.А., Немченко О.О.,

від відповідача 2: Хандогіна О.Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Лінда Техно Сервіс», звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька, до Ясинуватської обєднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними дії та бездіяльність посадових осіб Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька щодо невизнання податкової звітності з податку на додану вартість за перший, другий та третій квартали 2010 року податковими деклараціями, невнесення показників податкових декларацій з ПДВ за перший, другий та третій квартали 2010 року в електронну базу звітності та особовий рахунок ТОВ «Лінда Техно Сервіс», безпідставне списання суми податкового зобовязання за перший квартал 2010 року з особового рахунку підприємства, поширення недостовірної інформації про ТОВ «Лінда Техно Сервіс» в електронній базі звітності, що привело до віднесення підприємства до підприємств групи ризику, чим завдало шкоди діловій репутації ТОВ «Лінда Техно Сервіс»; зобовязання відповідачів визнати податкову звітність з ПДВ за перший, другий, третій квартали 2010 року як податкові декларації з ПДВ, що подані своєчасно та відповідно до чинного законодавства; зобовязання Ясинуватську обєднану ДПІ внести в електронну базу звітності показники податкових декларацій з ПДВ за перший, другий, третій квартали 2010 року з дати їх фактичного подання, тобто: за перший квартал 2010 року з 11 травня 2010 року, за другий квартал 2010 року з 26 липня 2010 року, за третій квартал 2010 року з 26 жовтня 2010 року; зобовязання Ясинуватську обєднану ДПІ виключити ТОВ «Лінда Техно Сервіс» із списку підприємства групи ризику та повідомити про це контрагентів підприємства.

Під час розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив суд визнати протиправними дії та бездіяльність посадових осіб щодо невизнання податкової звітності з податку на додану вартість за перший, другий та третій квартали 2010 року податковими деклараціями та зобовязати внести в електронну базу звітності показники податкових декларацій з ПДВ за перший, другий, третій квартали 2010 року з дати їх фактичного подання. (а.с.37).

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що він протягом трьох кварталів 2010 року звітувалась з податку на додану вартість в ДПІ Калінінського районі м. Донецька. В першому кварталі 2010 року декларація з ПДВ була прийнята посадовою особою зі штампом «Отримано», в другому та третьому кварталах при прийомі декларацій інспектор ставила штамп з відміткою «Отримана з попередженням про можливість невизнання», але ніяких ні усних попереджень, ні письмових повідомлень при цьому від працівників ДПІ у Калінінському районі м. Донецька на адресу ТОВ «Лінда Техно Сервіс» не надходило. Свої зобовязання перед бюджетом підприємство виконувало в строк та в повному обсязі. Оскільки ніяких зауважень чи пропозицій виправити декларації від інспекторів ДПІ у Калінінському районі м. Донецька до підприємства не надходило, позивач був впевнений, що їх звітність з податку на додану вартість за 1-3 квартали 2010 року прийнята належним чином. При здачі декларації з ПДВ за 4 квартал 2010 року в Ясинуватську обєднану ДПІ. При прийомі інспектори повідомили позивачу, що декларації за перший, другий та третій квартали 2010 року не внесені в електронну базу звітності, а на особовому рахунку на 01.01.2011 року значиться переплата в сумі 48171,21грн. Таким чином зясувалось, що посадові особи ДПІ у Калінінському районі м. Донецька відмовили нам у прийомі декларацій з ПДВ за перший, другий, третій квартали 2010 року та списали з нашого рахунку 21976,00грн.

Крім того, працівники Ясинуватської ОДПІ повідомили, що ТОВ «Лінда Техно Сервіс» передана їм як підприємство так званої групи ризику. Пізніше, ведучі переговори зі своїми контрагентами, позивач дізнався, що вони у 2010 року отримали від контролюючих органів листи з повідомленнями, що позивач відноситься до платників високого ризику, пропозиціями витрати по взаємовідносинам з позивачем не включати до податкового кредиту та валових витрат і рекомендаціями в подальшому не мати з позивачем будь-яких господарських відносин. Тобто, посадові особи ДПІ у Калінінському районі м. Донецька своїми діями завдали шкоду діловій репутації ТОВ «Лінда Техно Сервіс».

Позивач вважає, що такі дії суперечать вимогам приписів пункту 1.11 статті 1, підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», пункту 1 статті 94 Цивільного кодексу України.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач 1 у письмових запереченнях проти позовних вимог заперечує з приводу того, що надана податкова звітність суперечить вимогам Наказу ДПА України від 30.05.1997 року №166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», а саме підприємством порушено: не визначено обовязкового реквізиту код ЄДРПОУ, КВЕД, КОАТУУ та інше. Тому просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідачем 2 до суду надано пояснення до позовної заяви, в яких зазначив, згідно переданої від ДПІ у Калінінському районі м. Донецька податкової звітності ТОВ «Лінда Техно Сервіс», декларації з податку на додану вартість за 1,2,3 квартали 2010 року прийняті даною інспекцією «до відома» (визнані «неподатковими»). У звязку з вищенаведеним, Ясинуватською ОДПІ на даний час не проведено коригування електронної бази звітності ТОВ «Лінда Техно Сервіс».

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Оскільки спірні правовідносини виникли у період 2009 - 2010 років, враховуючи, що з 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, суд відповідно до статті 58 Конституції України застосовує нормативно правові акти України, які діяли в той період.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лінда Техно Сервіс» зареєстроване як юридична особа Виконавчим комітетом Донецької міської ради 12.05.1999 року, ідентифікаційний код 23415070, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи та довідка АБ №024400 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.7,8), перебуває на податковому обліку в Ясинуватській ОДПІ з 11.05.1995 року за №11977, згідно довідки про взяття на облік платника податків за формою 4-ОПП від 14.02.2011 року №56 (а.с.10), є платником податку на додану вартість з 08.10.1997 року, відповідно до свідоцтва №100322886 про реєстрацію платника податку на додану вартість (а.с.9).

11 травня 2010 року позивачем до ДПІ у Калінінському районі м. Донецька подана податкова декларація з податку на додану вартість за перший квартал 2010 року, яка прийнята податковим органом з відміткою «Отримано». Податковою декларацією позивач визначив податкове зобовязання з ПДВ за звітний період у сумі 21976,00грн. (а.с.11).

26 липня 2010 року позивачем до ДПІ у Калінінському районі м. Донецька подана податкова декларація з податку на додану вартість за другий квартал 2010 року, яка прийнята податковим органом з відміткою «Отримано з попередженням про можливість невизнання». Податковою декларацією позивач визначив податкове зобовязання з ПДВ за звітний період у сумі 26563,00грн. (а.с.13).

26 жовтня 2010 року позивачем до ДПІ у Калінінському районі м. Донецька подана податкова декларація з податку на додану вартість за третій квартал 2010 року, яка прийнята податковим органом з відміткою «Отримано з попередженням про можливість невизнання». Податковою декларацією позивач визначив податкове зобовязання з ПДВ за звітний період у сумі 19898,00грн. (а.с.15).

08 лютого 2011 року позивачем до Ясинуватської ОДПІ подана податкова декларація з податку на додану вартість за 4 квартал 2010 року, яка зареєстрована податковим органом за №23291. Податковою декларацією позивач визначив податкове зобовязання з ПДВ за звітний період у сумі 6798,00грн. (а.с.17).

Судом встановлено, що позивачем податкові зобовязання з податку на додану вартість сплачені в повному обсязі та своєчасно наступними платіжним дорученнями:

- №60 від 20.04.2010 року сума 22000,00грн., призначення платежу - податок на додану вартість за 1-й квартал 2010 року;

- №74 від 06.05.2010 року сума 1000,00грн., №118 від 16.07.2010 року сума 17600,00грн., №82 від 20.05.2010 року сума 8000,00грн., призначення платежу - податок на додану вартість за 2-й квартал 2010 року;

- №183 від 18.10.2010 року сума 20900,00грн., призначення платежу - податок на додану вартість за 3-й квартал 2010 року. (а.с.19-21).

Відповідно до пункту 3 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від4 грудня 1990 року № 509-XII, до функцій районних у містах державних податкових інспекцій належить контроль за своєчасністю подання платниками податків податкових декларацій, а також перевірка достовірності цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість затверджено Наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №166, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 9 липня 1997 року за №250/2054 (далі Наказ №166).

Згідно із пунктом 1.3 Наказу №166, декларація складається із вступної частини, службових полів, чотирьох розділів та обов'язкових додатків.

Відповідно до підпункту 4.1.2 пункту 4.1 Наказу №166, у разі подання декларації на паперових носіях платником подається до податкової інспекції (адміністрації) за його місцезнаходженням оригінал декларації (з оригіналами відповідних додатків).

Згідно із пунктом 4.2 Наказу №166, у складі декларації повинні подаватися всі необхідні додатки до декларації, подання яких передбачено цим Порядком, у тому числі розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої)/(переробного підприємства)/(спеціальної)).

Відповідно до абзацу 5 підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Відповідно до пункту 4.3 Наказу №166, податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому разі, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією (письмове звернення надсилається поштою з повідомленням про його вручення) надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Тобто, абзац 5 підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та аналогічна норма, що міститься в пункті 4.3 Наказу №166 містять виключний перелік підстав для невизнання податкової декларації:

1) якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів;

2) її не підписано відповідними посадовими особами;

3) не скріплено печаткою платника податків.

Таким чином, підстави, повноваження та спосіб дій відповідача стосовно прийняття та визнання податкових декларацій регулюються Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Проте жодної із перелічених підстав невизнання поданої позивачем декларації як податкової звітності з матеріалів справи не вбачається, а на наявність хоча б однієї з них відповідач 1 не вказує в своїх запереченнях.

Судом досліджено декларації, надані платником податків до податкового органу за перший, другий та третій квартали 2010 року. В деклараціях заповнені всі обов'язкові реквізити (зазначено звітний період декларації, назва підприємства, індивідуальний податковий номер платника ПДВ, ідентифікаційний код, місцезнаходження підприємства), декларації підписані керівником підприємства Линдаєвим В.В. та головним бухгалтером Проскуріною В.І., повноваження яких щодо представництва підприємства позивача відповідачем не заперечуються під час розгляду справи.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на не визначення обовязкових реквізитів, оскільки він не зазначає які саме реквізити відсутні в податковій звітності.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач в даному випадку діяв не на підставі закону.

Також суд звертає увагу, що відповідачем 1 не були направлені повідомлення позивачу, якими повідомив би про невизнання податкової декларації та з пропозицією (письмове звернення надсилається поштою з повідомленням про його вручення) надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), чим було порушено вимоги пункту 4.3 Наказу № 166

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 цього Кодексу, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідачем не дотримано вимоги підпункту 4.1.2. пункту 4.1. статті 4 Закону № 2181. Відмовляючи позивачу у прийнятті податкової декларації з ПДВ за 1, 2, 3 квартали 2010 року, відповідач діяв не на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому його оскаржувані дії, як суб'єкта владних повноважень, є протиправними, що є правовою підставою для задоволення адміністративного п0озову в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору за приписами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України відповідно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінда Техно Сервіс» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька, до Ясинуватської обєднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними дії та бездіяльність посадових осіб щодо невизнання податкової звітності з податку на додану вартість за перший, другий та третій квартали 2010 року податковими деклараціями та зобовязання Ясинуватську обєднану державну податкову інспекцію внести в електронну базу звітності показники податкових декларацій з ПДВ за перший, другий, третій квартали 2010 року з дати їх фактичного подання, задовольнити.

Визнати протиправними дії та бездіяльність посадових осіб Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька щодо невизнання податкової звітності з податку на додану вартість за перший, другий та третій квартали 2010 року податковими деклараціями.

Зобовязати Ясинуватську обєднану державну податкову інспекцію внести в електронну базу звітності показники податкових декларацій з ПДВ за перший, другий, третій квартали 2010 року з дати їх фактичного подання за 1 квартал 2010 року з 11.05.2010 року, за 2 квартал 2010 року з 26.07.2010 року, за 3 квартал 2010 року з 26.10.2010 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінда Техно Сервіс» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 28 вересня 2011 року в присутності представників сторін.

Постанова у повному обсязі складена 30 вересня 2011 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шинкарьова І.В.